Автор: zastpryl Категория: Прилипче
Дата публикации Просмотров: 1605
Печать

З історичних даних ми можемо підтвердити, що Буковинська земля під час володіння Олега Віщого (882-912) ввійшла до княжої Київської держави.
В 907 році Олег з дружиною йшов на Царгород (Константинополь) і в складі його війська були буковинці. Досить ясну відповідь на це нам дають і літописці. Від того часу відомо, що земля над Дністром, Серетом і Сучавою,  і Черемошом входила до складу української держави і поділяла ту саму долю, що й увесь український народ.
Про ці тісні зв’язки згадує автор вже «Слово о полку Ігоревім». Ця свідомість не затратилась протягом довгих віків під час різних окупацій.
Із історичних джерел ми дізнаємось і про те, що на цій землі розвивалась культура й освіта. Буковинці прийняли християнство. Великий вплив на освіту й культуру в нашому краю мала християнська віра.
Першим проповідником християнської віри і слов’янської азбуки були Кирило і Мефодій. Кирилиця стала основною для написання церковних книг.
Перші школи на Буковині були при монастирях. Навчались у них діти князів і воєвод.
З 1199р. село належало Галицько-Волинському князівству, де якраз панувала старослов’янська мова.
З 1352 по 1359 роки Буковина була у складі Угорщини. Однак, остання впливу на зміну в освіті не зробила.
З 1359 року Буковину захопила Молдавія. Однак молдовани не мали свого алфавіту і запозичили його у буковинців.
Звідси висновок, що у молдавський період в селі панувала старослов’янська мова. Про те ще свідчать і надписи на епітафіях
У 1774 році Росія й Австро-Угорщина вигнала турків з Буковини. У 1775 році на Буковині офіційно була встановлена австрійська влада.
В усіх державних установах, в тому числі і в Прилипчанській сільській канцелярії документи оформлялись на німецькій мові.
Однак австрійська влада не відзначалась жорстоким депотом, а тому селяни с. Прилипче розмовляли своєю рідною українською мовою.
Навіть у сільській школі, яка в другій половині 19-го на початку 20-го століття була розміщена в хатині двірника Лобача Миколи Дмитровича учнів навчали українською мовою, а також німецькою. Про це розповідали старожили села. У цій школі вчилися діти, батьки, які на той час прожівали в селі Прилипче. До давніх учнів цієї школи можна віднести Радика Тодора Петровича, Савчука Миколу Васильовича, Скакун Марію Василівну.
На розвиток освіти великий вплив справляли твори Шевченка. Оскільки його «Кобзар» грамотні жителі села читали ще в австрійський період, а багато віршів знали напам’ять.
Освіта на той період була початковою. З сільських жителів у австрійський період ніхто не здобув ні середньо-спеціальної, ні вищої освіти.
У 1912 році було закінчено будівництво нової (нинішньої) школи. Керував будівництвом священик Калинюк Григорій та двірник Лобач М.Д. у цей самий час будувалася церква й резиденція для священика.
11 листопада 1918 року Буковину, в тому числі й село Прилипче захопили румунські бояри. У перші роки свого панування у школах вивчали українську та румунську мови, а пізніше освіту перевели лише на румунську мову.
Першим директором нашої школи був Микитюк Дмитро, а вчителями були – Янович, Брага, Мирська, Даскалюк.
В період першої румунської окупації громадяни села Прилипче здобули середньо спеціальну освіту – Карбошевський Теофіл Миколайович закінчив гімназію, Скакун Василина Дмитрівна – 2 класи НВК, а Савчук Іван Петрович закінчив Чернівецький університет – хімічний відділ.
Коли Буковину зайняли радянські війська (1940) директором нашої школи був Штерма – уродженець села Репу женці. Потім наш край знову окупували румуни, навчання велося тільки румунською мовою.
Крім того, що в селі існувала школа, за румунської окупації у нас була ще й хата-читальня у Небеснюка Михайла. 25 березня 1944 року танковий екіпаж під командуванням лейтенанта Бахрушина звільнив село Прилипче від німецько-румунських окупантів.
З 1 вересня 1944 року розпочалося навчання в нашій школі. До хати-читальні приходили люди з передовими поглядами Рудей С., Лобач Д.А.,     Савчук А.М., Савчук Н.М., Скакун В.Д. та багато інших.
Зразу після закінчення війни до нас у школу прийшли працювати за направленням вчителі: Орел Л.М., Кравченко Г.Г., Бойко Г.Ф.
У наш час продовжує працювати Прилипчанська школа. Всі предмети ведуться на українській мові, а також вивчається зарубіжна література та англійська мова.
Для того, щоб дізнатися більш точно й детально з якого часу на території нашого села офіційно, документально було зафіксовано згадку про освіту ми звернулися за даними в обласний державний архів.
Опрацювавши певний матеріал по даному питанню нами було найдено наступні документи, які свідчать про введення освіти на території с. Прилипче.
Наші предки здобували певну освіту й у давні часи про, що свідчать надписи на хрестах в старому цвинтарі (1768р. прочитано надпис за цією датою, мова старослов’янська). Але документи про освіту велися значно пізніше. В державному архіві ми знайшли наступні записи й документи (австрійського періоду книга запису німецькою мовою з 1919 року. Запис наступний:
Schumatismus
Schumatismus der volksschulen und Zehrer in der Bukovina Schernowits 1913 Rudolf Universitats Buchdrukereg, Iosif Brill

Stantdorf der Volfsshule Prilipche
Oktober 1882    Knabe 68    Madchen 68
Maj 1904    68    68
September 1903    62    60 3 Klasse

Наступний цікавий документ, що стосується теми нашої дослідницької роботи був записаний російською мовою у книзі «Крайовой школьный совет Буковины города Черновцы 1910-1918 годы» Опись №1.
«Дело №11 255. Ведомости и переписки с Заставнянским уездным школьным советом об открытии параллельных классов в начальной школе общины села Прилипче, посещаемость учащихся школы, отпуски денежных средств на покрытие текущих расходов. 1910-1914 год»
Із розповідей старожилів нашого села ми дізналися, що діти навчалися постійно. За австрійського періоду навчання велося українською мовою, а за румунської окупації навчання велося тільки румунською мовою. У нашому шкільному архіві найдавніша книга наказів датується 1957 роком. У цей період в школі навчалося приблизно 180-190 ( вони були із різних років народження). Школа мала назву Прилипченська семирічна школа. З цього періоду чисельність учнів почала різко зростати, просліджуючи статистику кількості учнів, ми визначили що найвищий рівень відвідування школи припав на 1965-1975 роки.
В цей період школу відвідували 250-280 учнів. Діти вчилися в три зміни. Школа в цей час здобула призові місця по навчанню та виховній роботі, нагороджувалася перехідними вимпелами, грамотами, похвальними листами.

Випускники Прилипченської школи,
що здобули професію лікаря

1.    Маліла М.А. – доцент медичних наук, професор, викладач медінституту
2.    Радик І.В. – військовий лікар
3.    Слободян І.І. – завідувач відділення
4.    Соколик В.І. – фельдшер, медсестра
5.    Лобач-Бойко Я.П. − фельдшер, медсестра
6.    Радик Т.В. – студентка медколеджу
7.    Данилюк І.П. – студентка медколеджу
8.    Яцик І.М. – студентка мед коледжу
9.    Решітник О.Д. – лаборант обласної лікарні
10.    Літовський М.Г. – дитячий лікар

Гордість нашої школи
1.    Козачук І.Ф. – Герой Радянського Союзу
2.    Радик Д.В. – професор державного Київського університету культури
3.    Холодницький І.Ф. – художник, історик
4.    Холодницький В.Ф. – кандидат історичних наук. Викладач Чернівецького державного університету.

Випускники Прилипченської школи,
що здобули професію вчителя

1.    Савчук І.А. – професор хімічних наук 1939р. здобув звання
2.    Данилюк М.П. – філолог
3.    Лобач М.Г. – філолог
4.    Гороховський В.П. – історик
5.    Холодницький І.Ф. – історик, художник
6.    Холодницький В.Ф. – історик, доцент історичний наук
7.    Холодницька М.Ф. – філолог
8.    Холодницька В.І. – філолог
9.    Смеречанська Г.Д. – філолог
10.    Савчук М.М. – дошкільне виховання
11.    Скутар М.В. – шкільний відділ
12.    Малярик Г.В. – філолог
13.    Радик М.В. – шкільний відділ
14.    Радик О.А. – шкільний відділ
15.    Савчук М.Д. – філолог
16.    Савчук П.Д. – фізичний факультет
17.    Моздір В.П. – філолог
18.    Кудрявцева С.Г. – філолог
19.    Радик Г.Д. – історик
20.    Радик М.Д. – математичний факультет
21.    Валько М.І. – біолог
22.    Різунова Л.Р. – вчитель англійської мови
Директори, які керували
Прилипченською школою
1.    Микитюк І.М. – 1910-1937р.р.
2.    Морару – 1937-1940р.р.
3.    Штерма І.С. – 1940-1941р.р.
4.    Сергієчко – 1947-1949р.р.
5.    Кирилюк І.М. – 1949-1964р.р.
6.    Ва калюк М.М. – 1964-1969 р.р.
7.    Стрільчук Є.Д. – 1969-1975р.р.
8.    Вічиста Л.В. – 1975-1983р.р.
9.    Скоролітня Є.Ф. – 1983-1987р.р.
10.    Никоряк Г.В. – 1987-1992р.р.
11.    Рибак Я.Г. – 1992-2004р.р.
12.    Малярик М.Д. – 2004

             З історії школи
    
В Чернівецькому обласному архіві перша офіційна згадка про освіту в с. Прилипче зафіксована в 1876 році. У 1908 р. було розпочато будівництво школи, а у 1912 році в ній уже навчалися учні.
    За період існування навчального закладу ним керувало 12 директорів. Із шкільного гнізда в доросле життя свій політ розпочало: один професор хімічних наук (1927рік), один професор медичних наук (1981 рік), один професор культури (1997 рік), один художник (1975 рік), кандидат історичних наук, 30 вчителів, 14 лікарів…
    Перший директор школи Микитюк Іван Михайлович – 1908-1939 р.р. Лобач Микола Васильович – сільський двірник 1898-1912р.р., в його хаті була початкова школа до відкриття нової.

В селі Прилипче з 1876 року по 1923 рік існувала початкова чотирьохрічна школа; з 1923 по 1959 р.р. – семирічна школа; 1959 по 1990 р.р. – восьмирічна школа;  з 1990 року – дев’ятирічна школа.
    За опитуванням старожилів ми з’ясували, що в Прилипченській школі з 1912 по 1957 рік навчалося приблизно 6 тис. учнів, а з 1957 по 1971 р.р. – по книзі наказів підраховано 2640 учнів, а з 1971 по сьогоднішній день – 5600 учнів. Всього за час свого існування в школі навчалося приблизно 14 тис. 240 учнів (на один навчальний рік припадало по 145 учнів).

Перший директор Прилипченської школи.
Дмитро Йосипович Микитюк народився 4 листопада 1879 року в Чернівцях у сім'ї педа¬гогів. Його батько, Йосип Ми¬китюк, і дружина були вчителя¬ми загальноосвітньої школи. Сім'я Йосипа Микитюка була багатодітною. Крім Дмитра, ви¬ховувалося ще три доньки — Марія, Євгенія, Веронія та син Ілля.
Після закінчення школи Д.Й Микитюк навчався у Чернівецькому учительському інституті (тоді, в кінці ХІХ ст., називаються учительська семінарія — В.Г.) Закінчивши семінарію, Д.Й.Микитюк працює вчителем у Сучавському повіті (тепер те¬риторія Румунії — В.Г.]. потім перейшов працю¬вати у школу села Карапчів, що на ВижниччинІ, де учителювала його старша сестра Марія.
Д.Й.Микитюк володів чотирма іноземними мовами — українською, польською, німецькою і румунською.
У 1906 році Д.Й.Микитюк одружився з моло¬дою і вродливою дівчиною — чернівчанкою Євге¬нією Тимофіївною Гнідою, українкою, 1884 року народження, яка мала середню спеціальну освіту. У 1908 році у молодого подружжя народився син, якого на честь Володимира Святославовича (хре¬стителя Київської Русі) назвали Володимиром.
У 1907 році в селі Прилипче було розпочато будівництво церкви, школи і резиденції для свя¬щеника. У цей час Д.Й.Микитюка освітні органи направляють в Прилипчанську школу — дирек¬тором.
Переїхавши з сім'єю в Прилипче, Д.Й.Микитюк, в першу чергу, знайомиться з сільським двірни¬ком (сільським головою — В.Г.) Василем Лобачем і священиком Григорієм Калинюком, допо¬магає їм у завершенні споруд, які і сьогодні прикрашають село. Правда, резиденцію для свяще-ника при радянській владі розвалили і на тому місці побудували сільський будинок культури.
В 1912 році будівництво школи було заверше¬но. Виблискуючи покриттям з оцинкованої бля¬хи, світло-кремовим фасадом з великими, по-фарбованими у світло-жовтий колір, вікнами, школа у 1912 році прийняла своїх перших вихованців. Молодий та енергійний директор перед учнями і батьками виголосив коротеньку промову українською мовою і запросив школярів до кла¬су. Шліфовані декоративні бетони й аркова сте¬ля на коридорах вражали селянських дітей. Ще більше вражали учнів класні кімнати — великі, просторі, з великими вікнами, через які весело заглядало сонячне проміння.
У західній частині шкільного корпусу три кімна¬ти були відведені під директорську квартиру (за¬раз у цих кімнатах навчаються молодші школярі - В.Г.).
Новий директор Д.Й.Микитюк сподобав собі місцевість і людей села, які розмовляли українсь¬кою мовою, були привітні, лагідні і доброзичливі. Сподобалися село та люди і Євгенії Тимофіївні. Спочатку пані директорка познайомилася з сусідами, а потім — з багатьма іншими прилипчанками — жінками і дівчатами. Сподобалася і сільчанам Євгенія Тимофіївна — молода, вродлива, логічно мисляча, небагатослівна і безко¬рислива людина. Селяни ї їх діти мали за честь привітатися з нею і почути у відповідь: "Дай вам, Боже, здоров'я!"
ІІ клас Прилипчанської семирічної школи
1953-1954 рр.
    

Copyright 2012. All Rights Reserved.