Автор: zastvaslov Категория: Васловівці
Дата публикации Просмотров: 751
Печать

 

НАРИСИ З ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ СЕЛА ВАСЛОВІВЦІ

 

Перша дерев'яна християнська церква Успіння Пресвятої Богородиці з'явилася у селі ще під час турецького панування.

Стояла вона в так званих Завалинах, у глибокій западині в кінці Семенівського кута. Доля її невідома, хоча жителі села

зникнення церкви пов'язують з набігами татар. Трохи пізніше на цьому ж місці жителі збудували каплицю Святої

Покрови. Там із глибини землі витікає цілюще джерело. Про це місце в селі побутують перекази. Коли на наших земляків

напали татари, віруючі люди схо­валися в цій церкві і молилися Богові й Святій Богородиці.

Татари стали захоплювати храм. Тоді церква поринула під землю, татари злякалися цього чуда і покинули село. Якщо прислухатись до каплички в Рахманський Великдень, то чути дзвін церковних дзвонів.Вона простояла до двохсот років і зруйнувалася вже за радянських часів.

Васловівчани збудували тут нову каплицю і 14 жовтня 2003 року, в день Святої Покрови, її освятили.pic 2

Сучасна церква, що стоїть на горбі в центрі села, бере свій початок у далекому 1881 році.

Наріжний камінь при зак­ладці фундаменту освя­тив тодішній владика Бу­ковини Сильвестр 

Морар-Андрієвич. На будів­ництво Свято-Успенського храму пожертвувала значну суму

княгиня Єлизавета Кантакузіна, а також уродженець села митрополит Буковинсь­кий і

Далматинський Євген Гакман. Жителі села жили бідно і власних грошей на церкву не мали,

але активно працювали на будівництві. Освячення нового Свято-Успенського храму

  відбулося 28 серпня 1883 року.

Нова церква стала не тільки окрасою села, але й своєрідним духовним центром для населення ближніх сіл.

Першим настоятелем до квітня 1890 року був Георгій Стришка, який (у 69-літньому віці) у цьому ж році помер і похований на території храму в сімейному склепі. Там же похований і його син Теофіл Стришка, який на той час служив почмейстером (нині - це начальник відділення зв'язку). Георгій Стришка був родом із Південної Буковини, з села Стулпікан (тепер Румунія), що розташоване за містечком Кімполунг (в перекладі означає «довге поле»).

Щодо інших настоятелів храму, то через відсутність пам'яток, зафіксованих спогадів жителів нашого села, чіткої хронології їх служби і діяльності не збереглося. Відомі лише окремі прізвища та деякі факти їх мирського життя та служби в церкві.

Настоятелем церкви під час Першої світової війни був Дмитро Єремійчук, родом із сусіднього села Задубрівка.

Пам'ятним для наших предків став вересень 1917 року. Тоді Буковину відвідав останній правитель Австро-Угорської імперії цісар Карл І фон Габсбург. За маршрутом його пересування до Чернівців навпроти кожного із населених пунктів були виставлені легкі арки, під якими мав проїжджати кортеж легкових автомобілів, в яких їхала делегація. Цісаря стрічали представники сіл, які славили правителя. Кортеж зупинився навпроти с.Васловівці, і хор учнів старших класів зустрів його співом гімну «Боже, будь ти покровителем цісарю, його краям». Карл І фон Габсбург привітався з присутніми, розпитував про походження назви села, а потім передав дітям велику коробку ласощів.

Після Д.Єремійчука на службу Божу у храм заступив Олександр Тотаєскул, родом із с. Малий Кучурів. Правив він з 1920 до 1931 року, до переводу в с. Топорівці.

У наступні роки (з 1931 по 1944) настоятелем церкви був Боднарук Василь Лазарович, який емігрував до Румунії.

До осені 1945 року в церкві не було постійного настоятеля. Служби по великих святах, таких, наприклад, як Великдень, правив священик Свято-Успенської церкви із Горішніх Шерівців.

У той час до злиднів та бідності населення села додався і тиф, який десятками людей, особливо середнього віку, забирав із життя. Померлих у відсутність священика відспівував і відряджав в останню путь даскал (дяк) Іван Квітковський, який з дружиною теж померли від цієї страшної хвороби.

З осені 1945 по осінь 1961 - роки служіння в церкві уродженця села Валеріана Івановича Хомащука. Отець Хомащук

вирізнявся глибоким знанням теологічних наук, слова Божого, широким кругозором, користувався великою шаною і

любов'ю серед населення, яке в його проповідях знаходило потрібні слова умиротворіння, духовну рівновагу і

підтримку.

Після Хомащука В. І. певний час настоятелем був Мішенчук Григорій Дмитрович, родом із с. М. Кучурів. Після його раптової смерті у церкві правив священик Антон, який досить швидко по­кинув село. Громада отримала нового настоятеля - уродженця с.Погорілівка Скігаря Івана Аксентійовича, якого замінив Влайко Євсевій.

Уже 20 років у Свято-Успенській церкві служить уродженець с. Банилів-Підгірний Вижницького району молодий за віком Кузь Іван.

 

 

НАРИСИ З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ ТА ВІДКРИТТЯ СВЯТО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО МОНАСТИРЯ У СЕЛІ

ВАСЛОВІВЦІ

   Майже 9 років тому почалося будівництво Свято-Преображенського монастиря у селі Васловівці Заставнівського

 

району. Урочище, де будується обитель, місцеві мешканці називають Гора - це колишня садиба першого митрополита

Буковини Євгена Гакмана. За останній рік силами людей закінчено спорудження приміщення і перекриття підвального

храму основної монастирської церкви. Також неподалік зведено і двоповерховий житловий корпус. До речі, його перший

поверх прийматиме приїжджих прочан, а другий поверх відведено для чернечих келій. Є тут також дзвіниця і гарно

оздоблена криниця. А ще до монастиря належить церковця, що знаходиться далеко від гори, - у самому серці лісової

гущавини, в молодому дубовому лісі. Це каплиця, названа на честь свята Покрови, і саме з нею пов'язано багато чудесних історій.

 Безымянный

- Старші люди розповідають, що колись на місці Покровської каплиці вже стояла церква, що загадково зникла під землею, - каже намісник обителі ієромонах Марк (Марковський). - Але і зараз до тих мешканців, які живуть неподалік, інколи долинають приглушені, ніби з-під землі, звуки дзвонів, хоч інших церков поблизу немає. А ще люди переказують таку історію. Перед війною сільська громада Васловівців ухвалила спорудити у лісі нову церкву, на місці тієї, що, за легендою, зникла під землею. Початок будівництва відкладали, хоча були і матеріали, і робітники. І тут почалася велика Засуха - дощу не було багато тижнів поспіль, він ніби обминав село. Мудрі люди порадили: роз­починати будівництво треба негайно. Так і зробили. І щойно будівельники взялися за роботу, як ясне небо затягнулося сірими хмарами і почалася страшенна злива. Так Бог показав свою волю щодо церкви.

Та на цьому чудеса цієї місцини не закінчуються - всередині під престолом у Покровській церкві дзюрчить давнє джерело. У ньому - особлива вода - нею можна вилікувати хворі нирки. Але тут можна зцілитися не лише фізично. Отець Марк радить просто погуляти у цих місцях - найкраще на світанку у лісі, доки не прокинулись птахи. Бо, каже, навіть тиша тут особлива - вона заспокоює, а після міського гамору - взагалі вражає.

Поки монастирський храм ще споруджується, богослу­жіння у нижній, підвальній церкві не проводяться - служиться лише у церкві, що в лісі. У недільні та святкові дні Покровську каплицю відвідують кілька родин, тому зазвичай людей тут небагато.

Будівлю Преображенського чоловічого монастиря зведено на місці будинку, де народився і до підліткового віку жив перший митрополит Буковини і Далмації Євген Гакман (Горяк). Будів­ництво розпочато 1997 року і проводиться до сих пір на кошти парафіян. Богослужіння ведуть­ся з початку зведення, коли на території була викопана криниця та зведена тимчасова каплиця. Будівництво вже майже завер­шено, тут проводяться повноцінні богослужіння.Боггослуж

  

     У вересні 2012 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив освячення Свято-Преображенського жіночого монастиря с. Васловівці Заставніського району. При в'їзді в село Васловівці Святішого Владику зустріли заступник голови Чернівецької обласної державної адміністрації Темерівський Віталій В'ячеславович, голова Заставнівської районної державної адміністрації Василь Копчук, голова Садгірської районної адміністрації, голова Заставнівської районної ради М.Леваніна, та сільський голова села Васловівці Юрій Кітар, головний спеціаліст відділу з питань охорони культурної спадщини, національностей та релігії управління культури Чернівецької облдержадміністрації Бухаров Сергій Андрійович. Також на святі були присутні голови сільських рад навколишніх сіл, депутати обласної ради та більше трьох тисяч православних християн. При вході на монастирське подвір'я Святішого Владику зустріла монахиня Параскева та піднесла йому хліб-сіль, а ігумен Євген (Гончарук) ― святий Хрест, який попросив святительських настанов для гідного монастирського життя.

Через велику кількість віруючих Божественна літургія звершувалась на паперті ново освяченого храму.

Святійшому Патріарху Київському і всієї Руси-України Філарету співслужили :

ІОАСАФ Митрополит Білгородський і Обоянський

ДАНИЛО Митрополит Чернiвецький i Буковинський

АНТОНІЙ Митрополит Хмельницький і Кам'янець-Подільський

КЛИМЕНТ Архієпископ Сімферопольський і Кримський

ПАВЛО Єпископ Тернопільський і Теребовлянський

ІОАН Єпископ Коломийський і Косівський

МАРК Єпископ Чернівецький і Кіцманський

ФІЛАРЕТ Єпископ Фалештський і Східно-Молдовський 

ПЕТРО Єпископ Валуйський, вікарій Білгородської єпархії 

 Патріарх

На за причасному стиху з словом проповіді до всіх присутніх звернувся благочинний Глибоцького району протоієрей Роман Грищук, який розповів про нелегке святительське життя митрополита Євгена Гакмана, на садибі якого постав новозбудований монастир.

Після завершення богослужіння ігумен Євген (Гончарук) подарував Святішому Патріарху архієрейську мантію, а митрополит Чернівецький і Буковинський Данило ― картину із зображенням Свято-Преображенського жіночого монастиря. Згодом в монастирському корпусі відбулося святкове прийняття гостей.

 

 

 На тереторії Свято-Успенської церкви села Васловівці втановили пам"ятник митрополиту Євгену Гакману.

 

Гакман 2

 

          

Copyright 2012. All Rights Reserved.