Автор: zastvaslov Категория: Васловівці
Дата публикации Просмотров: 530
Печать

 

ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИ

 

КЛУБ (БУДИНОК КУЛЬТУРИ)

 

Клуб у селі відкритий у 1947 році. Жителі мали змогу тут зустрітися, поспілкуватися, заспівати, потанцювати.

У закладі культури в різні роки працювали: Надія Федірчик, Василь Вовк, Петро Стріхович, Катерина та Іван Кодряни, Світлана Хабайло, Марія Гнатюк.

У 80-х роках дирек­тору клубу працював В, Вовк, а художнім керівником Н. Федірчик. Активно діяли створені гуртки: драматичний, художнього читання, вокального співу та ін., фольклорний колектив хор-ланки колгоспу ім. Дзержинського, дитячий ансамбль «Сонечко». З особливим успіхом сприйняли глядачі Заставки виступ театрального колективу з п'єсою О. Коломійця «Фараони», де головні ролі виконували вчителі та культпрацівники. Вокальна група дів­чат щоразу дарувала слу­хачам невмирущі перли­ни музичної творчості, а виступи хор-ланки завж­ди проходили успішно. Аматорів сцени зна­ли не тільки в селі, а й в І районі та області. Вони завжди брали участь у різних оглядах-конкурсах художньої самодіяльності.

У 90-х роках директором Будинку культури була Кате­рина Кодрян, а художнім керівником її чоловік Іван. За його ініціативою створено вокально-інструментальний ансамбль, продовжували активно працювати гуртки художньої само­діяльності. Особливою попу­лярністю серед глядачів села, району і області користувався сімейний дует Кодрянів.

  Ось лише кілька моментів їхніх виступів. Дует брав участь у районному фестивалі української сучасної пісні, присвяченої 45-річчю з дня народження буковинського композитора В. Івасюка, і став призером. За краще виконання пісні В. Івасюка і голова обласної організації Руху, народний депутат Верховної Ради України Г.М. Манчуленко вручив Катерині приз. Успішно виступили вони у районі з нагоди святкування 50-річчя газети «Голос краю».Васл культ

Катеринина пісня

Та мелодія і той голос, що воєдино переплелися на сцені Будинку культури у Васловівцях, мали магічну силу притя­гання. «Ангел небесний» -- один із витворів справжнього мистецтва, яке треба поціновувати і в смугу невдач.

Сьогодні (1994 p.), аніскільки не перебільшуючи,  хотілося  б  сказати: «Ангел небесний» - Катерини Кодрян. Хоча пісня написана для виконавців, так би мовити, високого рангу. Однак, на наш погляд, вони відстають від співачки   з   «провінції».    Якби   не співала  цю  пісню Катерина,  їм би можна було віддати перевагу. Але її виконує Катерина. З тим, аби дарувати нам хвилини радощів і рівноваги в ці часи, які переживаємо. Та мелодія і той голос..  Якщо вони творять диво, і це оксамитове диво западає в душу, багато-багато душ, - це вже талант, котрий маємо оберігати і пишатися ним.

 

Це слова колишнього редактора газети «Голос краю» В. Джурана

 

Бібліотека

 

Про створення сільської бібліотеки записано зі слів уродженки села Лопашук М.Д., 1912 року народження. Вона розповідала, що бібліотека в с. Васловівцях заснована у 1947 році як при клубна бібліотека. У 1951 році була у будинку, де до війни проживав священик. Крім бібліотеки у цьому ж приміщенні розміщувалися сільська Рада і клуб. У той час до бібліотеки зносили книги, у кого які були вдома. Працювала бібліотекарем Марія Олександрівна Білоцька. Всі книги за порядковим номером записувалися у зошиті. Першим чита­чем бібліотеки була М.Д. Лопашук, яка взяла тоді книгу Бажова «Малахитовая шкатулка», а своєму синові - «Горо­бенятко». Читачами стали голова сільської ради Ілля Шевчук, виховательки дитячого садка К.Губко, С.Глевко, завідуючий клубом Іван Балан, вчителі Г.Пасічник, М.Дроздовецька та інші. Бібліотекар Гринчук Іван Дмитрович у 1957 році завів у бібліотеці інвентарну книгу.Даних про показники роботи не збереглося, тому що село до 1964 року відносилось до Садгірського району.

У 1969-1971 pp. працював Хабайло Федір Дмитрович. З 1971 по 2002 рік завідуючою бібліотеки була Монас­тирська Степанія Іванівна - активний пропагандист книги. З 1981 р. - установа відмінної роботи.

З 1993 р. бібліоте­карем працює Кваснюк Тетяна Миколаївна, а з 2002 року -- вона заві­дувачка філіалом біб­ліотеки. В 2012 року з нагоди святкування 350 річча села, вийшла в друк її книга "Васловівці мої- куточок милий буковинської землі"

Бібліотека є однією з кращих в районі. При бібліотеці діють люби­тельські клуби за інте­ресами «Дивосвіт» та «Незабутня мозаїка».

Сьогодні бібліотека обслуговує 750 читачів. Книговидача становить 16007 екземплярів. Книжковий фонд налічує 11388 примірників книг.

НАТАЛІЯ та ВАСИЛЬ ГУБКИ

Василь ГубкоНаталія Губко

Спочатку була мрія

Їм судилося бути разом. Це саме той випадок, коли долю не вибирають, а доля вибирає тебе. Це саме той випадок, коли стріла Амура не могла промахнутися.А в неї і не було іншого вибору.Говорити про когось одного неможливо. Скільки їх пам'ятаю, вони завжди разом.Наталія Горбашевська та Василь Губко народилися в одному селі - Васловівці.

Тут пройшли їхні дитячі та шкільні роки. Вони ходили одними стежками, милувалися красою рідного села. Тому не дивно, що цікавило їх в житті одне і те ж. Завжди були зв'язані спільними духовними і культурними цінностями.

Батьки навчили їх поважати нелегку працю сільських трудівників, цінувати в людях доброту, чесність, порядність, а вечорами наспівували пісень, прививали їм любов до рідних українських обрядів і звичаїв,

Наталія завжди мріяла про сцену. Сама ставила вистави, фала ролі, сама їх озвучувала. Завжди любила вчитися, поглинала всі знання, які змогли їй дати книги, вчителі. Брала участь у всіх шкільних заходах.

Василь у дитинстві був собі звичайнісіньким хлопчиком І про кар'єру артиста навіть не мріяв, хоча разом зі своїми друзями грав у шкільному ансамблі. А ще ганяв м'яча, допомагав батькам.

Зате співати любили обоє. Бог не обділив їх дзвінким голосом. Тому і співали, де хотілося, їх душі: на сільських концертах, районних і обласних оглядах художньої самодіяльності, на днях народження своїх друзів, весіллях. А ще - танцювали.

Амур і справді не промахнувся. Кохання запалало в двох серцях у маленькому селі - окрасі буковинського краю. То ж майбутнє їхнє життя було вирішене. У 1985 році разом вступили на хореографічний відділ Чернівецького училища культури. Це були найкращі роки безтурботного студентського життя.

 

У 1988 році після закінчення училища обоє прийшли працю­вати в балетну групу музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської. Театр - це мистецтво, де органічно поєднуються слово, музика, пластика, спів і танок. Театр стає рідним домом. Життя перетворилося на репетиції, кон­церти, вистави. А ще -- поїздки,

гастролі в близькі і далекі міста України, Росії, Польщі, Німеччини.

Знімались у кіно в 1993 році «Співачка Жозефіна і мишиний люд» за твором Ф. Кафки.

Любов   до рідного краю, до його минулого, небайдужість до всього, що відбувається в країні, підштовхнуло Наталію і Василя до вдосконален­ня. Вони закінчили історичний факультет Чернівецького   університе­ту. Брали активну участь у житті не тільки театру, але й міста.

Саме за театральними кулісами зростали їхні діти найбільший подарунок долі. Хоча, вірніше, діти росли не за кулісами, а на сцені. Аліна й Андрійко грали в багатьох виставах.

Зараз, коли за плечима більше 20 років наполегливої праці, не зникає з цієї пари почуття піднесеного настрою, коли переступають поріг рідного театру. І душа, як і вперше, тріпоче, коли зал переповнюється глядачем і розпочинається вистава.

Відтанцювавши 22 роки, у 2010 році Наталія почала працювати актрисою, а Василь завідувач художньо-постановчою частиною.

Наталія і Василь Губки знову наполегливо працюють, щоб тішити свого глядача новими несподіваними роботами з надією шукаючи знайомі обличчя своїх земляків, односельчан у залі.

Знову вечір... Знову знайомий трепет душі, коли пролунав третій дзвінок. Гаснуть останні лампочки, тихо плаче скрипка - прем'єра...

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.