Автор: zastverb Категория: Вербівці
Дата публикации Просмотров: 983
Печать

 

Розвиток освіти

 

в селі Вербівці

 
 

             БУДІВНИЦТВО ШКОЛИ

 
 

   В 1914 році вербовецька громада вирішила збудувати в селі школу. Збудували навчальний заклад на кошти селян. Каміння на фундамент жителі села добували в урочищі Жорнище, возили його на місце будівництва.

 

     Школа вийшла гарна, висока, простора, двоповерхова, крита оцинкованою бляхою. Чотири високі і просторі класні кімнати із великими вікнами. Площа шкільного приміщення 202 м2. Крім класів і кімнати для вчителів, на першому поверсі знаходилися житлові приміщення для директора (дві кімнати, кухня і два підсобні приміщення).   Особливою була підлога   коридорів, залита бетоном з гранітною крихтою, відшліфована, надзвичайно високої якості, яка збереглася до наших днів.

 

   Трохи вище від нової школи також побудували шкільну майстерню. Школа стала осередком освіти і культури на селі.

     Тривалість навчального року становила від 1 вересня по 12 липня до свята Петра і Павла. На Різдво і всі свята аж до Івана (з 25 грудня по 21 січня) були канікули. На храмове свято (21 листопада) і на Великдень були вихідні дні. Навчання проводилось німецькою мовою, тривало 4 роки. Вчили дітей читати, писати, рахувати.

 

АВСТРІЙСЬКИЙ ПЕРІОД

 

 

 

     В кінці ХІХ ст. в селі була двокласна народна школа, яка розміщувалася в одній сільській   хаті – Венгринюка Михайла.

 

   Починаючи з 1900 року було організовано навчання дітей в кількох сільських хатах – Бабійчук Миколи і Олійника Василя. Освіта була чотирирічна. Всі предмети вів один учитель. Діти вчилися в одному класі. Навчання велося на рідній мові. Викладались предмети: рідна мова, німецька мова, арифметика, географія, історія, релігія, співи, ручна праця     Дітей в школі фізично карали за порушення дисципліни. Навчання починалося о 9-ій годині і закінчувалося о 12-ій або 13-ій годині. Заняття починалось і закінчувалось з молитви «Отче наш».

 

для навчання в Академії мистецтв. Подібна стипендія   призначалася на конкурсній основі терміном на 1 рік, проте, якщо стипендіат успішно навчався, виплату допомоги продовжували

 

на цвинтарі в Байройті.

 

     Творчість Євзебія Ліпецького становить оригінальні сторінку в історії освіти   і українського мистецтва і заслуговує на всебічне вивчення та популяризацією його імені. Це було б вагомим внеском у відродження нашої історичної памяті і духовності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОКУПАЦІЯ БУКОВИНИ РУМУНІЄЮ

 

 

    В листопаді 1918 р. вся Заставнівщина була окупована боярською Румунією. Румунські власті проводили на окупованих землях шовіністську політику, жорстоко переслідували ті надбання української культури, яка розвивалася у селі з другої половини ХІХ ст. – на початку ХХ ст. За українську мову, спів українських пісень окупанти притягали до кримінальної відповідальності. В школі навчання проводилось румунською мовою. Рідна українська викладалася як предмет, на який відводилося по дві години на тиждень.

 

     В 1932 – 1939 р.р. директором школи був Іванович Лазар Іванович з села Боянчук. Він читав уроки у 5,6,7 класах. Вчителями молодших класів були Продан з с. М. Кучурів і дружина директора Аспазія Іванович. А з 1935 – 1936 р.р. вчителював Бендескул Віктор, який був одружений на сільській дівчині Лукерії з сім’ї Гайдичів.

 

 

 

 

                                     Учні школи 1935 року

 

 

 

     В школі панувала муштра, сувора дисципліна. Порушників дисципліни наказували, били по долонях прутом, який вирізував сам учень з верби. Діти вивчали арифметику, історію Румунії, географію Румунії, читання, релігію, румунську мову. Навчання тривало сім років. І всі сім років вчив дітей один вчитель.

 

     В громадських установах зявились написи «Говоріть лиш по-румунськи». За слово, сказане   рідною мовою, били вербовими різками. Вчитися було важко, багато виявилося незрозумілого і недоступного для дітей. Учні не мали уяви про такі дисципліни як фізика, хімія.

 

     Мало хто міг продовжити навчання в середній школі. В селі середньої школи не було, тільки початкова. А щоб потрапити в середню, треба було мати документ про румунське походження. Часто учні змінювали своє прізвище, щоб здобути середню освіту і поступити в Чернівецьку гімназію. Цей навчальний заклад закінчив Шеленко Михайло Іванович.

 

 

 

   РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

 

 

 

   25 березня 1944 року радянські воїни звільнили село. З настанням радянської влади групу сільських дівчат було послано на вчительські курси в м. Чернівці. Після закінчення навчання Дранчук Параску, Бабійчук Ольгу і Шеленко Аспазію направили вчителювати в різні села Заставнівського району – (1946-1947 р.р.). В серпні 1947 року завідувачем Вербовецької початкової школи був призначений Гоменко Михайло Йосипович, а вчителькою молодших класів – Роїк Раїсу Миколаївну. Всього учнів – 155. В першому класі – 44 учні, в другому – 40 учнів, в третьому – 44 учні, в четвертому – 27 учнів. Працювали в школі такі вчителі: Радіонов Н.М., Шугалій Т.І., Сливінська Н.М.

 

     У 1953 році школа стала семирічною. Директором працював Челябій Іван Антонович (1953 – 1955 р.р.). А його дочка Челябій Світлана Іванівна була вчителькою молодших класів.

 

     В 1956 – 1965 р.р. директором був Колешко Броніслав Йосипович, а завучем Герасеменко Григорій Олександрович. Вчителями: Колешко Р.М. – вч. української мови, Фикуніч М.І. – вч. російської мови, Бурик М.В. – вч. математики, Ліщинська О.П. – вч. історії, Гучко О.І. – вч. фізики, учнів – 104.

 

   З 1965 р – 1970 р. директорував Нерубацький Володимир Ілліч.

 

Вчителів було – 14, і 2 техпрацівники. Учнів навчалося – 98.

 

Вчителі молодших класів – Роїк Р.М., Турецька Л.Ф.,

 

Галяра Т.А., Кишкан В.В.

 

   Козлан М.І. – вчитель математики, Коренко Т.В. – вчитель німецької мови, Ковальський М.С. і Іваннів М.І. – вчителі української мови, Котловська В.М. – вчитель російської мови.

 

   В 1970 – 1978 р.р. директором школи працював Медицький Володимир Адамович. В школі тоді навчалося – 80 дітей. Вчителів – 16, 2-техпрацівники. В цей час (1971 р.) була побудована шкільна їдальня і біля неї дві класні кімнати. З 1978 р. – 1981 р. школою керував Кишкан Дмитро Миколайович.

 

     Навчально-виховний процес тісно повязаний з сільським господарством. Щоосені учнів залучали до збору осінніх сільськогосподарських культур. У школі були створені класи – кабінети, які поповнилися наочними приладдями та новими меблями.

 

 

 

 

   З 1981р. – 1999 р. директором школи працював Романюк Олександр Дмитрович. Учнів навчалося 70, учителів – 14. Цей період припадає на роки перебудови. Міністерство освіти розробило нові програми, де по-новому вивчається історія України, правознавство, було введено новий предмет – українознавство. У 1988 р. було збудовано спортзал, майстерню і дві класні кімнати.

 

                          

 

 

 

   В 1999 році директором школи було призначено Бойко Ярославу Дмитрівну. Кількість учнів – 60-70. Вчителів – 12. За цей період в школі відбулися значні зміни. 2003 року – газифіковано школу, зроблені ремонти, зріс її рейтинг. 2007 р. – при школі було відкрито дошкільну групу і реорганізовано у навчально – виховний комплекс.

 

     Вербовецька школа завжди давала своїм учням хороші знання.

 

   Понад 60 випускників нашої школи здобули вищу освіту. Серед них є вчителі, лікарі, агрономи, психологи, юристи, економісти.

 

     Шеленко Михайло Степанович – кандидат фізичних наук, Шеленко Степан Васильович – лікар – педіатр, Кравчук Ілля Степанович – військовий, Василинчук Іван Васильович – директор Львівського механічного заводу.

 

     А середню спеціальну освіту здобули більше 100 випускників школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.