Автор: zastvik Категория: Вікно
Дата публикации Просмотров: 502
Печать

Про походження назви села розповідає й ле­генда:

 

«Було це ще за сивої давнини. Невелике посе­лення Мартинівка роз-кинулося на мальовничих па­горбах. Люди, які тут проживали, вирощували хліб, доглядали худобу, ростили дітей. Та життя марти­нівчан не завжди було спокійним. Численні набіги турецько-татарських орд часто порушували його розмірений біг.

Зачувши тупіт кінських копит, люди стрімголов ховалися у великих печерах, рятуючи власне життя. Та одного разу, вийшовши зі схованки після черго­вого набігу кочівників, мартинівці не впізнали свого поселення. Витоптані поля, вирізана худоба, вщент зруйновані й спалені житла до­тлівали.

І вирішили люди: якщо будувати нове село, то тільки на новому місці.

Поділившись на три групи, мартинівці подалися в різні боки шукати кращої місцевості для майбутнього села. Одна група спустилася трохи нижче зруйнованої Мартинівки. Шукали води чи хоч якогось джерела, щоб заснувати нове поселення. Несподівано перед їхніми очима постала висока міцна скала, поросла зеленню. Люди замилувалися незвичним витвором природи, притихли. І раптом почули дзвінке дзюрчання, що долинало з-під скали. Їхні очі спалахнули радістю: вода! От де буде нове село! Підійшли ближче до джерела і побачили, що вода в ньому чиста й прозо­ра – на дні видно навіть найменший камінець. «Ніби у вікно дивимось», – говорили нові поселенці. Так і дістало свою назву село Вікно».

                                                   За матеріалами вчителя історії

                                                                      Гнепа Миколи Івановича

                                                       За матеріалами книги Миколи Черешнюка

                                                                   «Історія сіл Заставнівщини»

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.