Автор: zastvik Категория: Вікно
Дата публикации Просмотров: 1565
Печать

Традиції

   Старі дерева не гнуться, сиві ріки не всихають,— мовить східне прислів'я про міцність давніх традицій. Старовинне мистецтво вишивки у Вікні вже багато століть іде від покоління до покоління, чаруючи глибинним змістом та по­етичною красою душі людей. Українська народна вишивка завжди славилася вишуканими орнаментами, гарним колори­том, високою майстерністю виконання та самобутністю. Не втратила свого значення вона й у наш час. Про це свідчить популярність виставок народного декоративного мистецтва, де вишивці відводиться значне місце.

   Багато століть вишивка, нарівні з тканинами, знаходить що­найширше застосування у побуті вікнянців.

 Про існування вишивок на тери­торії нашого села в найдавніші   часи   свідчать мате­ріали археологічних розкопок і за­лишки церковних розписів.

     Призначення вишивок досить різноманітне, однак головним чи­ном ними прикрашали та прикрашають предмети одягу і селянського побуту. Це й визначає до певної міри їх вели­чину і характер візерунків, частко­во стиль і, зрозуміло, композицій­ний лад.

     Технічні прийоми вишивання дуже різноманітні, їх можна розділити на дві основні групи. До першої відносяться ви­шивки «За рахунком», виконані з урахуванням структури тканини і тісно пов'язані з нею. Це двосто­роннє шиття — низь, хрестик, там­бур, шиття золотом і сріблом. Дру­гу групу складають вишивки, нане­сені на тканину вільно, незалежно від її структури: вишивання глад­дю і аплікація. Техніка вишивання впливає на вибір узору: для рахун­кової техніки більш зручні геомет­ричні мотиви, у той час як вільна техніка дає можливість створювати близькі до природних рослинних форм мотиви. Візерунки народного вишивання розроблялися у відпо­відності з формою предмета, тобто їх побудова залежала від призна­чення декорованої речі. Звідси ви­пливає вибір матеріалу і техніка виконання, форми виробу.

     Народний орнамент виник з жит­тєвих вражень його творців від спілкування з природою, в резуль­таті осмислення цих вражень і вті­лення їх у зримі образи. Геомет­ричний орнамент, очевидно, виник внаслідок прагнення передати об­рази сонця, зірок, ріки, рослин то­що, про що свідчать їх назви. Ці­кавим джерелом для вивчення ор­наменту є серветка, святковий рушник, наволочки із зображенням окремих мотивів ор­наменту, вишита нашою односельчанкою Мігайчук М. .

     Геометризація форм навколиш­ньої флори дуже характерна для мистецтва Буковини її поява у вишивках обумовлена значною мірою особливостями ви­шивання, продиктованими структу­рою полотна. У лаконічних моде­лях навколишнього світу виявилося виняткове вміння майстрині пока­зувати найголовніше, найхарактер­ніше. Незважаючи на граничну умовність зображень геометричних форм орнаменту, в них простежу­ються насамперед образи реальної природи. В основі побудови буко­винської вишивки лежить геометричний орнамен­т.

 

       Створюючи орнаменти майстрині весь час зверталися до природи, але не копіювали її,а переробляли,спрощували, і кожна лінія чи завиток у вишивці щось означали. Пряма горизонтальна лінія означала землю, горизонтальна хвиляста – воду, вертикальна хвиляста – дощ, трикутники гори, дві схрещені лінії – блискавки.

       Окремі знаки – символи не тільки прикрашали житло,предмети побуту, а й повинні були охороняти,захищати, оберігати від злих духів,приносити людям щастя. Тому рушники, в народі називають оберегами.

   Хлібом сіллю на вишитому рушникові і до нині, в нашому селі, зустрічають бажаних гостей.

 

    Використовується вишивка і в декорі народного костюма. При цьому , як багатство варіантів декіль­кох мотивів у різних поєднаннях, колір має особливе зна­чення при зображенні конкретних рослинних форм. Крій одягу та його призначення завжди визначали композицію вишивки, характер мотивів і техніку

вико­нання. Найбільш барвисто вишива­лися святкові сорочки, хутряні безрукавки-кептарі, суконні сардаки. В ансамблі народного костюма краян головне місце займає сорочка. Її художнє оформлення залежить не лише від крою, а й від тих локальних смаків і навичок які від­биваються в кожному виробі виши­вальниць.

       Найдавніші жіночі сорочки — зі зборками біля коміра та на низі рукава. Крім того, поширені сорочки тунікоподіб­ного крою. Характерні риси всіх видів чоловічих та жіночих соро­чок — логічне розміщення вишив­ки, майстерне поєднання форми і фактури матеріалу. Повсякденні сорочки прикрашалися скромніше — невеликими мотивами, розмі­щеними біля нагрудного розрізу, на подолі і по швах. Вишивка в них найчастіше була монохромною, ви­конувалася вона або чорною шер­стю, або червоною заполоччю.

   Святкові сорочки вирізняються ба­гатством вишивки, різноманітністю технічних прийомів, широким ви­користанням матеріалів — шерсті, бавовняної пряжі, шовку, бісеру, срібних і золотих ниток, метале­вих бляшок — «леліток». Прикра­шається на таких сорочках головним чином рукав і особливо опліччя — уставка складної композиції.

  

         Вишивки жіночих сорочок вікнянок відрізняються розміщенням візерунка на рукаві. Опліччя в них — це вишивана ком­позиція, у якій чергуються орна­ментовані й гладкі смуги без про­світів або з просвітами полотна. Вся композиція з поперечних смуг обрамляється з трьох сторін рам­кою із срібного або золотого шит­тя. Нерідко на місці, де просвічує­ться полотно, нашивають металеві «лелітки». На смугах опліччя ма­люнок складається з декількох повто­рюваних елементів — рапортів з геометричних мотивів, поєднаних з рослинними.

      

     Для опліччя характерний яскравий  насичений  колір побудований на поєднанні зе­лених, голубих, жовтих, оранже­вих, червоних тонів. Між орнамен­тами по горизонталі іноді розміщу­вали срібні й золоті смужки.


Зу­стрічаються також смуги без орна­менту, заповнені малиновою, буз­ковою або зеленою пряжею, на яку нашиті бляшки.

 

       Між орнаментальними смугами опліччя та рукава ви­шивальниці обов'язково залишають смугу в 5 — 15 см, так звану «змор­шку». Візерунок її завжди геомет­ричного характеру й відрізняється від декору опліччя та поля рукава як технікою виконання, так і ком­позиційним розміщенням. Він ши­ється технікою настилу нитками одного кольору — жовтого або зе­леного. Візерунок створюється, як правило, з ромбоподібних фігур із внутрішньою і зовнішньою розроб­кою різної модифікації. Очевидно, ця частина вишивки, інша і за ко­льором, і за мотивами, є найдавні­шим варіантом декору, а компону­ється в загальну композицію рука­ва за традицією.

     Більш різноманітні візерунки на полі рукава. Вони діляться за ком­позицією на три види. У першому малюнок складається з трьох вер­тикальних смужок: центральна йо­го частина — це стебло рослини, пряме або ламане, з поодинокими квітками (розетками або ромбопо­дібної форми), які акцентують спрямування руху стебла. Між ве­ликими     мотивами,   що   відходять праворуч і ліворуч від стебла, роз­міщуються дрібніші геометричні мотиви. Вузькі бокові смужки — «вілянки» — складаються з одного-двох мотивів, розташованих верти­кальним ланцюжком. Для другого виду характерні косі смуги, ском­поновані також з двох-трьох моти­вів. Орнаментовані смуги містяться на відстані 10 см одна від одної і надають малюнкові легкості і пев­ної динаміки. Значно рідше зустрі­чається горизонтальне розміщення узорів (третій вид), геометричні або рослинні мотиви тут однакові за масштабом і колоритом .

Вишивки нагрудної частини соро­чок простіші, ніж на рукавах, ком­позиція їх складається з двох або чотирьох смужок, які йдуть вздовж розрізу і швів, що з'єднують «ста­нок» з рукавом. Узори ці створю­ються з кривульок, в'юнків, лист­ків, ромбів. Такий само узор повто­рюється на спині та подолі сороч­ки.

 

     Між орнаментальними смугами опліччя та рукава ви­шивальниці обов'язково залишають смугу в 5 — 15 см, так звану «змор­шку». Візерунок її завжди геомет­ричного характеру й відрізняється від декору опліччя та поля рукава як технікою виконання, так і ком­позиційним розміщенням. Він ши­ється технікою настилу нитками одного кольору — жовтого або зе­леного. Візерунок створюється, як правило, з ромбоподібних фігур із внутрішньою і зовнішньою розроб­кою різної модифікації. Очевидно, ця частина вишивки, інша і за ко­льором, і за мотивами, є найдавні­шим варіантом декору, а компону­ється в загальну композицію рука­ва за традицією.

     Більш різноманітні візерунки на полі рукава. Вони діляться за ком­позицією на три види. У першому малюнок складається з трьох вер­тикальних смужок: центральна йо­го частина — це стебло рослини, пряме або ламане, з поодинокими квітками (розетками або ромбопо­дібної форми), які акцентують спрямування руху стебла. Між ве­ликими     мотивами,   що   відходять праворуч і ліворуч від стебла, роз­міщуються дрібніші геометричні мотиви. Вузькі бокові смужки — «вілянки» — складаються з одного-двох мотивів, розташованих верти­кальним ланцюжком. Для другого виду характерні косі смуги, ском­поновані також з двох-трьох моти­вів. Орнаментовані смуги містяться на відстані 10 см одна від одної і надають малюнкові легкості і пев­ної динаміки. Значно рідше зустрі­чається горизонтальне розміщення узорів (третій вид), геометричні або рослинні мотиви тут однакові за масштабом і колоритом .

Вишивки нагрудної частини соро­чок простіші, ніж на рукавах, ком­позиція їх складається з двох або чотирьох смужок, які йдуть вздовж розрізу і швів, що з'єднують «ста­нок» з рукавом. Узори ці створю­ються з кривульок, в'юнків, лист­ків, ромбів. Такий само узор повто­рюється на спині та подолі сороч­ки.

 

 

     Народна вишивка моїх односельчан дуже барвиста. Вона на­дає своєрідного колориту і вка­зує на етнічну приналежність. Без особливих змін на­родний костюм зберігся до наших днів, однак його декоративне оформлення стало барвистішим і мажорнішим.

     Вікнянці прикрашають ви­шивкою не лише предмети народ­ного костюма, а й численні пред­мети побуту: скатертини, серветки, портьєри, рушники, наволочки, ве­сільні хустини, тощо.

     У виробах побутового призна­чення переважають вишивки з гео­метричними орнаментами. Вишива­ють їх низзю, хрестиком, рахунко­вою та вільною гладдю («гафтом»).

   Вишивка у творчості самодіяль­них майстрів постійно удосконалюєть­ся, збагачується новими мотивами та колористичними вирішеннями, жанрово урізноманітнюється.

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.