Автор: zastzdbr Категория: Задубрівка
Дата публикации Просмотров: 1634
Печать

До 25 річчя Перемоги над Фашистською Німеччиною в Задубрівці споруджено пам'ятник радянському прикордоннику М.П. Щербині: Споруджено його місцевим скульптором М. Ісопенком.

             Тривожний червневий день 1941 року. Фашисти були вже зовсім близько від Задубрівки, коли на одній сільській вулиці з'явився молодий солдат прикордонник з ручним кулеметом і гранатами за поясом. Він залишився, щоб прикрити відступ товаришів. А в село вже вступали Німецькі танки. І застрочив кулемет у руках сміливця, полетіли гранати. Думаючи, що перед ними цілий загін, німці зупинились, а потім повернули назад. Але один ворожий танк встиг дати ворожий кулеметний постріл. 25 куль прошило тіло героя. Коли селяни ховали бійця, вони знайшли в кишені його гімнастьорки прострілений комсомольський білет. Так стало відоме ім'я відважного воїна – Микола Павлович Щербина.

             Після війни Микола Павлюк вирішив розшукати рідних прикордонника, який загинув у Задубрівці. І очікувана відповідь: Микола Павлович Щербина, уродженець села Іванівна Чернігівської області, пішов служити в прикордонні війська в 1940 році. Мати загиблого солдата Ксенія Андріївна Щербина в своїх листах сердечно дякувала задубрівчанам за пам'ять її сина. А згодом приїхала, щоб побувати на його могилі.

             В центрі Задубрівки на високому постаменті застигла богатирська постать радянського бійця. Його ім'ям присвоєно одній з застав на західному кордоні нашої країни. В 1983 році його іменем була названа піонерська організація Задубрівської НСШ.

           В Задубрівці 22 жовтня 1910 року народилася і жила народжена поетеса Параска Амбросій. Батько її мав лише 1га. землі, пробував шукати щастя за океаном, але повернувся ні з чим і продовжував найменувати. Він загинув у війну 1914 року. Прикута до ліжка хворобою Параска змалечку займалась рукоділлям, заробляючи собі на шматок хліба. Читати і писати навчилась від старшого брата і вітчима. З дитинства багато читала, захоплювалась творами М. Коцюбинського, І. Франка, О. Кобилянської.

         В 1950році вийшла перша збірка поезій Параски Амбросій « Буковинські співанки», в 1957 році друга збірка « На сонячній дорозі». Того року поетесу відвідали поет, академік Максим Рильський, народних художник Василь Касіян, Кобзар Ігор Мовчан.

         В 1966 році видавництво « Карпати» випустило в світ збірку поезій « Квіти з полонини». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 квітня 1960 року її нагороджено медаллю « За трудову доблесть», а на декаді Української літератури і мистецтва у Москві в листопаді 1960 року – орденом Трудового червоного Прапора. З 1960 року до жовтня 1998 року Параска Амбросій жила в Чернівцях, в Сад горі на вулиці ім. Довбуша.

           В селі теж жив місцевий поет Нагуляк Микола Пантелеймонович. Народився Микола Пантелеймонович Нагуляк у травні 1884року в селі Задубрівка, в селянській родині. Коли закінчив сільську школу, вчителі родили батькам дати його на навчання у Чернівці, але матеріальне становище не сприяло цьому. Замість навчання довелося працювати на полі поміщика. Коли наш край загарбала боярська Румунія, він вступає в ряди комуністів-підпільників, веде активну агітацію серед трудового народу. Мрія про визволення з-під ярма і воззєднання Буковини з Радянською Україною зробили М. Нагуляка поетом. Виступив проти національного гноблення з боку румуно-боярських окупантів, які становили нестерпний режим на Буковині, заборонили в школах, установах і в громадських місцях говорити українською мовою.

Від імені українців Буковини поет заявляє:

                                Ми, як люди, хочемо жити,

                                Землю й волю мати

                                І тою мовою говорити,

                                Що навчила мати.

Коли західноукраїнські землі возз’єдналися з Радянською Україною, поет висловив почуття радості і захоплення в багатьох віршах: “Західна Україна”, “Пісня визволення”, “Іван Франко”.

До початку війни Микола Нагуляк працював секретарем Задубрівської сільради. У 1940році видатні українські поети П. Тичина, А. Малишко та В. Сосюра відвідали село Задубрівку і зустрілись з М. Нагуляком. Він читав їм свої вірші і почув від них щире схвалення.

Коли гітлерівська Німеччина напала на нашу країну. Микола Нагуляк евакуювався на схід разом з дружиною і сином. Помер Микола Нагуляк у 1945році. Він мріяв про вільне і щасливе життя українського народу, оспівав ту мрію в простих і задумавших співанках.

В селі Задубрівка 4 грудня ( 21 листопада) 1931 року народився Микола Іванович Ісопенко. Це талановитий скульптор. Починав М. І. Ісопенко з того, що виліплював з глини іграшки. Здобув середню освіту. Закінчив трирічну програму підвищення кваліфікації за індивідуальним планом. Його скульптури « Мати», « Лук'ян Кобилиця», бюсти письменників І.Франка, Ю. Федьковича, М.Островського та ін.….дістали високу оцінку професійних митців. У 1957 році, в зв’язку з малою кількістю дітей шкільного віку, школу в селі зро­били початковою. Але вже в 1983 році вона знову стала восьмирічною і на цей час у школі навчалося 85 дітей. У 1988 році до існуючої школи добудували за рахунок колгоспу 8 класних кімнат, спортзал, майстерню, актовий зал. У школі відкрито зал «Буковинська світлиця», де зберігаються давні речі і на видному місці – куточок ма­лих скульптур талановитого сільського скульптора М. І. Ісопенка.

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.