Автор: zastzast Категория: Заставна
Дата публикации Просмотров: 752
Печать

У 1928 році польські громадяни, що проживали в Заставні, створили «Польську читальню». Вона стала духовним осередком поляків, які прагнули зберегти свої на­ціональні звичаї та обряди, мову, греко-католицьку віру, ознайомитися з польською літературною спадщиною. Заставнівська парафія підпорядковувалась Генеральному Вікаріату, яким керував о. Михайло Сімович у Чернівцях. Богослужіння у костьолі відбувалося церковнослов’янською мовою, а проповіді – українською. З цієї причи­ни українські греко-католики не переслідувалися румунською владою.

Польське консульство у Чернівцях зазначало у 1938 році, що створена у Заставні «Молодіжна секція» належить до найбільш розвинених на Буковині у плані спортив­ного та національного виховання. Велика заслуга в цьому місцевого парафіяльного священика поляка Новака, який присвятив багато часу роботі осередку.

Секція нараховує 25-30 членів і поділяється на два склади: чоловічий і жіночий. Зі спортивних видів найбільшу популярність має волейбол, настільний теніс і фут­бол. Молодь у Заставні також влаштовує танцювальні вечори, розваги та аматорські виступи. Головою «Молодіжної секції» є обраний самою молоддю Ян Добрудзький. (Заполовський З. М. , Осачук С. Д. Буковина: національні рухи та соціально-політичні процеси 1918-1944 рр. – Чернівці: Зелена Буковина, 2007, с. 32, 176-177).

За прикладом поляків українці у 1932 році створюють власну культурно-освітню організацію «Народний дім». 19 червня 1932 року вона вшанувала пам’ять Т. Г. Шев­ченка. Промовці розповіли про життя і діяльність Кобзаря, а хор виконав пісні з його творів.

   Розвивається у Заставні й місцева промисловість. У 1958 році на базі маслобойні відкрито маслозавод, що виробляє тваринні жири, сир, бринзу тощо. Це було перше велике підприємство. У 1962 році стали діяти хлібоприймальний пункт та кукуру­дзокалібрувальний завод, з 1964 року працюють фабрика побутових товарів, побуто­вий комбінат. У 70-ті роки збудовані консервний, комбікормовий та хлібозавод. Крім того, у місті діяли друкарня, млин, електростанція, Заставнівський міжколгоспбуд, автомобільне підприємство, житлово-комунальне господарство, райавтодор, школа ДОСААФ.

У місті функ-ціонували центральна районна лікарня, дві середні школи, Бу-динок культури, му-зична школа, районна бібліотека, відкрито сільськогосподарське, а зго­дом і будівельне професійні училища.

У 70-80-х роках з’явилося немало новобудов: хлібозавод, кінотеатр, Палац щастя, відділення зв’язку, Палац культури і спорту, готель, банк, 2 універмаги, школа-гімназія, районний військовий комісаріат, автостанція та ряд інших адмі­ністративних і житлових будинків. Окрасою Заставни стала центральна площа міста.

 

 

                                                                       За матеріалами вчителів історії

                                                                      Ганича Дмитра Васильовича

                                                                       Орлик Марії Михайлівни

                                                         За матеріалами книги Миколи Черешнюка

                                                                    «Історія сіл Заставнівщини»

 

Copyright 2012. All Rights Reserved.