Традиції Чернівці

Пані, краплинку роси
Прийміть від серця, від душі,
Символ нового життя
На початку весни…, на Мерцішор!

Великодні традиції у Чернівцях

У Чернівцях, як і по всій Україні, Великдень, чи Пасха, традиційно є одним із найзначніших і найочікуваніших свят календарного року. Але чернівчани різних національностей і віросповідань відзначали це свято по-різному і здебільшого в різний час.
Започатковували відзначення Пасхальних свят найчастіше вірні найдавнішої релігії з-поміж тих, котрі побутували в нашім краї, – послідовники Мойсея, іудеї. Вони святкували Пейсах, чи Песах, у пам’ять про «єціа мі Міцрайм» – вихід із єгипетського рабства.
Після євреїв, а інколи й одночасно з ними, святкували Пасху, чи Вєльканоц, римо-католики: буковинські поляки, німці, мадяри, чехи, словаки, італійці та чернівецькі вірмени, чи вірмено-католики, а також протестанти-євангелісти: німці та мадяри-секлери.
Насамкінець надходила черга основної конфесійної громади краю – греко-православних, до якої належали українці, румуни і молдавани, та греко-католиків – здебільшого українців.
Найважливішим атрибутом Великодніх свят у чернівчан усіх без винятку конфесій були обрядові страви, а серед них головне місце посідав хліб у вигляді випічки.
У православних та греко-католиків  це  калач-паска, який пекли із борошна найвищого сорту, щедро заправляючи яйцями та подекуди ще родзинками. Вірменська паска називалася катха, її випікали з пшеничного ґрису і заправляли медом. Іудеї пекли прісну мацу – “гіркий хліб свободи”, – зерно і борошно для якої повинні бути вистояти півтора року. У дні свята вони остерігалися їсти страви, виготовлені з квашеного тіста, тому все квашене ще до свята видаляли з приміщення.
В українців ще однією важливою ритуальною стравою вважалося великоднє яйце – здебільшого розписане, розмальоване чи просто забарвлене в один колір – відповідно, звалося писанкою, крашанкою чи галункою.
Паску, великодні яйця та інші основні обрядові страви обов’язково освячували у храмі, і для цього прилагоджували святковий кошик. Господині складали його зазвичай у суботу, щоби в неділю вдосвіта, а то й ще раніше встигнути на службу до церкви.
Чернівчанки понад сто літ тому випікали по дві великі паски-дори та багато перепічок. Щоправда, страви вкладали тоді не до кошика, а до дерев’яної дійниці: поряд із шматками розрізаної паски клали яйця, хрін, часник, полин, солонину, будз, сир, сіль тощо. Приблизно таким же залишився набір страв  українців на Буковині і в наші дні.
У вірмен вміст великоднього кошика був такий же, як і в сусідів-українців: так само вкладали поряд із паскою шинку, сир, яйця та інші продукти. Після посвячення кошика в суботу ввечері вірмени віншували одне одного зі святом такими словами: “Ток, ток, амен дарі, пароу гаснік паскан дун, махох тус!” – тобто “Тук, тук, щорік дочекати у щастю внести паску до хати, а викинути махох надвір!” Махохом називали пісну пшеничну кашу, з добавками тертого хрону та тертої м’яти, яку в охолодженому вигляді споживали під час Великого посту.
Після богослужіння та освячення паски й інших страв надходила пора для великодньої    трапези, у якій куштуванню кожної з посвячених страв надавалося певне значення. Так, свячені яйця мали запобігти від шлункових корчів, будз і сир – від лихоманки, хрін давав силу, часник їли, щоби бути славним (крім того, без часнику не обходилося жодне велике свято), солонину – щоби бути ситим, вербу – щоби рости швидко, як верба.
Особливим розмаїттям вирізнявся пасхальний стіл в іудеїв. Звісно, центральне місце посідала маца. З мацою їли курячий бульйон, мацу мололи і пекли з неї бабку. Готували тефтелі з курятини, заправлені бурячком, – “зісе куль”; пекли пляцки з картоплі – “льоткіс”, які ми називаємо дерунами. У перший вечір свята споживали варені страви: буряк, картоплю, яйця (але нерозфарбовані), які вмочали в юшку з буряка – бо все мусило бути забарвлене в червоне, на пам’ятку про легендарний перехід біблійних пращурів на чолі з пророком Моше через Червоне море.
Двері приміщення, де в іудеїв відбувалася ритуальна вечеря – сейдер, – повинні бути відчиненими, щоб Ілля міг вільно увійти туди. Для нього заздалегідь накривають стіл, наповнюють бокал вином, до якого ніхто не має права доторкнутися. Перед розчиненими дверима прийнято проголосити: “Благословен той, хто повинен прийти майбутнього року в Єрусалим”. Ці слова виражають віру, що очікуваний прихід Месії станеться наступного року.
Пополудні, після великодньої трапези, розпочиналися молодіжні забави. Парубки і дівчата збиралися біля церкви для ігрищ. Буковинська молодь співала гаївок, діти гралися в “Жмурки”, “Гойданку”, “Млинець”, “Лавку”.   На другий і третій дні Паски парубки ще й приводили музик,      влаштовувала танці з музикою, які тривали до вечора.
У Великодній понеділок безупинно дзвонили у церковні дзвони і поливали водою дівчат. Робили це хлопці та старші парубки по черзі.