Легенди Дібрівка

Легенди села

А ось, одна із легенд про наше село. Бідний юнак тяж¬ко працював на заможного дідича. Багатій всіляко обманював хлопця при розрахунку, ще й погрожував розлучити з коханою дівчиною. Нарешті терпець молодому урвався. Пішли вони з судженою з села. Прийшли до сивого лісу, обдивилися.

– Тут будемо жити, серце моє, сказав хлопець .
– Я згідна – ясними, голубими очима глянула йому у ввічі дівчина.
А наше місце назвемо «Дібровою». Так каже легенда.

В нашому селі є багато букових лісів. Бук – це листяне дерево із струнким стовбуром. Букові дерева живлять нас киснем і сприяють нашим активним помислам. В буковинському лісі Дібрівського лісництва діють юні охоронці незліченого багатства. Добрим наставником для них є ви¬пускник нашої школи, дбайливий господар – Пилипко Дмитро Іванович.

Все для мене: цей прадавній ліс,
І луги, і неповторні ранки,
Це для мене соловей приніс
Черемхову пісню на світанку
Ще для мене влітку край села
На полях пшениця колоситься,
Це для мене опівнічна мла
Поспішає в ранок перемиться.