Легенди Дубове

Легенда про село Дубове  

    У давнину поміж горою Цецино та пагорбом Паланка розкинулось  мальовниче село . Через все село простягалась наче змійка, глибока, повноводна, кришталево-чиста річка Коровля .

    Колись у цьому селі жив дуже багатий чоловік . У нього всього було доволі , але не було дітей . Незабаром здійснилася заповітна мрія і у сім’ї багача  народилася гарна донечка, яку назвали Анастасією. Дитина росла не по днях , а по годинах .З маленької дівчинки виросла вродлива  паночка , яка згодом щиро полюбила  парубка Петра. Хлопець був гордий , самовпевнений , він не кохав Анастасію  , але  вирішив  з нею зустрічатися  заради багатства .

   У господарстві батьків  був чудовий фруктовий сад. Одного дня  господарі помітили , що серед пишних дерев виріс  кремезний молоденький дубок.
Дівчина дуже полюбила це дервце, доглядала його, розповідала йому про всі свої таємниці. Коли кожного разу Анастасія  з Петром  гуляли у саду,т о молодий дубок  нахиляв свої віти , і ніби відштовхував  хлопця від дівчини. Наступила  довгождана мить – Петро запропонував Анастасії одружитися, якщо господарі зрубають дубок у саду .

    Дівчина  вирішила сама зрубати дерево. Коли вона замахнулась сокирою, дуб до неї промовив чоловічим голосом : “Не рубай мене, добра дівчино, я твоя доля!..” Анастасія з страху  знепритомніла. Прийшовши до себе, побачила, що дерева немає, а перед нею стоїть стрункий ,вродливий парубок .У той момент Петро  відчув,що він вростає у землю . Ноги його стали стовбуром, а руки  – гіллям. Так було покарано Петра за його брехню. Згодом навколо цього дуба виріс дубовий ліс .

   З тих пір  минуло 440 років . Це село стало називатися Дубове.