Легенди Годилів

Легенда нашого села “Гіликовий горб”

Колись давним-давно, ще за часів панства, жив один пан. Звали його Гілик. Він мав дуже великий маєток і гарний великий сад. Сад пана Гілика налічував кілька сотень різних фруктових дерев, які щедро і рясно плодоносили. До наших днів збереглося кілька дерев з тодішнього панського саду. Сам пан Гілик утік за кордон разом із солдатами Австро-Угорщини. Ту місцевість, де жив Гілик, і зараз в народі називають Гіликовим горбом.

Записано від Кінещук Марії Назарівни, 1931 р.н.

Легенда “Звідки взялася зозуля”

…Зозуля – се заклята від рідної матері вродлива, гарна, молода дівчина. Заклята за те, що, сховавшись на печі за димар, стала з матері сміятись та приговорювати до неї своїм голосним дівочим голосом: “Ку-ку, мамо!”.
Мати розлютилась та й закляла доньку в таку годину словами: “Щоби-сь кукала, поки сего світа!”. І дівчина враз пурхнула з хати птицею, сіла в саду на зеленому дереві, та й почала кукати.

Записано від Луківської Агропіни Артемівни, 1929 р.н.

Легенда “Калина – доля, калина – врода”

У всіх народів є свої улюблені рослини-символи. У нас же на Україні – калина. Червона калина шанована в Україні рослина, росте майже у кожному дворі. Збудував дім – посади біля дому калину і вона не допустить у хату лихого.
Як забіліють калинові квіти, то ними дівчата коси прикрашали, оберігаючи свою честь і вроду. А коли калина достигала, то кетяги її вішали під стріхою. А як красиво виглядало калинове намисто на шиї у дівчини.
Кажуть, давним-давно жила собі красуня на ймення Калина. І був у неї суджений. До весілля він подарував своїй коханій багато червоного намиста. Якось дівчина гуляла, а ж тут раптом злії вороги в Україну потрапили. Побачили вони Калину і погнались за нею. Тікаючи, Калина зачепилась червоним намистом за гілля і розсипалося воно по землі. Невдовзі з туги Калина загинула в неволі. А в тих місцях, де покотилися її намистинки, виросли кущі пишно-зелені з білими квітами і червоними ягодами. Народ назвав тії пишні кущі калиною, на честь красуні Калини.

Записано від   Низової Надії Олександрівни, 1936 р.н.

Легенда про бездонну криницю

На території школи розташована стара криниця, про яку люди говорять, що вона не має дна. Місцина, на якій збудована школа, так званий Гіликовий горб, є височиною і розміщена на двох плитах, під якими є підземне озеро. І от саме на межі стику цих двох тектонічних плит і є криниця, яка має невичерпний запас води, бо сягає підземних вод. До речі, не у всіх жителів цієї височини є вода в криницях, тому що доступ до води їм перекривають плити.  Ця ж криниця є вдало викопаною, бо навіть в засушливі роки води завжди вдосталь.

Записано з вуст жительки села Годилів Чепишко Інни Іванівни

Легенда про походження назви Рутка – кута села Годилів

На тій місцевості росло багато лікувальної трави – рутки, і від того назвали ту територію Руткою, і став (озеро), який там розміщений, також названо Руткою.

Записано з вуст жительки села Годилів Багрій Анастасії Петрівни