Легенди та перекази села Чуньків

1. Вважають, що назва села Чуньків походить від прізвища колишнього господаря молдавської національності, бо в цей період село було під владою молдавського господаря, який в свою чергу був в залежності від турків.

Існує легенда про походження назви нашого села. Одна з них свідчить, що одного разу на село напали страшні вороги, які вирізали всіх поселян. Хитрощами врятувалася лише одна сім’я. Господар в цей час якраз різав теля, і вимазавши себе і свою сім’ю кров’ю теляти, притворилися мертвими, уникнувши жорстокої долі. Звали цього чоловіка Чунька. Він з своєю сім’єю заснував нове село замість спаленого.

2. На території села Чуньків є природне джерело, яке називають Лучинською криницею. У долині день і ніч дзюрчить життєдайне джерело, несе кришталеву чисту воду сільським мешканцям.

За оповіданнями найстарших жителів виходить, що дуже давно тут пили воду турки й татари, австрійські барони і румунські бояри. По-різному вдовольняла спрагу Лучинська вода. У злих людей голоси відбирала, язики скручувала, а добродушним – сил і здоров’я додавала, молодість продовжувала. Ця вода не замерзає навіть при сильних морозах. І тому люди тут перуть білизну круглорічно.

3. Недалеко від села витікає джерело, яке в народі називають Винниця. Вода із цього джерела, на відміну від більшості води в селі, м’яка. Люди за цією водою йдуть з цілого села. Старожили переповідають, що за турецького панування на цьому місці була збудована ґуральня. А для виготовлення горілки потрібна була м’яка вода і турки проклали водопровід десь із сторони Репуженців. Труби встановили череп’яні, а для того, щоб вода йшла чистою, профільтрованою – їх забили овечою вовною.

 4. Учениця 11 класу Луценко Ольга записала від своєї бабусі Луценко Фрозини наступну легенду.

Колись в селі в одного чоловіка народились хлопці – близнюки. Коли хлопці виросли, стали дорослими, в цій же сім’ї народилися двоє телят – близнят. Із цих телят господарі вигодували красенів-волів. Хтось із старожилів порадив їм, щоб хлопці – близнюки волами – близнюками оборали борозною поле кругом села. Це врятує село від голоду, вогню, потопу, граду і решти стихійних бід. І відтоді, слава Богу, наше село обминали всякі стихійні біди і нещастя.

Звичаї та обряди

Сценарій Різдва

Дід Яка то радість нині всім людям сьогодні, що вже всі дочекалися Божого благословення, Різдва Христового.

Баба Уже засяяла на небі вечірня зоря, отже святий вечір почався.

Батько Дай, Боже, здоров’я!

Мати І тобі того ж! А що ти несеш?

Батько Злато, щоб увесь рік ми жили багато. Вінчую вас щістям, здоров’ям, з святим Рождеством, з Ісусом Христом, як іси дочекали, так бийсь – те відпровадили, від тепер до нарік, від нарік до ста літ, а від сто літ, як Бог поможе.

Діти Тату, мамо, вже перша зірка зійшла на небі.

Батько То час за Свят – вечерю братися.

Мати Найперше, в цей вечір треба нагодувати худобу. То батько хай погодує, а ми, донечки, берімось до роботи.

Дочка Добре, мамо!

Мати Дай мені, доню, часник.

Дочка А для чого часник, мамо?

Мати Для того, щоб злу силу вигнати. Бери, синку, калачі і клади на кінець стола, а ти, доню, клади сіль, велику свічку і гроші.

Дочка А навіщо гроші класти?

Мати Гроші для того, щоб в хаті трималися, зичити не ходили… А тепер, діточки, беріться за свою роботу.

Діти Квок, квок, на сто курок.

Мати Дякувати Богові, все готово. Йди, батьку, ти перший сідай за стіл. (світить свічку, кажуть молитву)

Баба А чи багато колядників до нас сьогодні прийде.

Дочка Так, багато, я чула, що на Чупрунівці чотири партії хлопців збираються, а в нас на Горянці – три.

Дочка Ото готуйте коляду.

Дід Добре, що прийдуть колядники, принесуть нам радість, втіху. (чути гурт колядників)

Дочка Мамо, тату, та це ж гурт мого Андрія йде.

Дочка Бачиш, Олю, тобі твій парубок гонор зробив, перший раз до тебе свою партію привів. (звучить колядка)

Віншувальник.

Віншую вас щістєм, здоров’ям, з цим Рождеством,

Дай вам, Боже, щоб життя було гоже,

Від Рождества – до Василя,

Від Василя – до Богоявлення,

Від Богоявлення – до Воскресіння,

Від Воскресіння – до ста літ,

Доки Господь призначить вік.

Калфа запрошує дівчину на танець, господарі дякують колядникам.

Баба Ой, шо за веселе свято – Різдво, та ще й 3 дні його святкують. А як прийде Маланка, то веселі дійства відбуваються в нашому селі.

Маланка

               Пустіть до хати, будем плясати,

     На дворі мороз, плясати не мож.

Маланка А після Маланки – Водохреще. До цих пір калфа збирає гроші і на селі роблять танець, де збираються всі великі і малі.

Батько Гей, парубки, до танцю

Сценарій Храмового свята

Дівчина: Шановні гості! Запрошуємо Вас до Чунькова на храм. Храм у нас дуже велике свято.

Хлопець: Так, так, дуже велике свято!

Дівчина: Та й в дуже файну пору ми його святкуємо.

Хлопець: Храмуємося на святу Тройцю, на Зелену неділю.

Дівчина: Це так, бо саме в цей день 1912 року святили нашу церкву.

Хлопець: Що це за файна днина!

Дівчина: Та не день, а три дні, бо храмуються люди аж три дні!

Хлопець: А до цього дня люди прибирають свої оселі в зелень. Долівки в хаті вистеляють запашним зіллям.

Дівчина: Зі сходом сонця дівки в суботу вставали, йшли в поле, збирали чебрець, полин, любисток.

Хлопець: А парубки рубали гілки клена, липи, дуба і маїли стріхи, двері, вікна, ворота.

Дівчина: Коло криниці вже в суботу парубки робили із зеленого гілля браму, а дівчата квітчали її квітами.

(Виходять хлопці)

1.Йой, хлопці, як добре, що вже свята настали, бо цілий тиждень такої роботи було!

2. Я тоже так наробився!

1. От добре, що завтра вже Храм, ото натанцюємося…

2. А ти, малий, чого сюди прийшов і путаєшся під ногами?

Малий А я… я вчуся.

2. Я тобі навчуся! Би я тебе тут не видів!

1. Лиши його, най вчиться. Тато його не дає до школи, бо немає грошей платити за ту школу. Най танцює.

Прибий ноги до підлоги,

Не боля від танцю ноги.

Калфа. Хлопці, ви мене обрали калфою, то слухайте тепер мене. Ви два кладіть лавки, би мали де старі люди сісти, а ви готуйте могорич, йдем до музикантів. (хлопці і калфа ідуть до музикантів)

Калфа. Ми прийшли до вас, пане музиканти, через важливе діло. Хочемо завтра на Зелені свята робити танець, бо у нас Храм. Просимо вас нам не відмовити.

Музикант. Заграємо вам, а яка буде плата?

Калфа. Та як завжди – банні не будете.

Музикант. Йой, маєте дати більше, бо нас уже з Василева заказували парубки.

Калфа. Йдіть до нас, ми могорич добрий зрихтували.

Музикант. Гай най буде так, давайте завдаток. Будем грати, хлопці.

(Заходять ведучі)

Дівчина: Та найбільше дійство починається тоді, коли люди повиходять з церкви і після гостин зберуться на храмовий танець.

Хлопець: Все радіє. Радісний шум, гомін переповнює все село.

Дівчина: І вже музика грає від обіду та закликає всіх на храмовий танець.

Хлопець: Ніхто не хоче дома сидіти. І старі, і маля – всі сходяться до танцю.

Дівчина: То тут, то там – скрізь чути дівочі співи й парубоцькі жарти.

Хлопець. Хлопці, калфа танець розводить.

Калфа: А у мене на городі тай зацвіла тоя,

Котра дівка май гонорна – то та буде моя.

Гонор Галині Василеві. Музиканти, грайте!

(Усі плещуть, калфа з дівчиною танцюють)

Хлопець. Пане калфа, я хочу заказати танець для своєї дівчини.

Калфа: Най буде, а кілько маєш грошей? Чим будеш платити – гривнями чи доларами? Плати.

(Хлопець дає калфі гроші і танцює)

(Після цього марш закликає всіх на танець «Верховинка». Далі керує калфа. Всі танцюють «Голубку», «Аркан», «Пранник».)

Калфа звертається до жінок:

А ви, молодиці, що так притихли, ану заспівайте.

Жінки: Та вже вам заспіваємо.

І так перегукуються пісні із танцями аж до заходу сонця.

Калфа: Гай, дівки, парубки, розходимося, бо сонце заходить, пора додому, щоб нас мама з татом не сварили. Вам, музиканти, файно дякуємо, що нам файно грали, веселили, забавляли. Просимо на завтра. А завтра танець коло каплички.

Дівчина: І так храмуються в Чунькові до сьогодні.

Хлопець: Тільки ось танці старовинні забулися, але ми їх сьогодні збираємо, записуємо, вивчаємо.