Римо-католицький костел Воздвиження Святого Хреста – перший мурований храм чернівецького середмістя. Будувати його почали у 1787 р. за дорученням австрійського цісаря Йосифа ІІ, який роком раніше відвідав Чернівці. Імператор сам визначив місце для нового кам’яного храму та не пожалкував на будівництво грошей. Зводити костел взялися одразу ж, але будували надто довго – аж 27 років! Йому постійно не щастило: то через прорахунки архітекторів двічі обвалювалась вежа, то потім він горів. Тільки у 1814 році будівельні роботи були нарешті завершені. Вежу використовували як спостережний пункт для своєчасного виявлення пожеж. На південній стіні знаходиться сонячний годинник, який показує час вже два століття.
Храм збудований в єзуїтському стилі. Прототипом його є костел в Римі. Цьому стилю підпорядкований живопис, скульптура, прикладне мистецтво храму. Він також увібрав в себе багато барочних мотивів. Фрескові розписи на стінах і стелі заповнені стилізованими квітковими мотивами, які символізують вічне дерево – «дерево життя». У храмі є сім неоготичних вівтарів.
У 1866 р. після пожежі храм був реставрований і у ньому з’явився орган, який у 70-х роках ХІХ ст. здобув дві медалі, у Відні та Парижі, як найкращий за тембром європейський орган.
Довгий час храм був прихистком для вірян інших конфесій – вірмен-католиків та греко-католиків. Служби в ньому проводились німецькою, польською та українською мовами.
У радянський період історії Чернівців костел Воздвиження Святого Хреста залишався діючим храмом.