ДР. РАЙМУНД ФРІДРІХ КАЙНДЛЬ

 ДР. РАЙМУНД ФРІДРІХ КАЙНДЛЬ (1866 — 1930)

Народився в Чернiвцях 31 серпня 1866 р. у сiм’ї нiмецького колонiста. Тут вiн одержав середню i вищу освiту i присвятив себе iсторiї та професiї вчителя.

Спочатку Р.Ф.Кайндль викладав у Чернiвецькiй учительськiй семiнарiї, далi в православнiй реальнiй школi. 1893 року вiн захистив докторську дисертацiю i став доцентом Чернiвецького унiверситету. З 1901 р. Р.Ф.Кайндль став професором унiверситету, потiм його проректором.

Зацiкавлення iсторiєю, етнографiєю та фольклором Буковини, особливо ж українського населення краю, пробудилось у Раймунда ще в дитинствi. В домi Кайндлiв була служниця – старенька гуцулка. Вона розповiдала дiтям цiкавi казки, легенди й перекази.

Ставши 1885 р. студентом Чернiвецького унiверситету, Раймунд почав ретельно збирати фольклорний матерiал i публiкувати його в престижних часописах. Однiєю з перших його публiкацiй була казка про Котигорошка, яку вiн записав на Путильщинi i вiдiслав до берлiнського “Журналу з народознавства”. В журналi вирiшили, що юний краєзнавець щось наплутав i замiсть слова “гуцульська” написали “галицька” казка.

У 1886-87 роках Кайндль поступово обстежив пiдгiрськi та частково гiрськi українськi села. В результатi з’явилась робота “Русини на Буковинi”, опублiкована у краєзнавчому альманасi “Буковий лiс”, який був започаткований Кайндлем у газетi “Буковiнер Рундшау” в 1888 р. Наступного року праця вийшла окремою книжкою, а в 1890 р. з’явилась друга частина твору.

У цьому дослiдженнi Кайндль розглянув походження русинiв (українцiв), а також життя, побут, знання та повiр’я українських селян Пiвнiчної Буковини. У наступнi роки дослiдник вивчав гуцульське населення i в 1894 р. у Вiднi вийшла його книга “Гуцули: їх життя, їх звичаї та їхнi народнi перекази”. За змiстом i структурою ця книга нагадує працю “Русини на Буковинi”, проте за рiвнем подачi матерiалу вона бiльш досконала. “Гуцули” – це перша наукова книга про етнографiю мешканцiв українських Карпат. Написана об’єктивно, професiйно, з любов’ю до Гуцульщини, вона викликала схвальнi вiдгуки з боку науковцiв, у тому числi й українських.

Результати своїх етнографiчних та фольклористичних дослiджень Р.Ф.Кайндль публiкував у солiдних часописах з народознавства у Вiднi, Берлiнi, Мюнхенi тощо. Кiлька його статей були перекладенi українською мовою О.Маковеєм та I.Федоровичем. Наприкiнцi XIX ст. Кайндль був провiдним знавцем Гуцульщини.

Окрiм згаданих робiт, вiн написав у тi роки три частини “Iсторiї Буковини”, видав збiрник “Малi дослiдження”, книги “Виникнення та розвиток липованських колонiй на Буковинi”, “Пiдданство на Буковинi: Дослiдження iсторiї селянського стану та його визволення”, “Буковина в 1848-1849 роках”, “Iсторiя мiста Чернiвцi та його околиць” та багато iнших.

Нарештi слiд згадати i лiтературознавчi працi Р.Ф.Кайндля. 1897 р. вiн опублiкував у “Щорiчнику Буковинського краєзнавчого музею” 6 невiдомих листiв Ю.Федьковича, до яких додав передмову та грунтовнi коментарi. Iсторично-фiлософiчна секцiя Наукового товариства iм. Т.Шевченка у Львовi саме в зв’язку з цим, а також враховуючи внесок вченого в дослiдження українства, обрала Р.Ф.Кайндля своїм дiйсним членом.

Вже наприкiнцi життя вчений, який в 1915 р. працював у Грацському унiверситетi (Австрiя), написав нарис про нiмецькомовну творчiсть Ю.Федьковича для багатотомної “Iсторiї нiмецько-австрiйської лiтератури”. Як чудовий знавець гуцульського фольклору, вiн пiдкреслив суто народне корiння, оригiнальнiсть та самобутнiсть таланту буковинського Соловiя.

Помер Р.Ф.Кайндль 15 березня 1930 р.