Кароль Мікулі

Одним із славетних буковинських митців, які прислужилися  становленню і розвитку музичної культури на Буковині, є постать першого професійного композитора, музиканта-педагога, відомого піаніста, фольклориста, мецената, патріота-гуманіста, прогресивного музично-громадського діяча Кароля Мікулі
Творчість Кароля Мікулі – інтернаціональна. Вірменин по крові батька, німець – по маминій родовій лінії, буковинець за місцем народження, він залишив помітний слід як в українській, польській, молдавській, румунській, так і світовій музичній культурі. Засновник однієї з перших у Європі Львівської консерваторії (1858р.), основоположник Львівської фортепіанної школи, редактор першого повного зібрання творів Фридерика Шопена в 17-ми томах, що вийшли у Лейпцігу в 1879 році, активний меценат створення першої бібліотеки у Чернівцях (на місці нинішнього магазину «Берізка» на розі вулиць Кобилянської й Вірменської), нині діючої наукової бібліотеки ЧНУ імені Юрія Федьковича, фонду стипендій для обдарованих студентів Чернівецької гімназії, першовідкривач таланту Чіпріана Порумбеску, вчитель Дениса Січинського, наставник ректорів Львівської консерваторії Р. Шварца, М. Солтиса та багатьох інших митців.
Проживаючи з 1858 р. у Львові, Кароль Мікулі ніколи не забував свого рідного міста Чернівці. Часто приїздив сюди з концертами, допомагав чернівецьким музикантам у створенні оркестрів чи хорів, зазвичай брав на себе роль диригента цих колективів. Утворене «Товариство плекання музики на Буковині» (1862р.), яке відбулося не без участі К. Мікулі, дало поштовх для відкриття у 1963р. румунського товариства «Societata pentru cultura si literatura romana in Bukovina», а в 1869 р. – першого українського громадянсько-культурного товариства «Руська бесіда», що стало передвісником утворення й інших товариств на Буковині.
К.Мікулі – автор численних різножанрових музичних творів: мазурок, вальсів, полонезів, пісень, етюдів, балад. Ним підготовлені й надруковані збірки «Armenian» (Вірмени), «48 румунських національних арій» в обробці для фортепіано, які у 2010р перевидані у Чернівцях, і увійшли до 7-го випуску «Музичне краєзнавство Буковини».
Поряд із вивченням буковинського музичного фольклору К. Мікулі пильно вивчав музику інших народів. Однак, численна кількість зібраних французьких, польських пісень, більшість хорів і церковних піснеспівів за невідомих обставин не були надруковані.
У 1863р. рецензент «Віденської газети» німецькі пісні (опуси 16, 17), написані К. Мікулі, назвав «найкращими і найблагороднішими із тих, що є серед німецьких пісень». Окремі з них увійшли до п’ятого випуску «Музичне краєзнавство Буковини»(2007р.).
У 1889 р. за значні заслуги у розвитку музичної культури К. Мікулі нагороджено кавалерським Хрестом ордена Франца Йосифа. Вручаючи почесну нагороду, цісар назвав видатного маестро найвизначнішим з тогочасних музикантів. Але висока відзнака, на превеликий жаль, не змогла повернути композитора в русло активного творчого життя, яким він прожив увесь свій вік.
21 травня 1897 р. К. Мікулі не стало. Помер він у Львові і був похований на подвір’ї вірменської церкви, де збереглася меморіальна настінна плита зі скульптурним барельєфом портрета композитора та епітафією. У наш час прах композитора перенесено на Личаківське кладовище міста Львова.
Творча і музично-громадська діяльність Кароля Мікулі є важливим етапом в історії становлення і розвитку музичної культури як в Україні в цілому, так і буковинському краї зокрема.
До ювілейної дати у приміщенні муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського її працівниками підготовлена книжкова виставка про митця, де також представлена частина його музичної спадщини, яка привезена на Буковину і видана серією посібників, хрестоматій «Музичне краєзнавство Буковини» для використання у навчально-виховному процесі студентів й учнів мистецьких освітніх закладів із архівів і бібліотек колишнього Галицького музичного товариства, яке митець очолював близько 30-ти років.
До знаменної дати журналісткою газети «Молодий буковинець» (21 жовтня ц. р.) Валерією Чорней підготовлені й опубліковані матеріали про творчий доробок К. Мікулі, його культурно-просвітницьку, меценатську діяльність, що ґрунтується на інтерв’ю з директором муніципальної бібліотеки імені А. Добрянського Лесею Щербанюк, відзначаючи окремою рубрикою й тих подвижників, «Хто повертає місту ім’я Кароля Мікулі».
За останні роки місцева преса присвятила чимало матеріалів музично-краєзнавчого спрямування про славетного митця Мікулі, чиє ім’я давно могло б прикрасити міську мистецьку «Алею зірок», наукову бібліотеку ЧНУ чи одну з вулиць нашого міста, яка в австрійський період була у районі нинішнього парку Т. Шевченка й зазначена на його мапі тих часів.
Починаючи з 2007 р., коли до Чернівців була привезена, а згодом й опублікована, частина творів композитора, з’явились відгуки у пресі про цю подію. Зокрема під рубрикою «Книги, що увіковічнили великих земляків» йшлося про випуск книги Кароля Мікулі // «Буковинське віче» 2007, 5 жовтня; у публікації А. М. Кушніренка «Кароль Мікулі і Буковина» – про подвижницьку працю дослідників Буковини по поверненню забутих імен митців // «Буковинське віче», 2007, 12 грудня; «Буковина» 2007, 11 грудня. Рубрики «Компас книжкового відродження» та «У світі книги» сповіщали про перевидання книги Кароля Мікулі коштами Чернівецької міської ради, рекомендованої МОНУ як навчальний посібник для ВУЗів та присвяченої 600-річчю міста Чернівці // «Чернівці», 2008, 12 грудня; повернення із забуття першого професійного композитора Буковини Кароля Мікулі з нагоди його 185-ї річниці з дня народження та запровадження серії випусків «Музичне краєзнавство Буковини» // «Чернівці», 2008, 11 січня. Автором цих рядків були присвячені наукові публікації під назвою: «Кароль Мікулі: життя і творчість» / Науковий вісник ЧНУ, серія «Педагогіка та психологія» вип. 345, Чернівці. Рута, 2007.- С. 61-69; Буковинський журнал №2-3, 2007.- С. 149-154 для застосування матеріалів у навчально-виховному процесі ЗНЗ і ВНЗ. Значне місце творчості митця відведене у Колективній монографії Чернівці: Історія і сучасність. За загальною ред. В. М. Ботушанського та ін. (Ювілейне видання до 600-річчя першої писемної згадки про місто). Автори Розділу 15, Музична культура і освіта – Кушніренко А. М., Залуцький О. В., Мельничук Я. М. – Чернівці: Зелена Буковина, 2009 – 586 с.
Окрім зазначених публікацій, творчість К. Мікулі неодноразово популяризувалася через засоби масової інформації, окремі твори композитора звучали у виконанні камерного хору «Чернівці» (художній керівник Н. Селезньова), скрипкового ансамблю кафедри музики ЧНУ під керівництвом професора Ю. Гіни. Студентами-музикантами університету захищалися з означеної теми курсові, дипломні, магістерські роботи.
Своєю творчістю К. Мікулі збагатив і світову музичну скарбницю, став однаково дорогим як для вірменського народу, з якого походив, так і для українського, польського, молдавського, румунського та інших народів, музику яких знав і любив. Він творив мистецтво, яке не знає ні меж, ні кордонів, об’єднуючи людство незалежно від національності і віровизнання. Тож будьмо гідними продовжувачами цих славних традицій споконвічної буковинської толерантності, гостинності, шанобливого ставлення до культурних надбань наших попередників. Земний уклін усім тим, хто повертає у сьогодення призабуті сторінки нашої славної історії, Вшановуючи тих, хто її творив за життя задля розквіту багатонаціональної культури Буковини.

Олександр Залуцький
“БУКОВИНСЬКЕ ВІЧЕ” № 54 (2152), П’ЯТНИЦЯ, 28  ЖОВТНЯ 2011 РОКУ