Легенди Хотин хот

ЗАГАДКОВА НАЗВА МІСТА

      «По імені Котізона місто спочатку було названо Хоцимь, а пізніше змінилося на Хотин».
(Бессарабия. Географический, исторический, статистический, зкономический, зтнографический, литературный и справочный сборник. — М., 1903)

       Серед багатьох легенд і міфів, що стосуються минулого Хотина і фортеці, можна почути різноманітні розповіді щодо часу заснування та походження назви міста. Деякі з них виявилися настільки живучими, що не дивлячись на їхню помилковість з точки зору історичної науки, й досі переповідаються не тільки на сторінках засобів масової інформації, краєзнавчих нарисів, путівників, а навіть і наукових досліджень.
До числа таких легенд відносяться оповіді про виникнення міста Хотина в античний час і походження його назви від імені вождя даків Котизона (Хотизона).
Одним з перших думку про двохтисячолітню давність Хотинської фортеці та її зв’язок з давніми даками висловив молдавський літописець Мирон Костін (1633—1691) в «Хроніці Молдавської та Мунтянської земель». Він стверджував, що більшість молдавських фортець, в тому числі і Хотинська, були побудовані або даками, або римлянами. Так само вважав і Дмитро Кантемир (1673—1723). У своїй праці «Описання Молдавії» він зазначив, що значна частина фортець молдавського князівства «споруджена давніми даками, коли вони були ще в розквіті, в часи Децебала, після чого були зайняті римлянами».
Подальший розвиток ця теза отримала в працях російських дослідників XIX — початку XX ст., які характеризували минуле новоствореної Бессарабської губернії. Прагнучи яскраво висвітлити найдавніші сторінки регіону, вони поряд з достовірною інформацією, яка спиралася на письмові джерела та дані археології, наводили ряд припущень і гіпотез. Останні досить часто ставали традиційними і повторювалися в працях наступників, фактично просто кочували з роботи в роботу без жодної аргументації. Ме¬та таких тверджень полягала у підкресленні давності пам’яток регіону, їхнього зв’язку з античним світом, і таким чином піднімали престижність земель, включених до складу Російської держави. Наприклад, у праці «Городские поселення в Российской империи», яка вийшла у 1860 р., говорилося: «Хотин — одне з найдавніших міст Бессарабської області. Заснування його відноситься до початку 1-го століття по Р.Х. і приписують Котізону, царю даків». У роботі А. Защука «Материальї для географии и статистики России, собранньїе офицерами генерального штаба» (1862 р.) про заснування міста і походження його назви розповідалося таке: «Заснування Хотина приписується вождю даків — Котізону, який жив у III столітті Християнської ери і вбитому в бою з римлянами, під командуванням Лентула. По імені Котізона, містопочатково було названо Хоцимь, але згодом ця назва змінилася на Хотин». Не за¬перечував цього й П. Н. Батюшков у праці «Бессарабия. Историческое описание» (1892 р.), де писав, що заснування Хотина «приписують ватажку даків Котизону, від імені якого і був названий Хотин». Аналогічна інформація наводиться у збірнику «Бессарабия. Географический, исторический, статистический, акономический, зтнографический, литературньїй и справочньїй сборник» (1903 р.): «Виникнення Хотина приписують ватажку гетів Котизону, який жив на початку І століття і був убитий у битві з римлянами, якими керував Кось Корнелій Аентул. По імені Котізона місто було названо спочатку Хоцимь, а згодом назва змінилася на Хотин». Така са¬ма версія про заснування Хотина і походження його назви подається в «Знциклопедическом словаре Ф. А. Брокгауза, И. А. Ефрона» (1903 р.).
У наведених вище цитатах є ряд розбіжностей. Так, в одних дослідників Котизон називається «царем даків», а у інших «вождем гетів». Не стикуються також відомості й про час його життя: І чи III ст. н.е. А головне, в жодній з робіт не вказано відношення історичної особи Котизона до м. Хотина, крім співзвучності імені та назви. Отож варто більш детально зупинитися на діяльності вождя даків Котизона і його можливому зв’язку із Середнім Подністров’ям.
За даними античних писемних джерел, зокрема, «Географії» Страбона, «Географії» Клавдія Птолемея та повідомлень Флора, в І ст. до н.е. у Подунав’ї склалися племінні об’єднання (конфедерації дрібних племен) фракійського етнічного масиву даків (давів) і гетів. Обидва етноси були об’єднані в єдиний союз Біребістою (Буребістою, Бой- ребістою) (60—40 рр. І ст. до н.е.). Це об’єднання інколи називають «царством Біребісти». Активна експансіоністська діяльність останнього привела до завоювання даками значних територій, їхнього вторгнення до грецьких міст Західного Понту та римських провінцій. Влада держави Біребісти розповсюджувалася на обидва береги Дунаю. Очевидно, центром цього раньодержавного утворення була територія нинішнього Банату, де знаходилася столиця Аргедава (Арцідава, сучасна Вередія). Після смерті Біребісти його «царство» розпалося на дрібніші об’єднання, на їх чолі стояло декілька вождів (сіисез). Одним з них і був Котізон.
На думку дослідників, володіння вождя Котізона знаходилися в гірських районах країни даків, які локалізуються в сучасному Банаті чи в Трансільванії. Разом з іншими вождями даків, він на чолі численних військ переправлявся через Дунай й здійснював напади на правобережні поселення, які знаходилися в складі римських провінцій. Протидіяли йому війська Октавіана Августа (63 р. до н.е. — 14 р. н.е.). Римський імператор намагався залучити Котизона на свій бік і навіть уклав з ним союз у 30 р. до н.е. Для його міцності й непорушності він обіцяв віддати Котизону за дружину свою дочку Юлію. Проте війська Котизона продовжували турбувати римлян частими проникненнями на правий берег ріки. Очевидно, одним з найбільших походів дакійського вождя на правий берег Істру (Дунаю) були військові напади 29—28 рр. до н.е. Про подальшу долю Котизона нічого не відомо, вважають, що невдовзі він загинув у міжусобиці.
Отже, стверджувати про зв’язок назви міста Хотин та імені дакійського вождя Котизона немає підстав. Про це говорять такі моменти. По-перше, територія, де відбувалися події, пов’язані з Котизоном, стосуються Подунав’я й значно віддалені від Хотина в Середньому Подністров’ї. По-друге, археологічні роботи на території міста й фортеці не виявили жодних матеріалів, які б засвідчували про існування в околицях міста поселень І ст. до н.е. — І ст. н.е. Не відомі в околицях Хотина й будь-які матеріали, що пов’язуються з матеріальною культурою дакійського етносу. Між тим дакійські фортеці в Подунав’ї добре вивчені, опубліковані й характеризуються рядом специфічних рис. По-третє, в той час не практикувалося найменування поселень за іменами вождів. На території тієї ж Дакії не відомі ойконіми з іменами Біребісти чи Децибала, які були значно відомішими військовими та політичними діячами, ніж Котизон. Поселення й фортеці даків називалися, за даними античних джерел: Аргідава, Заргедава, Тамаксидава, Пироборидава тощо. Таким чином, дана версія походження назви Хотина немає під собою жодних підстав і є лише спадком історіографії минулих століть.
Не витримує критики й точка зору, запропонована російським журналістом П. П. Свіньїним. У роботі «Описание Бессарабской области» (1816 р.) він писав: «Відомо за даними історії, що в цьому місці побудований був замок грецькою царівною Софією, з якого потім польський гетьман граф Ходкевич зробив фортецю від набігів печенігів. По його імені фортеця ця і названа по-польські — Хоцим». У цьому повідомленні явно переплутані різночасові події, які дійсно мали відношення до Хотина. Під «царицею» Софією, очевидно, розуміється Софія Потоцька, яка можливо перебувала деякий час у фортеці. А стосовно К. Ходкевича, то він командував польсько-литовськими військами в битві під Хотином 1621 р. і помер під час боїв. Проте ніхто з них не займався розбудовою фортеці та міста. Назва ж міста в документальному ма¬теріалі у латинській транскрипції писалася, в різні періоди, як СЬогіп, СЬоісуп, СЬоІут. Тому бачення автором походження назви Хотина також є помилковим.
Ще більшою вигадкою сучасних «байкарів» є думка, що назву місту дали «подруж¬ня пара Хо і Тіна», або ж його заснував «готський раб — слов янин…», який збудував поселення, що «називали по-різному — хто Готином, хто Хотином, а дехто навіть Хотенем».
Так якою ж насправді є етимологія, тобто походження, назви Хотина? Сучасні дослідження науковців дозволяють досить точно відповісти на це запитання.
Відомий письменник, історик і мовознавець О. С. Афансьєв-Чужбинський в праці «Поездка в Южную Россию. Очерки Днестра» (1863 р.) стверджував: «Назва Хотина вказує на слов янське походження». Слушність цього висновку підтвердили роботи Ю. А. Карпенка, який спеціально вивчав топонімію краю. Вчений встановив, що назва фортеці та міста Хотин (Хотінь (Хутінь), Хотень — в середньовічних документах) має слов’янський корінь і походить від дієслова «хотіти». Погоджувався з цією думкою буковинський археолог Б. О. Тимощук: «Не випадково скелястий мис над Дністром наші предки назвали «Хотень». Назва походить від дієслова «хотіти»: мис був бажаним місцем для давніх поселенців».
Згодом фахівець із топонімії Д. Г. Бучко довів, що назва Хотин, як і більшість то¬понімів, є ойконімом від слов’янського чоловічого імені. Найвірогідніше від власних загальнослов’янських імен — Хотимирь чи Хотиславь. Не суперечать цьому й виснов¬ки А. П. Коваля, який схиляється до думки про походження назви від слов’янського імені з основою — хоть («велике бажання»).
Історик О. М. Масан доречно звернув увагу на досить широке використання в давньоруський час власного імені Хотин (Хотінь). Зміст останнього відповідав прикметникам «бажаний», «жаданий», «милий» тощо. Можемо додати, що в слов’янських мовах чоловіче ім’я Хотин має ще значення «перша, «хотіма», дитина в сім’ї». До давньоруського часу відноситься добре відома билина «Хотен Блудович», герой якої богатир-бідняк — Хотін, Хотінушка, Хотінка (як його названо в різних частинах епічного твору) мстився за честь ображеної багачами матері.
На думку О. М. Масана, можливо так звали першого князівського посадника, ЯКИЙ керував спорудженням замку. А назва поселення (Хотінь, Хотіня, у Хотіню, Хутінь) розумілася як Хотінів град, або поселення, що належало Хотіню.
Подібним чином від слов’янського чоловічого Імені Хотин утворилася велика кількість топонімів і мікротопонімів у Східній Європі. Вони зафіксовані не тільки в України, а і в Росії, Білорусії: Хотіна Гора, Хатин Бор, Хотіно, Хітіно, Хотіліци, Хотілово, Хатинь та інші. Варто зауважити, що населений пункт з назвою Хотин є не тільки в Середньому Подністров’ї. Однойменні поселення відомі й на Рівненщині та Сумщині, що засвідчує тісний зв’язок даної назви з історичним минулим східних слов’ян і українців зокрема.
Висловлені вище міркування є найбільш аргументованою точкою зору про походження назви фортеці і міста Хотин, які беззаперечно пов’язуються зі слов’янським світом.

Література:

Михайлина Л.,Пивоваров С.,Нариси з історії Хотинської Фортеці. Факти, легенди, гіпотези. – Хотин, 2011. – 128с.(ст. 27-31)

Легенда про Хотин

          Перший поселенець на місці нинішнього міста Хотина був чоловік по імені Хо. Земля, на якій поселився Хо, була дуже родючою, тому приваблювала багатьох. Аби засвідчити, що ці землі вже заселені і таким чином зберегти їх від чужих посягань, чоловік обгородив їх тином. Пізніше це поселення розбудувалося і на його місці виросло місто, яке назвали Хотин.

Чому наша річка Дністром називається

         Колись у давнину, де тече Дністер, жебонів собі маленький безіменний струмок, а вздовж нього люди жили. Були серед них: мисливці, хлібороби, рибалки, скотарі. І мусили вони вести свій незвичний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якогось чекали, чи щоб з ліку не збитися, кожний день позначали на піску шо був на берегах струмочка, мітками. Що не день, то нові мітки. По них люди знали, скільки часу треба чекати до весни до розтелення корів, чи окоту овець…
Але одного разу струмочок розлився водами на довколишні поля і затопив береги. Коли вранці вода спала, вийшли люди на берег, а їхніх позначок нема. – Хто тут дні стер? – бідкалися люди.

       А хитріші відповідали: “Та хто ж? Струмок”.

       З того часу стали називати струмок, який дні стер. – Дністер.