Легенди села Панка

Легенди села Панка

Походження села.
Село Панка згадуєтся вперше 1428 року,в грамоті молдавського воєводи, який даруэ село сину Ганни.
За легендою місце для майбутьнього села обрали вихідці з Галичини три брати Панки. Викорчували ліс, розорали поле.Займалися з мисливством, рибальством, збиральництвом. Неподалік старого села розташувалося урочище “Паланка”. Де вскрутні часи, під час набігів турків, селяни зберігали свій пожиток.
Урочище оточуе два глибокі природні яри, які з’єднує рукотворний рів на насипних валах, на їх гребенях був збудований частокіл з трьома вежами. На даний час рів майже не зберігся. На місці урочища є памя’тний знак з планом – схемою розташування урочища.
Легенда одніеї з родин села. Люди подейкують…
Цигани шумною толпой
по Бессарабии кочуюют
они сегодня над рекой
в шатрах изодраних ночуюют.

Саме тут в цьому краї О. С. Пушкін збирав матеріал до написання поеми “Цигани”.
Окрім того, що великий російський поет набрався гострих відчуттів він, як і годиться його бурхливій натурі, вів активне свідське життя. Результатом якого стала буковинська покритка з родини Стирч. Розлючені родичі відіслали бідолашну дівчину туди, де тепер ставки Мазура. Народився хлопчик Іванко, якого поза очі називали ”капелюком” Пушкіна. Для простого не освідченного люду і не втямки було, хто такий Пушкін.
Йшли роки. Іван одружився і від цього шлюбу народилося троє синів – легенів. Але родину спіткало лихо. Померла мати, Іван овдовів.
Сусідська дівчина все бігала до родини Стирч, щоб поробити жіночу роботу, тим самим хотіла показати, яка вона газдиня і можливо хтось з хлопці на неї око кине… Тому дуже зраділа коли побачила як старий Іван прийшов на подвіря батьків Марії з могоричем .І була зовсім ошелешена, коли батько покликав і сказав: ”Маріє! Вуйко Іван сватає тебе. Я дав добро.” Вона мало не зомліла. Та батькове слово понад усе. Вийшла за старшого на 40 років! Від цього шлюбу народилося четверо дітей в тому числі і моя бабуся Дульгер Олена Іванівна в дівотцтві-Стирча. Не знаю чи є цьому хоч макове зерня правди та люди подейкують…
Записано зі слів Стирчі Валер’яна Георгійовича Дульгер Оленою Михайлівною