Висить рушник у хаті на кілочку,
Калина червоніє на столі,
А біля неї – жовті колосочки,
Мов пустотливі братики малі,
Це все – моя земля, моя Вкраїна,
Це рук моєї матері тепло,
І цей рушник, яким і дочку й сина
Благословляє мати на добро.
Вишиванка – це наша національна гордість. Ще з сивої давнини відомо, що вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. За традицією вишита сорочка передавалася з покоління в покоління, з роду в рід як родинна реліквія. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини.
Тому недаремно українці відзначають День вишиванки — всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня. Це свято з’явилося всього 8 років тому, коли декілька десятків українських студентів одягли вишиванки і вийшли на вулиці своїх міст.
Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив’язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен українець одягає вишиванку і приходить в ній на роботу, в університет, школу чи садочок.
У наші дні вишиванка – символ, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, і місця, де проживають.
17 травня учні та вчителі закладів загальної середньої освіти нашого району із задоволенням долучилися до свята. Школи замайоріли різнобарвними візерунками української вишивки. Класні керівники провели бесіди з учнями з даної тематики.
Проведення такого свята продемонструвало, що вихованці шкіл разом зі своїми батьками відчувають себе справжніми українцями та налаштовані на збереження культури, звичаїв й традицій свого народу.