Сербичани – цілісна сім’я працелюбних будівничих у Сокирянській родині

Кожен прагне творити історію, проте лише визначна людина може її написати. Коли ж саме ми починаємо її систематизувати, вивчати і створювати? Напевно, тоді, коли все життя працюємо для людей і держави, в той час, як всі думки та плани спрямовані на розвиток, коли усвідомлюємо важливість своєї причетності до подій, що стали основою процвітання рідного краю.

У Сербичанах, як засвідчують традиційні зібрання, і дорослі, і малі знають свою історію, вміють шанувати людей, що її писали і продовжують творити. Тож на святкуванні 78-ої річниці утворення Сокирянського району впевнено та яскраво заповнили ще одну сторіночку своєю розповіддю, що стала важливою частинкою у книзі пам’яті Сокирянщини.

Хлібом і сіллю зустріли сербичанці поважних гостей дійства – голову районної ради Василя Козака, заступника голови РДА Ірину Тарасову, заступника голови райради Олексія Бойка, керівника апарату райдержадміністрації Аллу Ладан, керівників відділів Галину Рябко та Раїсу Горн, сільських голів, фахівців адміністрації та представників ЗМІ. Зала ж сільського будинку культури була вщент заповнена поважними жителями Сербичан – ветеранами праці, педагогами, лікарями, представниками місцевого самоврядування, культмасівцями, учасниками бойових дій, тими, хто все життя трудився на благо нашого району.

Розпочали святкове дійство екскурсією у сільський музей, який по краплині зібрала і організувала Марія Білоткач, колишній вчитель історії та переглядом виставки робіт талановитих майстринь-сербичанок. Концерт відкрили традиційною піснею «Сокирянщина моя», яку виконала Лідія Яковина, заступник директора Сербичанського НВК. Далі ведучі представили гостей та запросили до слова очільників районної влади.

Василя Васильовича Козака із Сербичанами пов’язує тісне прадідівське коріння, тому до жителів цього населеного пункту він ставиться як до земляків. Тож у вітальній промові Василь Васильович наголосив, що йому дуже приємно бути на рідній землі, бачити знайомі обличчя, із якими в минулому звела доля. Відтак побажав присутнім добра, благополуччя, мирного неба, міцного здоров’я та довгих років життя.

Ірина Прокопівна відмітила, що вже давно закохана у мальовниче село Сербичани, адже із багатьма людьми вона співпрацює, товаришує та спілкується. Вона вклонилася всім за працю, побажала добробуту та згуртованості.

Далі настав час для нагороджень. Тож ринула на сцену майже сотня сербичанців – сивочолих, мудрих, натруджених, мужніх та натхненних. Багатьом із них цей шлях дався не легко, адже посріблені долею, вони подолали нелегкі десятиліття становлення та розбудови. Хтось день і ніч трудився у колгоспі, дехто – навчав та лікував, а були й такі, що у часи незалежності  змушені відстоювати цілісність держави у зоні АТО. У кожного – своя історія, але спільна любов до рідних Сербичан.

Сільський голова Михайло Братушко подякував Богу за те, що народився у цьому мальовничому куточку Сокирянщини. Адже в рідних Сербичанах живуть достойні люди – працьовиті та небайдужі. Стають пліч-о-пліч на шляху усунення проблем громади, разом святкують та тішаться тим, що створили. Михайло Дмитрович наголосив, що багато вдалося зробити для рідного села завдяки постійній співпраці та взаєморозумінню виконавчого корпусу та депутатів, працівників галузі освіти, культури та медицини. Подякував також приватним підприємцям та активним односельцям за постійну опіку та допомогу.

Привітав своїх земляків і депутат районної ради Віталій Ладан. Побажав рідним Сербичанам та Сокирянщині процвітання, а нашим майбутнім поколінням – ніколи не забувати історію рідного краю.

Море вражень та емоцій подарували глядачам вихованці Сербичанського НВК. Адже танці тут – найритмічніші, пісні – наймелодійніші, а сценічні образи – найяскравіші. Гарного гумору святкуванню піддавали жарти культмасівців – Наталії Юрко та Ніни Кузик. Забарвлювала дійство ніжністю виконання улюблених пісень Олександра Братушко. Також глядачі змогли ще раз насолодитися таночком татусів та донечок-першокласниць. А завершальним акордом стала пісня «Україна» у виконанні Степана Стефанка та флешмоб від вихованців Сербичанського НВК.

Одне французьке прислів’я твердить: « Хто батьківщині добре слугує – вельможних предків не потребує»… Немає вельмож у родоводах сербичанців, але славні ці люди своєю працьовитістю, відданістю рідній стороні, мудрістю та розсудливістю. Тож неможливо переоцінити їх вклад у розвиток свого села, Сокирянщини, Батьківщини…

Анастасія ДОБРОВОЛЬСЬКА