• вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • вул. Ольги Кобилянської, Чернівці вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • Театральна площа, Чернівці Театральна площа, Чернівці
  • Турецька площа, Чернівці Турецька площа, Чернівці
  • вул. Головна, Чернівці вул. Головна, Чернівці
  • Німецький народний дім, Чернівці Німецький народний дім, Чернівці

Новини

Автор: putlkys Категория: Киселиці
Дата публикации Просмотров: 796
Печать

 

Історія

 Моє село...  Для мене ти є грунт.  А я - зерно, я проросту в тобі на цій святій землі,  я звідси піду в світ, але  до скону літ я пам 'ятатиму своє село.

Л. Циганюк (випускниця школи)

Село Киселиці розміщено на південному заході по обидва береги річки Путилки в гірській частині Буковинських Карпат, в західній частині Чернівецької області. Вперше назва гір згадується в працях давньогрецького географа Птоломея (II ст. до н.е.) в основі назви фрапінське слово «карпе»-скала, або ще більше давньоєврейський термін «кар» - камінь. Межує на заході із смт. Путила, на сході із с. Дитинець, на півночі із с. Самаково, на заході із с. Усть-Путила. Віддаль до районного центру - 4 км., до залізничного вокзалу Вижниця - 37 км. Географічні координати: 48 0 пн.ш., 25° 05 ' сх.д. Діаметрально в протилежній точці Землі, тобто під нами «вверх ногами» знаходиться східна точка Нова Зеландії. Жителі села Киселиці зустрічають новий день швидше від Лондона на 1 год. 40хв.20сек.

Kys

Киселиці - село, центр сільської ради. Назва походить від слів кислі яблука, начебто в давнину на цій місцевості були великі сади, які родили переважно зимові, кислі сорти яблук. Інша легенда розповідає, що тут колись жив пан Киселя, який в своєму розпорядженні мав великі поля і ліси. До складу Киселицької сільської ради входять наступні села: Площі, Поляківське, Соколій, Гробище. Назва Площів походить від плоскої рівнини між гірськими хребтами. Сім'ї Поляків проживали і проживають на гірській території,яка отримала назву хутір, а зараз село Поляківське. Село Соколій отримало свою назву в давнину тому, що у цій місцевості гніздилися соколи. Інша легенда розповідає що даний край був густо заселений і один час народжувались переважно хлопчики, яких називали соколиками. Село Гробище розміщене на пагорбах, тому отримало таку назву. За іншою легендою під час повстань Олекси Довбуша росли опришківські могили на цьому груні, тому і залишилася назва Гробище.

Площа Киселиць становить 1006,74 га; населення - 2175 чоловік станом на квітень 2014 року року. До складу Киселицької сільської ради входить 665 дворів. 

Історія населеного пункту

 Перші згадки про село Киселиці знаходимо в документах XVIII століття.

 

Як надають статистичні дані з другої половини XIX століття, Киселиці у 1869 році було присілком містечка Путила (тоді Сторонця), а вже в 1890 році Киселиці являлися самостійним селом. Отже в 1869 році в Киселицях було 179 хат, в яких мешкало 628 людей, а в 1880 році тут було 155 будинків в яких проживало 687 осіб. За віросповіданням було 646 греко-уніатів, 6 римо-католиків та 35 євреїв. За національним походженням тут було 685 українців-гуцулів, 10 німців та 8 мадяр. Римо-католики із села Киселиці на той час належали до своєї парафії у Вижниці, а греко-католики мали свою парафію Св. Миколая у містечку Путила, греко-уніати тоді мали свою парафію таки у селі Киселиці. На підставі церковного тематизму греко-уніатської архидієцезії на 1885 рік село Киселиці мало на той час народну однокласову школу.

 

Під проводом Лук'яна Кобилиці мешканці села Киселиці брали в 1843 і 1848 роках активну участь в боротьбі за свої права проти австрійської влади. Як відомо, у нашому селі набирався грамоти Юрій Федькович, відомий поет буковинського краю. Навчався в сім'ї дядька Івана Галицького, який наймав учителя для своїх дітей. Три роки тут (1842-1845), а два в Чернівцях, у нижній реальній школі з німецькою мовою навчання(1846 - 1848). Оце й уся офіційна освіта Федьковича. Під час Першої та Другої Світової війни воєнних дій на території села не відбувалося. Але діяли загони УПА, яких в народі називали бандерами. Протистояння між ними та радянською владою негативно позначилось на становищі населення села. Досить часто страждали невинні люди. Голодомор 1932-1933 років не торкнувся села, досить часто мешканці Киселиць допомагали людям, які приходили просити їжі з інших регіонів. Голод 1946-1947 років не був настільки жахливий, як в інших регіонах України, але його також відчували на собі жителі села.

 

На сьогоднішній день  в селі успішно розвивається мале підприємництво. Працює бар «Світлана», міні пекарня, 5 магазинів, автосервіс, 4 пилорами. Доходи від даних підприємств надходять до бюджету села. В селі працює сільська рада, яку очолює сільський голова Чев'юк Петро Іванович. Директором школи є Романчук Н.І. В школі навчається 203 учнів. Завідувачка дитячим садком Полудніцина Оксана Іванівна, директор СБК Букатко Іван Михайлович, завідуюча Киселицьким ФАПом Торак Руслана Іванівна. Прикрасою села є Свято - Троїцька церква, якій при свячена окрема сторінка нашої історії.

 

 

 

 

 

 

 

 
Автор: putlkys Категория: Киселиці
Дата публикации Просмотров: 563
Печать

Видатні особистості

Карпати - окраса України . В густих буковинських лісах вільно і легко дихається, стрімкі води Черемоша й Прута додають наснаги, а ще тут пульсує чудодійна енергія краси і добра. В Карпатах живуть мужні і сильні духом люди. Саме тут на повен голос зазвучала поезія Юрія Федьковича, щирого гуцула, видатного сина України. В селі Киселиці проживають юні таланти, які в своїх поетичних творах передають самобутність дитячих поглядів, любовну прив'язаність до рідного краю, рідної оселі.

 Рання поезія початківців дихає свіжістю ясних чистих вражень від життя, є першими спробами осмислити світ і себе ньому.

 У 2005 р. вийшла збірка «Я люблю тебе світе» де вміщено вірші Олесі Циганюк «Село моє, мене ти єдине...», «Сніг», «Хотіла б я» Любові Косован, «Україна» Віталій Фокшек, «Чи щастя це» Олена Дроняк. На сторінках районної газети «Карпати» постійним дописувачем - Наталія Танасійчук.

 Гордістю села Киселиці є священник Свято-Троїцької церкви - Вознюк Аксентій Миронович, який  більше 60 років служив Богові і людям. Він знав кожну дитину, кожну родину, кілька поколінь охрестив, повінчав, наставив на християнське життя.

voz

 Син Володимир Аксентійович- відомий український поет. Народився 1 січня 1950 року в селі Киселиці Путильського району в сім'ї священника. Закінчив Киселицьку восьмирічну школу, потім Путильську середню школу із золотою медаллю, після чого вступив на філологічний факультет Чернівецького державного університету, який закінчив у 1972 році. З липня 1972 року працює штатним науковим працівником Чернівецького краєзнавчого музею, й з жовтня того ж року - старшим науковим працівником Чернівецького літературно-меморіального музею Олюги Кобилянської, з 1986 року- його завідуючим.

З дитячих років любив літературу. З 8-го классу писав вірші. Перший вірш був опублікований у 1963 р. На сторінках Вижницької районної газети. Під час навчання в університеті очолював студентський науковий гурток української літератури. Перша збірка поезій « Твої кроки» побачи ла світ у видавництві «Карпати» 1982 року про поетичну зрілість і значні можливості творчого зростання засвідчила збірка « Із голосу скрипки», що вийшла 1989 р. У видавництві «Молодь» та Збірка «Вітрила». В Вознюк відомий і як літературознавець у 1988 році у видавництві «Дніпро» вийшла у світ його книга про Ольгу Кобилянську. Нові матеріали . Роздуми. « Знахідки» У 1982 році видавництво « Карпати» надрукувало книгу віршів рязанських поетів у перекладі на українську мову. Переклади, які здійснив Вознюк рецензенти вважають найкращими.

Тематична палітра його творчості надзвичайцно багатобарвна: чітке визначення свого поетичного креда, проблема покликання і мети життя людини на землі, роздуми про сьогодення і майбутнє життя, проблема пам'яті роду, єдність людини і природи, роздуми про вартість життя тема кохання. У 2002 році вийшла збірка поезії «Стрітення», Париж, Амстердам і Карпати, Україна і світ, світ і українці, Людина і природа, пам'ять- провідні теми нової поетичної книги відомого українського поета Володимира Вознюка.

Танасс Міну Костянтинович - майстер столярної справи, який народи­вся 6 березня 1932 року в Глибоцькому районі. У 1962 році направлений пра­цювати в Путильський район. Відтоді мешкає і працює в нашому селі. 

Майстер столярної справи - Танасс Міну Костянтинович 6.03. 1932 року народження, уродженець Глибоцького району Чернівецької області. 1962 році його направили працювати в Путильський район. Спочатку працював в Путильському райкомі комсомолу, потім призначили вчителем історії в Киселицьку восьмирічну школу. Заочно закінчив Чернівецікий державний університет історичний факультет здобув вищу освіту і працював в селі Киселиці. Навички до столярної справи дістав після того , як побудував свій житловий будинок, а будував його більше сам. Потім навчав у школі учнів трудового навчання.

Починав столярну справу із виготовлення печаток для виборчої компанії, потім почав виготовляти прибори для спецій, топірці, чеснокодавилку, підсвічники, карнизи та багато інших речей. Багато разів їздив на виставки, являється головою асоціації українського мистецтва «Путильщина». Свій талант передав синові Михайлу, який проживає в селі Дихтинець. Він закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва, В даний час працює вчителем трудового навчання. Міну Костянтинович Танасс бере активну участь в громадському житті села, він є головою ради ветеранів.  

 

 

 
Автор: putvos_admin Категория: Киселиці
Дата публикации Просмотров: 759
Печать

Освіта

 

      З давніх-давен люди прагнули до освіченості. Тому ліквідація неписемності  після ІІ світової війни торкнулася і нашого села.  Так як війна не давала можливості розвиватися освіті, то в повоєнний час навчання проводилося по хатах. Зокрема, у будинках Дроняка Васидя, Іванюка Івана, Торак Анастасії. Перше приміщення школи було збудовано у 1950 році (тепер це школа І ступеня). Першим директором була Яновська Євдокія Іванівна (1950-1954).   Навчання велося російською та українською мовами. Класи формувалися з різних вікових категорій (всього 360 дітей). Була створена піонерська організація. Освіта була семирічною. Вчителі  - вихідці зі східних регіонів УРСР. Наступними директорами були: Осетинська Тетяна Дмитрівна(1954-1959), Василь Іванович Андрієвич (1960-1962), Полотенко Тетяна Михайлівна (1962-1968), Копчук Микола Іванович (1970-1971), Ребенчук Владислава Михайлівна (1972-1976), Торак Василь Федорович (1977-1986). У 1986 році у нашому селі побудовано нове приміщення школи. 1 вересня школа з восьмирічної стає десятирічною ,і вже у листопаді директором школи стає Зінич Григорій Васильович (1986 -2001). Сьогодні ось уже 9 рік школу очолює Романчук Надія Іллічна. У нашому селі навчалися такі відомі українські письменники: Юрій Федькович, Володимир Вознюк. Сьогодні у Киселицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів навчається 206 учнів. Маємо 12 класів. 32 учителі Сьогодні у нашій школі існує колектив гри на пастерських інструментах “Карпатська тайстра” (керівник Юрій Дашкевич), Гуртки  “ Мяка іграшка”, “Образотворче мистецтво”(керівник Гафія Чокена), колектив бального танцю ( керівник Дмитро Гасюк), команда КВК “ Гогворські мульти” ( керівник Марія Бубряк)

 

kys.osvit1

 

Історія розвитку освіти в селі Киселиці

 

                Рідний край завжди відіграва вважливу роль у житті кожної людини. Адже саме там, де ми народились, провели більшу частину свого життя, вважається найближчим серцю місцем на землі. Тому, потрібно знати, вивчати, берегти історію тієї землі, яку ми називаємо рідною.

 

                Освіта в Україні має багатовікову історію, яка тіснопов’язана з історією нашої країни. Вона  мала важкий, тернистий шлях.

 

                У давнину шкіл не було, особливо, у горах і в нашому селі Киселиці також. Учителями для дітей були їх батьки. Основною наукою для дітей були батьківські заповіти, яких не можна було порушувати, прадідівські звичаї, обряди, традиції, які несли в собі великі цінності, а обов'язком дітей було не лише дотримуватись їх , а й зберігати й передавати їх наступним поколінням.

 

                У ХV – ХVІІІ  ст. на Буковині було порівняно небагато освічених людей. У перші роки прилучення Буковини до Австрії робляться спроби покращити стан освіти в нашому краї. На Буковину поширено закон «Політична устава шкільна», виданий 11 серпня 1805 року, в якому вказано, що в кожній місцевості, де знаходяться парафіяльний священик, повинна бути парафіяльна школа або дяківка. Зважаючи на складні умови, в яких опинилося українське шкільництво Буковини на кінець ХІХ ст. не писемність. Будучи на правах Австро-Угорщинио світа на Буковині, особливо в горах сягала нищівного стану. Австрійські власті не дбали про освіту українських селян.

 

                З досліджень Авксентія Мироновича протоієрея Свято-Троїцької церкви стало відомо, що 1840р  в нашому селі на хуторі Соколії  жив священик ІванГанніцький, який при своєму дворі наймав приватних вчителів для своїх дітей і не тільки. Учнем цієї школи був Юрій Федькович, який здобув початкову освіту у парафіяльній школі дяка Івана Ганніцького.

 

                Ми гордимося тим ,що така велика людина як Юрій Федькович вчився у нашому селі Киселиці.

 

fed

Під час першої та другої Світової війни на території села Киселиці навчання не відбувалося. Лише з 1944 року почала розвиватися освіта в нашому селі. Навчання проводилось по хатах.

 

                Зі спогадів старожилів стало відомо, що перший клас був на хаті у Дроняка Василя Івановича, другий –в Іванюка Івана Івановича, третій –у Ткачук Настасії Петрівни. Класи формувалися за різними віковими категоріями. Навчання проводилося українською та російською мовами. Першою вчителькою була Надія Іванівна, а директором школи - Осетинська Тетяна Дмитрівна.

 

                У 1947 році було відкрито нову народну школу (сьогодні це корпус початкової школи). У будівництві цієї школи брали участь усі мешканці села Киселиці. Люди будували як могли, хто давав бруси, хто дошку, хто покрівлю, хто двері, вікна, тобто школа будувалася за кошти людей села.

 

                В 1949-1950 році здійснювався перехід на загальне семирічне навчання. Був уведений 5 клас. Вечірня школа була семирічна. Основними предметами була арифметика, українська мова, читання, домоводство. Директором на той час був Василь Андрієвич, який пізніше виїхав на батьківщину.

 

                В 1961 році Киселицька 7-річна школа реорганізована у восьмирічну. На той час було охоплено навчанням більше 360 дітей. Вчительський склад становив біля 20 чоловік. Із них 4 вчителі з вищою освітою, а решта навчалися заочно в університеті. 1962 р.– перший випуск 8-річної школи. Директором школи був Торак Василь Федорович. У селі ріст населення зростав і збільшувалась кількість учнів у школі. Василь Федорович вирішив розпочати будівництво нового корпусу школи. Нава школа була побудована за рахунок колгоспу “Дружба”, головою якого був Петро Данилович Чепіль.

 

Sh 

                У 1986 році була відкрита Киселицька середня школа. Як раділи вчителі, учні, односельчани, що навчання почнеться в новій школі. І ось настало 1 вересня. В цей день всі прийшли в школу вранці, адже перший дзвоник покличе в Країну Знань, саме в цій новобудові. Після урочистої лінійки всі присутні йдуть до входу нової школи, де перший секретар райкому партії Коцюба А.М. перерізує пам'ятну червону стрічку  і відкриває Киселицьку середню школу.

 

1) 1988 р. - перший випуск 10-річної школи;

 

2) 1992р. - перший випуск 11річної школи.

 

                Зараз в самому серці села красується гарна, двоповерхова школа. У новій будівлі школи просторі коридори, великі, світлі класи, спортивний зал, бібліотека , їдальня, комбінована майстерня. Школа має кабінети інформатики, біології, української мови та літератури, світової літератури, математики, історії,фізики, хімії.

 

                Директорами Киселицької школи були:

 

1. Литвиненко Микола Васильович

 

2. Вєщіков Василь Іванович

 

3. Колотенко Тетяна Дмитрівна

 

4. Копчук Микола Іванович (1967-1969рр.)

 

5. Торак Микола Федорович (1969-1974рр.)

 

6. Рибенчук Владислава Михайлівна (1974-1976рр.)

 

7. Торак Василь Федорович (1977-1986рр.)

 

8. Зінич Григорій Васильович (1986-2000рр.)

 

9. Романчук Надія Іллічна (2000р. І по нині)

 

Дошкільний навчальний заклад в с. Киселиці

 

                Першою  ланкою у системі освіти є дошкільна освіта, яка є не менш важливою у житті і розвитку дитини. У селі Киселицях перший дитячий садок почав працювати з 1975 року, це було відремонтоване старе приміщення медичного пункту. Завідувачем дитячої установи було призначено Танас Марію Іванівну, а першими вихователями -  Монарха Кароліна Миколаївна та Шевчук Любов Іллівна. У садочку була лише одна група-змішана 25-30 дітей. З 1975-1979 рр. наповнюваність дітей збільшувалась. По скільки старе приміщення не відповідало організації і проведенні дозвілля на території села почалося будівництво нової установи. З 1979 року - завідувачем установи Любов Іллівна Шевчук.  В 1989 роцi вiдбулося вiдкриття нового корпусу. Попрацювавши один piк у новiй ycтaнoвi Шевчук Л. І. створила вci умови для дозвiлля дiтей створено окремо iгровий майданчик, спальнi кiмнати , кухня, кімната ддя проведення заходiв, якi вiдповiдають нормам перебування дiтей у дошкiльнiй ycтанові і працюють у такому режимi по сьогоднiшнiй день. В 1989 роцi Шевчук Л. І. переведена у районний вiддiл освiти. 3авiдувачем  установи призначено Лiкар Марiю Михайлiвну. 3 1989-2006роки попрацювавши Лiкар М.М. виходить на пiльгову пенсiю. У 2006 роцi призначено Скiдан Любов Володимирівну., яка у 2013 році також вийшла на пільгову пенсію. З липня 2013 року завідувачем Киселицького ДНЗ призначено Поляк Марію Василівну. При дошкільнiй ycтaнoвi працює 14 працiвникiв. Вiдкрито двi групи. Наповнюванiсть дiтей 25-30 у кожнiй групi.

 

 
Автор: putvos_admin Категория: Киселиці
Дата публикации Просмотров: 623
Печать

Духовність

kys.duh1

 

На початку ХІХ століття , приблизно 1820 року були закладені перші камені майбутньої Свято-Троїцької церкви. Велично красувалися білокам'яні стіни храму до середини 30-х років.  У 1837 році будівництво раптом припинилося, а відновилося аж…через 40 довгих років. Старожили запевняли, що  на місці церкви  мав бути заснований монастир (про це кажуть великі розміри церкви, що не притаманне нашому району).

А добудовував Свято-Троїцьку церкву Іван Ганіцький, який був вуйком Юрія Федьковича та його першим вчителем (Юрій Федькович здобував початкову освіту саме у Киселицях). З легкої руки Івана Ганіцького могутня кам'яна твердиня злетіла у небо п'ятьма куполами.

Час ішов…Комуністична влада руйнувала нашу духовність, проте, церква  у Киселицях вистояла. 

У 1947 році  у на нашу землю ступила нога майбутньої легенди Киселиць. Авксентій Вознюк, ветеран ВВВ, разом з дружиною,  приїхав працювати священиком у наше село. Працює і донині. Не дивлячись на поважний вік (96 років!), Отець Авксентій порадить, підтримає, зрозуміє. І немає людини, яка б  не вважала його надзвичайним. Він – обраний!

 

 

На початку ХІХ століття , приблизно 1820 року були закладені перші камені майбутньої Свято-Троїцької церкви. Велично красувалися білокам'яні стіни храму до середини 30-х років.  У 1837 році будівництво раптом припинилося, а відновилося аж…через 40 довгих років. Старожили запевняли, що  на місці церкви  мав бути заснований монастир (про це кажуть великі розміри церкви, що не притаманне нашому району).
А добудовував Свято-Троїцьку церкву Іван Ганіцький, який був вуйком Юрія Федьковича та його першим вчителем (Юрій Федькович здобував початкову освіту саме у Киселицях). З легкої руки Івана Ганіцького могутня кам'яна твердиня злетіла у небо п'ятьма куполами.
Час ішов…Комуністична влада руйнувала нашу духовність, проте, церква  у Киселицях вистояла. 
У 1947 році  у на нашу землю ступила нога майбутньої легенди Киселиць. Авксентій Вознюк, ветеран ВВВ, разом з дружиною,  приїхав працювати священиком у наше село. Працює і донині. Не дивлячись на поважний вік (96 років!), Отець Авксентій порадить, підтримає, зрозуміє. І немає людини, яка б  не вважала його надзвичайним. Він – обраний!
 

Страница 1 из 3

<< В начало < Назад 1 2 3 Вперёд > В конец >>
You are here:  
Copyright 2012. All Rights Reserved.