Home / Путильський район / Плоска / Видатні особистості Плоска

Видатні особистості Плоска

Творчість

Михайла  Ревуцького

Михайло Ревуцький – член спілки журналістів України , корінний буковинець з села Плоска Путильського району , народився 13 грудня 1925 року , закінчив Чернівецький  держуніверситет та відділення журналістики вищої партійної школи в Києві .

Перші творчі набутки Михайла Ревуцького стола помітними на посаді редактора Путильської районної газети “ Зоря Карпат “. Відтак його запросили у регіональну міжрайонну газету у Сторожинець , а після кількарічного редакторства  у Глибокій працював старшим редактором Чернівецького обласного радіо , займав високі творчі посади на обласному телебаченні , де був і головним редактором .

Працював , понад десять років , – керівником прес – служби обласного центру здоров’я . І ось впродовж п’ятдесяти років його постійними супутниками є блокнот , ручка , аудіомагнітофон , фотоапарат і добра пам’ять на цікаві життєйські історії , перлини народної мудрості , які збирає , записує і дарує людям зі сторінок журналів, газет , літературних альманахів. Легенди Буковини у записах Михайла Ревуцького , у яких звучить духовна романтичність , часом якось древня невідомість , життєйсько – філософська мудрість , спонукають уяву переноситись у віковічну далечінь і перейматися любов’ю до високо духовності наших предків .

Михайло Ревуцький – автор багатьох цікавих публікацій у газетах , журналах , альманахах , збірках , видав документальний нарис “Путила”. Збірку поезій “Річенька дитинства “ яка вийшла 1995 році під егідою благодійного фонду пам’яті журналіста Г.Л. Шабашкевича.

“ Річенька дитинства “ – хвилююча сповідь Михайла Ревуцького про своє життя, заклик до чесності в ім’я прийдешнього. Його рядки – то чисті джерела людських душ , дум і діянь , то живі корені зв’язку сьогодення з минулим людини , з життям . з усіма її радощами , печалями .

У співавторстві з фольклористом  Михайлом Поляком вийшла з друку книга “ Гуцульські  співаночки” 1996р. записані ними в різні часи свого життя . Коли читаєш ці пісні , коли вбираєш їх своїм серцем і розумом , то відчуваєш , як твої груди наповнюються новим диханням , як бринять струни твого серця .

                                          Як то любо , як то мило

                                          На родині жити ,

                                          Рідним словом , в рідній хаті

                                          Нарід свій хвалити .

                                          Рідне слово мені любе ,

                                          Як отець і мати ,

                                          Рідна мова ми дорожча ,

                                          За жовті дукати .

                                          Рідним словом я горжуся ,

                                          Ним говорю , пишу ,

                                          Рідну мову, рідну пісню

                                          Ніколи не лишу .

                                          Рідним словом я заплачу

                                          Рідним пожурюся ,

                                          Рідну пісню заспіваю,

                                          Тай розвеселюся.

Він також зібрав , упорядкував , науково обґрунтував легенди та перекази Буковини . У цю збірку ввійшли легенди про його рідне село Плоску .

Дослідникам народної творчості , а особливо висококарпатським  горянам , нам було приємно заглибитися у  дивосвіт коломийок ,які Михайло Ревуцький пропонує з рідного села у власному написанні , подає розділ коломийок  від свого земляка Михайла Мошулі “ А я співак буковинський …”-  Ще одна збірка “ На зрубі ватра горіла” це посвяти пам’яті  знаного горянина  Михайла Івончі .

Своєрідно і неординарно звучать привітання – коломийки з нагоди днів народження друзів та пам’ятних дат .  У цю збірку ввійшов  вірш  “Шестикласницям Плосківської школи “

           А вже весна , а вже красна , весна

                                                       білокрила ,

                Вона щедро наші гори свіжістю

                                                         покрила.

                А вже весна , а вже красна  дівчат

                                                      привітала,

                Вона щастя і здоров’я усім

                                                     побажала.

                 І я вас і педагогів із святом

                                                    вітаю,

               І разом не менш сто років прожити

                                                       бажаю!

 

“ І радість і печаль “… – це збірка , яка дає змогу зрозуміти , що не затихають рани від втрати рідної доньки , але ще є те , заради чого можна жити  і творити : особливу наснагу в його житті і творчості дає непомітна любов до своїх онуків .

Вже п’ять років ми ведемо листування з нашим славним земляком . Ми йому повідомляємо  про наші здобутки у школі , про зміни в його рідному селі . А він , в свою чергу , вітає нас із святами , та присвячує свої вірші .

26 травня 2004 року в нашій школі була проведена зустріч з письменниками Буковини . Серед них був і Михайло Ревуцький . Про цю зустріч він написав такий вірш :

“ Незабутні стрічі “

Нова школа – два поверхи

Вікнами сміється .

Поруч неї дзвінко – лунко

Путилівка в’ється .

А в тій школі десь дві сотні

Діток ся навчає ,

Колектив там педагогів –

В життя направляє.

 

І знання дає їм добрі

Й істини духовні ,

Щоб добра і милосердя

Серця були повні.

А якось сюди поети

Раптом завітали

І в святковій шкільній залі

Вірші їм читали .

 

Я зайшов до тої зали –

Першим запросили ,

А мені юнак і юнка

Калач підносили .

На святому рушникові

Калач , немов сонце,

Й ніби світиться яскраво

Крізь шкільне віконце.

 

Я вклонився дітям милим,

Цілував дар Божий,

Просльозився в хвилюваннях –

На дитину схожий .

Дари Божі Ви піднесли.

За це щира дяка,

Бо для мене така шана

Висока відзнака.

Коломийки і легенди

Діточки читали ,

А письменники й поети

З того радість мали .

Тут відомі чернівчани-

Мельник і Демченко,

Були Вознюк й Обдуленко ,

Був і Гриць Шевченко .

А ще й Угрин з Усть-Путили

Байкарем озвався

І в бригаді тих поетів

Добре уписався.

Директорка – пані Габур ,

Жінка миловидна

Нас стрічала тепло –щиро –

По ній було видно .

Наша Буняк Валентина –

Відмінний  куратор,

Друг письменників, поетів

Ще й організатор .

 

Вона в школах та й району

Стрічі влаштувала ,

А бригада тих поетів

Вірші їм читала

А ще й родичі там мої

З діточками були

І вони на отих стрічах

Й мене не забули .

 

Всім нам шану вони склали,

Оплески гриміли

І від зустрічі  тієї

Всі  дуже раділи .

За цю шану Вам спасибі

Я мушу сказати

І сто років без хвороби

Прожить побажати !

Ваш щирий вуйко Михайло (Михайло Ревуцький)

Вісім десятків років визбирував , сповивав  і плекав отсей доробок легенд із рідної Гуцульщини  Михайло Олександрович Ревуцький . Син вівчарського сина , корінний легінь – гуцул  Михайло Ревуцький , трудячись на журналістській ниві , тримав поруч на письмовім столі сей рукопис з народних джерел . Із тих восьми-десяти , які вже прожив у трудах і добрих діях , він , Михайло , майже тридцять з гаком років очікував на щасливий трапунок – аби якось – то видати це дитя народне друком . І весь цей час крутили його на бюрократично – видавничих жорнах чинодрали й спесиві рицензувальники.

Михайло Ревуцький – це людина , якій притаманна доброта і щирість , любов до рідного краю , до людей . Його світ – це світ , де  немає місця байдужості .

 

Творчість

Миколи Гурепко

Микола Михайлович Гурепко народився і виріс у селі Плоска на Путильщині, батьківщині буковинського соловія Юрія Федьковича, Марка Черемшини. Навчався в Селятинській школі-інтернат, закінчив Селятинську середню школу, навчався на факультеті журналістики Львівського Національного університету ім. І. Я. Франка та у Вищій партійній школі у Києві, де здобув професію політолога.

Почав свій трудовий шлях коректором путильської районної газети ″Радянські Карпати″ (тепер ″Карпати″). В цій же газеті працював завідуючим відділом листів і масової роботи, звідси вступив до Львівського університету. Працював завідуючим відділами  і відповідальним секретарем ряду районних газет  Херсонської області, а також власним і спеціальним кореспондентом  херсонських обласних газет ″Наддністрянська правда″ і ″Поле″.

Тепер працює  спеціальним кореспондентом найтиражнішої незалежної газети Херсонщини ″Новий день″ по трьох районах.

За останні роки нагороджений Почесними грамотами Херсонської обласної ради, Херсонської облдержадміністрації, Почесною грамотою Нововоронцовської  райдержадміністрації та райради,  Грамотою МВС України. За висвітлення життя навчальних закладів нагороджений медаллю Міністерства освіти і науки України ″Відмінник освіти Україи″.

У світ вийшли такі книжки і повісті: ″Жорна″, ″Земні боги″, ″Провінціали″, ″Чорний барон″, ″Родом з пекла″ та ″Знакомые лица″ в 1996-2002 роках, а також дві збірки легенд Карпат і Таврії  ″Від синіх гір до сивого Дніпра″ та ″Шкатулка гетьмана″.

Вийшов у світ і перший роман ″Суд повісті″ про національно-визвольний рух на Буковині кінця 40-х і початку 50-х років минулого століття та наші дні.

Своєю письменницькою долею зобов’язаний талановитому херсонському поету, прозаїку й драматургу Миколі Братану, відомому українському письменнику В’ячеславу Медведю, поету Михайлові Пилатюку та колишньому редактору путильської районної газети ″Радянські Карпати″ (тепер ″Карпати″) М. С. Крилатому. Багато про нього писала й газета, редагована нинішнім її редактором, членом Національної Спілки журналістів України Іриною Повідаш.

Служив у Радянській армії.  Майор запасу.

Під завісу 2003 року до Національної Спілки письменників України прийнято чималий загін літераторів, серед яких почесне місце займає Микола Гурепко. У 2006 році вийшла чергова книга-роман Миколи Гурепки ″Степова царівна″.

Підготувала : вчитель історії Плосківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів

Фошка Любов Миколаївна