Home / Путильський район / Дихтинець / Традиції Дихтинець

Традиції Дихтинець

Над сторінкою працювали:

    

Кречун Микола Терентійович,

учитель трудового навчання

та інформатики

Хрищук Аліна Василівна,

студентка філологічного факультету

ЧНУ імені Юрія Федьковича

 

        

*********************************************************************************

День села Дихтинець, щорічно відзначається

2 серпня. 

 

**********************************************************************

День села Замогила, щорічно відзначається

14 жовтня.

8 жовтня мешканці села Замогила Дихтинецької сільської ради традиційно, підтримуючи стародавні звичаї у дружньому колі відсвяткували одне із головних свят громади – День села. Захід розпочався хвилиною мовчання за загиблими воїнами в зоні проведення антитерористичної операції.

З нагоди святкової події вітальні слова односельчанам адресувала депутат районної ради Валентина Ончул. Від відділу культури райдержадміністрації замогильчан привітав методист районного будинку культури Юрій Бока.

Цікавою і насиченою була концертна програма. Розважали присутніх місцеві аматори, зірки гумору та співу – Ілля Косар, Світлана Явдощак та її син Микола, Юрій Бока, дипломанти гуцульських фестивалів – театральний аматорський колектив «Гробищанські бабки».

Завершилось свято масовими гуляннями.

**********************************************************************

День села М.Дихтинець – 29 вересня.

Територіальна громада села Малий Дихтинець 26 вересня дружньо провела свято, присвячене Дню села, повідомляють у відділі культури райдержадміністрації. Шанованих газдів і газдинь села із святом привітали голова сільської ради Микола Труфин, депутат районної ради Валентина Скрипчук, депутат сільської ради Дмитро Кричун. Від відділу культури райдержадміністрації малодихтинчан із Днем села привітав методист районного будинку культури Юрій Бока.

У своїх виступах вони зазначили, що історію свого села творять люди, які в ньому живуть, працюють та трудяться на благо його розквіту. Виступаючі бажали мешканцям добробуту, довголіття та завзяття, щоб з новими ідеями та силами розбудовувати свою малу Батьківщину і творити спільну українську історію.

Музичні сувеніри мешканцям села дарували володарки «Гран–прі» Міжнародного гуцульського фестивалю «Гробищанські бабки», колектив «Гогворські мульти», юні вокалісти та знавці народної творчості:  Христина Чечул, Інна Різун, Іванна Сорохан, Ангеліна Логош, Віолета Євенчук, Олена Тимуш, Олександра Торак, Вікторія Шибалова, Ольга Логош.

Стилістичну атмосферу святу додавали вишиванки місцевої

майстрині Марії Пилипко.

**********************************************************************
 

17 травня – день української вишиванки

 

*********************************************************************************

 

**********************************************************************

Під час новорічних свят в селі проводиться конкурс коляди 

“Над вертепом звізда ясна”

 

     

 

**********************************************************************

 8 листопада в Свято-Дмитріївській церкві велика відправа.

Храмовий день 50 роки xx століття

Священники Авксентій Вознюк та Стахій Волинець

Хресний хід після архиєрейського богослужіння єпископа Чернівецького та Буковинського Антонія

Акафист та освячення води в храмовий день 

Храмовий день 8 листопада 2005 року

**********************************************************************

 

Щорічно в Дихтинецькій ЗОШ І – ІІІ ступенів,

 Замогильній І – ІІ ступенів,

Дихтинецькому ДНЗ проводяться

Дні закладу.

 

Святкування 150-річчя заснування школи

28 вересня 2012 року Дихтинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів відсвяткувала 150-річний ювілей. Цю радість прийшли розділити гості, вчителі-ветерани, наші випускники, всі, для кого школа – це «Альма-матер», виразний освітній бренд серед мальовничих гір, щирих людей, красивої Путильщини. Кожна людина, перегортаючи сторінки свого життя, зупиняється на тій, що має назву «школа». При цій згадці линуть приємні життєрадісні думки, щемить серце, бо згадуєш своє дитинство, юність, кращих друзів, своїх порадників і наставників-учителів.

 

                       

     

      

Наша школа вивела у світ багато поколінь випускників. Вони продовжують своєю працею, навчанням, гарними справами прославляти наш рідний край.

**********************************************************************

 Козацькі забави в нашій школі!

З метою розширення кругозору учнів про козацтво, популяризації фізичної культури та спорту, виховання почуття дружби, патріотизму, колективізму, взаємовиручки, 14 жовтня в день Святої Покрови в нашій школі відбувається в нашій школі традиційне свято свято «Козацькі забави». Учні школи беруть активну участь в змаганнях. Учасники поділяються на курені, де кожний з куренів має свою речівку та емблему

.

 

**********************************************************************

Звичаї та обряди нашого села

яскраво відтворені у рубриці “Гуцульські мандри”,

яку веде Аліна Хрищук – студентка 5 курсу філологічного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Найбільш поширеними звичаями в цій місцевості є «Полонинська ватра», гуцульське весілля та релігійні календарні свята, зокрема Різдво з новорічно-різдвяними колядками та щедрівками (в тому числі «Василя»),«Маланки», «Водохреща» та Великдень (Пасха).

 

**********************************************************************

7 січня-Різдво Христове

Приготування до Різдва починається заздалегідь. Господині вранці 6 січня запалюють «живий вогонь» в печі з дванадцяти полін і готують дванадцять ритуальних пісних страв.

Серед страв Святої Вечері на першому місці стоїть кутя — варена пшениця з медом, маком та горіхами. Деякі дослідники народних звичаїв вважають, що кутя — це відголосок давніх братолюбних столів, які влаштовували у дні поховання мучеників за Христову віру. Пшениця як зерно щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — це символ вічного щастя праведників у небі. Вечеряють тоді, коли з’явиться перша зірка на небі. На Різдво, 7 січня, розпочинаються справжні різдвяні коляди та щедрівки. Гуцули відвідують своїх родичів та друзів, ходять з вертепами від села до села.

колядники села січень 1953 року

колядники села січень 1956 року

колядники села січень 1957 року

Середня коляда на хуторі Вадівка січень 1989 року

(зліва направо) Євдощак Віталій – музикант, Яновський Валентин, Кречун Микола, Євенчук Ярослав – береза, Фокшек Мирослав, Ковбіш Микола

Пропонуємо коліди, які колядують колідники на хуторі Вадівка.

Береза – Мороз Сергій Іванович

Перейти до тексту колядника за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1QgcPF41PYqq4Js_n69nYoFUwQYJlqXMl/view?usp=sharing

Коляда на Хуторі Вадівка 2018 рік 

Колідники на хуторі Вадівка 9 січня 2019 року.

Зліва направо: Рейкало Віктор-музикант, Скидан Дмитро, Яновський Дмитро,

Мороз Сергій – береза, Грамажора Олександр, Мікітчук Іван, Скидан Микола, Кречун Микола

Коліда ґаздині 9 січня 2019 року на хуторі Вадівка

Опубліковано Миколою Кречуном Пʼятниця, 18 січня 2019 р.

Коліда газдині на хуторі Вадівка 9 січня 2019 року

 

Колідники села Дихтинець 2018 рік

                                          Колідники села Малий Дихтинець 2019 рік. Береза – Троєцький Андрій
**********************************************************************

14 січня – Василя, Старий Новий рік

 

**********************************************************************

19 січня – Водохреща або «Йордан»

19 січня християни відзначають  хрещення Господнє (Богоявлення). Із цим святом пов’язують хрещення Сина Божого. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордан. Коли вийшов на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса Своїм Сином. І на Нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – у голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

 

**********************************************************************

Великодні звичаї 

 Установлене Християнською Церквою на честь воскресіння із мертвих ісуса Христа свято Великодня  відзначається багатством обрядових дій та звича’їв.

У Вербну неділю гуцули приносять з церкви освячену вербу-шутку (на Гуцульщині її називають «б’єчка»), вдаряють злегка кожного із своєї родини, примовляючи: «Не я б’ю, б’єчка б’є — за тиждень Великдень!» Освячена шутка-верба у понятті предків гуцулів володіла цілющими властивостями як така, що вітала Христа.

Великий піст — це час виготовлення писанок. У кожному селі були свої майстри, які писали писанки.

Для свячення в церкві у великодній кошик чи пасківник укладали паски, писанки і крашанки, сир, масло, ковбасу, вуджене м’ясо, сіль. Обов’язкові були гірка зела (хрін) на згадку про гіркість Христових страстей, а також воскова свічка, встромлена в паску, — символ божественного світла і Христового воскресіння.

 

**********************************************************************

Гуцульське весілля

Проща для молодого

        Шановні гості! Дорогі родичі молодого! Ось і прийшов цей найвідповідальніший момент сьогоднішнього дня. Наш пан  молодий проситиме благословення у своїх рідних батьків, у своїх хрещенихних батьків, поклониться їм низенько до землі, щоб подякувати за безсонні ночі, за тривожні дні, за догляд і виховання.             

        Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, Амінь… . Дорогі браття і сестри во хресті: газди і ґаздині, газдивські діти, рідні та сусіди, прошу, Вас, вислухати пару слів прощі цего молодого, якого ми бачимо перед собою. Він вибрав свою долю і сьогоднішнього дня збирається до шлюбу вступати. Збирається вступати перед Господом Богом, присягатися і своє життя проводити. Бо знаємо пане браття, де є любов і послух, там є добре життя. Де немає доброго життя – там немає Бога.

          Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, Амінь… . Припав на коліна цей пан молодий, на подову землю своїми коліньми перед столом і приклонив голову перед образами: Матері Божої, нашого Спасителя – Ісуса Христа, Святих апостолів, перед Божими дарами; перед усією своєю родиною: дідусем і бабусею, вуйками й тітками, братами і сестрами; перед  далекими і близькими, сусідами, та перед найріднішими – татом і мамою, котра в животі своєму носила, свою кров проливала, груддю кормила, ночі недосипала, в колисці колисала, не пішла куди хотіли, від води й вогню берегли, від усякого злого діла сокотили. І так їм Господь Бог поміг виростити і до вінця привести.

               Припав на коліна цей пан молодий, на подову землю на золотий столец під Манженський вінец. Та щоб був веселий, як весна, багатий, як осінь, маючий як земля, до роботи як бджола, косматий як вівця.

               Збирається цей пан молодий у Велику світлу дорогу до Божого дому при свідках рідних батьків, хресних батьків, дати клятву на вірне життя, бо так постановлено в нашому релігійному законі від початку світа і від створіння Адама і Єви. Як сотворив Господь Бог Небо і Землю,то прикрасив небо зорями ясними і місяцем красним і  теж огріваючим  сонцем. Землю Господь прикрасив полями, лісами, садами і квітами. Господь сотворив усяку дику і свійську птаху, а також тварину. А після, задумав створити людину. Узяв Господь наперсток  землі і сотворив чоловіка, якого назвав Адамом і передав Адамови землю у Раю. І добре було Адамови по Раю ходити, тільки сумно було без дружини жити. І почав Адам Господа Бога просити, щоб дав йому тварину, помічницю. Господь вислухав його молитву і зіслав на Адама твердий сон. Коли Адам твердо заснув, то  Господь узяв тіла ребра з лівого боку з-під сокрушенного серця, щоби були любі та милі одне одному на ціле своє земне життя.

              І сьогодні у цего пана молодого також засіла думка і збирається він на срібні стільці, під золоті вінці. І сьогодні цей пан молодий прощається зі своїми родичами, зі своїми сусідами, зі своїм дитинством і товариством, бо стає сімейним господарем. На протязі свого молодого життя може комусь заподіяв злого: може когось скривдив, а може  словом, а може  ділом, а може родичів зневажав… . І тому цей пан молодий просит прощення уклінно й сумлінно у Господа Бога, Спасителя нашего Ісуса Христа від гріхів наших. Просит прощення у Пресвятої Богородиці Діви Марії, у Святих Апостолів: Андрія Первозванного, Івана Богослова, Петра, Якова Зеведеїва, Пилипа, Матвія, Хоми, Якова Алфеїва, Симона, Тадея, Юди Іскаріотського, Варфоломія. Бо ці Апостоли моляться за нас грішних. Просит прощення у чотирьох Євангелістів: Івана, Матвія, Марка, Луки, бо ці апостоли Євангеліє створили і нам грішним лишили. Просит прощення у своїх родичів: тата і мами, які його народили і до вінка привели. Просит прощення у свого дідуся, який турбувався про його молоде життя по сьогоднішній день. Просит прощення у своїх братів і сестричок, своїх товаришів з якими провів своє дитинство та молоде життя. Просит прощення у своїх сусідів, близьких і далеких, щоби простили його провини, які заподіяв словом чи ділом чи помислами, знайомим чи незнайомим, вольно чи невольно на протязі свого молодого життя і по сей день. Прощаємо його 1 раз, 2 раз, 3 раз… . Нехай Бог простить… .

         А зараз настав той час, шановний пане молодий, коли твої рідні батьки: мама і тато, а також усі рідні благословляють Тебе на довгий вік з Господом Богом і виріжєют у щасливе майбутнє життя!!!

ОТЧЕ НАШ…(говорять усі разом)

Отче наш, Иже еси на небесех! Да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли. Хлеб наш насущный даждь нам днесь; и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим; и не введи нас во искушение, но избави нас от лукаваго. Амінь.

*********************************************************************************

Весілля в Дихтинці https://www.youtube.com/watch?v=aUbbZpcQwjQ

*********************************************************************************

Фотомиті весіль нашого села в різні роки

 

11 листопада 1956 року-весілля Ковбиша Василя Івановича з Параскою Кузьмівною

5 березня 1956 року- весілля Савчук Зіни Михайлівни з Синицею Юрієм Костянтиновичем

4 листопада 1956 року- весілля Грамажори Омельяна Остафійовича з Грицюк Марією

17 лютого 1957 року-весілля Грамажори Семена

Дружби з дружками на весіллі у 50 роках

Вивід молодих перед вінчанням

 

Весілля Томнюка Власія Пантеловича 28.09.1958 року

Дружби і дружки на весіллі 28.09.1958 року

 

                            13 лютого 1967 року- весілля Пердей Параски

1973 рік- після вінчання Грамажори Ганни Степанівни та Захарюка Михайла

*********************************************************************************

Полонинська ватра або вихід на полонини

  Великим святом для жителів є проводи гуцульських пастухів на віддалені гірські пасовища — полонини для випасу худоби. Вихід на полонину відбувається в травні (остання неділя травня) в Путилі.

   Жителі с. Дихтинець беруть також активну участь. Умови життя пастухів на полонині важкі: у високогір’ї часті холоди, два з трьох днів — дощові.

 Праця триває від світанку до ночі, і все ж кожен гуцул мріє стати полонинником. Три речі, які характеризують життя гуцульських пастухів — це бринза, трембіта і ватра. Під полонинські наспіви ватаг запалює вогнище — ватру.

Вівчарі села на полонині Яровиця ( ватаг Чвиль Юрій 1998 рік) І частина  виготовлення полонинського сиру   https://youtu.be/UoMLxbL451k

Вівчарі села на полонині Яровиця  ІІ частина – виготовлення вурди https://youtu.be/xUuAGHBO_JY

Вівчарі пригощають усіх бажаючих будзом і вурдою.

Завершуються проводи святковим концертом.

Щорічне традиційне “Свято виходу на полонини” в Путилі https://www.youtube.com/watch?v=vhkNj-Cgsb8 

https://www.youtube.com/watch?v=nuuRFdynaEs

https://www.youtube.com/watch?v=uzvqwMCeJXs

https://www.youtube.com/watch?v=zno7dXIm6dk