• вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • вул. Ольги Кобилянської, Чернівці вул. Ольги Кобилянської, Чернівці
  • Театральна площа, Чернівці Театральна площа, Чернівці
  • Турецька площа, Чернівці Турецька площа, Чернівці
  • вул. Головна, Чернівці вул. Головна, Чернівці
  • Німецький народний дім, Чернівці Німецький народний дім, Чернівці

Новини

Автор: putvos_admin Категория: Путила
Дата публикации Просмотров: 2971
Печать

Put.istor1

ПУТИЛА- КОЛИСКА ІСТОРІЇ ТА ГІРСЬКОЇ КРАСИ

 

У самому центрі Буковинських Карпат, понад річкою Путилкою, що в'ється поміж горами, несучи свої води до білопінно­го Черемоша, розташувалось старовинне гуцульське містеч­ко Путила, яке колись називалось Сторонець-Путилів або про­сто Сторонець. Мовознавці пояснюють, що назва селища походить від латинського слова путеус тобто джерело, інші - від слов­'янського слова "путь". А народна версія твердить, що назва населеного пункту походить від назв потоків Путила і Сторо­нець.

 

Історія Путили - це історія зеленої Буковини, що віками ви­борювала собі волю.

 

З давніх-давен у цій місцевості селилися мисливці і ско­тарі, які рятувалися в горах і лісах від переслідування і гніту.

 

Вперше Путила згадується у писемних джерелах 1501 року. Вона разом з іншими поселеннями передавалась польським королем у володіння феодалу Іону Теутулу за заслуги у справі укладаня миру між Польщею та Молдавією, з чого можна зро­бити висновок, що Путила як поселення згадувалася у 1501 ро­ці, отже, заснована вона була набагато раніше. Свідченням того, що дорога вздовж Путили дуже давня, може бути скарб римських срібних монет II ст. н. е., знайдений у селі Плоска.

 

Історики стверджують, що вже у Х-ХІ століттях ці землі вхо­дили до складу Київської Русі, а в XII - на початку XIV століття - до Галицького та Галицько-Волинського князівств. Зазнала Путильщина і гніту ординців, і угорського панування.

 

У 1340 році в результаті повстання воєводи Богдана утво­рилася незалежна від Угорщини Молдовська держава, до якої входила вся Північна Буковина як автономна Шипинська зем­ля (починаючи від села Шепіт). Але вже через дев'ять років ця земля аж на півтора століття потрапляє під владу королів­ської Польщі, а в 1499 році - знову під владу Молдови, але без автономних прав.

 

У цей час вже й над самою Молдовою згущаються хмари, а ще через 15 років її, а з нею і наш край, загарбала султансь­ка Туреччина.

 

У 1774 році Північну Буковину за хитрим принципом "де два б'ються, третій користає" захопила Австрія: діждавшись, коли Туреччина і Росія, які воювали між собою, знесиліють, австрійський цісар продиктував Туреччині свої умови, а та змушена була їх прийняти.

 

Під владою Австро-Угорщини Північна Буковина , а разом з нею і наша Путильщина, перебувала аж до 1918 року. Із нау­ковців першим згадує наш край у своїх роботах професор Львівського університету Бальтазар Гаке. Його спостережен­ня мають не лише спадковий, а й мемуарний характер. Він згадує жителів цих місць, але не називає їх гуцулами, а нази­ває " гірськими русинами", детально описує природу Карпат, із захопленням говорить про своєрідний побут, життя горян, підкреслюючи їхню волелюбність, рухливу вдачу, наводить  деякі історичні події кінця XVIII століття, почерпнуті з розпові­дей місцевого населення.

 

Уперше із спеціальною статтею про гуцулів виступив поль­ський публіцист    К. Мілевський. Це була перша спроба пояс­нити походження назви "гуцул" від слів" кочувати", "пастуши­ти".

 

Тогочасні письмові джерела, документи змальовують жах­ливі картини гніту і безправ’я у всьому краї, і в селищі зокре­ма. Як засвідчують письмові згадки, влітку 1817 року селяни Путилова поскаржились цісареві на те, що за останні десять років пани вдесятеро підвищили податок за землю і встано­вили нову данину. Комісія для перевірки цієї скарги прибула в селище аж у 1825 році. Власне, це була не комісія, а один "ко­місар", з яким пани швидко порозумілися.

 

Та волелюбні гуцули-путильчани не переставали бороти­ся за свою волю. Тодішній Сторонець-Путилів славився ре­волюційними настроями на всю Буковину. Масове селянське заворушення охопило Русько-Кемнолуганський округ в кінці 1843 - на початку 1844 років, Путилів опинився в центрі подій, а ватажком визвольної боротьби став легендарний народний месник Лук’ян Кобилиця. 24 листопада 1843 року надійшла скарга начальникові "каральної експедиції”, що селяни округу виявляють непокору, тому треба силою наводити "порядок..., тривалий спокій та безпеку". А вже 28 листопада в Путилів прибули дві роти війська.

 

Каральна експедиція жорстоко розправилася з селянами. Масова екзекуція над повсталими розпочалася на початку грудня 1843 року і тривала аж до березня 1844 року, коли по­встання повністю було придушене. Киями або різками було покарано 220 чоловік.

 

З грудня 1843 року були заарештовані 14 ватажків селянсь­кого руху, а серед них Лук'ян Кобилиця, Іван Галиця, Йо­сип Бирла. Про ці події в народній пісні співається.

 

Ой зв'язали Кобилицю міцними линвами,

 

Проводили у Сторонець з гострими шаблями.

 

Всіх їх було допитано і жорстоко побито. Старий гуцул Осьвіцінський так розповідав про ці події Іванові Франкові:" То їх били від ранку до обіду, а решту били потім пополудні аж до ночі. Бив гайдук Базилько так міцно, що аж він руку перев'я­зав хустинкою і бив далі. В іншому народному свідченні гово­риться: " Били людей, так били, що коло лавки кров людську пси хлептали".

 

Лук'ян Кобилиця та інші арештовані були доправлені у Чернівці. Знову його допитували і били, але судові не вдало­ся зібрати якихось особливих матеріалів, бо народний мес­ник був засуджений на кілька місяців тюрми і тілесної кари.

 

Народні заворушення тривали і далі. Під час революції в Австрії селяни Буковини вибрали Лук'яна Кобилицю депута­том австрійського парламенту, одночасно він очолив селянсь­кий рух і в листопаді 1848 року закликав селян до повстання, яке продовжувалося до літа 1849 року.

 

Як депутат, Лук'ян Кобилиця у Відні брав активну участь у роботі рейстагу, подавав на розгляд селянські скарги та ви­моги, разом з депутатами від Буковини та Галичини голосу­вав за скасування кріпосництва без викупу.

 

З поверненням народного обранця на Гуцульщину селянсь­кий рух розгорнувся ще з більшою силою, що викликало пан­ічний страх у панів та урядовців. Навесні 1850 року карате­лям вдалося заарештувавати Кобилицю, запроторити у в'язницю, де він і помер восени 1851 року.

 

Іван Франко захоплювався хоробрістю гуцулів, їхнім ватаж­ком, розповів світові про них у своїй дослідницькій праці. Автор так пояснював причини селянської боротьби: аби зро­зуміти появу й діяльність Кобилиці, треба конче кинути оком на соціально-економічні відносини в Кимполунзький округ, в яку входили гуцульські села Буковини.

 

Цікаві дослідження життя буковинських гуцулів здійснив етнограф і письменник Р. Кайндль.

 

У1867 році, згідно з реорганізацією адміністративного уп­равління, Буковину, як і Галичину, було поділено на 11 повітів, які в1868 році було названо повітовими староствами. За цим адміністративним поділом, який зберігся до XX століття, гу­цульські буковинські населені пункти увійшли у IX повіт - Виж- ницький, що охоплював два судові округи з центрами в Путилові і Вижниці.

 

З листопада 1918 року в Чернівцях відбулося багатотисячне буковинське народне віче. Воно проголосило волю трудящих про "прилучення краю до України". Але край опанувала коро­лівська Румунія (за Сен-Жерменською угодою).

 

У важких умовах жили трударі Путильщини за часів румунсь­кої окупації. З усіх придатних для обробітку земель тільки 4% належали селянським господарствам. Основним засобом до життя більшості мешканців Путилова була праця на лісороз­робках та сплав лісу. Бідняки вербувалися на сезонні роботи до Румунії, інші в пошуках щастя їхали до Канади, США, Брази­лії. Характерною особливістю того часу була висока смертність населення, особливо серед дітей. На весь повіт був лише один приватний лікар.

 

Основна маса населення була неписьменною.

 

Однак трудящі краю не переставали боротися за свої пра­ва, виступали проти гніту і експлуатації, про що свідчать страй­ки на лісопереробних підприємствах у Плоскій, Селятині та Путилі.

 

Страйк робітників лісозаводу у Селятині, який відбувся у 1927 році, продовжувався майже місяць і закінчився перемо­гою його учасників: підприємці змушені були встановити 8- годинний робочий день без зниження заробітної плати.

 

 

 

7 вересня 1944року війська 40-ої армії другого Українсько­го фронту під командуванням генерал-лейтенанта Ф. Ф. Жмаченка пішли на штурм Карпат, визволяючи від німецьких і ру­мунських військ північну і центральну частину району у взає­модії з воїнами 138-ої стрілецької дивізії під командуванням гвардії полковника В. Ю. Васильєва, яка входила до складу 17-го гвардійського стрілецького корпусу 18-ої армії 4-го Украї­нського фронту.

 

Південну частину району, починаючи з Селятина, визволя­ли війська 54-го укріпленого району та 240-ої стрілецької дивізії 40-ої армії другого Українського фронту.

 

10 вересня 768-ий стрілецький полк і перший батальйон 650-го стрілецького полку пішли в рішучий наступ і оволоділи селами Межиброди та Шепіт. 12 вересня були визволені Усть- Путила та Селятин. Рухаючись із Селятина до Путили, пер­ший батальйон 650-го стрілецького полку 15 вересня очистив від ворога Плоску, Сергії і Путилу. Під час боїв Путила майже повністю була спалена.

 

У післявоєнний період зусилля путильчан були об'єднанні задля єдиної мети. І Путила, наче чарівна птиця фенікс, по­стала з попелу в новій відновленій красі. Перш за все, меш­канці села працювали заради відродження господарства. Почали працювати лісгосп, ліспромгосп, які отримували знач­ну кількість техніки з різних міст країни. В 1948 році в Путилі була створена ініціативна група по організації колгоспу. В жовтні засновано сільськогосподарську артіль імені Юрія Федьковича. Наприкінці 1950 року колективізацію було завершено. А селище продовжувало розвиватись: у 1953 році в Путилі організували МТС, у 1974 почала переробляти вовну міжколгоспна фабрика.

 

1961 року село Путилу було перейменовано в селище міського типу.

 

Нині Путила - це районний центр. Територія селищної ради складає 6638 гектарів, з яких ліси займають 4384 гектари, сільськогосподарські угіддя -1982 гектари. В самому селищі проживає 3530 осіб, у населених пунктах Паркулина, Рижа, Тораки Путильської селищної ради -1683 особи. І діє тут ши­рока інфраструктура. Про здоров'я путильчан дбають лікарі КЗ "Путильська ЦРЛ", яка почала працювати 1 жовтня 1940 року. Історія Путильської загальноосвітньої школи теж сягає 40-х років, а точніше 1945 року, коли була заснована. У 1971 році школярі та педагоги перейшли у нову будову, яка зручно розташована у мальовничому куточку селища і за роки свого існування зуміла зайняти достойне місце серед навчально-виховних закладів району. Дошкільне навчання в Путилі почи­нає свій відлік з 1956 року, саме тоді були відкриті перші в районі ясла-сад. А от навчальний заклад нового типу, Пу­тильська гімназія, відраховує свої дні народження лише з дру­гого лютого 1997 року. Проте вже теперішні досягнення не со­ромно було б відзначити і на сторіччі. Путила може пиша­тися досить великим зібранням художньої, наукової та про­фесійної літератури, яка зберігається в центральній районній бібліотеці.

 

А справжньою гордістю путильчан є давня архітектура. Приміщення, в якому в даний час знаходиться суд, побудова­не за часів Австро-Угорщини до 1940 року. Воно розташоване поряд з іншою будівлею тодішньої забудови - нинішнім управл­інням державної казначейської служби. За свідченнями ста­рожилів, при румунській владі у приміщенні, де розташована казначейська служба, містилась ратуша, а в теперішньому приміщенні суду – в’язницяа. Обидва приміщення з'єднані між собою суцільним підвалом. В підвальному приміщенні на стелі до цього часу збереглись металеві крюки для тортур.

 

Але це не найдавніші будівлі. В центрі Путили, у мальовни­чій долині, яку колисці, на високому березі, де бринить річка Путилка по білому камінні чиста, як сльоза стоїть Святомиколаївська церква. Закладена святиня була в 1876 році на честь святого Миколая. Це була дуже маленька церква, яка вміщала 60 чоловік. Тож у 1885 році була перебудована на більшу на землі Буковинського Соловія Юрія Федьковича на пожертвування християн. Дерев'яне будівництво церкви відзначається великою майстерністю обробки дерева, виріз­няється оригінальними мистецькими формами і технічними за­собами.

 

А справжнім місцем "паломництва" гостей Путили стало просторе подвір'я, обнесене старовинною огорожею, на яко­му знаходиться родинна хата нашого славного Соловія Юрія Федьковича. Саме тут майбутній письменник народився, зро­став, тут формувався його письменницький талант, звідси повела його дорога у непрості життєві круговерті, у складнощі буднів громадського діяча та чарівний і загадковий світ поета-лірика, який завжди, де б не доводилося йому бути, зали­шався гуцулом Путили. Нині тут музей-садиба письменника.

 

І хто ж знає, може, пройде час - і зірка ще якогось гуцула-путильчанина спалахне так яскраво, як Юрія Федьковича. Адже такий чудовий край може викохувати лише прекрасних людей. Бо в Путилі, цій колисці, оточеній блакитними горами, виколисуються добро до людей і любов до свого мальовни­чого селища.


       Першими мешканцями Путили були мисливці і скотарі, за ними йшли лісоруби. Але, як вказувалось вище, слідом за поселенцями сюди йшли пани, заручившись князівськими грамотами, що утверджували їхнє право на ці землі і на поселенців.
    Вперше Путила згадується 1501 року. Поряд із іншими населеними пунктами, які передавалися польським королем у володіння феодалу Іону Теутулу за заслуги в справі укладення миру між Польщею та Молдавією, названо й Путилу. За переказами старих людей, назва селища походить від назви річки Путилівки.

 

З історії прилеглих сіл

    В старовину селище міського типу Путила належало до Руси-України, опісля до Австро-Угорщини (аж до 1919 року), відколи належало до УНР. По програних визвольних змаганнях належало до Румунії (аж до 1940-го року), відколи включено його до УРСР.
    5 липня 1941 року Путилу окупували німецько-румунські війська.
15 вересня 1944 року війська І Українського фронту визволили від фашистських загарбників Путилу та від селища залишилися одні згарища та руїни тому до 1947 року районні організації розміщувалися в Селятині.


село ПАРКУЛИНА


    Розташоване за 1 кілометр від центру Путили і проживає тут близько 400 чоловік. Мешканці, які тут живуть є людьми привітними, працьовитими, доброзичливими. З усіх сторін  оточене горами, що надає йому чарівності. Вздовж  протікає Тоненький потік та Малий потічок. І хоча потічки є неглибокі, проте їхні хвилі бурхливі та швидкі.
Походження
    Це було ще за часів Румунії. В потоці водилося багато диких свиней. І румуни називали потік «Паркулин». «Парк» - означає свиня. А старі люди називали її свинським потоком.


 вулиця ЗАПША


    Розташована за 5 кілометрів від центру Путили. Проживає тут близько 100 чоловік. З усіх сторін хутір оточений горами, що надає йому чарівності. Вздовж хутора протікає потічок який назви немає.
    Утворився хутір приблизно у ХШ-ХУПІ ст. Хутір Запша займає хребет (географічний.) Чудові полонини, столітні смереки, велике скупчення арніки. Тут живуть справжні ґазди, які дбають про своє господарство.


ХРАБУСНА


    Розташована за 3 кілометри від Путили і проживає тут близько 100 чоловік. Хутір з усіх сторін оточений горами, що надає йому чарівності. Вздовж хутора протікає дзвінкий гірський потічок.
Далеко в горах випасали овець. Літо видалося жарким. Вівчар того дня зморений працею важкою, заснув. Поки світло було довкола, доти й овечки не блеяли, скубли зелену травицю. Та раптом поповзла чорна хмара. Вівці з переполоху та й повтікали. Заховалися у храбустах, які росли у потічку між вербами.
    Вівчар прокинувся і почав шукати їх. Побачив він чоловіка і спитав чи не бачив він овець. А чоловік відповів, що бачив їх у храбустах. То ж з того часу потік то стали називати Храбусна.


 ГРОБИЩЕ


    Розташоване за 5 кілометрів від центру Путили. Проживає тут близько 150 чоловік. З усіх сторін хутір оточений горами, що надає йому чарівності. Вздовж хутора протікає потічок


Із сивої давнини


    Давним-давно, коли нас на світі не було, ще коли Олекса-легінь горами ходив, у багачів майно відбирав і бідним віддавав. Оте, що хочу Вам повісти, та й було. На кожній горі його хлопці-молодці добре пантрували, аби не кривдило панство люд робочий. Гуртувалися, йшли силою-силенною на дідичів, за волю, топірці гострили, маєтки можнії громили. Згуста сили були нерівні й опришки падали у битвах. Якось по груню розбрелася ціла сотня. Всіх дідичів-панів укоцкали. Та ніхто й не сподівався лиха - раптом кіннота налетіла з гайдуками. Від самих ніг до голови - зброя: пістолі та шаблі. Велика страшна битва зчинилася. Кривавиця горами забила. Одні   і   другі   падають   долі.   Погибають.   Живі поховали мертвих, свіжі гробки укрили грунь укрили. І стали над тими, де побратими полягли опришки. І поклялися нести бунтарський прапор доти, поки не засяє зоря свободи над Карпатами. А грунь назвали Гробище, аби пам’ятало не одне покоління, що кривава битва там була з панами, яких легіні-опришки дужими руками та й поклали до сирої ями.


ВИСНОВОК


    Не кожен може жити на Путильській землі. Тут потрібне унікальне уміння. Адже природа не дружить тут зі зручностями. Тільки глибока любов і патріотизм залишає Путилу повноцінним населеним пунктом.
    Ті, що в Путилі вперше, ніяк не можуть збагнути, чому гуцули тут живуть? Адже тут важко. Проте неповторна сувора краса карпатських гір настільки міцна, що не відпускає.


Музична школа


    У 1968 році Путильським керівництвом було затверджено сворення музичної школи. До цього часу у Путилі був відкритий Вижницький філіал музичної школи. Школа займала 3 кімнати першого поверху готелю «Арніка».
    Першим директором був Хімчинський Григорій Васильович. У той час викладало 4 викладачів і навчалося 12 учнів. У 1973 році школа розширила свій набір і перейшла у новобудову – нинішню музичну школу.


Художня школа


    Путильська художня школа заснована у 1993 році. Перший директор Чучко Костянтин Дмитрович. З 2001 року директор – Ковальчук Тарас Петрович. Викладачів – 5.


Путильський районний відділ
головного управління МНС України
в Чернівецькій області.


Історія створення Пожежної охорони в Путильському районі
1.    Дата заснування – 9 березня 1959 року
2.    Назва на час заснування - Путильская государственная пожарная команда.
3.    Керівники:

з 09.03.1959 р. по 01.02.1960 р. - Біриш;
з 01.02.1960 р. по 26.01.1966 р. - Андрійчук В.І.;
з 26.01.1960 р. по 20.04.1970 р. - Токов ;
з 20.04.1970 р. по 06.02.1974 р. - Зурак;
з 06.02.1974 р. по 27.12.1974 р. - Карапка В.І.;
з 27.12.1974 р. по 16.11.1977 р. - Ключан П.А.;
з 16.11.1977 р. по 06.08.1980 р. - Карапка В.І.;
з 06.08.1980 р. по 16.07.1984 р. - Грипиняк В.Ю.;
з 06.07.1984 р. по 24.03.1987 р. - Шинкарюк С.Т.;
з 24.03.1987 р. по 02.11.1987 р. - Лікар В.І.;
з 02.11.1987 р. по 23.02.1991 р. - Ткачук М.Д.;
з 23.02.1991 р. по 22.09.1992 р. - Тодореску Л.П.;
з 22.09.1992 р. по 08.09.1997 р. - Юрченко В.І.;
з 08.09.1997 р. по 01.03.2006 р. - Різак В.О.;
з 01.03.2006 р. по 14.09.2007 р. - Зюзін І.М.;
з 14.09.2007 р. по даний час - Різак В.О.;
    У 2005 році переіменовано Путильський районний відділ головного управління МНС України в Чернівецькій області.
    На даний час на озброєнні частини знаходяться два пожежних автомобіля (АЦ-40(131)137) б., автомобіль ЗІЛ 131, УАЗ 452(оперативно рятувальний), рятувальний човен та двадцять чоловік особового складу.


Районна бібліотека


    У 1945 році створена районна бібліотека для дітей, основною функцією дитячої бібліотеки була організація дошкільного часу дітей і підлітків, що об'єднує в собі освітню, виховну і дозвільну діяльність. Завдання бібліотеки: активне використання книг читачами, задоволення читацьких запитів, виховання культури читання. Фонд бібліотеки налічував біля тисячі примірників книг, в основному подарункових.
    У 1960 році завідувачем дитячої бібліотеки працювала Кмітович Сіма Костянтинівна. Приміщення дитячої бібліотеки було розміщено в
музеї-садибі ім. Ю.Федьковича. Фонд бібліотеки становив - 8 тис. примірників книг. З 1965 року по 1969 рік завбібліотекою працювала Стрілецька Лідія Аврамівна. Основою діяльності бібліотеки була спільна співпраця із школою, щоденне відвідування школи з метою проведення обговорення книг, бібліографічних оглядів, голосних читань, годин цікавих повідомлень. Виписувалося понад 20 примірників періодичних видань. Із 1969 року по 1985 рік завідувачкою дитячої бібліотеки працювала Троїцька Марія Федорівна, бібліотечний фонд складав понад II тис. прим. книг. Із 1985 по 1987 рік завбібліотекою працювала Ковальська Марія Никифорівна. При бібліотеці діяв гурток «Азбука спілкування».

 

Put.istor2

 
Путильська районна газета «Карпати»


    День народження газети - 2 червня 1941 року. Перша її назва «Червона зірка», якої вийшло у світ лише десять номерів. А після війни газета виходила під назвою «Зоря Карпат», до ліквідації району. А коли відновився Путильський район, видання отримало назву «Радянські Карпати».
    У витоках газети в різні роки працювали такі люди: Н.Ф.Кальченко; П.В.Котелевський; (1946-1949 роки). М.Г.Клінтва (1949-1951 роки). В.А.Пузик (1952 рік). А.Л.Андрієвський (1953 рік). М.П.Рудь (1954-1956 рік). М.О.Ревуцький (1957-1961 рік).
    На перших порах газета виходила у Селятині, бо там був районний центр, згодом - у Путилі під назвою «Зоря Карпат». Після реорганізації району її редагував відомий український поет Віктор Кушнір, пізніше - уже «Радянські Карпати» - Борис Непийвода, Михайло Крилатий, Петро Глібчук, Анатолій Насіловський, Ірина Повідаш. Працювали в газеті у різні роки такі журналісти, як Юрій Гаращук, Олексій Островський, Володимир Мар'янін, Василь Радиш, Андрій Буряк, Василь Білак. У «Радянських Карпатах» багато літ працювали Микола Гурепко, нині відомий український письменник і журналіст, поетеса Олена Григоряк, майстри фотографії Вадим Сліпоморий та Павло Хорошенюк. Почесний журналіст Степан Сопетик, члени Національної спілки журналістів України Ганна Федюк, Євдокія Григоряк, Ганна Мислюк. Свої сторінки в літопис району також вписала нинішня поетеса Марія Матіос, яка в «Радянських Карпатах» починала свій трудовий шлях. Заслужений майстер мистецтв Дмитро Пожоджук, редактор Вижницької районної газети Ярослава Кибіч, а також такі журналісти , як Ганна Повідаш, Ольга та Сергій Лобарчуки, Микола Огродюк. Працювали в газеті і Богдан Козак, Богдан Лисак, Надія Найда та багато інших відомих і невідомих журналістів, а також людей, Які допомагали колективу творити газету. А це і бухгалтери Світлана Кожухова, Тамара Козлова, Тамара Лозинська, водії Юрій Мацьопа, Роман Григоряк, Олександр Гулейчук, Василь Мацькан, друкарка Василина Хромей. Виробництво газети було складним. Певний час підприємство очолював П.В. Фрей, дуже багато років і по сьогодні керівником друкарні є Ю.М.Прийма. Верстала газету з 60-х років В.О.Чечул. Більше 30 літ пройшла вона цією стежиною, як і її колега друкар Ю.Д.Матеящук. А потім йому на зміну прийшов Ю.М.Несторяк.
    У 90-х роках з'явилась фотонабірна техніка, яка замінила лінотипні машини і редакційний кабінет преси перетворився на міні - цех по випуску газети. Готові матеріали каналами зв'язку передавались в обласну друкарню, де й друкували районку. З часом їм на зміну прийшли комп'ютери і тепер весь обсяг роботи виконується в редакції. Готові полоси відправляються електронною поштою у Чернівці, а звідти свіжий номер у Путилу доставляє пошта.
    Багато праці у творення газети «Карпати» (так районна почалась називатись з народженням України) вкладає колектив, який очолює молодий редактор Людмила Басюк. Працюють тут молоді журналісти Любов Маршавка, Оксана Ігнатюк, Людмила Федюк, Марина Ковбиш. Верстає газету Андрій Іванов, бухгалтер - Євдокія Чев’юк, коректор - Ганна Приходько.


Путильське державне підприємство
 «Путильський лісгосп»


    Державне підприємство «Путильський лісгосп» засновано в 1995 році. До нього входить 9 лісництв, 3 пилорами та нижній склад. Також є будівельна дільниця. Директором лісгоспу є Фрей Петро Прокопович. Підприємство займається збереженням, примноженням та дбайливим використанням лісових ресурсів.


Карпатський держспецлісгосп АПК

Put.istor3


    Створене у 1974 році шляхом об’єднання у лісовий фонд землі 13 колгоспів. Загальна площа земель – 20988 га. Лісові масиви розділені на 6 лісництв – Ялівецьке, Шурдинське, Путильське, Карпатське, Конятинське, Розтоківське.
    Серед підсобних видів господарювання варто відзначити бджільництво, пасіка налічує 330 бджолосімей. Лісгосп має цех переробки деревини у с. Сергії.
    Нині керує лісгоспом Кера Олексій Васильович.


Путильський районний центр зайнятості

Put.istor4


    Утворився 26.12.1990 року. На час реєстрації працювало лише 2 особи , директор та головний бухгалтер та перебував на обліку 1 безробітний.
    На сьогоднішній день працює 17 спеціалістів. Директор Яків’юк Михайло Степанович.

 
Автор: putvos_admin Категория: Путила
Дата публикации Просмотров: 1550
Печать

Видатні особистості

Put.osob1

 

ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ

(1834 — 1888)

 

Юрій Федькович (повне ім'я і прізвище — Осип Домінік Гординський де Федькович; ім'я Юрій письменник прибрав у зрілому віці) народився 8 серпня 1834р. в с. Сторонець-Путилів (тепер смт Путила Чернівецької обл.). Батько його — спольщений шляхтич — займав на час народження сина та пізніше незначні урядові посади. Мати походила з сім'ї українського священника, проте в побуті дотримувалася селянських звичаїв — цю рису перейняв від неї й майбутній письменник. 
      У 1846 — 1848 рр. Федькович навчається у нижній реальній школі у Чернівцях. Грунтовне і доповнене згодом знання мови, яке виніс Федькович зі школи, стало передумовою його німецькомовної творчості, що розпочалась у роки заробітчанських мандрів юнака по Північній Молдавії та Румунії. 
      Першими друкованими творами Федьковича були німецька балада та романтичне оповідання “Der Renegat” (1859, сліди балади, опублікованої окремо, загублено). 
      Творчість німецькою мовою письменник не припиняв до кінця життя, видавши дві збірки поезій (“Gedichte”, 1865; “Am Tscheremusch. Gedichte eines Uzulen”, 1882) та надрукувавши ряд віршів у часописах. Кілька творів, в тому числі німецький переклад трагедії “Довбуш”, лишилися в рукописах. У німецькомовній творчості Федькович розробляє переважно ті ж проблеми, розгортає ті ж мотиви, що й у творчості українською мовою; нерідко твір німецькою мовою є перекладом або переспівом його українського твору або навпаки. Поетичні писання Федьковича німецькою мовою були високо оцінені Нойбауером, здобули схвальні відгуки І. Франка, О. Маковея, чеського літературознавця К. Кадлеца. Вихід збірки “Am Tscheremusch” вітала у 1883р. віденська газета “Neue freie Presse”. Нарис про Федьковича подала “Історія німецько-австрійської літератури”. 
      З листопада 1852р. до лютого 1863р. Федькович перебуває на службі у цісарській армії. Представники молодої західноукраїнської інтелігенції заохотили офіцера австрійської армії почати писати також рідною мовою. Перші українські вірші Федьковича були опубліковані в брошурі А. Кобилянського “Slovo na slovo do redaktora “Slova”” (1861) і захоплено сприйняті читачами. Брошура була спрямована проти “москвофільської” орієнтації редагованої Б. Дідицьким газети “Слово”. Зразки творчості не відомого доти поета наводилися з метою заперечення “язичія” далеких від народного життя творів, що друкувались у “москвофільських” часописах. Б. Дідицький, проте, сам зацікавився новим поетом, виявивши добре художнє чуття. За його редакцією та з його передмовою 1862р. у Львові була видана збірка “Поезії Іосифа Федьковича”. 
      Збірка складається з двох розділів. У першому — “Думи і співанки” — вміщено 48 ліричних віршів різної тематики. 10 творів із більш відчутним повіствувальним сюжетом виділені в розділ “Балади і оповідання”, серед них своєрідний цикл — балади “Добуш”, “Юрій Гінда”, “Киртчалі”. 
      Ще перебуваючи в армії, Федькович зближується з рядовими жовнірами, співає з ними народних пісень і сам виступає в ролі складача “співанок”. З цими напівфольклорними, напівлітературними творами пов'язаний його перший український вірш “Нічліг” (“Звізди по небеснім граді”), складений, ймовірно, в травні 1859р. під час походу полку в Італію. Фольклорні зацікавлення Федькович проніс крізь усе життя, ставши великим знавцем, збирачем і популяризатором як поетичних (пісні, коломийки), так і прозових (казки, анекдоти, приповідки) творів. У рукописах письменника залишилась фольклорна збірка “Найкращі співанки руського народу на Буковині” (частина опублікована за радянського часу), серед записів якої в окремий розділ виділені “Співанки Федьковича” — самостійні твори поета на фольклорні мотиви. Фольклористична й етнографічна діяльність Федьковича знайшла поцінування в тому, що письменника було обрано членом Південно-Західного відділу Російського географічного товариства (1873). 
      У 1863р. у львівському тижневику “Вечерниці” (ідея його заснування належала Федьковичу) вміщено перші його українські оповідання — “Люба — згуба”, “Серце не навчити”, “Штефан Славич”. Останнє з них уже написано по виході з армійської служби. 
      Творчість Федьковича характеризує коло наскрізних тем і мотивів: краса гуцульських звичаїв зображена ним у багатьох поезіях і більшості оповідань, у драмах “Керманич” та “Сватання на гостинці”; тяготи жовнірського життя представлені в ряді ліричних творів перших років, у поемах “Новобранчик” (1862) і “Дезертир” (1867), в оповіданнях “Три як рідні брати”, “Штефан Славич”; мотив дезертирства втілено в трьох поетичних творах однієї назви “Дезертир”. Мотив цей, представлений як романтична ідея втечі від казенного, офіційного світу, наявний також в інших творах письменника. Постійною для творчості Федьковича була тема опришківства. Чимало творів присвячено розробці теми кохання як “люби — згуби”, ситуаціям вибору суспільної ролі героєм тощо. 
      Молоді діячі “народовського” руху залучили письменника до співробітництва у виданнях “Мета”, “Нива”, “Правда”. Проте стосунки Федьковича з літераторами “народовського” табору не були тривкими. Кризою в їх взаєминах позначений львівський період діяльності Федьковича на посаді редактора “народовського” товариства “Просвіта” (1872 — 1873 рр.). 
      За винятком нетривалого перебування у Львові, Федькович з 1863 до 1876р. жив переважно у Сторонці-Путилові, був кілька років шкільним інспектором Вижницького округу. Він виношує плани викладання у школах народною мовою, видає “Співаник для господарських діточок” (1869), де вміщує чимало своїх творів для дітей, складає “Буквар” (не надрукований). Як педагог Федькович обстоював зв'язок школи з життям, господарською діяльністю, критикував засилля церковної схоластики. 
      У 60-х рр. Федькович активно виступає на сторінках галицької преси з художніми творами (вірші, поеми, оповідання, а далі й драми), робить спроби розширення їх тематики, розбудови поетики, що, проте, не завжди знаходило співчутливу підтримку. В обстановці непорозумінь з літераторами як “москвофільського”, так і “народовського” напряму у Коломиї в 1867 — 1868 рр. вийшла нова, однак невдало зредагована збірка Федьковича “Поезії” (у 3-х випусках). На чільне місце у ній була поставлена цікава, але загалом наслідувальна поема “Мертвець”, тим часом не було вміщено високохудожній цикл “З окрушків” та інші твори. Збірка, хоч у ній містились визначні зразки Федьковичевої поезії — поеми “Дезертир”, “Циганка”, “На могилі званого мого брата Михайла Дучака у Заставні” (1867), — недоречно акцентувала на формальній залежності Федьковича від Шевченка, яку буковинський поет певний час зазнавав, пробуючи виступити у непосильній і непотрібній ролі “галицького Шевченка”. 
      1876р. Ю. Федькович завершує поетичний цикл “Дикі думи”, що являє собою своєрідний підсумковий огляд художніх ідей і мотивів його поезії. Початком того ж року датовані “Повісті Юрія Федьковича” — книга, видана заходами М. Драгоманова в Києві й складена з оповідань, що доти друкувались у періодиці. Проте письменник на той час уже втратив інтерес до прози, переважні зусилля зосередивши на писанні драматичних творів. 
      Федькович приділяв драматургії значні творчі зусилля починаючи з 1865р. Драматичний рід літератури письменник вважав найголовнішим — як у вияві спроможностей автора, так і в характеристиці самої літератури, відносячи драму до пори її розквіту. Першим драматичним твором Федьковича був жарт на одну дію “Так вам треба!”. Пізніше (1884) Федькович розширив п'єсу до трьох дій, назвавши її “Сватання на гостинці”. 
      На побутовому матеріалі виросла мелодрама “Керманич, або Стрілений хрест” (перша, прозова, редакція — 1876, друга, віршова — 1882). Значне місце в творові займають поетичні перекази, передусім про короля Гуцула, що дрімає у Сокільському (вплив балади Л. Уланда “K?nig Rothbart” та міфічних теорій Нойбауера), увага акцентується також на ставленні героїв до “стріленого” хреста, що впливає на їх долю. Подібні міфічні мотиви перебувають у центрі п'єси “Довбуш”. 
      Повна її назва — “Довбуш, або Громовий топір і знахарський хрест”. Над цим твором Федькович працював найбільше, створивши три редакції українською мовою (1867, 1876 та 1884) і дві — німецькою (третя українська та друга німецька редакції ідентичні). Трагедія “Довбуш” була двічі поставлена на сцені — 1876р. у Львові та 1877р. у Вижниці, обидва рази без успіху. 
      Неспроможність політичного мислення, що виявилась в образі Довбуша, характеризує в цілому трагедію Федьковича “Хмельницький” (1887 — 1888, три редакції). 
      У так званий львівський період діяльності Федькович здійснив ряд перекладів та переробок п'єс іноземних авторів. Найбільш творчим підходом відзначається переробка комедії німецького драматурга Е. Раупаха, що дістала назву “Запечатаний двірник” (за життя автора не друкувалася; в радянський час з успіхом ставиться на сцені Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської). З німецької мови Федьковичем перекладено драму Р. Готшаля “Мазепа”. Одним з перших серед українських письменників Федькович звернувся до спадщини Шекспіра, травестувавши його комедію “Приборкання непокірної” у “фрашку” “Як козам роги виправляють” (1872), а також переклавши трагедії “Макбет” та “Гамлет”. 
      За відомостями біографів, Федькович, крім перекладу “Мазепи”, написав оригінальний драматичний твір під такою ж назвою (досі не відомий), а також виношував плани написати трагедії “Гонта” та “Кара Діорді” (Кара Дьордій — діяч сербського національно-визвольного руху). Проте письменникові не пощастило повністю реалізувати свої творчі задуми. 
      У Чернівцях, куди після смерті батька переїхав жити Федькович, поглиблюється усамітненість письменника. Він відходить від будь-якої літературної праці, дає волю давньому зацікавленню астрологією. В 1884р. буковинська інтелігенція робить спроби навернути письменника до літературного та громадського життя. З січня 1885р. Федькович як редактор підписує новостворену газету “Буковина”, де друкує кілька нових своїх творів. Наступного року місцева громадськість відзначила 25-річний ювілей літературної діяльності Федьковича, що стало певним заохоченням його до подальшої праці. Помер письменник 11 січня 1888 р.

 

Put.musei

Музей садиба Ю.Федьковича

 
Автор: putlputl Категория: Путила
Дата публикации Просмотров: 895
Печать

ОСВІТА ПУТИЛЬЩИНИ

 

Організацію процесу з реалізації прав громадян на здобуття освіти у Путильському районі покладено на відділ освіти, молоді та спорту районної державної адміністрації, в якому

сьогодні працюють: 3 спеціалісти, 12 методистів районного методичного кабінету, 1 завідувач районної психологомедико педагогічної консультації, 2 логопеди, 7 працівників

бухгал-терії, 4 працівники групи обслуговування. З 2003 року начальником відділу освіти, молоді та спорту Путильської райдержадміністрації є Гребенщиков Володимир

Олександрович.
В основу структури роботи районного методичного кабінету покладені завдання навчально-методичного забезпечення навчально-виховного процесу, визначені в нормативно-правових документах, аналіз реального стану розвитку освіти в районі, моніторинг навчальних досягнень учнів.
Більшість шкіл у районі сільські, тому враховується специфіка організації методичної роботи в сільській гірській школі. Наявність невеликої кількості вчителів дозволяє консолідувати кожен педагогічний колектив, виробити єдину педагогіч¬ну позицію, ефективно і систематично проводити діагностику професійних можливостей, потреб і запитів вчителів, стимулювати їх групову творчість та ініціативу. У районі працюють 36 фахових методичних комісій, 6 постійно діючих семінарів-практикумів для керівних педагогічних кадрів, 5 творчих груп, творча лабораторія практичних психологів, клуб молодого вчителя "Паросток", "Школа молодого директора та завуча", семінар-практикум вчителів, що викладають за новими програмами; визначено базові освітні установи щодо питань організації та вдосконалення навчально-виховного процесу. Робота з педагогічними кадрами здійснюється шляхом реалізації навчально-методичної проблеми "Підвищення рівня навчальних досягнень учнів на основі оптимізації, індивідуалізації, диференціації навчально-виховного процесу шляхом упровадження в практику роботи передового педагогічного досвіду та педагогічних інновацій".
Розвиток освіти бере початок із дитячих дошкільних установ, адже саме дошкільний вік - базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини.

На сьогодні мережа дошкільної освіти Путильського району складає 13 ДНЗ, 2 НВК І-ІІІ ступенів (мають дошкільні заклади як підрозділи) та 2 НВК І ступеня.
Дошкільну освіту забезпечують 11 сільських рад та одна селищна рада.
У 13-ти дошкільних навчальних закладах та 4-х навчально-виховних комп-лексах здобувають дошкільну освіту 1099 маленьких дошкільнят.
дувало ДНЗ 635 дітей, їх чисельність збільшилась на 464 особи.
Відповідно і збільшився відсоток охоплення дошкільною освітою дітей віком 3-6 років. На сьогодні по району цей показник складає 80%.
Дошкільна освіта дітей 5-річного віку один із пріоритетних напрямів розвит-ку освітньої системи району. З цією метою в 2005 році було відкрито 12 груп з короткотривалим перебуванням дітей 5- річного віку. У результаті планомірної роботи у 2012/2013 на¬вчальному році показник охоплення дошкільними навчальними закладами дітей у цьому віці складав по району 100%.

За бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкіль¬ному навчальному закладі дитина може перебувати цілодобово, як у Фошківському НВК, протягом дня або короткотривало.

Участь бюджетних організацій, в тому числі дошкільних нав¬чальних закладів, які фінансуються за рахунок місцевих бюд¬жетів, у міжнародних конкурсах і проектах відкриває широкі можливості для вирішення власних фінансових проблем з допомогою партнерів. Одним із таких проектів є Проект "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду", фінансування якого здійснюється Європейською Комісією в рамках програми технічної допомоги Європейського Союзу, та співфінансується і впроваджується Програмою розвитку ООН в Україні за підтримки Уряду України. В 2009 році Усть-Путильський ДНЗ Путильського раону з мікропроектною пропозицією "Покращення умов виховання дітей дошкільного віку в селі Усть-Путила шляхом поточного ремонту ДНЗ з використанням енергозберігаючих  технологій" виграв грант у 1 етапі Проекту та отримав суму 157368 гривень, що дало змогу провести реконструкцію старого приміщення
ДНЗ та облаштувати інтер'єри внутрішніх приміщень під євростандарт.
У вересні 2012 року в рамках проведення Дня довкілля Усть-Путильський ДНЗ ввійшов у п'яті¬рку найкращих дошкільних закладів України.
Проект Європейського Союзу та Програми розвитку ООН "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду" підтримав іні¬ціативу і громадської організації "Смерічка" с. Сергії Путильського району з мікропроектною пропозицією "Покращення умов виховання дітей дошкільного віку села Сергії шляхом поточно¬го ремонту ДНЗ з використанням енергозберігаючих технологій". Сума Проекту, в рамках якого було замінено 46 вікон та 27 дверей з дерев'яних на металопластикові, склала 150244 гривні. В 2012 році в І етапі Проекту "Місцевий розвиток, орієнтова¬ний на громаду" з мікропроектною пропозицією "Покращення умов виховання дітей дошкільного віку в селі Мариничі шляхом поточного ремонту ДНЗ з використанням енергозберігаючих технологій" виграв грант і дошкільний заклад Мариничівсь-кого НВК І-ІІІ ступенів. Сума гранту складала 161279 гривень. Дошкільні навчальні заклади Путильського району, які стали на проектний шлях розвитку та спробували свої сили в І етапі Проекту "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду", не змогли зупинитися на досягнутому. І, як результат, у 2013 році Усть-Путильський ДНЗ з мікропроектною пропозицією "Енергозберігаючі заходив в ДНЗ села Усть-Путила - утеплення внутрішніх приміщень, заміна опалення та дверей" та Сергіївський ДНЗ з мікропроектною пропозицією "Енергозбе¬рігаючі заходи в ДНЗ села Сергії - капітальний ремонт опалювальної системи" відібрано на конкурсних умовах для участі у II етапі Проекту. Справжньою окрасою та гордістю нашого району став новозбудований дошкільний навчальний заклад у селі Дихтинець. Приміщення закладу було відкрито 19 грудня 2008 року. З 21 грудня 2008 року відновив свою діяльність дошкільний навчальний заклад в селі Стебні, який було закрито в 1993 році. Завдяки спільній співпраці представників органів місцевого самоврядування, батьків та педагогів закладу було здійснено капітальний євроремонт приміщення, встановлено санвузол, проведено воду. Для інтелектуального і творчого розвитку дітей в дошкільних закладах освіти району функціонують групи за екологічним, фізкультурно-оздоровчим, художньо-естетичним, народо¬знавчим напрямками. Створено цілісну систему роботи з розвитку творчих здібностей дітей, дошкільнята мають можливість займатись у гуртках "Маленькі казкарі", "Солоспів", "Умілі руки", "Дивограй", "Юні екологи", "Ми - маленькі лісівники", "Куховарочка"; в студіях "Веселі каблучки", "Екологічний дизайн", "Оригамі".
З 1 вересня 2012 року розпочалось поступове впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти та нових навчальних програм для початкової освіти. Вчителі початкових класів, які мають працювати за новим Державним стандартом, Базовим навчальним планом, проходять курси при Інституті післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, беруть участь у районних семінарах-практикумах, майстер-класах, роботі постійнодіючого семінару для вчителів 1-4 кла¬сів "Нові підходи до удосконалення професійної майстерності педагогів, які працюють з дітьми 6-річного віку". В рамках Всеукраїнської акції "Дай руку, першокласнику" у всіх закладах освіти району обладнано ігрові куточки в класах та ігрові май-данчики для проведення динамічних годин, прогулянок, ігор на свіжому повітрі. В більшості шкіл придбано нові меблі, дошки для першокласників. З метою вивчення стану готовності навчальних закладів до впровадження нових стандартів початкової освіти, в рам¬ках Всеукраїнської акції "Нові стандарти - нова школа" 8 серпня 2012 року в Путильському районі перебувала делегація Верховинського району Івано-Франківської області. Учасники ознайомилися з роботою педагогічних колективів Дихтинецької та Путильської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Директори шкіл провели оглядові екскурсії приміщеннями установ, детально зупинились на навчально-методичному, матеріально-технічному забезпеченні стану готовності до впровадження нових стандартів початкової освіти. В обох школах керівники звітували про роботу закладів у формі презентації з використанням інформаційних технологій. Відбувся круглий стіл з обміну досвідом учасників Акції. 19 серпня делегація працівників освіти Путильського району в рамках цієї ж Акції відвідала Борщівський та Чортківсь кий райони Тернопільської області. Останні зустрічі в рамках Акції пройшли в червні 2013 року. Свій досвід освітяни нашого району презентували перед педагогічними працівниками Кіцманщини. Під час зустрічі гості мали можливість озна-йомитись з готовністю до нового навчального року Путильської гімназії, Путильської та Дихтинецької ЗОШ І-ІІІ ст. Педагоги усіх закладів поділили¬сь своїми здобутками та досягненнями, а також думками щодо впровадження нових Державних стандартів в освіті. Зок¬рема, особлива увага приділялась питанням впровадь ження у 2-х та 5-х класах інформацій-но комунікаційних технологій; створення сприятливих умов для вивчення учня ми 5-х класів другої іноземної мови; ознайомлення з особливостями змісту та методикою викладання предметів за новими програмами; використання здоров'язбережувальних технологій. За результатами зустрічі висловлено спільну зацікавленість у активізації співпраці освітян Путильщини та Герцаївщини, обмін досвідом привів до висновку, що нові Державні стан¬дарти початкової, базової та повної загальної освіти є необхідною потребою й вимогою сьогодення.
Сьогодні в Путильському районі функціонують: 1 - гімназія,10-ЗОШ І-ІІІ ступенів, 3-ЗОШ І-ІІ ступенів, 3-ЗОШ І ступеня, 2- НВК І-ІІІ ступенів, 2 – НВК І ступеня, 1 - комунальний заклад Селятинська ЗОШ-інтернат І-ІІІ ступенів.
З часу проголошення України незалежною мережа закладів освіти району постійно вдосконалювалась. Освітяни поступо¬во, крок за кроком, прикладали всіх зусиль для того, щоб на сьогоднішній день кожна дитина мала доступ до якісного ви¬ховання та навчання.
Вдосконалення (оптимізація) мережі закладів освіти Путильського району за 1991-2013 роки
1991 рік - відкриття новобудови Розтоківського ДНЗ на 13О місць;
1994 рік-реорганізація Шепітської І-ІІ ступенів в Шепітську ЗОШ І-ІІІ ступенів;
1997 -відкриття Путильської гімназії;
1998рік- введення в експлуатацію приміщення Селятинсь- кої ЗОНІ І-ІІІ ступенів; реорганізація Мариничівської ЗОНІ І-ІІ ступенів в Мариничівську ЗОНІ І-ІІІ ступенів;
2000 рік - реорганізація Сергіївської ЗОШ І-ІІ ступенів в Сергіївську ЗОШ І-ІІІ ступенів;
2001 рік-створення Мариничівського навчально-виховно- го комплексу "Родина" (на базі Мариничівської ЗОШ І-ІІІ сту¬пенів та Мариничівського ДНЗ); створення Підзахаричівського навчально-виховного комплексу "Перлина Гуцульщини" (на базі Підзахаричівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та Підзахаричівського ДНЗ); відкриття Путильської районної дитячо-юнацької спортивної школи;

2006 рік - реорганізація Путильського районного центру дитячої та юнацької творчості (години та відповідні кошти на роботу гуртків, що діяли на базі ЗНЗ району, передано в підпорядкування Путильському районному центру дитячої тг юнацької творчості);

2007 рік - реорганізація Самаківської ЗОШ І-ІІ ступенів у Самаківську ЗОШ І-ІІІ ступенів;

2008 рік - реорганізація Руськівської школи-сад в Руськівський НВК І ступеня та Фошківської школи-сад в Фошківський НВК І ступеня; призупинення функціонування Поркулинської ЗОШ 1 ступеня (шкільний автобус як подарунок від спонсорів та відремонтована дорога дали можливість організовувати підвіз учнів до базового закладу - Путильської ЗОШ I- III
ступенів); відкриття новобудови Дихтинецького ДНЗ; відновлення діяльності Стебнівського ДНЗ на 25 місць;

2010 рік-призупинення функціонування Верхньо-Ялівецької ЗОШ І ступеня через відсутність учнів;

2011 рік-реорганізація Міжбрідської ЗОШ І ступеня в дош¬кільний підрозділ Підзахаричівського НВК "Перлина Гуцульщини"; призупинення функціонування Петрашівської ЗОШ І ступеня через зменшення чисельності учнів та організацію їх підвезення до базового закладу - Мариничівського НВК "Родина"; 

2012 рік-початок будівництва Усть-Путильської загально¬освітньої школи І-ІІ ступенів на 240 місць.
Кажуть, що школа, як і людина, має свою біографію, свій стиль, своє неповторне обличчя. І це насправді так. Та справж¬ньою вона є тоді, коли стає рідною для своїх дітей, коли є такою, як у нашому районі Селятинська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів, яку вже 30 років поспіль очолює вмілий керівник Микола Георгійович Хар.
З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти, вважаючи на важкодоступність окремих населених пунктів, при в ЗНЗ нашого району функціонують пришкільні інтернати.
Характерними для краю є присілки, що входять до адмін стративних меж певного села. На Путильщині таких присілкі є 37, в 5 з них функціонують навчальні заклади: 3 - ЗОШ ступеня, 2- НВКІ ступеня, де навчаються 78 учнів 1-4 класії Навчання, в основному, здійснюється за індивідуальною фор мою навчання, оскільки в класах налічується від 1 до 4 учнії Приділяється значна увага організації підвозу дітей д місць навчання та у зворотному напрямку. Підвіз учнів до нг вчальних закладів здійснюється 12-тьма шкільними автоб; сами, адже в районі потребують підвозу 1123 учні. В рамка Державної програми "Шкільний автобус" на початок 2012/201 навчального року закладам освіти Путильщини виділено шкільних автобусів.
Завдяки цілеспрямованим діям органів державної виконаї чої влади місцевого самоврядування, адміністрацій закладі освіти нашого району вдалося зробити суттєві кроки на шляху до певної стабілізації кадрової політики у сфері освіти, зг безпечення навчальних закладів педагогічними кадрами.
Навчально-виховний процес в ЗНЗ району забезпечують 554 педагогічних працівники. З них: 51 вчитель ма педагогічне звання вчителя-методиста, 119 вчителів - педагогічне звання "Старший вчитель", 2- педагогічне звання "Заслужений вчитель України" Своєю багаторічною сам( відданою працею вони заслужили глибоку шану і високий авторитет у колег, учнів та батьків, а їхня педагогічні творчість - справжня школа для молодих педагогів.
Педагогічні працівники закладів освіти Путильщини берут участь у професійному змаганні кращих педагогів України Всеукраїнському конкурсі педагогічної майстерності "Вчитель року", основними завданнями якого є піднесення ролі вчителя у суспільстві та підвищення престижу вчительської професії; привернення уваги місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадськості до проблем освіти; сприяння інноваційній діяльності в системі загальної середньої освіти; удосконалення фахової майстерності вчителів, стимулювання творчого самовдосконалення педа¬гогів; популяризація педагогічного досвіду.
Всеукраїнський конкурс педагогічної майстерності "Вчитель року" проводиться в нашій державі з 1995 року. З того часу 90 найдостойніших педагогів Путильського району в II турі кон¬курсу отримали 3 других та 48 третіх місць.
У 2012/2013 навчальному році вчителі нашого району в обласному етапі конкурсу здобули 3 призових місця (в номі¬націях "Російська мова", "Інформатика" та "Музичне мистецтво"). Стало традицією щорічне проведення в районі майстер- класу "Мої педагогічні знахідки" за участю призерів та учас¬ників Всеукраїнського конкурсу педагогічної майстерності

"Вчитель року". У 2012/2013 році такий майстер-клас проведено на черговому семінарі заступників з навчальної роботі в Мариничівському НВК "Родина". Зрозуміло, що в кожного вчителя своя власна система pоботи. Та всіх педагогів об'єднує одна мета - дати своїм вихованцям глибокі знання, виховати з них освічених, працьовитих, порядних людей.

Цілеспрямована належна робота вчителя, наполегливісті у навчанні учня завжди дають результат. В 2012/2013 навчала ному році 4380 учнів взяли участь у районних олімпіадах, і вже в III етапі команди Путильського району здобули 24, в IV - 3 призових місця. З 2003 року на базі Путильської гімназії діє Міжшкільне учнівське наукове товариствс "Учнівський Олімп". До складу товариства входять: об'єднання "Промінь" Путильської гімназії, об'єднання "Учнівський Олімп" Мариничівського НВК, об'єднання "Інтелект" Підзахаричівського НВК, об'єднання "Первоцвіт" Сергіївської ЗОШ І-Ill ст., об'єднання "Творчість" Дихтинецької ЗОШ І-Ill ст., об'єднання "Горизонт" Путильської ЗОШ І-Ill ст., об'єднання "Паросток" Яблуницької ЗОШ І-ІІ ст., об'єднання "Горицвіт" Довгопільської ЗОШ І-Ill ст., об'єднання "Ерудит" Розтоківської ЗОШ І-Ill ст., об'єднання "Беркут" Конятинської ЗОШ І-Ill ст. Науковим керівником Міжшкільного учнівського наукового товариства є Колежук Г.Я., заступник директора з науково методичної роботи Путильської гімназії. 26 жовтня 2012 року на базі Путильської гімназії проведе¬но майстер-клас за участю доцента географічного факультету ЧНУ Костащука І.І., з проблеми "Написання учнями науководослідницьких робіт як спосіб формування і розвитку творчих нахилів". 
Щорічно учні-члени Міжшкільного учнівського товариства беруть участь у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів БМАНУМ, членів наукових Товариств, об'єднань і здобувають призові місця.
Лідером в підго¬товці науково-дослідницьких робіт у 2012/2013навчальному ро¬ці, як і в попередніх роках, була Путильська гімназія. Цьому у ве¬ликій мірі сприяє впроваджений проект підготовки і захисту випускниками індиві-дуальних творчих, науково-пошукових, науково-дослідницьких робіт (матур).
Зокрема, 17 січня 2013 року на І етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт подали науково-дослідницькі роботи 33 учні-члени Міжшкільного учнівського наукового товариства "Учнівський Олімп". Серед них: учнів 11 класу - 20; 10 класу - 6; 9 класу - 4; 8 класу - 3.
Конкурс проводився у 19-ти секціях 7-ми напрямків (на¬прямки історії; наук про землю; літературознавства, фолькло¬ристики та мистецтвознавства; мовознавства; фізики та ас¬трономії; математики; екології та аграрних наук; хімії та біології).
Переможцями та призерами І етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт стали всі 33 учнів, з них: І місце вибороли - 19, II місце-9, а III місце - 5 учнів.

16 лютого 2013 року команда переможців І етапу, в кількості 20
ученів взяла участь у II етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Буковинської Малої академії наук. Переможцями та призерами II етапу стали 10 учнів.

У квітні 2013 року у III етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Буковинської Малої академії наук, членів наукових товариств, об'єднань, який проходив у Києві, із трьох представників Міжшкільного учнівського наукового товариства Хрищук Аліна, учениця Дихтинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, зайняла II місце. Інших двоє учнів, Турчин Ірина та Чорнеюк Леся, стали дипломантами конкурсу. Щорічно учні загальноосвітніх навчальних закладів район вступають у Буковинську Малу академію наук. Аналіз вступу учнівської молоді Путильського району з 2003 по 2012 рік показує, що кількість учнів, які мають бажання навчатися у БМАНУМ, з кожним роком зростає. У 2012 році в Буковинську Малу академію наук учнівської молоді вступив 31 учень нашого району (20 учнів Путильської гімназії та 11 учнів ЗНЗ району). Збільшилась і кількість секцій БМАНУМ, в яких навчаються наші учні. З вересня місяця 2013 року на базі Путильської гімназії працює філія БМАНУМ. 19 квітня 2013 року команда з 10-ти учнів ЗНЗ нашого району взяла участь у XVI зльоті обдарованої учнівської молоді Гуцульщини, який проходив в с.Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області. Переможцями та призерам стали всі 10 учнів (3 учнів вибороли І місце, 5 учнів -1 місце та 2 учнів-III місце). Сучасність вимагає нових форм і методів роботи з підготовки учнівської молоді до життя, формування вміння мислити і діяти творчо, проявляти особисту ініціативу. Мудрі педагоги на основі власного досвіду, спостережень, власної інтуїції, не лякаючись нових віянь у педагогічній науці, позитивно сприймаючи розмаїття інновацій, створюють власні концепції роботи з обдарованими дітьми, свідченням чого є успіхи, досягнення, вагомі здобутки. Стало традицією проведення в районі свята юних обдарувань "Крок за кроком" - урочистого вшанування переможців III та IV етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад, різноманітних конкурсів, змагань та їх педагогівнаставників. Свято започатковане відділом освіти, молоді та спорту районної дер¬жавної адміністрації та проводиться щорічно, починаючи з 2006 року.
Працюючи над створенням виховного середовища, з метою забезпечення необхідних умов для розвитку дитини, в Путильському районі сформована чітка система проведення традиційних районних масових заходів.
Так, на базі Підзахаричівського НВК "Перлина Гуцульщи-ни" щорічно, з 2000 року, проводиться фестиваль фольклору та гумору Гуцульщини "Захарецький гарчик", метою якого є збереження та відродження національної культури, етнічних традицій і ремесел, пошук та підтримка обдарованої молоді.
З 2003 року, з метою популяризації народних промислів та розвитку юних обдарувань, проводиться зліт юних писанкарів.
З 2001 року - зліт юних поетів. У 2005 році випущено збірку віршів юних поетів Путильщини "Я люблю тебе, світе...".

Одним із пріоритетних напрямків сучасної освіти є підтрим¬ка та розвиток обдарованості. Саме талановиті діти - той ре¬сурс, з якого створюється інтелектуальна і творча еліта. Щоб це потенційне національне багатство зберегти й примножити, необхідно вміти відбирати таких дітей, допо¬магати їм знайти себе й правильно оцінити, підтримувати їхній розвиток.

Такі основні завдання і ставлять перед собою пра¬цівники двох позашкільних закладів Путильського району - районного центру дитячої та юнацької творчості та дитячо-юнацької спортивної школи.

Путильський районний центр дитячої та юнацької творчості (саме таку назву має заклад із січня 2006 року) - центр на¬дання додаткової освіти та виховання, організації дозвілля дітей та юнацтва, головна мета та завдання якого - розвиток талантів і здібностей дитини згідно її запитів та обдарувань. Створений ще в 1953 році як Будинок піонерів. 2006 рік став особливо важливим в історії позашкільного закладу. За ініціативи начальни¬ка відділу освіти, молоді та спорту Гребенщикова В.О., спільним розпорядженням Путильської районної державної ад¬міністрації та Путильської районної ради №71 від 31.08.2006 року години та відповідні кошти на роботу гуртків, що діють на базі загальноосвітніх навчальних закладів району, передано в підпорядкування реорганізованому Путильському районному центру дитячої та юнацької творчості. Концентрація гурткових годин в позашкільному навчальному закладі дала можливість обдарованим  дітям розвивати свої таланти та здібності за місцем навчання з необхідним методичним супроводом відповідно до вимог нормативно-правових актів у сфері позашкільної освіти.

Життя підтверди¬ло правильність управлінського рішення, оновлені гуртки - під орудою справжніх творчих педагогів - запрацювали на повну потужність, яскравіше засяяли наші юні таланти і на районному, і на обласному, і на Всеукраїнському рівнях. Пізніше, 2 листопада 2008 року, колегія Міністерства освіти і науки України відзначила, що "заслуговує на увагу" аналогічний досвід Кіровоградщини. Сьогодні в закладі працюють 59 педагогів (21 штатний працівникта 38 керівників гуртків по сумісництву). З них: 2 педагогічних працівників - нагороджені знаком "Відмінник освіти України"; Монарха K.M., керівник гуртка "Фольклорний", - переможець обласного та Всеукраїнського етапів Всеукраїнського конкурсу "Джерело творчості" в номінації "Кращий керівник гуртка", Синиця С.М. - переможець обласного етапу цього ж конкурсу в номінації "Методист 2008". З 20 по 23 листопада 2012 року Хромей Н.П., керівник Путильського районного центру дитячої та юнацької творчості, взяла участь в II етапі Всеукраїнського конкурсу "Джерело творчості" в номінації "Директор районного комплексного позашкільного на вчального закладу" та отримала І місце в державі. На базі закладу працюють 97 груп, в яких займаються 1578 Дітей (2012/2013 н.р.).

Вихованці та керівники гуртків Путильського районного центру дитячої та юнацької творчості є постійними учасника¬ми та переможцями обласних, Міжрегіональних, Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів, виставок, фестивалів, акцій. 1 жовтня 2001 року-дата відкриття Путильської районної дитячо-юнацької спортивної школи. Виявлення і підтримка юних талантів та обдарувань, роз¬виток здібностей вихованців в обраному виді спорту; створення необхідних умов для гармонійного розвитку особистості, зміцнення 
здоров'я засобами фізичної культури, організація повноцінного оздоровлення, дозвілля дітей та підлітків; підготовка спортсменів-розрядників, кандидатів до збірних команд з видів спорту для участі в обласних, Всеукраїнських та Міжна¬родних змаганнях - головні завдання, над виконанням яких працюють сьогодні 12 тренерів-викладачів школи. Кожен з нас має  можливість бачити, що характерною ри¬сою сьогодення є бурхливе зростання інформації, яка, до того ж, має властивість швидко змінюватися й застарівати. В пер¬шу чергу, це ставить нові вимоги до змісту та методів навчан¬ня. Збільшувати терміни навчання вбачається недоречним, І складність навчальних програм близька до межової. Тому формування нової динамічної системи освіти, заснованої на вдосконаленні інформаційного середовища ЗНЗ, розробці й упровадженні в педагогічну практику сучасних інформаційних засобів є одним із найважливіших стратегічних завдань роз-витку освіти сьогодні. Життєвою необхідністю стає ефективне впровадження в систему освіти інформаційно-комунікаційних технологій. На базі бібліотеки районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту створено інформаційно-методичний центр. Станом на 01.07.2013 року забезпеченість навчальних закладів Путильського району комп'ютерною технікою становить 100%. Всі педагогічні працівники району володіють навиками роботи з комп'ютером. Кожен заклад освіти має свій Веб-сайт.

У рамках І етапу Національного проекту "Відкрий світ" у 2013 році Путильська гімназія отримала 5 мультимедійних комплексів, 12 ноутбуків для вчителів, 3 лабораторних комплекси, 30 нетбуків та 30 планшетів.

У Всеукраїнському конкурсі "Навчання вищої проби", ініціа¬тором якого третій рік поспіль виступає Platinum Bank, в цьому ж 2013 році перемогу здобула ВолощукТ.І., вчитель географії Путильської ЗОНІ І-Ill ст. За розроблений урок-презентацію з предмету "Основи економіки" вчителька отримала цінний по¬дарунок для рідної школи - комп'ютерний клас, в якому учня¬ми 2-го класу будуть вивчатися "Сходинки до інформатики". Сьогодні освіта Путильщини характеризується стабільними якісними та кількісними показниками й позитивними тен¬денціями розвитку. Упродовж останніх років спостерігається позитивна тен¬денція фінансування освітньої галузі. Щороку обсяги видатків на утримання закладів освіти району збільшуються. В повному 
обсязі, відповідно до нормативних актів, здійснюється ви¬плата заробітної плати.

В кінці нашої розповіді про освіту Путильщини особливо хо¬четься щиро подякувати педагогічним працівникам нашого району, всім тим, хто має справу з найдорожчим і найскладнішим у природі - з людиною. Це особлива відповідальність, яка накладає на них великі обов'язки. Наші педагоги нама-гаються сумлінно їх виконувати, бо прекрасно розуміють, що формують саме те нове покоління, від якого і залежатиме наше майбутнє.

 
Автор: putvos_admin Категория: Путила
Дата публикации Просмотров: 1407
Печать

Духовність

Put.duh1

Церква Святого Миколая


    Серед величних Карпат, в центрі зеленої Путили, у мальовничій долині, як у колисці, на високому березі, де бринить річка Путилівка по білому камінню чиста-чиста, як сльоза стоїть Свято-Миколаївська церква.
    Із статистичних даних видно, що у 1880 році в Путилі проживали 1435 осіб із яких за віровизнанням було 1001 греко-уніатів, 192 римо-католиків, 242 євреїв.                                                                                    
    Як подає церковний шематизм, греко-уніатів у 1885 році в Путилі проживало 270 родин.
    Із цих статистичних даних (джерел) знаємо, що у 1880 році селище Путила разом із Киселицями, Сергіями та Тораками належали на той час до римо-католицької парафії з центром у м.Вижниці, а парафії греко-католицькі та греко-уніатські знаходилися на той час у селищі Путила. Була тут греко-католицька церква св.о.Миколая. До тієї парафії належали Путила з Киселицями і Тораками, а також Селятин та греко-уніатська церква також св.о.Миколая, що була у Путилі. Ця церква була дерев'яна, збудована у 1794 - 95 роках місцевого парафіяльною громадою.
    У 1885 р. У Путилі збудована нова церква (знову ж св.о.Миколая).
Ділянку (місце) для її забудови виділив із власної землі Ю.Федькович, а також допоміг коштами у будівництві.
    Жаль тільки, що церква втратила свій первісний вигляд (гуцульська архітектура) через недолугу, неконтрольовану знавцями "реставрацію". І добре, якщо ще десь збереглися давні фотографії (первісного вигляду цих унікальних реліквій культового зодчества.
    Закладена святиня була в 1876 році на честь святого Миколая. Це була дуже маленька церква, яка вміщала 60-70 чоловік.
    У 1885 році була перебудована на більшу церкву на землі Буковинського солов'я Юрія Федьковича на пожертвування християн і освячена священником-козаком - вуйком Федьковича. Освячена була владикою Сильвестром. Першим священником був дядько Ю. Федьковича Козак Орест, який прослужив 50 років. Похований на церковній території.
Храмовий день 22 травня в день Святого Миколая. Образ Миколи Святителя, угодника, «пастиря образу», тобто помічника Господа, - в пантеоні православних свят. Єдиний син благочестивих батьків, який з раннього дитинства присвятив себе служінню Богу. Святий Миколай ще за життя прославився чудо творінням та вважався втіленням правила віри та образу лагідності, взірцем незлобія й любові до людей. Біля церкви побудована дзвіниця у 1920 році з трьома дзвонами, які привезені з Австрії.
 

Put.duh2


    Дерев'яне будівництво церкви відзначається великою майстерністю обробки дерева, воно відрізняється оригінальними мистецькими формами та технічними засобами.
    Церква побудована у формі хреста з чотирма рівними крилами. Храм тризубний, триверхий, дводільний. Головний вівтар розташований на схід, де згідно з християнською релігією знаходиться центр землі - Єрусалим з Голгофою, звідки після Воскресіння Христа приходить спасіння. Вівтар у церкві є символом неба, місцем особливого перебування Бога. Центральним місцем у вівтарі є престол - стіл Господній, який символізує Божий трон.
    Церква має три куполи в честь Святої Трійці. За параметрами виділяється середній. Храм Божий трьохбанний, з вівтарем на схід, увінчаний хрестом з напівмісяцем унизу. Із Заходу, перед бабинцем, встановлено ґанок. Бабинець - місце для жінок.
    Цікавим є те, що у 1874 році з Австрії привезли іконостас, написаний на залізі. Ця старовинна річ добре збереглася і до наших днів.
    За давніх часів у храмах для збереження церковного начинання у південній частині вівтаря у стіні праворуч від престолу є спеціальне
заглиблення з дверцятами - посудохранільниця. Оскільки місце це було під наглядом дияконів або ризниці. Це узагальнена назва сховища для посудин, одежі, книг, свічок, ладану, проскур та інших речей, що їх використовують для відправи богослужінь.
    Зберігаються в ризниці й інші речі: вода свячена, мир, кадило, всеношник, кропильницю, купіль для хрещення, ковчег, ковчежець, вінець. Тихо радувалися, берегли їх, прикрашали іконами, штудерно-різьбленими, розкішними іконостасами, коштовними сосудами, плащаницями, корогвами.
     У 1998 році до 2000-річчя Різдва Христового побудована чаша, для освячення води, яка має цілющі властивості. Цій події був присвячений, приїзд Владики Онуфрія до Свято-Миколаївської Церкви в 2000 році.

Put.duh3

             
    За час існування церкви було всього 10 священиків. З 1986 року службу Божу править священик Кемович Василь. Народився в селі Плоска в багатодітній сім'ї. Батьки змалку привили любов до духовності.
    Храм для гуцула - це мовби послання з далеких віків, Господнє око. Тінь вічності, світле смеркання, але ніколи не стане ніччю. Цілі віки наші предки дивилися на свої храми ясним поглядом.

 

Страница 1 из 3

<< В начало < Назад 1 2 3 Вперёд > В конец >>
You are here:  
Copyright 2012. All Rights Reserved.