Культура Киселиці

КОВАЛЬ АЛЛА ЮРІЇВНА,

педагог-організатор, вчитель української мови та літератури

_______________________________________________________________

Розвиток культури

Важливою сторінкою в історії і культурному житті села є Будинок культури.Завершилася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років. В селі почало відновлювати життя. У 1950 році силами жителів села побудовано сільський клуб на 220 місць.  Трудящі розвивали свої таланти в гуртках художньої самодіяльності. Також тут проводилися обласні партійні і радянські засідання, конференції, семінари, огляди художньої самодіяльності, при клубі працював кінотеатр. У вихідні дні в Будинку культури спільно із РАГсом відбувалася урочиста реєстрація наречених. На той час жителі села із задоволенням  приходили та брали активну участь  у заходах.

Працівники СБК організовували цікаві програми «Трудової слави», на яких розповідали про працьовитість та бойовий дух народу. За віддану працю нагороджували медалями, бойовими нагородами за участь у Великій Вітчизняній війні. Найкращих  колгоспників нагороджували почесними грамотами, цінними подарунками, готували концертну програму. Для самодіяльних артистів було великою честю прославляти кращих із кращих трудівників колгоспу.

З кожним роком Будинок культури наповнювався новими мистецькими людьми.  З давна наше село славиться чарівними музикантами. Серед музик чарують мелодійними звуками скрипки і скрипалі. Хто хоч раз почує звук їхньої гри, той назавжди запам’ятає неповторний і унікальний колорит цієї місцевості.

Серед двотисячного населення села – 18 скрипалів. Це такі, як: Кричун Юрій Васильович (1933 р.), Чечул Микола Дмитрович (1937 р.), Дудка Василь Онуфрійович (1938 р.), Дарій Михайло Кузьмович (1943р.), Сорохан Дмитро Михайлович (1946 р.), Гаврилюк Петро Миколайович – 1947 року народження, Данилюк Микола Павлович (1948 р.), Карабко Василь Іванович (1948 р.), Магура Григорій Іванович (1949 р.), Плегуца Дмитро Григорович (1950 р.), Бурдузяк Василь Якович (1951р.), Троєцький Дмитро Миколайович (1956р.), Гузак Василь Дмитрович (1957р.), Кочерган Василь Юрійович (1959 р.), Данилащук Іван Дмитрович (1967р.), Бока Іван Васильович (1968р.), Генцар Юрій Дмитрович (1969р.), Дашкевич Юрій Васильович (1982 р.), Фокшек Олег Миколайович (1995р.)  . Крім скрипалів – вмілі трубачі, цимбалісти, баяністи, бубністи: Букатко М.І., Матейчук М.М., Торак В.М., Сиротюк В. І., Калинчук М.Г., Бока М.М. та інші. На початку 70-х в с. Киселицях був створений оркестр  троїстої музики засновником якого був Калинчук Микола Григорович.(Додаток В3). Вони своє мистецтво доносили не тільки жителям району та області, але й неодноразово були у Румунії, Москві, в столиці України – Києві. З кожної поїздки привозили заслужені подяки, дипломи, грамоти, цінні подарунки, та найвищою нагородою була любов поціновувачів їхньої творчості.

При сільському клубі працювала вокальна агідбригада у складі: Плегуци Миколи, Гасюка Дмитра, Іліщука Івана, Харюка Юрія, Плегуци Ганни, Плегуци Ярослави, Крильчук Василини, Думан Галини та інших. Вокальна агідбригада села Киселиць стала переможцем фестивалю художньої самодіяльності на честь  50-річчя СРСР та багато інших.

За час існування Киселицького СБК директорами були: Торак Ганна, Торак Василь Миколайович, Матейчук Сергій, Букатко Іван Михайлович, художніми керівниками – Бурак Павліна Василівна, Калинчук Микола Григорович,  Гасюк Дмитро Дмитрович, Кермач Микола Володимирович.

Культурною пам’яткою  с. Киселиці – скеля біля якої було знято фільм «Білий птах з чорною ознакою». Зі слів Харюка Юрія Васильовича відомо, що у 1970 році знімався справжній шедевр українського кінематографу «Білий птах з чорною ознакою», режисерами якого виступили Юрій Іллєнко та Іван Миколайчук. Знімки проводилися біля однієї зі скель села. Про ці події ніде не зазначено. Та все ж таки ми провели дослідження і, як виявилося, це справді так. Один із епізодів цього фільму було відзнято біля скелі, яка знаходиться коло Тораківського мосту в селі Киселиці.  Юрій Васильович стверджує: – «Мені на той час ще не було 13 років, як знімався цей фільм. Пам’ятаю те, як класний керівник Танасс Марія Іванівна зібрала нас усіх, дала квіти і кудись повела на екскурсію. Коли ми прийшли до скелі, там побачили багато людей. Ще відразу не зрозуміли що й до чого. Підійшли блище, а там відеорежисери, актори  один із яких Іван Миколайчук. Марія Іванівна наказала вручити квіти. Мені випало вручити їх саме Івану Миколайчуку.  В моєму житті це була така велика радість, про яку пам’ятаю і досі».

Стрічка цього фільму розповідає про важке життя наших селян спочатку під час румунської окупації, а потім у період визвольних змагань українського народу у часи Другої світової війни. Завдяки цьому фільму багато радянських українців вперше дізналися про Українську повстанську армію. А устами Богдана Ступки, нібито негативного персонажу, автори домоглися донести глядачам частинку правди про боротьбу українських повстанців.

Історія бібліотеки

Бібліотека – це невід’ємна частина нашого життя, з нею ми знайомі з дитинства, але чи знаємо ми її історію створення. Сільська бібліотека була відкрита у 1950 році після звільнення села від німецько-румунських загарбників, у приміщенні Будинку культури. Першим бібліотекарем у селі була Бурак Павліна Василівна, людина грамотна, але без спеціальної освіти.   Бібліотека складалася з двох кімнат: кімната з фондом і читальни зал, світле і гарне приміщення. Фонд примірників книг налічував близько 5 тисяч книг. Книги були в основному були на російській мові. Поступово збільшувався книжковий фонд.  Павліна Василівна брала активну участь у громадькому житті села. Разом із працівниками культури організовувала вечори відпочинку та виходила з виставкою книг на полонини з тваринниками. З кожним роком зростав добробут жителів села, а також поповнювався книжковий фонд бібліотеки.

За весь період існування бібліотеки  завідувачами були: Бурак Павліна Василівна, Карапка Василина Іванівна, Косар Світлана Василівна (працює по даний час).

В даний час бібліотека є інформаційним центром в селі. Обслуговує 500 читачів, фонд примірників книг становить 10 тисяч. До кожної знаменної та пам’ятної дати оформляються книжкові виставки, огляди літератури, перегляди книг, літературні години.

Зелений туризм

Село Киселиці – своєрідне, неповторне, вічнозелене, одне з мальовничих,  чудових куточків Путильщини.

Це село щедре на гостинність, людське добро, таланти, туристичні стежки зелених гір Карпат.

В цьому селі до наших днів збережена багата самобутня, духовна культура, мистецькі здібності гуцулів, які втілені у витворах декоративно-ужиткового мистецтва, озвучуються у співанках, трембітанні трембіт, грі сопілок, скрипок, цимбалів.

Найбільшою окрасою села є працьовиті вільнолюбні і горді горяни- гуцули, які бережливо ставляться до традицій і звичаїв своїх предків, мають свій побут, говірку, люблять край, де народилися, шанобливо охороняють родинне тепло.

Жителі села гостинно запрошують любителів гірських пейзажів відвідати Карпатський туристичний край, пройтися гірськими маршрутами, помилуватися довкіллям, де росли і мужніли гуцульські покоління, плекали любов, гріли серця й гуртували свій дух.

Село – одне із живописних куточків Буковини де протікає річка Путилка.

У любу пору року село прекрасне по – своєму навесні, де не глянь цвітуть сади, влітку – все тоне у зелених і буйних лісах, восени – село неначе огорнуте у золото, взимку тихе, ніжне і біле, ніби вкрите білою скатеркою. Кругом око милує чудова карпатська краса .Тут є великий потенціал гарного відпочинку.

Окрасою села є гостинний двір «Світлана ». Тут туристів, гостей, любителів гір та затишку гостинно та з радістю приймають приватний підприємець Торак В.М. та Торак С.В. Туристам та гостям запропонують широкий асортимент гуцульських страв, напоїв. У теплі пори року організують піші походи в гори, їзда вехом на конях, збір ягід, грибів.

В селах Гробище та Соколій працюють міні-турбази. Приватні підприємці Монарха С.І. та Павучек В.В.привітно приймають туристів.

У зимовий період можна теж активно відпочити катаючись на санках та лижах у селі Поляківське де діє підйомник протяжністю 500 метрів. Приватний підприємець Чечул М.П. з дружиною пропонують прокат санок, лижів. Також тут можна зігрітися гарячим чаєм , вином, покоштувати смачним шашликом. Також працює міні-готель з усіма зручностями.

Є чим зайнятись у горах всім і любителям спокійних прогулок, так і бажаючим активно відпочити.

Туристів з радістю приймуть також місцеві жителі в своїх власних будинках, які надалі хотіли б займатися сільським зеленим туризмом сім’ї Торака В. М. , Торак О. М. Торака В. І. На час перебування в приватному помешканні , господарі забезпечать їх затишними кімнатами, пригостять гуцульськими справами та вишуканими напоями, запропонують цікавий відпочинок, який збагатить і урізноманітнить народні, самобутні та сільські звичаї.

На території села працює міні-пекарня приватний підприємець Чечул Ю. Г., є п’ять магазинів , автосервіс.

Кожен, хто хоче побувати в Карпатах, помилуватися горами, подихати свіжим повітрям, вибирає відпочинок для себе, здійснює свою заповітну мрію. Тим, хто по – справжньому хоче відчути гори, побачити смерекову гуцульську хату, що зберігає старовину, історію, дух предків, традиції, колорит, той вибере сільський зелений туризм, оздоровлення на лоні природи. Природа тут в дійсності казкова…

Кожен з гостей, туристів, подорожуючих в нашому селі надовго збереже дух Карпатського краю, Гуцульщини, вдячність за нашу щедрість, тепло сердець горян, відчує незрівнянний смак своєрідної гуцульської кухні і ніколи не пошкодує, що вибрав для відпочинку чи оздоровлення саме цей куточок Карпатського регіону.  А гірське повітря, незрівнянна ні з чим краса плаїв, кучер та полонин, живильна сила чистих джерел, швидкоплинних рік та потоків одухотворить вашу душу, заспокоює серце та дасть можливість відчути себе часткою цього дивосвіту.