Традиції Киселиці

КОВАЛЬ АЛЛА ЮРІЇВНА,

педагог-організатор, вчитель української мови та літератури

_______________________________________________________________

Гуцульська Коляда

Гуцули – глибоко віруючі люди. Однак слід відзначити, що на їхню віру великий вплив має навколишній світ: красивий, таємничий і суворий водночас. Тому і душа гуцула прагне краси, проникає в тайну… Найбільш  християнські свята – Різдво і Великдень – найважливіші в бутті людини  – народження, весілля, похорон – у гуцульському краї постають у всій своїй багатогранній і багатій самобутній формі, що на сьогоднішній день є безцінним живим джерелом культури людини як духовної істоти.

Жителі села Киселиці шанують і передають із покоління в покоління народні звичаї, традиції й обряди. Ще з давніх часів у селі побутувала давня традиція «церковної коляди», яку й досі шанують. У селі колядує вісім колядницьких груп: Ценр села – 6 груп; с.Площі – 1 група; с. Соколії – 1 група; с. Гробище – 1 група; с. Поляківське – 2 групи.

Про традицію колядування, колядки та самих колядників розповів годинами житель села Соколій, багаторічний береза та колядник Юрій Васильович Кричун.

– Чоловіки, які планують йти з церковною колядою, повинні до неї підготуватися. Кожен із них має дотримуватися Різдвяного посту, причаститися, а на великій нічній різдвяній службі отримати благословення від священика. Аби встигнути обійти всіх людей, колядники розділяються на групи. Кожна така група має свого березу, тобто головного колядника, касира та музиканта. Березою обирають чоловіка, який відвідує богослужіння та є відповідальною і добропорядною людиною в селі. Кожен береза повинен мати хрест, що передався ще від діда, батька чи іншого родича. Саме цим хрестом священик благословляє обраного березу, після чого всі колядники колядують у Божому храмі і йдуть до домівок односельчан. Основною метою церковної коляди є принесення в кожну людську оселю радісної звістки про Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Він пояснив, що за кошти, які сельчани жертвують на церкву, поновляють протягом року храм Божий та купляють ікони.

Колядувати два-три дні нелегко. Потрібно бути добре підготовленим і фізично, і морально. Адже чоловіки майже не сплять, колядують у кожній домівці майже цілу годину, а то й більше.

– Я ходив із церковною колядою ще з юності. Можу сказати, що за багато років слова коляди не змінилися. Відмінність у тому, що колись, крім грошей, господарі давали колядникам продукти, а на хрест клали повісмо – пряжу з льону. Кожна сім’я обов’язково давала хліб, а решту – хто що мав. Чоловіка, який носив продукти і відповідав за них, називали міхоношею. Продукти і гроші віддавали до церкви, а з повісма плели мотузки для церковних дзвонів. Платили лише музиканту, – каже Юрій Васильович. – Колядували не в хаті за столом, як зараз, а на ґанку чи просто під вікном. Потім господарі запрошували колядників у хату і пригощали. Крім колядок, чоловіки знали багато співанок, якими розважали господарів після частування.

Юрій Кричун розповів історію, яку знає кожен колядник. Одного року колядники вирішили трохи схитрувати і проспівали лише півколяди. Подумали, що старенька бабуся, яка проживала сама, нічого не помітить. Жінка не подала вигляду, що знає добре коляду, лише після колядування подала півкільця ковбаси, і сказала: «За півколяди – півковбаси».

За доброю традицією родичі і сусіди приходять одні до одних на коляду. Буває, в одній хаті збирається до п’ятнадцяти-двадцяти осіб. Тому й приготування в кожної родини до приймання церковної коляди ретельне. Має бути всього вдосталь наварено, напечено, в домівці прибрано.

Кожного року колядники приходять майже в один і той час, тому господарі виглядають їх вже за дві-три години наперед і заздалегідь готуються. На столі має стояти лиш хліб і вода. Після колядування господарі накривають хрест рушником та жертвують на церкву гроші. За бажанням можуть замовляти коляду за померлих родичів, за добру долю дівчини чи хлопця. Називаються вони «відумерска», «парубоча» і «дівоча».

Учні Киселицької ЗОШ І-ІІІ ступенів не зраджуючи звичаїв, традицій своїх предків, щороку проводять свято Гуцульської Коляди.

Народно-інструментальний колектив  «Карпатська тайстра»

Колектив “Карпатська тайстра” – світло для рідного краю, яке своїми променями єднає українців у різних країнах, береже рідні традиції і встановлює зв’язки між етнічними українцями по всьому світу.

Оркестр народних інструментів “Карпатська тайстра” заснований  у 2003 році під керівництвом Юрія Дашкевича. З розповіді керівника ми дізналися звідки походить назва гурту. Назву колективу обрали діти шляхом жеребкування у 2005 році під час їхнього перебування у Польщі на Міжнародному фестивалі. Вони витягли слово «тайстра», а для кращого звучання ще додали «Карпатська» в результаті вийшла «Карпатська тайстра», яка відображає етнічне походження оркестру. Своєю майстерністю та оригінальністю виконання на народних інструментах здобув визнання і став переможцем відбірного етапу обласного фестивалю «Чисті роси» та вийшов на міжнародний рівень. Окрім того Ю.Дашкевича знають на Буковині і далеко за її межами як обдарованого і талановитого музиканта, скрипаля-віртуоза. Він майстерно оволодів такими автентичними інструментами, як телєнка, дудка, дримба, трембіта, ліра, флояра, цимбали, скрипка, баян, бубон та багатьма іншими інструментами.

Оркестр народних інструментів “Карпатська тайстра” насамперед створювався як дитячий колектив на базі Киселицької ЗОШ І-ІІІ ступенів у 2003 р. із тріо дримбарів в супроводі двох скрипок під керівництвом Юрія Дашкевича. Своєю майстерністю та оригінальністю виконання на народних інструментах здобув визнання і став переможцем відбірного етапу обласного фестивалю «Чисті роси» та вийшов на міжнародний рівень.

В 2005 р. у м. Цехановиц у Польщі проводився ХХVІ Міжнародний конкурс гри на пастерських інструментах. У ньому взяв участь колектив «Карпатська тайстра», який був єдим представником від України. У конкурсі взяли участь колективи із Іспанії, Португалії, Болгарії, Литви, Польщі. Учасники конкурсу милувалися виконавською майстерністю наших гуцулів. На скрипці грали Ю.В.Дашкевич, Олег Фокшек, на дримбах – Михайло Вірста, Олександр Торак, Олег Фокшек, на телєнці П.В.Самашко, Ю.В.Дашкевич, на сопілці Ю.В.Дашкевич, Олег Фокшек, П.В.Самашко. Міністр культури Польщі, викладачі Варшавського університету, високо оцінили майстерність наших виконавців.

У 2006 р. об’єднавши колективи «Карпатська тайстра» та «Гуцульські дзвіночки» Сергіївської школи, створив єдиний колектив – ансамбль народних інструментів «Карпатська тайстра». А з  2009 року  колектив діє як оркестр народних інструментів.

У 2006 році у Юрія Дашкевича виникла ідея створити аналогічний дорослий колектив музикантів-аматорів з різних вокально-інструментальних гуртів району, що і було зроблено. Дорослий колектив «Карпатська тайстра» створений у листопаді 2010 року. Сьогодні часто запрошують колектив на святкування весіль та інших заходів.

Фольклорний колектив «Карпатська тайстра» постійно бере участь у масових заходах району: «Полонинська ватра», «Шовкова косиця», «Захарецький ґарчик». Став дипломантом І ступеня обласного фестивалю, присвяченого 600-річчю м. Чернівці, дипломантом ІІІ ступеня Обласного фестивалю-конкурсу «Свято оркестрової музики», володарем гран-прі на регіональному фестивалі гуцульських троїстих музик ім. Могура в с. Верховина, призером міжнародних гуцульських фестивалів у різних куточках Гуцульщини.

З  2005 року  колектив є постійним  учасником  та дипломантом  І-ІІІ етапу ХХV,  XXVI, XXVII, XXX, XXXI, XXXII Міжнародного конкурсу гри на пастуших інструментах в місті Цехановец в Польщі. Володарем І місця в обласному фестивалі-конкурсі «Свято оркестрової музики», учасником ХХІV, ХХV Міжнародного фестивалю  «Буковинські зустрічі» в угорському місті Боньхад (2-4.08 2013р.) та у словацькому містечку Турчанські Теплиці (2012р.) в складі Юрій Дашкевич, Петро Самашко, Павло Торак, Юрій Нагірняк, Мирослав Гуцул, Іван Томнюк, Микола Фрасинюк, Анатолій Якимчук. У 2013 році став лауреатом ХХІ Міжнародного гуцульського фестивалю. На Євро-2012 в «Ого-шоу» в Чернівцях учасники колективу виступали разом з народною артистою України Русланою Лежичко.

 

 

 

 

 

Ансамбль народної музики «Карпатська тайстра» під орудою Ю.Дашкевича досяг досконалості в інтерпретації та відтворенні гуцульського автентичного фольклору, відзначається самобутнім виконавським стилем та оригінальним репертуаром. Тому, вивчаючи окреслену у даному дослідженні проблематику, ми опираємося на творчість «капели Ю.Дашкевича», яка уособлює основні чинники взаємопроникнення елементів народного мистецтва та автентичних традицій у галузі народно-інструментальної ансамблевої музики.

Кожен із вісьмох музикантів-учасників колективу «Карпатська тайстра» вміє грати на більшості народних інструментів. «Карпатська тайстра» – це збірна весільних музикантів. Це керівники п’яти весільних гуртів.  Більшість учасників гурту – аматори.

Своєю народно-інструментальною музикою проносять красу автентичних традицій в сіробуденний сучасний світ.

Андріївські вечорниці

З давніх-давен наша Україна славиться величними традиційними святами й обрядами, які продовжують існувати завдяки учням нашої школи. Одним із таких свят – День Андрія. Це свято, яке завжди святкували наші батьки, діди, прадіди. Відзначають його 13 грудня і вважають днем пам’яті Андрія Первозванного.

За традицією, в цей вечір хлопці робили різноманітні дрібні капості дівчатам (викрадали і ховали предмети одягу, прикраси). З настанням темряви хлопці лякали їх, говорячи на різні лади, намагаючись таким чином звернути на себе увагу.

Дівчата ж в цей час займалися таємним обрядом — проводили ворожіння на судженого і на результат майбутнього сімейного життя.

Щоб дізнатися ім’я нареченого, дівчатам було приписано кидати знятого з ноги  чобота, — якнайдалі через голову. Кинуте взуття уважно розглядали, оскільки вважалося, що суджений прийде в будинок з того боку, куди вказує носок чобітка.
Не менш знамениті гадання з використанням кільця, скрученої з паперу квітки, ляльки і гілочок мирти. На всіх цих предметах ворожка робила замовляння, а потім пропонувала дівчатам по черзі тягнути жереб. Важалось, що та, яка витягне із загальної маси кільце, — незабаром вийде заміж.
Ворожіння з використанням дзеркал різної величини — ще один спосіб дізнатися свою долю. Дзеркала ставили навпроти один одного, а між ними встановлювали 3 запалені свічки. Дівчина сідала між дзеркалами і довго вдивлялася в відображення свічок. Вважалося, що так в дзеркалах можна побачити коридор свічок, а в ньому — і свого судженого.

Андріївські вечорниці супроводжувалися веселими співами, жартами, танцями.