В нашому селі є багато цікавих та корисних традицій.
Почнемо із веселих.
Першою із найцікавіших та найприємніших традицій є «Зустріч з випускниками Плосківської ЗОШ І – ІІІ ступенів».
Зародилася ця традиція ще 2002 року і триває й досі. Кожного року вона відбувається в першу неділю лютого зі спогадами про веселе, сумне, приємне й неприємне в шкільному житті тодішніх, ще дитячих , юнацьких років. А цього року Зустріч з випускниками, починаючи з п’яти та закінчуючи п’ятдесятьма роками після закінчення школи, була напрочуд приємною та душевно – разючою, – зі спогадами про цікаві та жартівливі випадки під час уроків та поза ними із участю не самих дітей, а й вчителів…
День села Плоски.
“….Цеї світлої днини усі газди та газдині збираються на селі, як на праздник і то для того, аби вповісти один одному шось інтересне….”, – так в давні часи жителі села святкували це свято, а тепер воно проходить дещо по – іншому.
В цей день люди не тільки збираються на селі задля того, щоб обмінятися думками, жартами та побрехеньками, а й для того, щоб відзначити це свято на знак пошани та любові до рідного куточка, подивитися розважальну програму, що відбувається в сільському Будинку культури. На скільки пам’ятаю, то майже кожного року на це свято до нас з’їхаються не тільки ті люди, що народилися тут (ті, що не проживають в селі), а й співаки та письменники Буковинського краю (В. Данилюк, М. Ревуцький).
В першу неділю після Великодня, в провідну неділю вся громада села “збираються на гробки”. Здебільшого в цей день пригріває сонечко, весело щебечуть пташки, а діти та люди біля церкви в гарному вбранні з хорошим настроєм бажають один одному щастя та здоров’я – саме так , як на храмовий день – свято Петра.
Після служби в церкві всі люди йдуть на цвинтар до гробків померлих родичів для того, щоб пом’янути їх добрим словом, дати хоча б скибочку хліба та чашку води за спокій душі, запалити свічечку для просвітку нелегкого шляху на тім світі та пригадати щасливі миті в житті з тими людьми, які уже відійшли в кращий світ, в інше вічне буття…