Духовність Розтоки

Наш народ здавна відзначався своєю високою духовністю. Духовність людини — це особлива здатність цінувати, зберігати, примножувати найвищі про­яви високого, здійснювати лише праведні вчинки, творити добро не заради похвали, а за власним сумлінням. Людина глибока, розумна неминуче приходить до віри в Бога, бо саме у десяти заповідях Гос­подніх зосереджена мораль, етика, основні закони людського буття.

Віра у святині дає можливість людині зберегти цілість душі. Саме вона залишається нетлінною і з глибини віків промовляє до нас зви­чаями, обрядами, піснями, чудовими спорудами. Церква Святого Успіння у селі Розтоки – це вияв народного бачення й розуміння краси, багатство гуцульського народу. Наші славні предки таким чином посилали дух свій у небо, щоб він віки сяяв над рідною землею.

Свято-Успенська церква КП

Якщо їхати на Путилу, можна побачити дивну старовинну церкву. Ця дерев’яна церква Святого – Успіння у селі Розтоки побудована у 1898 році на честь 50 – річчя Його величності Цисаря Франца-Іосіфа. Один з ранніх зразків групи культових споруд Буковинських Карпат. Побудована із смерекових брусів і являє собою ранній зразок триверхого буковинського храму з високими, приблизно однаковими за висотою верхами. Дерев’яна, на кам’яному фундаменті, трьохзрубова, триголова. Бабінець і нава в плані прямокутні, апсида – п’ятигранна.

Дерев’яна, два восьмерики на четверику, триярусна, завершення повторює форму верхів церкви. Ансамбль представляє пам’ятник дерев’яної архітектури XIX ст .

Багата на дерево Буковина стала батьківщиною одного з найоригінальніших і найдосконаліших під оглядом форми й конструкції типів дерев’яного будівництва всього світу. Його розвиток ще почався в сутінках праісторії нашого краю. Найвищого рівня технічної й мистецької досконалості дерев’яне будівництво досягло в дерев’яних церквах, котрі розсіяні по всьому просторі України, ще від нині викликають подив своїх і чужинців.

Наша церква стала славою, гордістю і радістю народу. Бо чим більше приглядаємося до зовнішніх форм чи внутрішньго вивінування, ми переконуємося що саме в церкві складається атмосфера, що приневолює схилитися й вклонитися глибокому творчому генієві українському простолюду, який столітньою напруженою працею цілих поколінь створив дорогоцінний, на жаль, досі не пізнаний, неоцінений скарб світової культури – дерев’яний храм.

Розташована церква в центрі села Розтоки.

В 1872-1875 роках мешканці села Розтоки побудували дерев’яну церкву Успіння Пречистої Діви Марії. Вона була парафіяльною церквою. Стара церква у Розтоках була на підвищенні, біля школи (нині там молитовний будинок). Їі наприкінці ХІХ століття було перевезено плотами по річці у село Зеленів.

Церкві, яка тепер у селі понад 140 років. Вона побудована (вірніше закінчена) у 1898 році на честь 50-річчя Цісаря Франца Йосифа І, про що свідчить напис на лівій зовнішній стороні церкви по ходу

Наша церква дуже старенька, але вона зберігається в дуже гарному вигляді. Наверху церкви, на куполах розташовані хрести, зроблені з бляхи. Замінені замість старих у 1997 році. Всього є п’ять хрестів. Три на куполах церкви, один на дзвіниці, один на каплиці.

Церква є памяткою архітектурного мистецтва.

Будівля яскраво-жовтого кольору, відполірована до блиску, а вхід до храму один в один повторює звичні сільські веранди – з заскленими дверима. Висота церкви – 31 м, довжина – 40 м, ширина – 20 м, Sкр. – 1000 м, висота дзвінниці – 20 м, Sдзв. – 1240 м.

Вхід у церкву проходить через дзвінницю. Верх церкви ділиться на три куполи – бані. На кожному куполі сріблиться на сонці хрест. Чудово розписані стіни, притвори, вівтар. Образи всіх святих і картини на релігійні теми такі, як: “Тайна вечерія”, “Благовіщення”, “Воскресіння”.

Ця споруда дерев’яна і настільки міцна, що вже ІІ століття служить людям. Такі витвори архітектури наш народ дбайливо охороняє як пам’ятки історії і культури рідної Вітчизни.

Капітальний ремонт було проведено у 1935 році ( покрито бляхою, пофарбовано).

В нашій церкві є прекрасне почуття монументальності. У внутрішній формі будівлі вишукана простота, нестримний лет церковних верхів у гору.

Від початку побудови церкви, підлога дерев’яна, пофарбована у сучасному стилі.

Інтер’єр повністю відповідає стилю, характеру та образу зовнішньої архітектури. В ньому все невеликих розмірів — і арка-виріз, і двері та вікна, і чудовий іконостас з численними іконами різних часів, розвішаними по стінах. Обрамування іконостасу витримані в спокійному стилі. Всі верхні яруси, крім першого, розташовуються по зламаній вгору лінії, чим досягаються динаміка й експресія композиції.

Інтер’єр Успенської церкви за своїми розмірами невеликий, але завдяки іконостасу, а також численним іконам різного часу справляє незабутнє враження. Тут зберігається багато вишитих рушників, килими, а також старовинних гравюр.

Іконостас цікавий тим, що його елементи — колонки і карнизи — утворюють не прямокутну сітку, а динамічну композицію. Вона створюється завдяки зламу його горизонтальних членувань, підйом якого в центральній частині з кожним ярусом стає все крутіше. Різьба вражає своєю ажурністю, а фігури, зображені в невисокому рельєфі, — виразністю.

Вціліли від реставрації, яка була проведена чернівецькими художниками в 1983 році ікони Христа й Богородиці з Тайною Вечерею посередині. Горою першої кондигнації біжить фриз “Господніх празничнив”. Середущу кондигнацію займає Христос – архієрей в оточенні Богородиці, св. Івана й ангелів, а направо й наліво від нього уставилися дванадцять апостолів.

Завершують іконостас пророки з пергаментами в руках. Посередині пророків “Воскресіння”, а над ним – “Розп’яття”. У глибині картини виступають дивні, серед орнаментованого поля, по-мистецьки намальовані краєвиди.

Крім іконостасу, в нашій церкві є багато чудових ікон, які були придбані на церковні гроші. Зразком малярської вмілості служать ікони намальовані на внутрішніх стінах церкви, а саме: “Страшний суд”, який донині стереже головний вхід до церкви.

На бокових стінах церкви багато постатей святих, а саме: архангела Михайла, святого Юрія, повних руху і життя, Богородиці зі своєю м’якою позою, з чарівним нахилом голови.

 Дзвіниця.

На північний захід від церкви стоїть така ж жовта і велика дзвіниця Дерев’яна, два восьмерика на четверику. Має три яруси, а завершення неначе копіює верхи самої церкви. Всередині дзвіниці – міні-храм. Все в  іконах  і в рушниках.

Багато-багато років стоїть вона в центрі квітучого села ще з 1937 року. Побачила дзвіниця багато цікавого: пережила смуток, горе, але більше радощі та веселощів. На дзвіниці є другий поверх, а на ньому – наші дзвінкі і голосисті дзвони. Коли вони дзвонять то здається, що то дзвенять голосним голосом, проникаючим голосом ніжні дзвіночки. Люди кажуть, що в Розтоках найкращі дзвони на Путильський район. Є в дзвіниці 4 дзвони: один великий, два збоку (один малий і один середній) і з другого боку – середній дзвін.

Храм Святого Георгія Побідоносця

Щоб залишити слід по собі людина в своєму житті повинна: посадити дерево, викопати криницю, виховати сина, дочку

Щоб увіковічнити себе на роки і століття, люди будують храми. Розтоківчани збудували храм Святого Георгія Побідоносця МП – найвищу будівлю села Розтоки. Будівництво тривало десять років. Церкву було освячено 31 грудня 2010 року. Звичайно, цей архітектурний ансамбль, радує око жителів села Розтоки та подорожніх. Ми милуємося – новою розтоківською церквою, святого Георгія Побідоносця. Ініціатором побудови архітектурного ансамбля є житель села Розтоки – Різун Василь Антонович.

 

Дзвіниця, яка побудована в 2012 році біля церкви, має сім дзвонів. Їх милозвучний спів закликає односельчан відвідати церковний храм.

 

Каплиці 

Каплиці – це місце, де віруючі люди моляться, запалюють свічки, відкривають Богові душу. Каплиця вважається святим місцем. На території Розтік є багато каплиць.

За останні роки зведено багато каплиць в селі. Побудові каплиць сприяла значна подія.

Найстаріша каплиця на пагорбі Тарночка (х. Н. Товарниця). Вона побудована в 1938 році Рондушкою.  В ті роки за прихід до каплички господиня дарувала хустку. В середині каплички багато давніх ікон та рушників. Тепер вона знаходиться на садибі Борсук Ганни Іванівни.

Каплиці біля церкви і на цвинтарі теж були дуже старими, але їх реконструювали. На цвинтарі каплиця була перебудована Маковійчуком Борисом Танасійовичем. Біля церкви каплицю оновила сільська рада.

За останні роки зведено багато каплиць в селі. Побудові каплиць сприяла значна подія.

В Нижній Товарниці у 1994 році Яків’юком Василем Юрійовичем  була побудована  каплиця на честь Святого Василія

У 1996 році побудовані каплиці: на царині біля будинку Петрюка Степана Михайловича, каплиця побудована Різуном Юрієм Петровичем, та у Горішньому куті каплиця побудована Томнюком Василем Івановичем.  Ці каплиці люди побудували за своє здоров’я.

У 1997 році на присадибі Чепіля Василя Петровича зведено каплицю в пам’ять дружини Чепіль Валентини.

У 1999 році, в центрі села, побудована каплиця біля нового храму Святого Георгія Побідоносця. Головними фундаторами стали Пилипко Марко Ілліч, Борсук Юрій Савович, Джуряк Ярослав Данилович, Різун Василь Антонович та запрошені майстри з інших сіл. Стіни каплички викладені з блоку, а верх покритий бляхою. Всередині каплички по лівій стороні розписано Отче наш, а по правій Вірую. Як сяють всі ці стіни при світлі лампад світильників! Зовнішній вигляд каплички відрізняється від звичайної споруди тим, що над капличкою підноситься баня, яка зображує небо. Баня закінчується вгорі главою, на якій ставиться хрест, у славу глави Церкви – Ісуса Христа.

В 2002 році, в Горішньому куті села Розтоки, на крутому повороті було збудовано каплицю на честь Воздвиження чесного Животворящого Хреста Господнього. Фундатором цієї каплиці є Андрійчук Іван Степанович і його син Григорій. Каплиця побудована на повороті де часто ставалися аварії. З того часу, коли стоїть каплиця, жодної аварії не сталося. Господь оберігає людей на цій ділянці дороги. Матеріально допомагали Маковійчук Борис Танасійович, Томнюк Марко Танасійович. Ззовні каплиця поштукатурена побрискана білим піском. Купол виготовлений із бляхи, вікна та двері дерев’яні. Всередині каплиці престіл з образами, рушниками та свічником. Стіни каплички всередині гарно вибілені, на них розміщені образи та рушники. В каплиці є образи “Пресвятої Богородиці”, “Пресвятого Миколая”, “Ісуса Христа”, “Святого Георгія Пбідоносця”, “Образ святої вечері”.

Капличка “Трьох святителів” була побудована в 2000 році, яка знаходиться в селі Розтоки, х. Улога на обійсті Різуна Василя Миколайовича, який її побудував. Вона повністю складається з дерева, тільки її фундамент з природного каменю. Конструкція каплички шестикутна. Довжина стіни шестигранна 1 м 30 см. Висота каплички 2 м 70 см, висота з дахом 2 м 70 см. Дах, як і капличка, дерев’яні. Це гонта розміром 40 см на 7 см. В центрі даху розміщений хрест з дерева червоної горобини. Стіни поставлені з смерекових кругляків, розрізаних навпіл. На кутах вони кріпляться між собою в старовинний гуцульський вузол – зруб. Всередині капличка покрита лаком. Навпроти дверей під стіною з дощок явора, ясена, горіха, черешні зроблена своєрідна тумба для ікон. У центрі ікона “Трьох святителів”, зліва ікона “Матері Божої”, справа ікона “Ісуса Христа”. Також тут є такі ікони: “Покров”, “Тайна вечеря “,”Рождество” , “Воскресіння”,”Ксенії Петербурзької “.

У 2005 році побудовано шестигранну каплицю «Святих Гліба та Бориса» навпроти АЗС. Ії побудували батьки Матейчука Бориса Юрійовича, який загинув у автомобільній катастрофі.

В 2004 році збудована каплиця Дячуком Ярославом Михайловичем. Каплиця освячена на Покрову і тому названа Покровською. Ззовні каплиця викладена білою декоративною плиткою. Верх каплиці – позолочений купол з хрестом. Купол вироблений лускою, що придає йому загадковості і чарівності. Плитка ззовні викладена у формі вікон, з яких зліва є великий портрет Божої Матері, а справа велика ікона “Ісуса Христа”. Зайшовши в каплицю, одразу відчуваєш запах чорнобривців, які постійно стоять в декоративній вазочці. На центральній стіні висить образ Святої Покрови з дитям на руках. Ікона обрамлена в гарну позолочену рамку. Розміри ікони 1м на 0,5 м. Також в каплиці є ікони “Покрови”, “Святого Миколая Чудотворця “, “Ісуса Христа”, “Освячення Ісуса Іоаном у Йордані “, ” Ангела Охоронця “. У центрі каплиці престіл з іконою всіх святих, по боках якої є місце для свічок у формі двох трикутників. Це місце усипане білим ніжним піском. Всі ікони покриті вишитими рушниками. При вході стоїть вишитий “Отче Наш” – ручна робота. Тут завжди вночі горить лампадка. Власники каплиці Дячук Ярослав і Дячук Людмила садять різні квіти і облаштовують молитовницю.

У 2005 році побудовано шестигранну каплицю «Святих Гліба та Бориса» навпроти АЗС. Ії побудували батьки Матейчука Бориса Юрійовича, який загинув у автомобільній катастрофі.

У 2007 році на Царині с.Розтоки побудована капличка Трьох святих. Її фундаторами є два брати Портарюк Іван Іванович та Олексюк Дмитро Олексійович. Всередині каплиці є великий образ Трьох Святих, який намалював житель села Сергії, уродженець села Розтоки, Різун Власій Васильович. Багато інших ікон, які доповнюють внутрішній дух каплиці. Ніхто з людей не може пройти повз каплицю байдуже, не прочитавши слів, які западають в душу кожного і роблять його благородним

«Зупинись подорожній!

Тут можна подумати проте що є, але що день минає

Можна мовчки і на одинці звернутися до того, у кого віриш.

Попросити у нього благословення, здоров’я, удачі.

Прощення провин перед іншими.

Згадати живих і тих, хто подякував цьому світові.

Тут можна просто мовчки запалити свічку і сказати:

«Господи, поможи! Господи, відверни лихо!

Заступися за мене і за того, про кого прошу!

Господи не залиши мене ні в біді, ні в радості».

Оновлена капличка на хуторі Околена біля обійстя Каинича Петра Семеновича. Побудована в честь захоронених там бійців УПА 1945-1947 роках.

У 2007 році реставровано капличку біля річки Черемош Матіосом Миколою Григоровичем, яка була побудована ще у 40 роках ХХІ ст.. Вона вистояла перед різними природними стихіями (повені, буревії)

8 жовтня 1997 року було споруджено хрест висотою більше двох метрів поблизу школи навпроти церкви. На хресті зроблено надпис:

«Вічна і світла пам’ять

братам і сестрам,

полягли у боротьбі за волю

і свободу нашої неньки-України

і не знайшли притулку

на рідній землі».

Кожного року на Покрову тут відбувається Богослужіння і згадується всіх загиблих, що полягли за свободу нашої неньки-України