Традиції Розтоки

Людське безсмертя зроду і до роду.

Увись росте – з коріння родоводу,

І тільки той,у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, –

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

Невпинно летить час, мчать роки.

Міняються покоління.

Життя дарує нам безцінне багатство,

повільно накопичене протягом віків,

– духовну спадщину багатющий запас звичаїв і традицій.

Зберегти духовність наших предків ми зобов’язані, бо вся вона пронизана великою любов’ю, повагою і шаною до людей. Припадаючи спраглими вустами до глибинних народних джерел мудрості, потрібно робити так, щоб ніколи не переривався ланцюжок поколінь, щоб сучасне завжди було добрим здовженням минулого, щоб у супроводі народних звичаїв народжувались, хрестились, вінчались, храмували і жили всі прийдешні покоління.

Братство – колядники у Розтоках  

Великдень у Розтоках.

«Писанкова історія родини Чев”юк»

 

  

«Свято Врожаю»

                     Вже більше 45 років Розтоківська школа  проводить традиційне свято Врожаю. Започаткувала це дійство вчитель біології Євдощак Василина Федорівна, яка є душею цього заходу,

учасниками свята є учні, вчителі, батьки, адміністрація села.

Свято розпочинається аналізом роботи учнів на пришкільній ділянці, підводяться підсумки з сільського – господарської праці за літо.

Зі словами подяки за сумлінну працю звертається директор школи Пасарюк Віра Степанівна, яка зачитує наказ і вручає кращим із кращих почесні грамоти.

Після урочистої частини розпочинається свято.

І лине музика … І звучать пісні, загадки, прислів’я про осінь …

Під час підготовки до свята діти удосконалюють свої вміння сервірувати столи, збагачують свої вміння і здібності, естетичні смаки кулінарного мистецтва.

Кожен клас готує страви з певної культури і захищає його художнім номером : коломийки, вірші, танці, гуморески, розповіді про культури.

На столах – різноманітні страви з овочів : тут і « Бурякові бочечки », пироги з яблуками, салати «Гніздечко», «Карпатські гори», «Лісове чудо», «Полонинська ватра», «Диво», і страви з часника – «Часникове диво», «Карибське острів», «Часникова фантазія», і корисна капуста – вареники з капустою, голубці, пиріг з капустою, і вироби з хліба – торти, тістечка, налисники.

Традиційно працює журі, яке визначає найкращу підготовку класу до свята.

Заключним етапом свята є проведення конкурсу «Міс Осінь». Дефіле осінніх красунь викликає захоплення від креативності, оригінальності , яскравості ідей створення костюма.

Ніхто не залишається байдужим на цьому святі. Всі з нетерпінням чекають наступної осені

СКРИНЯ 3 ВІНОМ

Неповторною є культура Гуцульщини, її чарівні мелодії, звичаї та обряди. Це край, де ніщо не зникло безслідно. Гуцул – то є щедра і добра душа. Він ніколи не ховав свого таланту, своєї унікальної душі у скриню.

При школі постійно діє фольклорно – етнографічний колектив «Скриня», який є неодноразовим переможцем районних та обласних конкурсів.

Отож, загляньмо в гуцульську оселю, де своєрідним таїнством є скриня, в якій власними руками складалося віно. Воно засвідчувало майстерність дівчини, бо все мало бути зроблено власними руками.

Гей будем віно рахувати,

Чи не любила-с, дівчино, спати?

І що напряла, і що наткала –

Що в скрині маєш, з чим си віддала?

А в скрині дівчини повинно бути: джєрга, верені, скатерть, сардак, запаска, кептарі, сорочки, хустки, рушники, постоли, політики, пацерки, рантух.

(Віно складають у скриню)

Ой, місяцю, файний князю,

Світиш серед неба

Скажи мені кілько в скрині,

приданого треба?

 

Скажи мені чи справуюсь,

Чи вподобі скриня?

Чи з ми вийде у мїсниці

файненька ґаздиня?

 

Світит місяць серед неба,

Та й собі смієтси,

Молоденька дівчинонька,

Уже віддаєтси.

 

Вже відходить дівчинонька

Від свого порога,

Найшов місяць відданиці

Хлопця молодого

 

Дружка. Марічко, а хлопець є? А скриня готова? Утвори -но скриню, Марічко, що там маєш?

 

Відданиця. А тут я придбала і заховала у скриню найкращу сорочку у якій я буду під вінок ставати і в могилу лягати.

Цю сорочку від вінчання не треба вбирати, аж до смерти цю сорочку у скрині тримати.

 

– А ці сорочки на будень повишивала, а ця сорочка святошна…

А ця – найкраща, найдорожча.

Летів голуб понад хатов

Тай сів на кедрину

Кому шиєш, файна дівко,

Шовком шию ще не знаю,

Та ще буде знати

 

Хто прийдетсн їй до росту

Той буде вбирати

Хто прийдетси їй до росту

Той буде носити

Поможи ми, милий Боже,

Цілий рік з ним жити

 

Поможи ми, милий Боже,

Вік провікувати

Щоб за другу розлучницю

Мені не гадати

Дружка. А постолєта маєш?

 

Відданиця. Маю, аж дві парй; дєдьо вшили. Оці з свинської шкіри на кожний день, а ці з телячої на свєта.

 

Та не буде дівчинонька.

Босою ходити

Треба дівці – відданиці

Постолєта ушити.

 

Єк на свєта, то телячі

Єк на будень – свинські

Буде наша дівчинонька

Виглядати пански

 

Запасочки сирмовеньки,

Пацерки великі,

Поясочки широченькі

У скрині набиті”

 

Запасочки має бути,

Та й не одна в скрині

По запаску впізнавали

Шото за ґазд й ні

 

У скрині кожної дівчини мало бути декілька Пусток, бо по кількості хусток під час вінчання, визнавали посаг дівчини

 

Сватай, хлопче, тоту дівку,

Що в білій хустині,

Буде з неї добра жінка

І файна ґаздиня.

 

Дівчинонько, дівчинонько

У червоній хустці,

Коби далась цілуватись,

То дав би три хустці.

 

Ой чия ж ти дівчинонька

В шальовій хустині.

А вона си гонорує,

Що фустки у скрині.

 

Завій, вітре, завій, вітре

За гай зелененький,

Та завили дівчиноньку

В рантушок біленький.

 

(Виходить відданиця в рантуху бо рантух, то є символ дівочої чистоти, обов’язкова ознака весільного обряду).

 

А рушничок, єк цвіточок,

Єк папірчик білий.

Із тканими рушниками

Світ дівчині милий.

 

Рушничком зв’язували руки молодим при вінчані.

На рушничок схиляли голову коли з хлібом – сіллю зустрічали її у чоловіковій родині.

Рушничок стояв над головами молодих при весільному застіллі

Рушничок клали на калачі, коли обдаровували ним хрещених чи весільних батьків.

Рушники нагадують господарям повсякчас про їхню велику місію, взяту перед Богом, – навертати на добро молоду родину у її життєвій дорозі.

 

А на цему рушничкові,

Ясна позолота

Ми наткали, би не брала

Ворогів лихота

 

“Гуцуліє – Гуцульщино,

Краю чистих криниць…”

Скільки ще не звідано та не вивчено твоїх таїн!

Бо мало любити рідний край, його культуру, звичаї, традиції, а треба ще їх знати й берегти.

 

В кожній хаті гуцулів

Та скриня стояла

А в ту скриню дівчинонька

свій посаг складала

(складають рушники).

 

Чим багатша дівчинонька,

Тим багатша скриня.

Єк в дівчини файне віно,

Вона файна ґаздиня.

 

Моя Гуцульщино,

Мій радісний світе,

Я лину до тебе

Щодня й уві сні,

Щоб знову почути

Чарівну трембіту,

Бо спів її в серці

З дитинства в мені.