Культура Селятин

Мистецька студія-керівник Рогозняк В.Т.

КУЛЬТУРНИМИ СТЕЖКАМИ СЕЛЯТИНА

Легенди

Діялося це давним-давно, коли наші гори чужинці топтали, а людей у неволю забирали, за мурами високими, в темницях роками тримали.

Якось зійшлася громада на свою сходку на пораду, аби зговоритися і оборонити дівчину-красуню, не дати її ворогам на потіху.

Тридцять днів і тридцять ночей каміння з затінків  носили, а з лісу жердини возили. Від так триметровим тином-стіною село відгородили, аби людолови сюди не ходили. Мур-стіна на тридцятий день майже готовою була. Раптом вдарили в усі церковні дзвони. А люди знали – то тривога, то знак, що вража сила на конях та фірах-колісницях недалеко. Збунтувалося село. За тин усі ся заховали, каміння гори нагребли і ворогів там стерегли. І виступив поперед усіх найстарший, йому було літ зо сто, а може й більше, а силу добру мав, бо як крикнув, то й п’ятий грунь здригнувся. Як нужда на селянина, так гнів народний впав на вражу силу. Каміння те звалило з ніг турків, а з тих пір люди поселення своє назвали Селотином, нині ж – Селятин.

Записав М.О.Ревуцький

 с.Селятин в 1968 році від Е.Космачової.

 

 

Легенди про Селятин

 

 

 

…Не по писаній історії, а по легенді, що передавалась з покоління в покоління, в роки кріпацького життя часів австро-угорської монархії, зустрілись у міжгір’ї Карпат кріпаки Гурдіш та Дутчак з Ужгородського повіту з втікачами Марочком та Михном з Галичини.

 

Вільні від утиску, принижень і образ панів чотири карпатських козаки-гуцули заснували це місто в затишній, вічно сонячній долині Карпатських гір.

 

Казково мальовнича гора Костилева, що з’єднується з вічнозеленою від сосен і смерек горою Лупшин, загороджує долину від найменшого подиху вітру від сходу.

 

З півдня, одягнені в своєрідне лісове вбрання, підпирають небо горбами високі гори Дітча та Магора.

 

З заходу височить кругла за формою Панюкова кечера, і ніби від неї тягнуться чудові верховини Штивйори та Мінти, з підніжжя яких могутнім фонтаном виривається бурхливий потік Ропочів, що з швидкістю падаючого каменя несе запінені хвилі в Сучаву. Казкова і неповторна тут краса Карпат. Навкруги все різнобарвне, неодноманітне. Йдучи попід горою Мінти ви потрапите на джерело цілющих сірчаних вод. Завжди свіже життєдайне гірське повітря, лікувальні сірчані джерела роблять цей куточок кращим місцем для санаторіїв, для лікування і відпочинку.

 

Біля підніжжя гори Лупшин, на правому березі Сучави, ви гущавині соснових та букових лісів понад двісті років тому виросли перші чотири будинки. До нових поселенців щороку прибували і біля них оселялись втікачі з Галичини та з Закарпатської Русі.

 

За легендою, що йде своїми коріннями в глибину віків, але близька до дійсності хати перших поселенців обгороджувалися високим тином, який служив захистом не тільки від хижих звірів, а й від волохів-розбійників. З поширенням селища , поширювався і навколо нього тин.

 

Минали роки, зростала кількість хат, і селище це стали називати «Село в тину», а згодом його стали іменувати Селетін.

 

Така близька до дійсності легенда про виникнення Селетина.

 

 

 

 

 

 

 

«Альманах Буковини», 1946

 

Рубрика «Визначні місця Буковини»

 

Вибірка із статті Антона Ященка «Місто в Міжгір’ї»

Рогозняк Валентинеа Танасіївна