Духовність Слобода-Банилів

Духовність

 

Релігія і духовне життя жителів Слободи-Банилова
Релігійне життя жителів села змінюється в другій половині ХVIII ст. Проблема цвинтаря була остаточно вирішена, в 1795 році, коли житель села Білава Дмитро Георгійович дарує для цього свою землю. (За переказом жительки села Гавалешко Василини). Одночасно, в цей же час, будується на цьому цвинтарі і сільська церква. Таким село у своїх повсякденних турботах залишається до 1848 року. Підписання імператором Фердінандом І 17 квітня 1848 року „Декрету про скасування кріпосного права” дало поштовх у розвитку села. А побудована в 1796 році церква, прослужила людям майже 100 років. В 1889 році рід час чергової, важкої для жителів прибережних ландшафтів повені, коли постала загроза змиву водою. як цвинтаря так і церкви – останню за рішенням сільської громади було розібрано в 1889 році. До речі, вона знаходилася на старому цвинтарі на північ від приміщення сільської ради, а на місці вівтаря до 1964 року стояла побудована людьми каплиця. В той же час, коли була побудована ця перша церква, село остаточно визначається, як окрема адміністративна одиниця.
І знову перед громадянами села постало питання, де будувати нову церкву. Це питання допоміг вирішити житель с. Княже Івано-Франківської обл., онуки і правнуки, якого проживають в с. Прутівка Снятинського району тієї ж області, а дві сестри проживали в с.Банилів Вижницького району – Йосафат Кибич (по батькові не встановлено автором), який подарував землю під будівництво. Через 3-4 роки, а саме в 1893 отець О.Монастирський висвячує новозбудовану сільську церкву св. Дмитрія.

Фото церкви
В той же приблизно час було перенесено і сільський цвинтар. Достовірно відомо, що старий цвинтар ще в 1889 році він був ще діючим, до сьогодні збереглося надгріб′я-поховання датоване 04.02.1889 р. – похований хлопчик Ісідор (4 роки)., то можна сміливо сказати, що сьогоднішній цвинтар відкрито десь в 1892 – 1893 рр. Так, як одно із перших, але не перше поховання датоване 1897 роком(збереглися надписи на хресті).

Фото цвинтар

 

Ще на початку 60-х років минулого століття в церкві була фотографія парафіян, які внесли найбільші пожертвування, але вона не збереглася, а ось документи про цю благодійну справу збереглися. Ось копія цього документу:
Спис
осіб, які пожертвували кошти:
Костянтин і Ірина Стасюк – 12 $ , Іван Стасюк -12, Костянтин Єдинак (галичанин) – 15, Микола Синявський -12, Роман Дорош (галичанин) – 12, Афанасій Фльора – 10, Олексій і Марія Фльора – 7, Дмитро Григоращук – 6, Стефан Флора – 5, Костянтин Гнатюк (галичанин) – 5, Йоан Токар – 3, Владик Синявський – 3, Георгій Криль (Югославія)- 3, Стасюк Василь Костянтинович – 2, Йосип Волинський – 2, Георгій Яковенко (українець) – 2, Олексій Маліцький (галичанин) – 2, Генріх Дорош (галичанин) – 2, Параскева Джонсон – 2, Клим Мосіянко (українець) – 1, Франк Кохановський (українець) – 1, Петро Пастернак (українець) – 1
Всього-120$.
Пам’ятна таблиця , постарана 1 травня 1925 року і підписана отцем Миколаєм Адамом, та епітропами Георгієм Білавою, Захарієм Боргеном, Михайлом Кошманом.
(Перенесено без змін. Авт.)
Цей „Спис осіб” багато про що промовляє: насамперед, про багатонаціональність у вирішенні складних для села проблем і особливо в галузі духовно – культурного напрямку. Слід пригадати, що 1 долар США на той час коштував від 500 до 1000 леїв, а одна корова від 2,5 до 5 тис. леїв. Але ж були закуплені і другі два дзвони.

Сучасний вигляд дзвінниці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28 серпня 2014 року в нашому селі на кошти Левона Аршановича Тертеряна була відкрита каплиця на пам’ять про воїнів Великої Вітчизняної війни.

 

 

 

 

 

 

 

 

До Дня Пам’яті жертв голодомору відбулось покладання квітів до пам’тного хреста!