Культура Волока в

Культура

У кожної людини на світі є своя маленька батьківщина. З якою її пов’язує нерозривними вузами пам’ять про прожите. До неї людина прикипає серцем і вона здається наймилішою у світі-тут народилися, зростали і мужніли. Волока – земля золотого поля і блакитного неба. Стільки ти звідала всього за суворі роки ,топтали тебе і плюндрували красу твою, але вистояла, багато сліз виплакано, згинула війна.
Для чого народжується людина на землі? В чому сенс нашого буття? Напевно у кожної людини на землі настає момент ,коли вона ставить перед собою таке запитання . І в тому він і полягає той сенс, щоб відповідь на це запитання потрібно дати справою,а не словом – «справою життя». Сільські майстрині вишивають свої роботи. Дивує. У щоденній роботі та клопотах, коли треба доглядати худобу та обійстя, працювати на полі – вони встигають вишивати.
Вони дійсно відчувають задоволення від того, що роблять -це і рушник, і сорочка, а хіба тільки це. Здається люди ,що живуть у Волоці настільки люблять землю, що відчувають справжню тайну закладену у маленькій зернині ,що падає у вологий ґрунт, проростає колосками. Праця сільських людей -це творчість, адже у все ,що роблять вкладають часточку своєї душі і в рушники ,які вишивають ,і в сорочки. Вони відчувають задоволення від того, що син і дочка вдягають вишивану сорочку та прикрашають рушниками свої оселі.
Рушник здається всміхається веселкою – це справжня творчість-творчість простих людей. Адже майстрині вишивають життя.
Слід відзначити , що без вишитих виробів Завацької Олесі, Проданюк Зінаїди, Петровської Емілії не обходиться жодного виступу де б не були представлені роботи народних вишивальниць. Вишитими рушниками, жіночими та чоловічими сорочками захоплюються всі односельчани.
Центром дозвілля молоді зібрань є клуб, який звели на кошти колгоспу ім.О.Кобилянської та за допомогою жителів села. Завідуючий клубом Думич Полікарп Калинович, у своїй роботі опирається на місцеві традиції та обряди. Завдяки пошуковій роботі культпрацівника проводяться українські вечорниці, весільні обряди, вертепні дійства зимових та інших народних свят, розважальні заходи, проводяться тижні мистецтв, урочистості з нагоди свят.
Ми переконалися, що коли керівництво села не на словах, а на ділі дбає про добробут односельців, то й негаразди зникають, відроджуються давні традиції, культура. Бажаємо всім українським селам подібного відродження.