Освіта Бабине

В австрійському  періоді  Івонческул Назарій проживав у с. Карапчів Вижницького району на куті Бабин. Він був шляхтичем, людиною грамотною, глибоко віруючою.  Дбав він про освіту не тільки своїх дітей, але й про освіту дітей кута Бабин. Приміщення для школи на хуторі не вистачало, то дід виділив у своїй хаті кімнату для школи, постарався, щоб прислали вчительку, якій також дав кімнату та забезпечив її повне утримання її звали п. Лісовська, родом з Галичини. Книжками дітей також забезпечував Назарій Івонческул.

У жовтні 1910 року відкривається в куті Бабин нова однокласна, з двома паралельними класами  школа, заняття в якій проводив помічник учителя Михайло Цюпало.

Станом на 31.12.1913 року в Бабині існувала однокласна школа, де навчалось 126 учнів, з них 72 хлопчики і 54 дівчинки. За віросповідуванням: 121 православних та 5 іудеїв. Для 121 учня була рідна  мова – українська, а для 5 – німецька. Учителями були: Ілларій Сава та Анна Керпецька – обоє українці.

У 1924 – 1925 н.р. вчителями Бабинської школи були: Микола Фотій – завідуючий, Глікерія Івонеско – вчителька.

В 1927 році на Буковині не було не тільки жодної української школи, але й не вивчалася українська мова як предмет у школі і навіть приватно

За  станом на 1 серпня 1929 року у трьохкласній школі Бабина 96 дітей було записано до школи, відвідувало школу – 90 учнів. Вчителями школи Карапчів – Бабин були: Микола Нигайчук – румун, Микола Фотій – українець, Глікерія Лисюк – українка.

Приміщення для навчання школи в Бабині винаймалось у Щербана Д. Т. до зведення будинку школи – симирічки в 1932 році.

У 1937 році навчання  українською мовою приватно вважалось злочином. Заборонялося розмовляти нею навіть у громадських місцях і побуті.

Шкільну мережу доводилося відновлювати у дуже несприятливих умовах війни і майже піврічного перебування села у прифронтовій смузі. Учням через брак зошитів доводилося писати на різних клаптиках паперу не чорнилом, яким почали забезпечувати з 1952 -53 рр., а соком бузини. Підручників теж  катастрофічно  не вистачало. В школах бракувало учителів, а ті, кого радянська влада присилала, не завжди мали відповідну освіту і досвід роботи.

Початкова школа Карапчів – Бабин – завідуюча Галина Тихонівна Заболотська. Учителі: Олександр Митрофанович Іменинник, Марія Павлівна Перчук. Керівників шкіл у перші роки міняли дуже часто. Школу Карапчів – Бабин Г. Т. Заболотська очолювала у 1946-1947 рр., Параска Сергієвна Овсієнко (1947-1948 рр.), Галина Антонівна Олійник (1949-1952рр., Ярослав Дмитрович Миронюк (1952 – 1955 рр.).

Питання відвідування учнями шкіл приділяв увагу виконком Карапчівської сільської ради. Однією з причин не відвідування учнями школи була відсутність дитячих ясел, що змушувало батьків залишати малят на старших дітей. 1 червня 1951 року виконком  Карапчівської сільської ради вирішив терміново відкрити дитячі ясла в центрі села і на другій бригаді колгоспу ім.. Ворошилова на хуторі Бабин. Бабинські учні активно брали участь в культурному житті села.

З  60 –х років  Бабинською восьмирічною школою керували:  Юліан Миколайович Радевич протягом 1957 – 1963 років, Леонід Михайлович Сорочинський у 1963 – 1967 рр., Т. М. Косаня у 1967-1968 рр., Павло Юхимович Карманов  у 1968-1975 рр., Наталка Тодорівна Щербан у 1975 – 1979 р.р., Марія Іллівна Вержак у 1979-1988 рр, Іван Миколайович Гаврилюк з 1988 року по сьогоднішній день.

Освітяни с. Бабине доклали чимало зусиль до здійснення процесу відродження національної школи, утвердження в ній гуманістичних і демократичних засад з пріоритетом загальнолюдських цінностей і моралі, рідної мови, культури, історії, буковинських звичаїв і традицій. У школі введені факультатив, а потім і предмет народознавства. Як наслідок, 22 квітня 1997 року районний відділ освіти Вижницької райдержадміністрації за підсумками проведення 1-ї учнівської науково – практичної конференції з українознавства нагородив грамотою та присвоїв звання « Дипломант» учениці Бабинської ЗОШ І-ІІ ступенів  – Тіней Наталії Миколаївні (9 клас). Осередки « Просвіти» школи багато працюють з учнівською молоддю, залучаючи її до збирання матеріалів з історії села, проведення різних тематичних вечорів, лекцій, вікторин, зустрічей з цікавими людьми, випуску шкільних стінних газет, вечорів сімейного читання, вшанування цікавих людей, проведення краєзнавчих вечорів, дитячих ранків, днів поезії

місцевих авторів та багато інших. Просвітяни школи постійні активні учасники Свят Української мови, науково – практичних конференцій з циклу « Гуцули буковинського краю: реалії, проблеми, перспективи розвитку», щорічних з 1994 року районних конкурсів художнього читання « Нам треба голосу Тараса».