Традиції Бережонка

Традиції

Жителі нашого села вміють не тільки чесно трудитись, а й відпочивати, гідно примножувати і зберігати традиції рідного села.
Великдень – найвеличніше свято року, установлене на згадку Воскресіння Ісуса Христа, яке відбулося на третій день після його смерті. Цьому святу передує довготривалий піст. В цей піст обов’язково потрібно посповідатися і причаститися – очиститися від усяких гріхів .
Тиждень перед Великоднем називають великим, або Страсним, бо в ньому відбуваються Страсті Господні. Найважливіші дні цього тижня починаються від четверга.
В нашому селі його називають «чистим». У чистий Четвер до схід сонця дівчата купаються у річці Бережонка і просять у водиці дівочої краси
Удосвіта господарі прибирають обійстя, а господині прибирають у хаті. Всі стараються у Чистий Четвер постригтися, щоб не боліла голова і не випадало волосся. Після вечірньої служби з церкви несуть додому « страсні свічки « ,(щоб
Не загасли ), випалюють ними хрест на дверях, щоб оберігав від нечистої сили.
У страсну П’ятницю люди нічого наїдять до виносу плащаниці з вівтаря, Нічого не роблять в цей день. А пекти паску можна. під час випікання паски бажано, щоб нікого не було в хаті, нічого не можна позичати в цей день. Куштувати паску не можна. Садовлять паску в піч з молитвою, витягують теж
Лопату, якою посадили паску в піч, з рук не випускають а роблять нею у кожному кутку хрест і загадують бажання, – щоб діти росли пишні та здорові, як паски і т.д.
А найбільш важливим складником великодніх святкувань є освячення паски. О 24-ій годині Великодні дзвони сповіщають про початок Богослужіння.
Великодні кошики з писанками, колбасою, сиром, яйцями і ін., вже готові
Немає такого односельця, щоб в цей день не прийшов до божого дому, не посвятив паску. Після освячення всі щасливі і повертаються додому, Три рази з кошиком обходять двір будинок і тоді куштують паску, вітаючи один одного словами
« Христос воскрес !»
« Воістину воскрес !»
А яку радість приносить нам Різдво. Святкують Різдво Христове у нашому селі 6 січня. У святі Різдва Христового є свої особливості, традиції, закони.
Перше – це піст.
Друге – сповідь. Перед Різдвяними святами йдуть до церкви сповідатися і причащатися.
Саме на Святий вечір треба скупатися, одягти чисту одежу. Господар повинен заготовити на всі свята дров, навести порядок у дворі. Господиня має свою роботу в домі: готує страви. а діти одягають різдвяну ялинку.
На Свят-вечорі повинно бути 12 страв: кутя з пшениці, смажена риба, гриби, пісні голубці, вінегрет, вареники з маком, оселедець, узвар, квасоля, біб, пампушки.

 

 

На куточок стола кладуть дві хлібини або калачі, щоб не бракувало ні тата, ні мами. Під стіл кладуть сіно. То своєрідні Божі ясельця, в яких народився Ісусик. Під скатерку кладуть гроші, щоб велися вони до другого Різдва. В куток кімнати кладуть зубок часнику, щоб відганяв злі сили. Після хтось з дітей лізе під стіл і кукурікає, гавкає, мукає, хрюкає, щоб велося господарство. І перш ніж узяти у руки ложку, моляться Богу. Господар тричі хрестить пшеничну кутю і їдять її першою. Другу ложку куті підкидають до стелі – на урожай. А далі вже їдять інші страви. Після вечері кидають кутю в криницю, щоб не висихала, дають трішки корові, овечці, курчатам, коневі і т.д.
Решту куті залишають на столі для померлих. Якщо є дівчата на заміжжя, то вона бере ложки після вечері, виходить на вулицю і стукає ними. З якої сторони почує гавкання собак, то з тієї буде її суджений.
А далі під кожним вікном звучать колядки, які славлять народження Христа.

Народження дитини

Весела, рада, Боже мій!
Несе додому свого Йвана.
1 їй здається, все село
Весь день дивилося на його,
Що тільки й дива там було,
А більше не було нічого.
Щаслива!
(Т.Шевченко.)
Так само, як і життя природи, сонця, життя людини поділене на чотири основні частини: народження, розвиток, старіння і смерть. Переломні моменти в житті людини відзначаються багатою обрядовістю. Скажімо, родинна обрядовість, весілля, похоронна обрядовість. Дві перші спрямовані на заклинання доброї долі, добробуту, благополуччя. Остання – на забезпечення благополуччя в потойбічному світі, в який вірила давня людина.
Народження дитини, як і народження сонця, – це початок. Як і будь-який початок, момент урочистий, незвичайний, коли, як і в момент сходу або народження (на Коляду) сонця або момент світостворення відбувається боротьба добрих і злих сил. Щоб забезпечити перемогу добрих сил, людина виконувала різні магічні дії
На добру долю ворожили, заклинали її ще до народження дитини. І тому для матері, яка носила в собі зародок нового життя, було чимало різних заборон. Всі вони спрямовані на те, щоб якісь необережні дії на пошкодили в майбутньому дитині, її характеру, її долі.
Коли народилась дитина, проводили різні магічні дії, щоб забезпечити їй таку долю, як хотіла мати.
Пуповину хлопчика відсікали ножем на сокирі, поліні, пізніше – на книзі, а дівчинки на веретені. Щоб дівчинка у майбутньому вчилась прясти, хлопець – рубати дрова.
Купали дівчинку і хлопця в любистку, щоб їх любили. Коли купали дівчинку, доливали молоко і сипали цукор, щоб вона була гарною і щоб її любили. Для хлопчика клали шматочок сталі, щоб був міцним, мужнім. На перше купання кидали в воду монетки, вугілля, пшоно, хліб, житню солому, трави. Перший раз купали на другий чи третій день.
З дівчинки після купання воду виливали на поріг, щоб швидше вийшла заміж. У купіль кидали жменю сінця, бо в ньому є всі квіточки, лікарські трави. Кидали любисток і настоювали в печі купіль. Купали дитину тільки перед заходом сонця. По заході сонця купати вже не можна було.
Після купання “міряють” ліктиком до колінця, щоб рівніша спинка була. А тоді замотують у тепленьку пелюшку, в ряденце, і – на піч. Воно й спить собі. Буває, що і в купелі засне…
– Обряд хрещення – коли дитину хрестили в церкві і піп давав їй ім’я. Хрестили на другий день і брали названих батьків – кумів. Кумів вважали другими батьками, казали: “хрещений батько” і “хрещена мати”. Який кум, така буде й дитина. Це також було своєрідне заклинання доброї долі.
Ім’я дитині давав піп у церкві під час хрещення. Називав ім’ям того святого, в чий день народився, Миколи, Петра, Дмитра, Марії. Рушники, хрестик на шиї в дитини, свічка, що горіла вночі-все це було оберегом.
– В колиску клали ніж, ножиці або шпильку. Батько забивав у поріг два гвіздки, як мали прийти одвідувать.
– Під подушку клали вугілля з печі, хліб і сіль, освячені маківки. Це пече, як сонце. Оберегом був і червоний колір. Це колір сонця. Дитину перев’язували червоною
хусточкою або поясом. Коли мале дитя було в колисці, мати співала колискових пісень
.

Весілля це найбільш яскраве дійство яке відбувається в нашому селі.

Весіллю передує злагода. Вона може проводитись за пів року, до весілля. Злагода (заручини), проводяться в молодої. Батьки нареченої готують до цього дня пишне застілля. Коли приходять батьки нареченого, разом з ним до дому нареченої, то привітавшись починають бесіду такими словами : «Чи не буде у вас пане господарю, телички на продаж ?
Господар відповідає, що є теличка на продаж. Зав’язується щира бесіда, яка закінчується тим, що встановлюється дата весілля Потім свати запрошуються за стіл і бенкетування проходить до опівночі.
Весілля може проводитись у нареченого або нареченої разом,
а в більшості окремо. Зразу ж після заручин починається підготовка до весілля. Заздалегідь замовляється кухарка музиканти, палатки для столів і танців. Господиня розводить: свині, качата, курчата, індичата. А далі проводиться якщо потрібно ремонт оселі. Також заздалегідь виготовляються прикраси, квіти для палаток. Для наречених закуповується все необхідне для весільного обряду. Господар і господиня вирішують на скільки пар буде весілля і відповідно узгоджують ці питання з кухаркою. За дві неділі до весілля наречені запрошують гостей.
В останній тиждень перед весіллям у четвер шиють вінок. По нашим звичаям вінок повинна шити матка молодої і вона повинна встигнути до заходу сонця, теж саме відбувається і у нареченого при тому обряді співають співанки.
Коли вінок дошитий батьки молодої чи молодого повинні відкупити його у матки при цьому жінки співають :
Приступіть татку,
Приступіть мамко до новенького двору
До тесового столу.
Скупіть віночок від свашечок, маточок,
Ні срібними, ні золотими, віночок купляти.
Лишіть щастячко, та здоров’ячко, дочку вінчувати
Коли вже батьки відкупили віночок у матки, вони кличуть доньку до хати,щоб клонити вінок.
Ой виходи рідний тату тай проси.
Ой виходи рідна мамко тай проси.
Прошу , прошу наша донько до хати.
Маймо тобі злотний вінець дарувати.
Ідіть, ідіть рідний татку і я піду,
Ідіть, ідіть рідна мамко я піду,
Благословіть мій вінок я ввійду.
Треба нам злотарика просити,
Щоб прийшов цей віночок злотити.
Наш злотарик молоденький у Львові,
Зари буде цей віночок готовий.

Коли приходить молода , батьки клонять вінок, при цьому співають:

В саду а там винна яблученька,
Відчихла си галузочка.
Ни галузка то си ломила,
Тато з мамов вінок клонили
Не папороть паде, тато вінок кладе
Чи ти мене мамко у меду купала,
Що ти мені мамко цей вінок поклала.
Я в меду некупала , але в материнці,
Ой дай боже дочекати найменшій дитинці.
А в нареченого співають так:
Де си заділи де си поділи.
Молодого тато,
Чому не вийдуть, не прийдуть,
До тисового столу.
Щоби відкупити віночок,
Від маточок.
Ой татко вийшли, ой мамка вийшли,
До тисового столу приступили
Віночок від маточок відкупили,
Молодому на голову
Вінок клонили.
А в неділю зранку наречена збирається до шлюбу і їй співають:
Литє павучки та й у три рядки,
Зозулька напереді
Наша молода, так як ягода,
До шлюбу си збирає:
Дай мні ся збирайте,
Дай мні мамко посилайте,
Чи у гай ,чи в діброву.
Ні в гай, ні в діброву
Лише до божого дому.
Сонечко сходить сіяє
Молоденька ворон коня впрягає
Ой виходи рідна мамка питає
Ой куди так рано збираєш,
Що ворон коня впрягаєш.
До зброю рідна мамко,до зброю,
Не мила си би дочка з тобою.
Коли вже молода зібрана в хаті збираються дружки, рідні, батьки. Вибирається хтось з рідні, хто вміє казати прощу.
Проща, це так зване благословення молодої, яке говориться перед тим, як іти до церкви.
Після того, як сказали прощу, батько з мамою клонять калачі, тоді вже молода може йти до шлюбу.
Червона калиночка з галузками,
Славна наша молоденька з дружечками.
Червона калиночка білий цвіт,
Засіяла молоденька на весь світ.
А червона калиночка гілля гне,а вже
Наша молоденька до шлюбу йде.
Коли вже наречена близько коло церкви то жінки починають співати:
Ой пане, пане батьку наш
Ой пане,пане батьку наш
Тай звінчайте обох діточок з межи нас
Тай звінчайте обох діточок з межи нас
Одну дитиночку Михайла.
Другу дитиночку Марію
Нема попа дома,
Пішов піп до Львова.
Ключики купити
Тай нам церкву розмикати.
Наречені заходять до церкви, після того як їх піп повінчав роз´їхаються, молодий до себе до дому, а молода до себе до дому.
Коли вже молода прийшла до дому, починають сходитися
Гості, і якщо вони зійшлися починають заводитися за столи.
Всі гості запрошуються до столів,і пригощаються, доволі посидівши,люди виходять з-за столів до танцю як у нас говорять. І через деякий час приїхає молодий за молодою .
Ой що то за колясочка брикнула на мості,
Ой що то за гості мамко.
По тебе моя донько,по тебе.
Не дай мене рідна мамко від себе,
У комору поза себе сховай мене.
Як тебе рідна донько не дати,
Як стоїть сімсот бояр кругом хати,
Щоб тебе моя донько взяти.
Наречений стає з своїми дружбами в ряд і назустріч до воріт виходить молода при тому гості молодого співають:
Потім молодого з молодою заводять в палатку за столи,
але перед тим як завести, при вході батьки молодої стелять під ноги молодим полотенце і клонять колачі.
Вийди мамко з щирим серцем
Тай застели полотенце.
Тай з добрими гадочками.
На калиночці дві ягідочці.
Розшири свату хату,
Кам’янові стіни, щоби бояри сіли.
Сіли бояри,сіли аж си здригнули стіни.
Не так вони ся здригнули,
Як бояри нап’ються.

Ой за столом свічка горить.
Ой за столом квітка сидить.
Ой як то би свічку загасити,
Щоби собі квітку взяти
А ми свічку загасимо,
Квітку з собов візьмемо.
Молода з дружками йде поперед за столи. Починається зкуповування дружок, тобто дружки мають при собі подарки, які дружби повинні відкупити у них. Потім коли дружби скупили дружок, виводять їх за столів і разом всі йдуть гуляти гуцулку. Молода залишається сама за столом і тоді приводять братчика меншого який є в родині. По звичаям, він повинен за гроші продати молоду, нареченому.
По звичаям молодий забирає наречену до себе на весілля, але перед цим вона за все дякує батькам, і гостям,що прийшли розділити її радість.
В наших краях весілля – 2 дні, в більшості неділя, понеділок.
Другий день на вечір збираються гості,їх відповідно садять за святкові столи. За нашими звичаями, оскільки молодої немає , бо вона в молодого , то люди величають матку з батьком співаючи до них такі співанки:
До батька ледом, ледом,
В батька горівка з медо.
Куда батько йшов,
Васильчик зійшов.
А в нас батько молоденький,
А в нас батько пишний.
А в нас батько такий файний,
Як колач пшеничний.

До матки ледом, ледом,
В матки горілка з медом.
Куда матка йшла,
Туда руточка зійшла,
Руточка зійшла,
В нас маточка молоденька.
А в нас матка молоденька,
А в нас матка пишна.
А в нас матка така файна,
Як булка пшенична.
Після цих співанок матка з батьком починають частувати гостей не обминаючи нікого. Батько кожному гостеві наливає вина а матка пригощає цукерками і медом.
Згодом прижають молоді їх весело зустрічають музичним маршом. Починається розгулювання вінка, тобто з молодої знімається вінок ї по черзі надівається на всіх не заміжніх дівчат, в той час, як хлопці приміряють костюм молодого. І так беруть пару хлопця і дівчину, які розгулюють вінок під аплодисменти всіх гостей .
Отак і відбуваються весілля в моєму селі.

А з яким нетерпінням чекає молодь села Андріївських вечорниць, 13 грудня.
Ворожіння в цю ніч не несе в собі нічого лихого: ні наговору, ні хвороб, ні поганих чар. Це чисті ворожіння, але не ті, що здійснюються якимись ворожбитами, котрі викликають духів, а такі, коли люди просять кращої долі у природи.
У ніч на Андрія дівчата загадували свою долю, час одруження, майбутнього судженого.
Сни на Андрія вважалися віщими. В цю ніч дівчата намагаються спати не там, де завжди. Під ліжко ставлять на ніч миску з водою, покриту зверху дощечкою або соломинкою, що імітують місток. У сні дівчина сподівається побачити судженого, який переведе її через місток.
Значний інтерес становлять андріївські ворожіння про професію майбутнього чоловіка. Дівчата біжать на вулицю, хапають жменю піску чи землі. Вдома її роздивляються: якщо знаходять тріску, – суджений має бути теслею, нитки – ткачем, залізо-ковалем. Поганий знак, коли в піску чи землі буде вуглик.
Існують особливі ворожіння для визначення старшинства в сім’ї. Так, під решето саджали зв’язаних півня і курку, потім їх випускали. Якщо півень потягне за собою курку, то чоловік буде тримати верх над жінкою, і навпаки.
В ніч на Андрія намагалися побачити свого обранця в дзеркалі. Вірили, що в дзеркалі можна побачити вінець або домовину – символи шлюбу або смерті.
Перед певною годиною збираються дівчата, приносять солодке печиво, різні пісні страви, приготовлені вдома. В залі кожні 4-5 столів відгороджують тином, на столах-скатертини, свічки, барвінок.

Після приготування приміщення до вечора дівчата починають ворожити:
– кидають через плечі чобіт. Якщо він стане носком до воріт, то старости прийдуть з тієї сторони, звідкіля вказує чобіт;
– переставляють чоботи до порога: чий перший стане на поріг, та перша піде заміж;
– три тарілки: під одну кладуть хустку – вийде у м’ясниці заміж, під другу – перстень – буде дружкою, під третю – червону нитку – ще рік буде дівувати;
– скручують крайки, кладуть їх у ночви і підкидають – чия перша впаде, та найшвид¬ше заміж вийде;
– скручують дві нитки і опускають їх у воду. Якщо нитка крутиться у воді, то заміжжя буде добре, якщо залишається у такому вигляді, як опустили, то життя буде поганим;
– капають зі свічки у миску з водою – якщо віск набере форми вінця, то вийде заміж;
– проколюють гострий кінець яйця і випускають з нього білок у склянку з водою. Якщо білок набере форми споруди, то вийде заміж за багатого, якщо трави – то за бідного;
– у миску з водою опускають дві різні за розміром голки. Якщо голки зійдуться разом, то дівчина одружиться з тим хлопцем, на якого задумала;
– у воду (з джерела) в мисці пускають невеликі воскові свічки, приклеєні до шкаралуп горіха. Якщо свічка дівчини зіткнеться зі свічкою хлопця, то вони одружаться;
– у воду кладуть два листочки барвінку (перед тим закаламутивши воду пальцем), якщо листочки зустрінуться – одруження;
– роблять дві чашечки з воску і пускають їх у воду – те саме;
– у миску з водою кидають свій перстень, задумують бажання, якщо дістануть перстень зубами, то бажання збудеться;
– гофрують аркуш паперу і спалюють його, а потім підносять до стіни і дивляться, яка тінь від нього. При найменшому рухові повітря спалений папір змінює свою форму і на стіні видно або танцюючих хлопчиків, або чортів;
– беруть рубанець. Якщо він гладкий, то буде чоловік молодий, добрий (або бідний), якщо сукуватий, – то старий, сердитий (або багатий);
– беруть дрова в оберемок – якщо захопила парне число, то вийде заміж протягом року;
– підходять до тину і з будь-якого кілка рахують, приговорюючи: “вдовець-молодець” (9 або 3 рази по 9). Останній кіл з корою означає багате життя в шлюбі, обдертий – бідне.
З яким трепетом та відповідальністю ставляться односельці до будівництва власного будинку. Адже рідна домівка це – оригінальний мистецький витвір кожного . Воно неповторне, як кожен твір мистецтва – як пісня чи казка, як мальовничий візерунок на рушнику, – це маленький таємничий всесвіт, де усе рідне, звичайне, найдорожче.
Тому розпочинаючи будівництво житла, людина тим самим починає створювати цей домашній світ, який повинен захищати родину від нещасть, хвороб, від впливу різних злих сил, від ворогів. Про це потрібно думати ще до початку робіт. Тому так важливо оптимально вибрати місце, не порушити обряду закладання хати.
А саме:
 не можна закладати житло на перехресті доріг , на пожарищі ,там де колись була дорога , лазня , де знайдено людське поховання , на місці покинутої оселі.
 А ще в нашій місцевості на місці нової хати орють плугом і сіють жито, або пшеницю . Якщо жито сходило , то обрано добре місце , ані – то будувати не можна, бо життя не буде.
 Кладуть у клітку півня звечора , якщо півень рано заспіває , то добре місце , а якщо ні – погане.
 Пускають кота. І де кіт ляже , на тому місці можна будувати хату. Якщо не ляже – не можна .
Саме цих повір’їв вчить односельців і мене правнучку Тетяну мій прапрадідусь Шевчук Сава Іванович 1923 р. народження .
А ще вчить він зберігати і передавати найкращі сімейні традиції . Не соромиться прикрашати свої домівки вишивками, сіяти попід вікнами чорнобривці, забувати пахощі м’яти й любистку, мамину пісню .
Найбільша гордість села це люди, які гідно приймають від дідів і батьків їхні знання і традиції. Тому невипадково одну з літописних сторінок села прикрашають імена династії: священників Кігніцьких, кухарів Веклечів, писанкарок Спащуків,
Будівельників Івоняків, вчителів Іванчуків, вишивальниць Ткачуків, лісників Олексійчуків, ткаль Лютиків

Вишивальниця Маковійчук Василина зі своєю донечкою Марічкою

Вишивальниця Іванчук Василина Танасіївна

Штефанюк Василина Степанівна

Ткаля Лютик Василина