Культура Карапчів в

Карапчів славиться розвитком культури.

Осередком культурного життя села стали клуб і бібліотека, які розміщувались у центрі села в колишньому будинку священика Козака. Для ширшого залучення різних верств населення Карапчева до більш пожвавленої роботи клубу при ньому 16 березня 1947 року створено раду з 7 чоловік, а з 6 червня того ж року ще й культосвітню комісію виконкому з п’яти чоловік. Тодішній фонд бібліотеки складав 300 примірників книг і брошур. В основному це була політична література: твори Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна. Очолювали бібліотеку Раїса Іванівна Вечіркіна (1947 – до 7 березня 1949рр.), Наталя Марківна Кирилова (до 20 грудня 1949р.), Наталя Костянтинівна Опаєць (до 1950р.), Пилип Іванович Добренько (до 12 серпня 1950р.), Юзефа Володимирівна Крушельницька (до 1951р.), Марія Іванівна Понич (Руда) (до 1975р.), Марія Павлюк, Наталія Клим. Сільським клубом завідували Назарій Георгійович Попович (1946 – 22 жовтня 1948р.), Юзеф Антонович Мілімонко (20 березня 1949 – 31 травня 1950р.), Василь Іванович Лазар (до 28 жовтня 1950р.), Іларій Іванческул (до 28 жовтня 1952р.), Григорій Олександрович Гуцул (до квітня 1954р.), Хризант Іванович Кудринський (до 7 березня 1957р.). Зараз про культурний розвиток села дбає обдарований спеціаліст Зав’ялець Дмитро Михайлович. Інтелігенція села, підтримуючи традиції старшого покоління, активно брала участь у громадському житі. Людей, різних за віком та фахом, єднала любов до пісні, музики і сцени. Влаштовувались конкурси на краще виконання пісень, танці, літературні читання. Учасники драматичного гуртка майже щороку оновлювали свій репертуар. Це були вистави на 1-2 дії. У 1954 році ставили п’єсу «Звичайна історія». Керівником драматичного гуртка в 1956 році був (після десятирічного ув’язнення) Хризант Кудринський, колишній актор Чернівецького муздрамтеатру. Він разом з Євстахієм Гуньком поставив п’єсу Івана Франка «Украдене щастя». Ролі виконували: Микола Задорожній – Іларій Тирон, Анна – учителька історії Клавдія Ковальська (Пастернак), жандарма – вчитель співів Корнелій Веренько, старости – вчитель креслення і малювання Георгій Веренько, старшого парубка – вчитель хімії і географії Євстахій Гунько, шинкаря – сільський шинкар Косован, селянки – учителька фізики Галина Бойко (Павлюк), гурту дівчат – секретар парторганізації школи Лідія Бурденюк, піонервожата Ольга Дунець, учителька біології Октавія Войценко (Константинник) та ін., гурту хлопців – колгоспники артілі ім.. Ворошилова. В цьому виконанні п’єса була дуже популярна і мала великий успіх у глядачів не тільки на сцені Карапчева, а й у інших селах Вашковецького району. Поліпшення матеріально-технічної бази закладів культури сприяло розвитку аматорського мистецтва у Бабиному і Валах. Драматичні гуртки цих кутів і Карапчева прагнули зі сцени донести до людей ідеї загальнолюдських цінностей: добра і справедливості, людяності і чесності, жертовності і співчуття до скривджених, немічних, пошани до старших, любові до ближніх і до рідної землі, злагоди і миру. Драмгуртківці Валів ставили вистави за п’єсами «Дай серцю волю – заведе в неволю», «Доки сонце зійде – роса очі виїсть» Марка Кропивницького, «Лимерівна» Панаса Мирного, «Відважне серце» Ірини Вільде, «Журавлі летять» Юрія Мокрієва та ін. Активними учасниками й організаторами драмгуртка були Марія Танасівна Паламарюк (завклубом Валів) і Орися Олександрівна Вакарюк. Вони розповідали, що з своїми виставами з великим успіхом виступали і в Карапчева, і в інших селах та містах Вижницького району. У виставах брали участь учителі Омелян Броніславович і Ніна Григорівна Волошини, Надія Орестівна Крижанівська, Марія Яківна Попович, Валентина Сергіївна Поповецька, колгоспники Семен Олександрович Вакарюк, Дмитро Іванович Паламарюк, робітники Парафтемій Іванович Попович, Ганна Іллівна Вербовська, учні Василь Паламарюк, Олександр Іванович, Олександр Вакарюк. У розвиток бабинського драматичного гуртка вагомий внесок зробила його керівник ( з 25 січня 1973 року по квітень 1996р.), завідуюча клубом Євдокія Степанівна Стринатко, яка зуміла не тільки зберегти, а й примножити здобутки драмгуртківців села. Особливо вдалою була вистава за п’єсою Тараса Шевченка «Назар Стодоля». Вистави учасників бабинського гуртка мали успіх у глядачів Карапчева, Вашківців, Замостя, Волоки та інших сіл району, а також на оглядах у Вижниці. Активними драмгуртківцями були колгоспники Дмитро Григорович Стринатко, Володимир Петрович Дашкевич, учителі Марія Іллівна Вержак, Микола Григорович Москаль, бібліотекарі Валерія Омелянівна Барановська, Людмила Василівна Турчинець, учні Юрій Стринатко, Михайло Стринатко, Ярослав Стринатко, Ганна Бучацька, Світлана Вержак, Ганна Комарницька, Ганна , Глікерія Рибюк, Микола Тирон, Людмила Турчинець.

Активізації художньої самодіяльності жителів Карапчівської сільради сприяли різні огляди, конкурси, фестивалі, зокрема, проведення Дня колгоспу «Червоний прапор», про який 4 серпня 1967 року газета «Радянська Верховина» писала: «Колгоспники приїхали у Вижницю по-святковому зодягнутими, на прикрашених автомашинах, з своїм духовим оркестром. У районному Будинку культури їх вітали вижничани, гості з інших колгоспів району, шефи артілі «Червоний прапор» – робітники Чернівецького текстильного об’єднання «Восход» (директор Ганна Михайлівна Федоренко)». Але фактично виступали всі верстви населення Карапчівської сільради: учителі, службовці, колгоспники і учні, які неодноразово ставали переможцями на районній сцені. В програмі були народні танці, хор, сольні пісні, художнє читання і марші у виконанні шкільного духовного оркестру (понад 15 чоловік). Велика заслуга в розвитку пісенно-музичної і хореографічної самодіяльності завідуючого сільським клубом того часу, талановитого скрипаля Корнелія Васильовича Веренька. Він керував одночасно кількома оркестрами, хорами, які співали в 4 і більше голосів, вокальними групами, танцювальним колективом. З окремими з них брав участь в обласних оглядах художньої самодіяльності, а в складі оркестру народного самодіяльного ансамблю «Смеречина» районного будинку культури в 1981 році представляв єдиний від СРСР колектив на Міжнародному фольклорному фестивалі у столиці Хорватії Загребі. Він також є автором музики фестивальних коломийок на слова Івана Кутеня. У музичному ансамблі грали Євген Веренько (тромбон), Марія Корня (фортепіано), Степанія Корня (цимбали), Йосип Мілімонко (скрипка, цимбали), Микола Чорногуз (скрипка) та ін. Музики не тільки зберігали народні традиції, а й примножували їх, впроваджуючи нові сучасні музичні інструменти, розширюючи репертуар. Високопрофесійного рівня досягли і стали педагогами інструменталісти Микола Михайлович Щербань, викладач по класу цимбал, заввідділом народних інструментів Чернівецького музичного училища (нині – училище мистецтв), та Костянтин Григорович Чорней, викладач по класу баяна, заввідділом народних інструментів Вижницької дитячої музичної школи. Уродженкою Карапчева є знана у краї співачка Мирослава Олександрівна Кейван (Єжеленко). Ще в 1967 році вона чарувала чудовим голосом, справжнім народним талантом глядачів, співаючи на сценах сільського клубу і районного будинку культури пісні «Квітка ромен» і «Каштани падають». А в 1972 році за виконання разом з Назарієм Яремчуком у складі ансамблю «Смерічка» пісні «Водограй» стала лауреатом всесоюзного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти». Потім були передачі «Артлото», звітні концерти аматорів Чернівецької області перед киянами. Прославила рідне село ще одна його уродженка – співачка дуету «Скриня» Марійка Приймак (Лобурак). Разом зі своїм чоловіком Володимиром вона об’їхала не тільки майже всю Україну, але й побувала у багатьох зарубіжних державах. Дует «Скриня» – переможець міжнародних конкурсів. Пісні у його виконанні часто звучать по радіо і телебаченню. Як свідчить колишня солістка хору з Валів, вчителька цієї школи Орися Олександрівна Вакарюк, окремі колективи художньої самодіяльності з її села не раз ставали переможцями районних оглядів-конкурсів, здобували визнання і вдячність глядачів сіл району. Під час одного з концертів у Бабині в 1969 році, коли вона разом з чоловіком Семеном Олександровичем виконувала пісню «Чернівецький листопад», у залі раптом погасло світло. Захоплені їх співом глядачі швиденько принесли від сусідів гасові лампи, і концерт продовжувався. Вона ж розповіла, як майстерно грали на народних інструментах валівчани Тодор Гуцул і його п’ятеро синів, а також Олександр Вакарюк, Олександр Зав’ялець, Іларій та Омелян Максим’юки, Микола Теслицький. У 1955 році Є. Гунько організував танцювальний гурток. Того ж року за виконання танців «Аркан», «Гуцулка», «Зустріч на полонині» на огляді художньої самодіяльності Вашківецького району йому було присуджено призове місце як танцювальному колективов села Карапчів. А навесні 1956 року цей же гурток як танцювальний колектив колгоспу ім. Ворошилова одержав грамоту обласного управління культури за танець «Аркан». Карапчівські школярі співали у сільських хорах, які під керівництвом Сильвестра Войтенка і Корнелія Веренько неодноразово ставали переможцями районних оглядів. Серед солістів хору особливо гарно співали Надія Любківська і Віоріка Кейван. У їх виконанні, окрім обов’язкових пісень про Леніна, новобудови та ін., звучали пісні «Там, де Ятрань круто в’ється», «Ой з-за гори кам’яної», «Пісня про Довбуша» та ін. Н. Любківська виконувала народні пісні і на сцені обласної філармонії. Згодом вона закінчила музичне училище і консерваторію. Активну участь в культурному житті села брали учні школи Карапчів-Центр Орися Марковська, Володимир Козарійчук, Валерія Хохлюк, Октавіан Грибович, Ольга Курка, Іван Мар’янчук, Дарина Корня, Михайло Кейван, Ганна Олександрюк, Октавіан Марковський, Євдокія Косован. Юні карапчівці і зараз підтримують культурні традиції свого села. Учні школи, члени гуртка художньої самодіяльності (керівник Москаль Ілля Георгійович) є постійними учасниками та неодноразовими переможцями районних і обласних конкурсів художньої самодіяльності.

При Карапчівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів функціонує ансамбль народних інструментів під керівництвом Михайла Миколайовича Риб’юка, викладача Вашківецької музичної школи. У складі ансамблю скрипалі Антон Литвінчук та Олександр Лека, цимбалісти Інна Лясовська, Володимир Риб’юк, Олег Савчук, Яна Липованчук, трубач Володимир Риб’юк, сопілкарі Костянтин Скутар та Ілля Павлюк, баяніст Михайло Зав’ялець.