Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області
ВЕСІЛЬНА ОБРЯДОВА ПОЕЗІЯ
“Важливим складником народної культури є традиційна весільна обрядовість. У її структурі віддзеркалюється народна мораль, етичні норми та світоглядні уявлення, звичаєве право. Ці обряди буковинців формувалися протягом багатьох століть і навіть тисячоліть. У них простежується спадкоємність зі слідами вікових нашарувань”, — писав Г.Кожолянко.
Весільна обрядовість буковинців зберігає багаті набутки пісенної й хореографічної творчості. У ній знайшла своє відображення психологія народу, сформована на основі традиційності.
У весільних обрядах відбилося багатогранне життя народу, стан і розвиток соціально-економічних стосунків, сімейно-шлюбних відносин, місця й становища жінки в суспільстві, морально-етичні погляди та ідеали.
Одруження завжди було, є і буде однією з важливих, урочистих і хвилюючих подій у людському житті. Спливають роки, на зміну одним народам приходять інші, виникають нові держави. Та, незважаючи на все, завжди існував потяг молодих людей до єднання в міцну сім’ю.
Віддавна весілля — офіційна форма громадського скріплення шлюбу — являло визначну подію не тільки в житті молодої родини, але й села в цілому. І немає меж тут людській щедрості, гостинності.
Весілля — це надзвичайно добре скомпонована і осмислена драматична гра, де реальне переплітається з традиційно-умовним. Основними героями весільної драми у гуцулів були молодий і молода, їхні батьки, вінчальні батьки і матки, а навколо них об’єднувалися інші дійові особи: дружби і дружки, свати і свашки, прибатьки і приматки і, звичайно ж, гості та музиканти.
Основне завдання весільної драми — показати, що нова сім’я формується в урочистій обстановці. Цей обряд неможливо уявити без пісень, які є невід’ємною його частиною. Весільні пісні коментували кожен епізод обряду. Основними найтиповішими складовими частинами весільного обряду є :
1) слово;
2) сватання;
3) підготовка до весілля;
4) шиття вінків;
5) весілля;
6) пропій;
7) сміни.
Кожен з цих актів складався з кількох самостійних епізодів. Але шлюбові передувало знайомство з досить тривалим гулянням молоді на вечорницях, вулиці, танцях і храмових святах. А смислове значення перед весільної обрядовості полягало в домовленості двох родин про шлюб. Передбачалась прилюдна згода наречених на одруження і вирішення ряду економічних, господарських питань щодо утворення нової сім’ї, визначення та розподілу матеріальних витрат і осіб, запрошених на весілля.
Процес весілля тривав довго, здебільшого півроку.
Розпочиналось весільне свято словом. Цей акт відрізнявся від інших частин весільного обряду. Він не був публічним, а навпаки, тримався в секреті. Адже коли дівчина чи її батьки не давали хлопцеві слова згоди, то на цьому процес одруження переривався.
Потім йшло сватання. Сватів дівчина-молода мала перев’язати рушниками, подякувати батькам і запросити до столу.
Сватання, або як у нас кажуть “старости на цю дівчину”, проходило у жартівливій, веселій формі. Хоча наспівувались і сумні мелодії. У пісні “Гиля, гиля, сірі гуси” розповідається, що дівчину засватали, а інший хлопець з горя хоче втопитися. Дівчина йому відповідає:
Не топися, козаченьку,
На топися, молодий.
Кажуть люди, сама знаю,
Що ти мене не любив.
У цей час молоді сиділи принишклі і сумні. Але старости тут же повертали розмову на веселу ноту.
Готуючись до весілля, співали також певних пісень. Наприклад, у п’ятницю перед весіллям мама з татом починали робити голубці. Далі доробляли сусідки, приспівуючи:
Їк голубці зачіпали,
Бочку з пивом почінали.
Їк голубці ми скінчили, \
Бочку «з пивом допили (С. 1).
У суботу зранку починалось весілля. Весілля складалось з кількох структурних частин: пошиття вінків, шлюбу (списування, вінчання), обдаровування молодих (повниця), скуповування дружок, а потім молодої, покривання молодої, вішання деревець, сміни. Усі ці етапи весілля пов’язані між собою і мають на меті підвести свято до кульмінаційної точки — завершення новоутвореної сім’ї.
Важливими компонентами весільної обрядовості було пошиття вінків із барвінку — символу вічного кохання і шлюбу, вбирання деревця. Коли матки шили вінки молодим, дружки і дружби вбирали двоє деревець. — молоді ялички — червоними чи різнокольоровими квіточками з білими стрічками. Зазвичай, весь час, поки шиють вінки, мають співати: це пісні і про молодих, і про батьків, і про вінчальних батьків… У них відтворюється сум дівчини чи хлопця за дівуванням чи парубкуванням, і психологічний настрій молодої пари на думку, що між ними мають панувати теплі і щирі стосунки, сім’я їхня повинна бути міцною. Молодий повинен жаліти майбутню дружину.
З винятковою поетичністю оспівувалась молода наречена. На її вроду не можуть надивитись:
Старша дружка файна-файна,
Менша ни погана.
Межи ними молоденька,
Ік намальована.
Менше уваги приділяють молодому.
Весільні пісні пронизані мотивами ідеалізації, зокрема коли йдеться про молоду і молодого. У них підкреслюється вродливість нареченої, її працьовитість, слухняність, а в молодого — відвага, розум, кмітливість. У цій ідеалізації варто вбачати певний вияв магічного призначення весільної поезії — бажане видавати за реальне. Приходять молоді від шлюбу, і свашки співають: Утворітко, рідна мамко, віконце, Ведемо вам невісточку, як сонце.
Утворітко, рідна мамко, рогиню, ;
Ведемо вам невісточку-таздиню. Утворітко, рідна мамко, рогачку, Ведемо вам невісточку, багачку.
Скуповували молоду і дружок в надзвичайному веселому тоні.
Спочатку дружби батькам (вінчальним) платили за дружок,пропонуючи спочатку кусень хліба, горіх, дрібні гроші, щось із страв на столі, а потім решту грошей. Свашки приспівували:
За цибулю, за чіснок.
Купив дружку на чісок.
За цибулю печену
Купив дружку злочену (золочену).
Потім молодий купував у брата чи в родича молодої собі жінку. Так само жартуючи продавали молоду. Купивши молоду, молодий покривав їй голову хусткою. І тут, звичайно, не обходилось без сліз і пісень.
Вчира була дівчинонька,
Віночок носила.
А согодни — молодичка,
Фусточку наділа.
Жартівливо заспокоюють молоду:
А сама ця молоденька
Цего захотіла,
А шо би вна з жіночками
В рідочку сиділа .
І вже хвалять молоду молодичку.
У нашої молодої
Фусточка ліліє
Шо ви хочти вна вам зроби
Вона робити вміє.
Серед весільних пісень чимало тужливих. Входження в чужу родину викликало в дівчини неспокій, адже вона не знала, як житиметься їй в родині майбутнього чоловіка, як поставляться до неї батьки. Підсилювали тривогу помальовані в піснях картини життя в чужій сім’ї.
Невісточко моя люба,
На теби чікала,
Шобис мені, невісточко,
Шматі попирала.
В іншій пісні розповідається, як дівчина в матері “несла воду ижков”.
… а матуся підбігає:
— Тобі, донь, тєоюко.
А їк прийшла до свекрухи —
Несла коновками,
А свекруха вибігає:
—Ківай май ногами. (СІ9).
У цикл весільної поезії вклинювалось багато сатирично-іронічних, жартівливих пісень. їх співали в різних весільних ситуаціях, але найбільше, коли вішали деревця і на смінах.
Матка добра, батько — ні,
Бо горівки не дає.
Батько добрий, матка — ні.
Бо нам меду не дає, –
приспівували свашки, після того, як дружби завішали деревця і починали частування гостей на вулиці. І продовжуючи веселитись, співали:
А наш,, дружба хоче
знати,з ким молодий
буде спати.
А молодий з молодов,
А наш, дружба з кочергов (С.16).
Або:
Зарізали когута, зарізали ґаню.
Отут уже по вісілю,
той по відриганю .” (С.17).
І далі: Полетіла, зозуличка
З Віжниці на Кути
Легко гостів запросити
А тєжко си збути. (С.18).
Виконуються коломийки на різні теми і супроводжуються танцями. Молоді на третій день весілля мають право так само веселитися, як і всі інші гості. Дозволяється їм і співати, що вони і роблять із задоволенням:
А я собі заспіваю,
Щоби люди чули,
Щоби знали єк співают
Молоді гуцули.
А я собі заспіваю
Двома голосами:
Один голос піде гаєм,
А другий лісами
Звичайно, часи змінюються, змінюються і люди і змінюють свої обряди. Щось додають нове, а щось забувають, але весілля залишається як веселе дійство, де можна заспівати на весь голос від щирої душі.
СПИСОК НОСІЇВ ФОЛЬКЛОРНОЇ ПОЕЗІЇ
1. Бідена Олена Василівна — неповна середня освіта, 1936 р.н.|
пенсіонерка.
2. Гузак Марія Юріївна — повна середня освіта, 1940 р.н.,і
пенсіонерка.
3. Меленко Катерина Амбросіївна — румунська школа,
1920 р.н., пенсіонерка.
4. Жебчук Лідія Василівна — повна середня освіта, і
1958.р.н., домогосподарка.
5. Татулич Олена Іванівна — середня спеціальна освіта,
1956 р.н., домогосподарка.
6. Ковбиш Михайло Дмитрович — середня спеціальна освіта,|
1962 р.н., столяр.
7. Косован Дмитро Васильович — середня спеціальна освіта,#
1958 р.н., столяр.
8. Ковбиш Олена Дмитрівна — неповна середня освіта, | ]
1929 р.н., пенсіонерка. І
9. Косован Іван Васильович — середня освіта, 1935 р.н., .
пенсіонер
Гиля, гиля, сірі гуси,
Не каламотіть води
Посватали дівчиноньку
Плаче козак молодий.
Не плач, не плач, козаченьку,
Не плач, серце, не журись,
Як я сяду на посаду,
Прийди, серце, подивись.
Ой не хочу, дівчинонько,
На твій посад дивитись.
Краще піду в синє море,
В бистру річку втопитись.
Не топися, козаченьку,
Не топися, молодий.
Кажуть люди, сама знаю
| Що ти мене не любив.
Гиля, гиля, сірі гуси,
Гиля, гиля, до води.
Посватали дівчиноньку,
Плаче козак молодий.
До голубців у п’ятницю:
— Сіло пташі на піддаші
Тай: чі-чі.
Чи готові, рідна мамко,
З Голубці?
— їх голубці зачінали —
Бочку з пивом починали,
їх голубці ми скінчили,
Бочку з пивом ми допили.
У суботу:
До вінків (співають весь час, поки не зшиють вінки):
Свашки: Ой засвіти, місяченьку,
з-за гори,
Бо вже чис цим молоденькім
за столи.
Матки: Три ангелі воду носять,
Матір Божу щиро просять:
“Ви Пречиста Діво-Мати,
Прийдіт Ви до нас до хати.
Прийдіт Ви до нас до хати,
Хочем вінки зачинати”.
Свашки: Дрібний дощик накрапаї,
(Білий сніжок налітаї)
Мамка вінок зачинаї
Із барвінку та із шовку
Свої доньці на головку
(Синочкові на головку).
Біленькими рученьками,
Із добрими гадочками.
Матки: Шоби татко із мамков прожили,
Шо вни мині срібний вінчик зачєли.
Свашки (якщо дівчина напівсирота):
Пішлю ворону в чужу сторону
По рідного тата.
Пішлю синичку в сиру зимличку
За рідненьку мамку.
Ворона іде, тата не веде
Та й жалібно кряче
Синичка іде, мамку не веде
Та й жалібно плаче
Свашки (якщо дівчина сирота):
Ой чия це пшиниченька
Не жата, не жата.
Чи не тої дівчиночки
Шо не маї тата?
Ой чия це пшиниченька
Рядами, рядами.
Чи не тої дівчиноньки,
Шо не маї мами?
Свашки (маткам):
У нас матки молодії,
У них ручки золотії.
Вони віночок файно шиют,
Горівочки зароб’єют.
Матки: Подай-ко, рідна мамко, стільчик
Най досєгну з криденця грибінчик
Розчісати русу косу під вінчик.
Буде то-та руса коса маяти
Тогди буде рідна мамка плакати.
Ой не плачте, рідна мамко, за мною,
Бо не все я забираю з собою.
Я лишаю дрібні сльози до столу,
А ще дрібніші слідочки по двору.
Всі: Горіла сосна, палала (2)
Під нев дівчина стояла (2)
Під нев дівчина стояла (2)
Русяву косу чесала (2)
Ой коси, коси ви мої (2)
Довго служили ви мені (2)
Більше служить не будете (2)
Під білий вилян підете (2)
Під білий вилян, під фустку (2)
Більш не підеш ти за дружку (2)
Під білий вилян, під вінець (2)
Більш не підеш ти у танець (2)
Під білий вилян з кінцями (2)
Більш не підеш ти з хлопцями (2)
Горіла сосна й старий пень (2)
Грали музики цілий день (2)
Горіла сосна ще й гілля (2)
Грали музики весілля (2)
Матки: Летит пташок по полицях
У червоних рукавицях,
Та й у лапки посвистує,
На мамку покрикує,
Аби мамка здогадала
Та й до вінка меду дала.
Свашки: Наш гусачок білокрилий,
А гусочка рибка біла.
Нашя матка біла-біла,
Нашя матка помарніла.
Вона дуже систарала
Би багато меду дала.
Наша матка біла-біла
Вона багато меду їла. їла меду, пила пиво,
Вона віночок шиє живо.
Матки: Тримали штири коні у Львові.
Уже молодим віночки готові.
Свашки: Чому не прийдеш,
Чом не приступиш,
До кедрового стола?
Чому не прийдеш,
Чом не відкутиш,
Віночок від маточок?
Вони ни хотє великої плати,
Лиш вони хотє, щоб їх почастували.
Вони віночок живо вшили, їсти-пити заробили.
Матки: Просим мамку приступити,
В нас віночок відкупити.
Свашки: Не папороть біло цвіте —
Тато з маму вінок кладе
Біленькими рученьками,
Із добрими гадочками.
Матки: Шоби тато із маму тривали,
Шо вни мині срібний вінок поклали.
Ой вінку, вінку, зелений барвінку
Купувала тебе, вінку, на ринку.
Замикала тебе, вінку, у скриньку.
На цу щасливеньку годинку.
Шоби собі закликала родинку
Ой чого ти молоденька (-ий) не тужиш? (2)
Бо вже більши молоденьков (парубочком) не будеш (2)
За парубками на розмову не станеш (2)
Бо велику доганочку дістанеш (2)
.
(Поки кладуть молодим вінки, дружки співають):
У моїм горідчику
Та зацвіла ружка,
Товаришка віддаєси,
А я в неї дружка.
Товаришка віддаєси,
Я ші ни гадаю,
А я свої товаришці
Диривце вбираю.
Свашки: Заплакала старшя дружка,
Заплакали обі.
Чи не жаль сивіддавати,
Товаришко, тобі?
Ой чи жаль ми, чи не жаль ми —
Не буду казати, їк мети сивіддавати,
То мети се знати.
Матки: Журилиси сусідочки,
Журилиси люди,
Шо на мої головчці
Віночка ни буди.
Ни журітси, сусідочки,
Ни журітси, люди,
А на мої головчці
Срібний вінок буди
Ой чи срібний, чи не срібний,
А з бирвенку буди.
Свашки (співають, поки батьки всіх частують):
Встаньмо, свашки піднємімси,
Та й столови уклонімси,
Татови та й мамочці,
Кухареви, кухарочці,
Шо нам їсти наварили,
І за гостів нас приймили.
Матки: Дякую Вам, рідна мамко, За обід,
Бо я тепер переходжу На свій хліб.
Свашки: Із-за гір’я, молоденькі, з-за гір’я.
Ой вже чис вам, молоденькі, з-за стілля.
Матки: Ви, батьку-золотарю,
Виводіт нас з цего раю
З цего раю, з цеї хати
На площадку погуляти.
(Саржя — молоді, батьки, матки, прибатьки, приматки, дружки, дружби — танцюють “Гуцулку”)
(Йдуть до списування)
Свашки: Куда ти си молоденька збираїш,
Шо так рано штири коні впрігаїш.
Матки: Та до шлюбу, моя мамко,
До шлюбу. Від тепер вже вашов, мамко,
Не буду..
Свашки: Ой куда ви, молоденькі, збираїти,
Шо так рано у машину сідаїти.
Матки: Ой до шлюбу, рідна мамко, До шлюбу.
Бо вже з тобов бесідочка Не люба.
(Приходить від списування)
Свашки: Ой куда ти, молоденька, ходила,
Шо так тебе біла зимка накрила.
Матки: Та до шлюбу, моя мамко,
До шлюбу Відтепер вже ваша, мамко,
Не буду.
Свашки: Ой куда ви, молоденькі, ходили
Чи гаразд там, молоденькі, гостили.
Матки: Гаразд, мамко, гаразд, гаразд,
Будеш мати зєтя зараз.
Свашки: Їх уздріла наша мамка
Та сиввисилила,
Шо з одної дитиночкі
Двої получила.
Та за одну дитиночку
Кривцу розсипала,
А ця друга дитиночка
Їх би з неба впала.
Матки: Заковала зазуличка
В зеленім барвінку,
Наш молодий веселенький,
Бо вже маї жінку.
У нашому горідчику
Та зацвіла ружа,
Молоденька — веселенька,
Бо вже маї мужа.
Ой ковала зазуличка
З-під плиня, з-під плиня,
Нашя мамка висиленька,
Бо вже маї зєтя.
Ой ковала зазуличка
З-під піску, з-під піску,
Друга мамка веселенька,
Бо маї нивістку.
(До вінчання)
Матки: Ой попе, попе, батьку наш,
Звінчайте двоє дітей
З межи нас.
Але попа нема дома,
Він поїхав до Ільвова
Злотні ключі купувати,
Райські двері розмикати,
Двоє діточок вінчати.
(Від вінчання)
Матки: Ой ми в церкві були, були.
Та й ми шос там та й виділи:
Два віночки на престолі,
Молоденьким на голові.
Вийди, нене, против мене
Із крутими калачами,
Із добрими гадочками,
Із яров пшеницев,
Із свіченов водицев.
Вийди нене против мене,
Чи пізнаєш тепер мене?
Бо я тепер вже не твоя,
Бо я тепер цего пана,
Шо я в церкві з ним шлюб брала.
Неділя: (Якщо весілля окремо: у молодої і в молодого)
Матки: Ой ковала зазуличка на мості. Ой шо то, мамо, за гості?
Свашки: Ой по тебе, моя донько, по тебе,
Вони прийшли тебе забрати від мене.
Матки: Не дай, не дай, моя мамко, від себе,
Сховай мене рідна мамко в комору.
Свашки: Не поможе тобі доню комора Бо так собі заслужила у Бога.
Свашки: Ой вже тебе друга мамка Не збудить,
Лишень піде до сусіди посудить:
— У мене є невісточка молода,
— Вона спить до сонечка, до сход а.
Мати: Ой чи тобі моя мамко
Не банно, не банно?
Чи я тобі не вставала
До роботи рано?
Чи я тобі не вставала,
Чи я не робила,
Та й за білі подушечки,
Шо з собов узєла?
Та за білі подушечки,
За білі перини,
Шоби мамка гонор мала
За свої дитини.
Свашки: Аби мамка гонор мала,
Та ще й гонорочок;
Шоби її личко цвіло
ЇХ ружі цвіточок.
Личко — ружя,
личко — ружя
Покив нема мужа.
Личко — цвіто,
личко — цвіто
Покив нема діток.
Матки: Їх найдиси межи нами
Маленька дитина,
То пропади з личка
ружя — Червона калина.
А калинка пристигаї,
Виршок чірвонії,
Мині милий ни родина
— За ним серци млії.
— Мині милий ни родина,
— Та й ни родиночка —
— Та так за ним серци болит,
— Ражєї сорочка.
(Гостям молодого)
Свашки: Прийшли свати із-за води,
їм кладки сиполомили,
Вни в горівці ситопили.
їк музикі в нас учули,
Ти й до нас вни повернули.
Свашки (молодого відповідають):
Бо ми йдемо з стороночки,
Принесли вам даруночки.
Ми не прийшли до вас їсти,
Ми прийшли шос уповісти.
Ми не прийшли до вас пити,
Ми прийшли поговорити.
Пливе качур горі водов,
А ми прийшли за молодов.
А в нашого свата-свата
Підобічу хата, Шо широка,
шо висока, їк у дипутата.
Черешнями обсажена, Васильками
запашена, Скорцами скіни вбиті,
Скатертами столи вкриті.
А на столі горит свічка,
За столиком сидит чічка,
А хто то-ту свічку згасит,
То тай собі чічку озмит.
Пан молодий свічку згасив,
То він собі чічку взєв.
Свашки (молодої):
Шо би ми вас, любі гості,
Файно попросили:
Би ви нашу молоденьку
Та ни зниважєли.
Уна знаї шити-прєсти,
Тай ткати-мотати.
Уна знаї миленького
В личко цулувати.
У нашої молодої Віночок
блищетси, Шо ни знаї вна зробити,
Вона ші синавчитси
Матки: Ой литіла зазуличка через сад,
Я дякую тобі, мамко, за посад.
Я дякую тобі, мамко, за обхід,
Бо я уже переходжу на свій хліб.
(Молоду привезли до молодого)
Матки: Утворіт-ко, рідна мамко, віконце –
Ведемо вам невісточку, як сонце.
Утворіт-ко, рідна мамко, рогиню –
Ведемо вам невісточку-ґаздиню.
Утворіт-ко, рідна мамко, рогачку –
Ведемо вам невісточку-багачку.
Утворєйти, мамко, ворота,
Бо йде невісточка молода.
Свашки (молодого):
Невісточко моя люба,
На теби чікала,
Шобис мені, невісточко,
Шматі попирала.
Матки: А я буду попирати
Їх взимі так вліті,
Бо я прийшла до вас, мамко,
Тут жити навіки.
Повниця: Свашки: Ой на горі овес рівний, (2)
Чістуїси тато рідний. (2)
їк уни сичістували. (2)
Вни зелені в дар давали. (2)
Ой на горі трава рівна, (2)
Чістуїси мама рідна. (2)
їк уна сичістувала, (2)
Вна великі дари дала. (2)
Ой на горі овес рівний, (2)
Чістуїси вес рід рідний. (2)
їк уни сичістували, (2)
Вни великі дари дали. (2)
* * *
У неділю рано там музики грали
Молоденька мама доньку віддавала (2)
Посіяла жито, жито над водою
Чи не буде жаль вам, матінко, за мною (2)
Жаль ми, доню, жаль ми, аж серденько в’яне,
А хто ж мене, доню, на старість догляне (2)
А я залишаю найменшого брата
Буде вам, матусю, веселая хата (2)
А я залишаю старшеньку сестричку,
Буде вам, матусю, носити водичку (2)
Мамо моя, мамо, я твоя дитина,
Мені сяналежить подушка й перина. (2)
Подушка й перина, корова з телятком,
Щоб я не ходила по селу з горнятком. (2)
Тату, ти мій тату, я твоя дитина,
Мені сяналежить легкова машина. (2)
Легкова машина, мальована хата,
Щоб я пам’ятала, що я маю тата. (2)
Бабо моя, бабо, я ваша унучка,
Мені сяналежить золота обручка. (2)
Золота обручка, норковая шапка,
Щоб я пам’ятала, що я маю бабку. (2)
Діду, ти мій діду, я ваша унучка,
Мені сяналежить вся ваша получка. (2)
Вся ваша получка, норковая шуба
Щоб я пам’ятала тебе, діду, любий. (2)
Ой грайте музики, та ще й мідні труби,
Бувайте здорові, всі мої подруги. (2)
Ой грайте музики, бийте в барабани,
Бо я від’їжаю від рідної мами. (2)
У неділю рано, там музики грали,
Молоденька мама доньку віддавала. (2)
(Після повниці)
Гості (співають цілий день)
Жінки: Ой дай, Божи, здоров’єчка
Мої добрі доли,
Шо вна мині ни борони
Співати ніколи.
А. я собі заспіваю,
Шоби люди чули,
Шоби знали єк співают
Молоді гуцули.
А я собі заспіваю,
Двома голосами: Один голос піди гаєм
А другий лісами.
Чоловіки: В полонинку дві дорозі,
З полонинкі одна.
Купив би я горівочки,
Кобис пити годна.
Жінки: А ти в мени ни питайси,
Чі я годна пити.
Мині купи, відступиси,
Я найду з ким пити.
Чоловіки: Що ти, любко, дирив’єна,
Ці ти чірип’єна,
Шо я пропив римінь грошей,
А ти ші ни п’єна?
Жінки: Та я ни є дирив’єна,
Та й ни чірип’єна, їкшо
проп’єш ші один римінь,
Тогди буду п’єна. Вибачєйти, люди добрі,
Шо я так співаю,
Бо я таку натурочку
При горівці маю.
Бо я таку натур очку
При горівці маю,
Шо їк віп’ю вісімнаціть,
Тогди заспіваю.
А від віна болит серци,
Від пива голова.
А горівкі мині дайти —
Горівки здорова
Али шипок, кажут, браток,
А порційка — сестра,
Права ручка би діждала,
Шо до рота несла.
А шо то си порцієнька
Маленька-маленька,
Але у ні горівочка,
їк мід солоденька.
Чим порційка бїльшя-більшя,
Тим горівка ліпшя,
А їк віп’ю ї до денця,
Пристани до серця
Люблю пити горівочку,
Пивом запивати.
На лавичку лічи спати,
З-під лавичкі встати
* * *
Кобих такий голос мала,
Ік співати вмію,
Тримав мене б, мій миленький,
Лишень про неділю.
Би я вліті ни сапала,
Узимі ни прала —
То бис видів, мій миленький,
Йкий би голос мала.
А я вліті посапаю,
Взимі — попираю.
Та й через то, мій миленький,
Голосу ни маю.
Найми вліті мі сапачку,
Взимі — попирачку,
Будиш мати, мій миленький,
У хаті співачку.
Ой ти будиш мині грати,
Я тобі співати.
Нічо будем ни робити
А всьо будем мати.
У понеділок:
(Скуповують молоду і дружок)
Свашки (дружбови):
А наш дружба продав вівці,
Він мінєї сороківці,
їк посєгни у кішеню,
Вібирай гроший жменю.
(Батьки кричать: — Мало, мало…)
Матки: Ой чия це пшиниченька
Лапами, лапами.
їк ни маїш, дружбо, гроший,
Йди позич у мами.
Свашки: За цибулю, за чіснок.
Купив дружку на чісок
За цибулю пічєну
Купив дружку злочину (золочену)
(Дружби виводять дружок з-за столу танцюі “Гуцулку”, а в цей час молодий купує молоду)
Свашки: Чому молоденька така веселенька,
Як у лісі при дорозі вода студененька.
Вода студененька, буде студеніша,
А молода веселенька буде веселіша.
Старша дружка файна-файна,
Меншя ни погана,
Межи ними молоденька,
Як намальована
Де іс каже, рідна мамко,
Ти малярів брала
Шо ти свою молоденьку
Так намалювала.
Нікде малярів не брала,
Та й ни купувала.
Я в церквочці на престолі
її малювала.
А їк її малювала,
Та й казала: “Синку,
Рости, рости, веселенька
На всю Буковину.
Бо їк будеш, моя донько,
Смутненька, смутненька
То вже тебе ни пізнаї
Сусіда близенька”.
Матки: їк би знала, моя мамко,
Відки мій муж буди,
Я би була шшінувала
З того села люди.
Я би була шшінувала,
Горівкі купила
Я би була ТОТІ люди
За гостів приймила.
(Молодий покриває хусткою молодій голову)
Свашки: Іди братичку до лиснички
Вломи два прутчики для сестрички
Шоби фустку розстелити
Сестрі головку покрити.
(Після скуповування дружби вилазяупь в плодове
дерево і міцно прив’язують деревця і звідти
посипають гостів водою чи горілкою).
Свашки: Шо наш дружба завинивси,
Шо так вісоко здоймивси,
У єблунку солоденьку,
Це за пані молоденьку.
А за пана й молодого,
У євора зеленого.
А наш дружба хочі знати,
З ким молодий буди спати:
А молодий з молодов,
А наш дружба з кочергов.
Журиласи кулибочка,
Журиласи кужба;
Ой шо буди їсти-пити
Молоденький дружба.
(Частують всіх на вулиці: матка дає колача з медом, а батько частує горілкою чи ін.)
Свашки чи гості:
Матка добра, батько — ні, Бо
горівкі ни дає…
Батько добрий, матка — ні, Бо
нам меду не дає.
Ішла матка із припою,
Загубила чічку (квітку) свою.
Ішов батько з колачєм, Найшов чічку під корчем.
(Після розбирають молоду — знімають фату і завивають хустку “по-молодичкі”)
Сватки; У нашому горідчику
Цвіла повитичка,
Вчира була дівчиночка
Тепер молодичка.
Вчира була дівчиночка
Межи дівочками,
А согодні молодичка
Межи жіночками.
Вчира була дівчиночка
Віночок носила,
А согодни молодичка —
Фусточку наділа.
У нашої молодої Фусточка ліліє,
Шо ви хочти, вна вам зробит,
Вна робити вміє.
У нашої молодої
Фусточка блищєтси,
Шо ни знаї вна робити,
Вна ші синавчитси.
Ой їхала коліїчка
Не плач, не плач, молоденька,
Ти цего хотіла.
Не плач, не плач, молоденька,
Ти цего хотіла,
Та й шоби ти у рідочку
З жінками сиділа.
Зарізали кугута
Зарізали ганю, Отут уже по вісілю
Та й по відриганю.
А шо то це за вісілє,
Шо їго лиш два дни. їк би було дві ниділи,
То було би ладни.
А шо то-то за вісілє
Шо їго лиш три дни,
Їх би було три ниділи,
То було би рєдни.
А гадав наш цей ґосподарь —
Горівкі силиши
Ми горівку всю віпили.
Лиш лишили флєші.
А казав наш цей ґосподарь,
Шо горівкі маї,
Ми горівку всю віпили
Він тєжко здихаї (зітхає. — О.Д.).
Политіла зазуличка
З Віжниці на Кути,
Легко гостів запросити
А тєжко си збути.
Чоловіки: Вдериласи нога в ногу,
Йдемо ми додому.
Та на білі подушечки,
На любу розмову.
Жінки: Вдериласи нога в ногу,
Йдем додому спати.
Під зеленим двориком
Любчіка чікати.
Ти зелений єворику,
Зелений, кудрєвий,
А шо ти так синагнівав,
Милий-чорнобривий?
Чоловіки: Та я ніц синагнівав,
Я гнів ни тримаю.
Жінки: Я з хлопцями пожиртую,
Бо я жерту знаю.
Хлопці: Кобис така жиртівлива,
Кобис така добра,
Кобис тогди дала знати,
Коли сама дома.
Жінки: Ой чі я вам, лиґіникі,
Ни давала знати.
Я віконци відхілєла
Кликала до хати.
ІНШІ ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ
— Ой я була в свого тата,
— Ти й була чубата.
— А їк прийшла до свекрухи
— Ззіли чубок мухи.
— Поки я в свої мамкі
Бувала, бувала,
У мамчинім горідчику
Калинка стояла.
А відколи в свої мамкі
Узєта, узєта,
На мамчинім подвірічку
Калинонька вкєта,
Нащо ж каже, рідна мамко,
Калинку зрубала?
Бо не було тебе, донько,
Шобис поливала,
Лишиласи, рідна мамко,
Найменшя сестриця,
Най би була поливала,
В садочку кірниця.
Я лишила, рідна мамко,
Найменшого брата
Шоби була у вас, мамко,
Веселая хата.
* * *
— Ой я була в свої мамкі
Одна одиниця,
Я по воду ни ходила
Бо в саду кірниця.
Я по воду ни ходила,
Дривец ни рубала,
Та то тілько в свої мамкі
Гаразду зазнала.
А їк була в свої мамкі —
Несла воду лижку.
Мамка д’ мині прибігаї:
— Тобі, донько, тєжко.
А їк пішла до свекрухі —
Несла коновками,
А свекруха вибігаї:
— Ківай май ногами.
* * *
— Дала мене моя мамка
За ліс — за ліщину,
Тай казала приходити
В три роки в гостину.
А я мамки ни слухала —
У рік приїхала.
Мамка мене не впізнала
В сусідів питала:
— Ой сусіди-сусідочки,
Чія це дитина,
Шо так личко почорніло,
Всохла їк билина.
Ой упала звізда з неба,
Зазилинькотіла.
Була донька у матусі
Де вона сиділа?
* * *
— Ой та дала мене мамка,
За нелюба дала.
Та їк то-ту конопельку
У мочуло впхала.
Та їк то-ті конопельці
У мочулці гнити,
Та так мені, молоденькі,
З лихов долев жити.
Лиху долю ни продати,
Тий ни проміняти,
То лиш треба з лихов долев
Свій вік вікувати.
Молодята 50-х років.
Молодята 60-х років
Весілля 60-х років с. Лопушна
Весілля 70-х років с. Лопушна
Дружки і дружби 70-х років.
Вінчання молодих 70-х років.
Вінчання молодих 90-х років с. Лопушна.
Весільна пара поч. ХХІ ст.