Історія Мілієве

Історія

 

«Коли на долоню наклониш чоло,

 

То все привиджається рідне село

 

І стежечка кожда і кожний куточок

 

Хатинка старенька і рідний садочок,

 

Де серце, не знаючи злиднів жило.

 

Он там моє щастя безжурне цвіло»…

 

.                                                                                            (Д.Загул)

 

Так писав про село Мілієво видатний поет, публіцист, науковець, наш земляк Дмитро Юрійович Загул. Для нього воно було тим життєдайним джерелом, що живило його протягом всього життя, де можна було « душею й серцем відпочити ». Вічною і нев’янучою є пам’ять міліївців про поета і «як хліб свята історія села», що є цікавою і неповторною.
В урочищі Коритниця виявлено залишки  ранньослов’янського поселення, що існувало в II-VI ст., а в урочищі Флондорівка давньоруського селища XII-XIII ст. http://derevyanka.org.ua/?p=19
Перші документальні відомості  про село належать до 1445 року. Із записів у галицьких судових актах від 1445, 1451, 1457 років видано, що тоді Мілієво входило до складу Снятинської волості. http://www.cityhoume.org.ua/ В кінці XV століття за польсько-молдавською мирною угодою Мілієво разом з іншими селами над Черемошем перейшли від Польші до Молдавського князівства.

На становищі села тяжко відбивалися польсько-молдавські та польсько-турецькі війни, а також часті спустошливі напади турків і татар. Ще й зараз частина села (вулиця) називається Татаринською, а шлях південніше Мілієва – Турецьким.

 

Вулиця Татаринська

На час захоплення Буковини Австрією в селі проживало 57 родин.
Володіли ним поміщики Стурдза, Флондор. Селяни в основному займалися тваринництвом і лісовим промислом, але значна роль також належала землеробству. Селяни працювали на панщині, здавали частину податку натурою, відбували державні повинності. Селяни села Мілієво взяли участь в антикріпосницькому русі під проводом Л.Кобилиці в  листопаді 1848 року.
Найбільшими поміщиками – землевласниками в селі в другій половині XIX ст. були Богусевичі і Флондори. Крім одної землі, лісів, лук, худоби їм належали 2 гуральні, які приносили великі прибутки. Та поміщиків Флондорів міліївці пам’ятають за те, що завдяки їхнім старанням у селі побудовано церкву, яка стоїть і донині.
У 1869 році у Австро-Угорській імперії проводиться шкільна реформа. В останній чверті XIX століття відкривається ряд шкіл. У 1878 році було відкрито школу і в Мілієві. Вона знаходилась в звичайній селянській хаті.
У 1897 році була введена в дію залізниця Неполоківці-Вижниця, яка сполучила село з обласним і районним центрами.
В роки першої світової війни Мілієво перебувало в зоні воєнних дій. Частина чоловічого населення була забрана на фронт. Багато селян втратили робочу худобу. Ґуральня була зруйнована. В селі лютували голоді і епідемія тифу.
Складним і важким було становище населення в період панування королівської Румунії в 1818-1940 роки. Найбільші земельні володіння мала поміщиця О.Лисовецька-Богусевич, якій належало 350 га землі, спиртзавод, водяний млин. Свої фільварки також мали І.Д. Більтнер і С.І.Гогер.
Важким був податковий гніт з боку держави. Міліївці сплачували до 30 видів різних податків. В 1939 році з них було зібрано лиш на армію 1500 лей. Школа в селі працювала, але навчання велося на румунській мові. Медичний пункт в селі був відсутній;бібліотека, клуб – також.
З приходом в село радянської влади було утворено сільську раду. Першим головою став І.П.Шандро.

Сучасна сільська  рада
Було націоналізовано спиртзавод та поміщицькі землі, які згодом поділили між селянами.
В 1940 році в селі було відкрито фельдшерський пункт і пологовий будинок. З 5 липня 1941 року по 25 березня 1944 року село знаходилося під німецько-румунською окупацією.
Звільнене від німців і румунів село почало приступати до мирної праці. Так як Вижниця була прифронтовою і обстрілювалась з карпатських перевалів, то новостворені районні організації і установи тимчасово перебували в Мілієві. Вони знаходились в будинках євреїв і німецьких колоністів, які покинули село.
18 травня 1844 року в ряди Червоної армії було мобілізовано 286 жителів сіл Мілієво, Кибаки, Майдан. 74 односельчан не повернулись з фронтів війни, 54 відмічені урядовими нагородами.
5 березня 1947 року в селі створений колгосп «Радянська Буковина». З року в рік господарство міцніло. На загальних зборах колгоспників було прийнято рішення про будівництво колгоспної гідроелектростанції. Відкрито електростанцію було в 1953 році, її потужність була 175 кВт.

Праця в колгоспі була важкою. В перші десятиріччя існування колгоспу люди працювали і вдень і вночі. За добросовісну працю 100 чоловік було нагороджено орденами і медалями. К.К.Соколович за високі врожаї льону нагороджена орденами і медалями, удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці.

Соколович
Катерина
Костянтинівна

Ще в селі за кошти колгоспу було побудовано цегельний завод, консервний завод, тракторну бригаду, ферму, пилораму.
В 1966 році завершено будівництво Будинку культури.

Колгосп  «Буковина» проіснував до 1999 року. В цьому ж році він був реорганізований в СТОВ «Буковина» та ПОСП «Відродження». У 2003 році створено ще одне ПОСП (приватно-орендне с.г. підприємство). Станом на листопад 2001 року отримали земельні паї у приватну власність в натурі 100 громадян села Мілієве, Кибаки, Середній Майдан.
Мілієво сьогодні – це  3020 людей, з них – 1430 людей працездатного населення, 920 людей – пенсіонери, 610 дітей- шкільного віку,
На території сільської ради зареєстровано 136 суб’єктів підприємницької діяльності, працює 4 приватних пилорам, 2 столярні цехи, 1 магазин сільського споживчого товариства, 18 приватних магазинів, 3 бари, 1 кафе.

На території ради функціонує АТС на 350 телефонних номерів.
Понад 600 будинків села Мілієво та 50 будинків села Кибаки газифіковано. Газифікація здійснена лише в селах Мілієво та Кибаки.
Мілієво – це маленька часточка Буковини, але й воно своєю працею і талантами прославляє свій рідний край.
Хай славен буде вічно у віках Міліїв мій у праці і піснях.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Архів церкви святої Параскеви с.Мілієве «Техдокументація на оцінку будов і споруд Параскевської церкви в с.Мілієве» Чернівці, 1989р., с.3
2.  Вижницький райдержархів. Протоколи сесій сільської ради, виконкомів сільської ради.
3. Грушковськмй Іван «Віхи історії рідної землі» публіцистичні статті, Вижниця, видавництво «Черемош» 2006 р.
4.  Далавурак С. «У творчому ключі Кобзаря» Молодий Буковинець, №18 від 23.04.1983р.
5. Добрянський О. «Національний рух Українців Буковини другої половини XIX – початку XX століття» Чернівці «Золоті литаври», 1999р.
6.  Жуковський А. «Історія Буковини» Ч.П – Чернівці: Час, 1994 – с.38
7.  Загул Д.Ю. «Вибране» К. 1961р.
8.  Іванюк М. «Літературно-мистецька Вижниччини» Бібліографічний довідник.
9.  Іванюк І. «Народні перекази рідного краю»
10. Історія міст і сіл УРСР, Чернівецька область, К. 1969 р.
11. Кузик Я. «І любов, і творчість»   Вижниця ВПП «Черемош» 2002 р.
12. Кузик П. сімейний архів
13. Овадюк В. сімейний архів
14. Поляк Л. Невсипуща опікунка Одарка Криштанович, Буковинське Віче, №9 (627) від 31.01.1996 р.
15.  Поляк Н. «Національна ідея працює» Вижницькі обрії – 1997 р. №№ 25,26-29.03
16.  Славнич В. Короткий опис подій, визначних пам’яток села Мілієве
( рукопис).
17.  П.Федорак В. Черкач Н. Історія рідного краю 7-11 клас Чернівці 2000р.
18. Коротка характеристика соціально-економічного стану сіл
Міліївської сільської ради // Номенклатура ділової документації
Міліївської сільської ради;  папка №7.

 

СТОРІНКУ  ПІДГОТУВАЛИ:

Керівник – Маковійчук Катерина Василівна
Заступник директора з навчально-виховної роботи,
вчитель історії

Керівник – Соколович Марія Петрівна
вчитель російської мови

Дослідник – Маковійчук Іван Васильович
учень 6 класу

Дослідник – Гешко Кароліна Дмитрівна
учениця  10  класу