Традиції Мілієве

Традиції

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають традиції, становлення яких відбувається протягом століть.

Традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично й передаються з покоління до покоління. Геродот стверджував: якби усім народам в світі надали можливість вибирати найкращі з усіх звичаїв та обрядів, то кожен народ вибрав би свої власні. Кожне село багате своїми традиціями, які є невід’ємною частиною їхньої культури. Вона є самобутньою, неповторною, притаманною тільки тільки певній місцевості – в тому і її цінність.
Багато українських звичаїв та обрядів пов’язано з  календарними святами.

У Святвечір напередодні Різдва підготовка до святкової вечері перетворюється на справжній ритуал. Усі предмети, що мають відношення до обрядового столу, набувають чудодійної сили.  До Святвечора готують чітко визначену кількість страв, зазвичай 12 (може бути 7 і 9).
Сідають за стіл, коли зійде перша зірка. Найголовніша страва – це кутя, яку куштують першою. Це символ добробуту і благополуччя. Також обов’язково повинні бути узвар, пампушки, вареники.

 

 

 

Господиня готуючи стіл до вечері, заносить до хати в’язку сіна, якого насипає під стіл і скатертину. По куткам стола ставить зубки часнику – від всього злого, грудку цукру, гроші.
Спочатку на стіл ставлять святковий калач , запалюють свічку, а потім і інші страви. Обов’язково на стіл ставиться тарілка для померлих душ. Це символічне запрошення покійних до сімейної трапези.

Після вечері діти з колядками починають обходити хати. Колядники сприймаються як гості здалеку, їх пригощають.

 

13 січня перед святом Василія діти і доросла молодь, переодягнувшись у якогось персонажа, ходять маланкувати.

Це свято  ще називають «Щедрим вечором» . Очевидно тому, що до вечері подавали більше м’ясних страв. Маланки вітали господарів, бажали їм усіляких гараздів. За ці вітання господарі їх щедро обдаровували.  Вранці на Василія ходили посівальники. Хлопці  – підлітки зайшовши до хати, посівають зерном, приказуючи:
«Сію-сію, посіваю,
З Новим Роком всіх вітаю!»

Важливим є і вечір під Водохреща, який називають другим Святвечором. Цього разу потрібно сісти якнайшвидше до столу , що символізує швидкий збір врожаю , добробут у сім’ї. На Водохреща освячують воду і кроплять нею всіх членів родини,  а також хату, подвір’я, всіх свійських тварин.  Освяченій воді приписують  чудодійні властивості. Існує традиція скупатися на Йордан у річці і тоді весь рік будеш здоровим. В цей день священник обходить хати і освячує їх.

Одним з найбільш цікавих свят є Великдень, якому передує Вербна неділя. У нашому селі її називають Бечковою. Зранку родини збираються до церкви на службу, де освячується верба – символ приходу Ісуса до Єрусалиму. Приносячи вербові гілки додому, б’ють нею кожного члена сім’ї, приказуючи: «Бечка б’є не я б’ю, за тиждень Великдень».

 

До Великодня готуються заздалегідь. Прибирають надворі і в хаті, ріжуть птицю. В суботу укладають кошик. Головними є паски писанки, які готуються заздалегідь. Кладуть в кошик також ковбасу, сало, копчене м’ясо, сіль, яйця, будз.  Вночі вся родина іде до церкви де після «благовісту» відбувається урочисте посвячення пасок.

Після цього усі ледь не біжать додому і сідають за стіл, спробувати посвяченого. У передвеликодню ніч не сплять. Забороняється спати і після урочистого сніданку, бо проспиш своє щастя.

 

 

 

З-поміж урочистостей літнього обрядового циклу важливими є Зелені свята або Трійця. Перед цим святом люди прибирають в хаті та біля хати, збирають польові квіти та трави і прикрашають свою господу.  Обов’язковими є гілки липи, які вважаються оберегом від злих духів. Готують такі страви, як і на Великдень, а ще «зелені» голубці, які крутять з бурякового, виноградного листя чи листя підбілу («мати-й-мачуха»).

До традиційних дійств належать також і сімейні обрядові свята. Вони пов’язані з біологічним циклом існування людини.
Народження дитини – велика й урочиста подія не тільки в житті батьків, а й для родини. Значне місце посідає обряд, пов’язаний з першою купіллю.   Щоб дитина росла здоровою.  У першу купіль кладуть освячене зілля або свячену воду.  Поки дитина не хрещена, у хату не має права зайти чужий, а якщо треба було комусь край, то має щось принести. Так само не можна з нехрещеною дитиною кудись іти.
Новонароджену дитину , особливо хвору, слід якнайшвидше охрестити. Таким чином переслідується подвійна мета: охоронити її від  усього злого і прилучити до християнської громади, очистити від першородного гріха.

В обряді хрещення на перший план виступають хрещені мама і тато, тобто куми. Особам кумів надається особливого значення. Вони шануються нарівні з близькими родичами. Для похресників куми є другими батьками і  мають обов’язки опікуватися дитиною, брати участь у вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хрещені батьки повинні мати «крижму» –  біле полотно, рушник, покривало на якому тримають під час хрещення дитину. Під час хрещення в церкві дитині дається ім’я.
Після хрещення гості збираються в хаті, приносячи подарунки. Пригощання супроводжується піснями та танцями.

 

 

Важливими в житті людини є весільні обряди. Вони розпочинаються з того, що батьки нареченого приходять до батьків нареченої на злагоду, де домовляються про дату майбутнього весілля, яке справляють переважно в осінній період, на багатство. Ближче до весілля наречена  запрошує з колачем дівчат, щоб були її дружками, а наречений дружбів і ходять з ними запрошувати гостей на весілля.

Весілля – це свято радості єднання двох юних сердець на спільне життя задля продовження свого роду, це – своєрідне дійство. Молодий і молода мають чітко виконувати свою роль. У день весілля вранці, до схід сонця, приходять дружки, допомагають споряджати молоду.  Така ж церемонія відбувається і в домі молодого. Пізніше молоді зустрічаються в церкві для вінчання. Після вінчання всі відправляються на святкування. Сучасні молоді  в день весілля віддають перевагу одягу урочистому, а не  народному.

 

Сторінку підготували