Освіта Велике

Село Велике потопає у чудотворній зелені життя, горнеться до очей своєю красою, всміхається барвистими квітниками. І у цій надзвичайній місцині відкриває свої обійми жителям села Великівська ЗОШ І – ІІ ступенів. Стоїть велична й горда будова графині Джорджуванки ось уже 129 років, а довкіл, немов надійні стражі, старезні липи, ялини, окремим з яких також не менше літ. Дивовижна краса напоєна озоном у такій мірі, що подих переймає. Вміли будувати і знали де споруджувати свої сільські святині колишні газди. Величезний фундамент, немов надійні чобітки, береже споруду від часу, лихоліть, природних витівок.

Вже 59 років красуня-школа приймає в свої розкішні шати сільську дітвору та вчительську когорту.

 

 

…Цікавою сторінкою села є розвиток, становлення освітньої діяльності, які беруть свій початок з жовтня 1897 року. В селі Мега була вперше відкрита школа. Вона спочатку знаходилась в приватному будинку Антона Місікевича, де було відкрито один клас.

Пізніше, в приміщенні старого клубу, теж навчались діти в двох класах. Директором школи був Тарнавський Микола. Вчителем – Єзопа Олена.

 

 

Згідно архівних документів “Про стан Австро-Угорської народної школи і вчителів 1903 рік” тоді навчалися 79 учнів: 36 хлопчиків і 43 дівчинки. Директором школи був Ісар Костянтин. Вчителями працювали Тарновецька Євгенія, Ісар Еліонора, Харітон Елінора. Всі вони проживали в селі Бергомет.

У травні 1909 р. в селі було 84 дитини шкільного віку. Але за браком коштів не всі могли навчатися. У 1914 році під час першої світової війни було закрито в селі всі навчальні класи. І лише в 20-х роках з приходом румунської влади навчання відновилось. Діти навчалися в орендованих кімнатах по хуторах у Терлибовки Петра, Гайдук Анастасії, Влада Олексія, Генцарюк Олени, Місікевича Сідора.

Вчили дітей румунською мовою подружжя Ісарів. Діти фактично не розуміли чужої мови. За це їх часто били різками вчителі.

У 1935 році директором школи став Хіма Ілля, який був присланий із Румунії. У початкових класах працювало подружжя Дулібських із Чернівців, а дітей у 5, 6, 7 класах вчив сам Хіма. Це була жорстока людина. За незнання румунської мови він бив дітей, особливо тих, хто намагався говорити по-українськи.

У вересні у 1940 – 1941 рр. було організоване навчання українською мовою. Директором школи був Савченко Микола Миколайович. У роки Великої Вітчизняної війни, 1941 – 1944 рр., в село знов повернулися румуни. Навчання в школі вели румунською мовою подружжя Дулібських з Чернівців.

З приходом Радянської влади в селі було безплатне семирічне навчання. Усіх дітей навчали українською мовою. У 1949 році перевели старші класи у колишній панський маєток. Молодші класи продовжували навчатися по хуторах до 1952 року.

З 1952 року панський маєток повністю переданий під школу. Закінчилось хутірне навчання.

З 1949 по 1960 рр. була семирічна школа.

З 1961 по 1989 рр. – восьмирічна.

З вересня 1989 р. по жовтень 2000 р. неповна середня школа.

З листопада 2000 року Великівська ЗОШ І – ІІ ступенів.

Директорами школи були:

З 1987 р. по 1903 р. – Тарнавський Микола.

3 1903 р. по 1935 р. – п. Ісap.

З 1935 р. по 1940 p. – Хіма Ілля.

З 1940 р. по 1941 р. – Савченко Микола Миколайович.

З 1941 р. по 1944 р. – п. Дулібські.

З 1949 р. по 1950 р. – Котляров Олександр Миколайович.

З 1950 р. по 1952 р. – Романець Олександра Андріївна.

З 1952 р. по 1953 р. – Морозов Микола Порфирович.

З 1953 р. по 1954 р. – Шевчук Микола Климович.

З 1955 р. по 1960 р. – Саула Григорій Федорович.

З 1960 p. по 1971 p. – Короп Петро Михайлович.

З 1971 p. по 1979 р. – Остапенко Володимир Олексійович.

З 1979 р.                 – Зінич Наталія Тодорівна.

За кошти держави було добудовано до цього приміщення:

 у 1965 – 1968 роках фізичний, біологічний кабінет і спортивний зал, шкільну майстерню школи. Добудови проводились під керівництвом директора школи Коропа Петра Михайловича.

 у 1971 році – їдальню. Директор Остапенко Володимир Олексійович.

 у 2001 році перекрито новою бляхою дах школи, а в 2003 році за кошти держави, батьків зроблено капітальний ремонт фасаду.

Перший випуск різних за віком учнів школи в цьому приміщенні відбувся у червні 1954 року. 21 випускник одержав свідоцтво про семирічну освіту.

З 1954 року по 2011 рік школа випустила – 735 учнів. Із них 60 з Похвальними листами.

У 1976 – 1977 н.р. в школі навчалася найбільша кількість: 151 учень.

З 1971 року діти мають можливість пообідати в шкільній їдальні. Останні роки її орендує підприємець Семеген Зіна Іванівна. Вона налагодила роботу їдальні, закупила необхідне обладнання. Завозить в достатній кількості продуктів для гарячого харчування учнів.

Цікава подія в історії школи відбулася 2 липня 1993 року. З далекої Австрії, до маєтку свого батька, приїхали два сини графа Фрідріха Секвантіна. Вони згадали, як маленькими хлопчиками бігали по цьому подвір’ю і залишилися задоволеними, що маєток знаходиться в добротному стані. А найбільше раділи, що будівля є храмом науки.

 

 

В 2007 році школа отримала комп’ютерний клас. Школярі, під керівництвом вчителя інформатики Барбазяк Ольги Степанівни, мають можливість навчатися комп’ютерної грамотності.

 

 

На цьому знімку трудовий і учнівський колектив школи 2008 – 2009 н.р. В школі навчалося тоді 56 учнів.

Колектив школи проводить відповідну роботу зі здібними дітьми. Маємо певні досягнення.

За останні три роки призерами районних предметних олімпіад стали:

2009 – 2010 н.р. ІІІ місце з математики Бойко Аліна, 9 клас (вчитель Кузек Л.П.), ІІ місце з біології Танасійчук Марина, 9 клас (вчитель Копчук Л.Ю.). У конкурсі знавців української мови ім. Петра Яцика учениця 5 класу Домніцак Діана зайняла І місце (вчитель Зінич Н.Т.). Друга на знімку Домніцак Діана – учасниця ІІІ етапу конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика, в Чернівцях.

 

 

2010 – 2011 н.р. ІІІ місце з інформатики Михайлюк Яна, 9 клас (вчитель Барбазяк О.С.), ІІІ місце з українознавства Бойчук Марина, 9 клас (вчитель Гайдук О. М.).

2011 – 2012 н.р. ІІ місце з інформатики Романюк Олег, 9 клас (вчитель Барбазяк О.С.), ІІІ місце у конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика та ІІІ місце з української мови і літератури Домніцак Діана, 7 клас (вчитель Зінич Н.Т.).

Згуртований, творчий, дружній педагогічний колектив, ставить собі за мету не тільки навчання дітей згідно програм, а й розвивати моральні, духовні, фізичні якості підростаючого покоління. Пробудити у своїх вихованцях любов до рідного краю, до релігійних святинь предків.

 

 

 

Ось прізвища тих, хто виконує фахове покликання, продовжує себе у своїх учнях. Чиї думки, почуття, щедро віддані дітям, працюють на майбутнє.

 Директор школи – Зінич Наталія Тодорівна, вчитель-методист, спеціаліст вищої категорії, вчитель української мови та літератури, педагогічний стаж 43 роки, на керівній посаді – 32 роки.

 В даний час, у 2011 – 2012 н.р., навчається 33 учнів.

 Їм передають свої знання 15 педагогів. З них:

 “вчителів методистів” – 1:

 Зінич Наталія Тодорівна, вчитель української мови.

 “спеціаліст вищої категорії” – 2:

 Зінич Наталія Тодорівна, вчитель української мови.

 Гнатюк Олена Миколаївна, вчитель початкових класів та географії

 “спеціаліст І категорії” – 5:

 Копчук Любов Юріївна, вчитель біології та хімії;

 Копчук Степан Іванович, вчитель фізики;

 Марчук Дмитро Георгійович, вчитель історії;

 Дорубець Олександра Петрівна, вчитель початкових класів.

 Точенюк Марія Степанівна, вчитель німецької мови.

 

 “спеціаліст ІІ категорії” – 2:

 Барбазяк Ольга Степанівна, вчитель математики та інформатики;

 Бузіян Людмила Василівна, вчитель української мови та літератури.

 “спеціаліст” – 7:

 Янковська Марія Іванівна, вчитель української мови та літератури;

 Коротчук Роман Іванович, вчитель фізичної культури;

 Точенюк Андрій Ілліч, вчитель технічної праці;

 Гайдук Олена Миколаївна, вчитель обслуговуючої праці;

 Боднарюк Світлана Василівна, вчитель початкових класів;

 Кравчук Інна Костянтинівна, вчитель початкових класів.

 Зінич Н.Т., Гнатюк О.М. – нагороджені знаком “Відмінник освіти України”

Низький уклін моїм учителям –

Мого дитинства кораблям стокрилим!

Через роки,здолавши часу шлях,

До мене лине слово Ваше щире.

Низький уклін, шановні вчителі,

За Вашу осінь і за мої весни,

За добрі очі, за серця палкі,

За слова чесні і душі щирі!