Видатні особистості Сербичани

Над розділом працювали: учні Сербичанського НВК

Антонік Микола Пантелейович (1922-1993)
Народився 1922 року на Житомирщині. Ще зовсім юним брав участь у визволенні країни від загарбників під час Великої Вітчизняної війни. З боями дійшов до території Німеччини. Брав участь у боях з травня 1942 року до 9 травня 1945 року.
За бойові заслуги нагороджений орденом Червоної зірки, медаллю “За взяття Кенігсберга”. Був учасником параду радянських військ, який відбувався 24 червня 1945 року в Москві на Красній площі.
У 1953 році прибув зі Східної України на Сокирянщину. Працював секретарем парторганізації колгоспу в селі Сербичани, а з 1959 до 1978 року головою цього господарства.
Минали роки, міцнів колгосп, росла слава. Середній показник урожайності цукрових буряків зріс до 354 центнерів. За час його головування зросла врожайність зернових і технічних культур, на полях і фермах побільшало техніки, було механізовано роздачу кормів та доїння корів. Споруджено адміністративний будинок та дитячий садок, а для працівників тваринницьких ферм – їдадьню, профілакторій і лазню. На новому місці збудовано тракторну бригаду і майстерню з ремонту техніки. Сербичанський колгосп став одним з найкращих у районі. Тут працювало 6 рільничих ланок, садово-огородня бригада. У галузі тваринництва поголів’я ВРХ сягало до 3,5 тис. голів, у т.ч. 400 корів. На свинофермі вирощувалося 800-1000 свиней, добре було розвинене вівчарство та птахівництво.
Разом з дружиною виростили трьох дітей, яким дали освіту та гарне виховання.
Нагороди: орден Леніна (1973), орден “Знак Пошани”.
Олійник Іван Федорович (1931 р.н.)
Народився в селі Сербичани. Трудовий шлях розпочав у рідному селі на посаді тракториста. Працював до 1991 року. Завжди сумлінно виконував всі роботи в тракторній бригаді , на полі. З нього брали приклад молоді механізатори, адже він був добрим наставником, очолював механізовану ланку з вирощування кукурудзи, яка постійно досягала вагомих результатів. Як і багатьох передових механізаторів району, у 1970 роках, його зацікавив досвід роботи знатного кукурудзовода із Закарпаття, двічі Героя соціалістичної праці Ю.Ю. Пітри. Тож вивчав його методи роботи, досягав все кращих врожаїв в колгоспі.
Головне в його характері – відповідальність. Дбав про високу якість робіт. На тракторі механізатора постійно майорів прапорець, який символізував ударну працю господаря. За успіхи в праці його неодноразово відзначали грамотами та преміями. Передовий виробничник двічі побував на виставці досягнень народного господарства у Києві. Обирався депутатом сільської ради трьох скликань, за наказами виборців зробив чимало добрих справ для села, людей, які зверталися до нього за допомогою. Бере активну участь у житті села. Член ради ради старійшин. Користується авторитетом і повагою в селі.
Нагороди: орден Трудового червоного прапора (1967), орден Леніна (1968).
Пленгей Олексій Федорович (1929-2009)
Народився в селі Сербичани. За прикладом батька рано обрав хліборобську професію. У 1946 році працював у рільничій бригаді, а як закінчив Ставчанське профтехучилеще, став трактористом. Керівництво відразу помітило його працелюбність, порядність і вміння працювати з людьми. Тож невдовзі призначили бригадиром.
Керівник-механізатор виявляв ініціативу, широко знайомився з методами роботи знатного в той час механізатора України О.В. Гіталова. “Півтори норми на трактор” – таким був девіз його роботи. І про цей досвід у 70-х роках було випущено невеличку книжечку-брошурку, в якій розповідалося про секрети успіху передовика. Був делегатом ІІІ Всесоюзного з’їзду колгоспників.
У 1969 році, в тому числі й за сприяння Олексія Федоровича, в селі споруджено приміщення тракторної бригади і майстерню з ремонту техніки. Під його керівництвом працювало понад 40 механізаторів, було понад 30 тракторів, майже 2 десятки автомобілів, 6 комбайнів.
Нагороди: орден Трудового червоного прапора (1966), орден Леніна (1972), орден Жовтневої революції (1978).
Делегатами ХХУІ та ХХУІІ з”іздів Компартії України були
наші односельчанки:телятниця – Галина Петрівна Пульбер
та швачка-мотористка об”єднання „Восход” – Марія Василівна Зелінська.
У житті кожної людини є дні, про які вона згадує з особливою теплотою. Фестиваль! Святкова Москва. Безліч друзів. Але й там не забув, кого представляю, хто надав таку можливість, – рідний колектив.Прагну кожним трудовим днем віддячувати за довір”я, – говорив Сергій Присакар, який працював бетонувальником при спорудженні Новодністровської ГЕС, делегат ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві.

 

 

Сергій Присакар – делегат ХІІ Всесвітнього
фестивалю молоді та студентів.

 

 

 

 

Стефанко Ростислав Миколайович – дипломат Міжнародного конкурсу духових інструментів, соліст Львівської філармонії. Народився в с. Сербичани в 1977р. З дитинства захопився музикою, став відвідувати заняття духового оркестру, які на добровільних засадах, організовував і проводив директор БНТД Лабушний І.К. Навчився грати на кларнеті і вирішив присвятити своє життя музиці. Після школи вступив до Чернівецького музичного училища ім. Воробкевича (1992-1997), пізніше до Львівської національної академії ім. М. Лисенка (1997-2002).З 2001року Ростислав Миколайович – артист академічного симфонічного оркестру Львівської державної обласної філармонії.
Чарівна дівчина із Сербичан Валя Костишина – наш співучий соловейко.У 2004 році закінчила школу із золотою медаллю і вступила до Київського Національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка- Карого на факультет „театральне мистецтво”,який у свій час закінчили сестри Сумські, А.Хостікоєв, Б.Бенюк, І.Миколайчук, Д.Гнатюк.
А дорогу в творче життя їй проклав Мафтуляк Михайло Васильович, заслужений працівник культури.
З 1965 року й понині Михайло Васильович Мафтуляк працює директором Сокирянської дитячої музичної школи. Він прищепив любов до музики багатьом нашим дівчаткам Сьогодні навчає музики діток його учениця, а наша односельчанка Мельник Анна,яка працює в дитячому садочку м.Чернівці та солісткою ансамблю “Джерело”. Із ансамблем „Джерело”, вона неодноразово виступала у Польщі, Німеччині,Молдові.
Ще одна вихованка Мафтуляка М.В. – юна жителька села Тетянка Козак. В 2010р. стала переможцем районного та призером обласного конкурсу “Буковинська зіронька”, у 2011 р. Отримала Гран-прі Міжнародного мистецького фестивалю-конкурсу “Золотий лелека”, та справжні успіхи ще попереду. Успіху тобі, Тетянко!
Ладан Олександр Федосійович, директор інституту Української геоінформатики ім. Т. Шаха, почесний геодезист України.
Цибух Анатолій Миколайович
Народився в 1964 році в селі Сербичани, в сім’ї робітників. Мати Анастасія Єфимівна, як працювала в дитячому садку, з раннього дитинста привила сину любов до книги. Вже в 5 років Толя сам читав дитячі книжечки, казки, віршики.
В шкільні роки в Анатолія з’явилося захоплення музикою, що привело його до музичної школи.
Його молодіжний творчий колектив виступав на різних сільських заходах.
В 1982 році був призваний на військову службу. Служив в ПВО після закінчення служби підписав контракт на післястрокову службу. В Сєвєрномоску “Заполяр”я”, де проходили роки служби, Анатолій познайомився з дівчиною із Зауралля, місто Шадринськ.
В 1987 році Анатолій Цибух поступив на службу в пожежну охорону, де працює по сьогоднішній день. Закінчив Свердловське пожежно-технічне училище, Московську вищу пожежно-технічну школу. Пройшов всі сходинки кар’єрного зросту: від пожежного до начальника загону.
В 2002 році отримав направлення в Кетовський район. Разом з дружиною, Любов’ю Львівною виростили двох дітей. Син Антон працює в пожежній охороні, донька Ліза – студентка КГСХА.
В 90-х роках Анатолій Миколайович повертався до рідного села, працював в Сокирянському відділенні МНС, та доля відносить його далеко від матері, від рідного дому, від рідного села.
Доленосні події, через які доводиться проходити Анатолію Цибуху лягають на папері віршованими рядками, сповненими емоцій та переживань.
Весь вільний час присвячує музиці, природі, творчості, наповнюючи ці недовгі хвилини спогадами і любов’ю до рідного краю, рідного села.
В 2010 році самодіяльним поетом і композтором Анатолієм Миколайовичем Цибухом, далеко від рідного краю, було видано збірочку власних пісень та віршів “Корабль моей судьбы”.
Та відкриває цю збірку наш земляк віршем про Україну.

Герої живуть поряд
Учасники бойових дій в зоні АТО
(село Сербичани)

1. Гангал Микола Іванович
2. Гончар Андрій Васильович
3. Цибульський Роман Васильович
4. Ткачук Іван Семенович
5. Костишен Іван Маркович
6. Плінгей Максим Маркович
7. Білоткач Микола Васильович
8. Присакар Мирослав Валер’янович

 

Микола Іванович Гангал
Народився 9 квітня 1992 року в селі Сербичани. У 1999 році пішов до першого класу місцевої школи, яку закінчив у 2007 році. Своє навчання продовжив у ЧТЕІ КНТЕУ на відділенні Менеджменту туризму і ресторанного господарства, міжнародної економіки і економіки підприємства. У 2014 році був призваний на службу до лав Збройних Сил України. Побував у гарячих точках у зоні проведення АТО.

 

 

Гончар Андрій Васильович
Народився 27 жовтня 1993 року в селі Сербичани. У 2000 році пішов до першого класу Сербичанської загальноосвітньої школи, яку закінчив у 2010 році і продовжив навчання у індустріальному технікумі м. Кам’янця – Подільського. У 2011 році пішов на службу до Збройних Сил України на контрактній основі. На даний час продовжує навчання Подільському державному аграрно – технічному університеті.

 

 

 

 

Плінгей Максим Маркович
Народився 11 серпня 1992 року в селі Сербичани. Навчався в Романківецькій гімназії. З 2014 року проходив службу в зоні проведення АТО.