Традиції села Олексіївка

Найважливішими складовими народної духовної культури є свята, обряди й ритуали.
Свято – урочисте відзначення якихось подій, знаменних дат. Ще – це день на честь певної події або святого, що святкується церквою. Воно включає розважальні елементи та деякі обрядові дії.
Обряд – сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних із побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов, котрі відбивають усталені зв’язки людей з природою та поміж собою.
Ритуал – сукупність обрядів, пов’язаних з відзначенням найважливіших життєвих подій, переважно культового змісту.
З огляду на історію українського народу можна говорити про те, що його свята та обряди, як християнські, так і світські, в основному поділяються на сімейні й календарні.
Сімейна обрядовість освячувала найважливіші моменти в житті людини.
Календарна обрядовість була тісно пов΄язана з природою, релігією, трудовою діяльністю людей, котра, як правило, підпорядковувалася сільськогосподарсько¬му трудовому календарю.
Жителі Олексіївки традиційно протягом багатьох століть звеличували родину, шлюб і домашнє вогнище. В основі цих традицій лежать загальнолюдські моральні цінності, шанобливе ставлення до батьків, подружжя, природне бажання продовжити свій рід
Сьогодні це розглядається як позитивний соціальний досвід поколінь, який необхідно зберігати і пригрожувати.
Головним чинником народної моралі споконвічно були ідеали добра, милосердя, людяності, честь і гідність, працелюбство. Засуджувалися ворожнеча між членами сім’ї: родинне життя мало грунтуватися на щирій співдружності, красі взаємовідносин, повазі до свого родоводу. На цих життєстверджуючих ідеалах багатьох поколінь і складалася система свят, обрядів, ритуалів, якими відзначаються всі найважливіші життєві події людини від її народження до смерті.
Основні з них – родильні, весільні та поховально-поминальні.
Святково-обрядова культура українців становить цілісну систему, яка включає створювані протягом багатьох віків народне мистецтво, пісні, танці, а також Народні вірування, магічні засоби, церемонії для відвернення зла і забезпечення добробуту й щастя, народні Звичаї, ігри, традиції спілкування
У сім΄ї чекають первістка…
Коли ще з’явиться на світ маленька людина, а скільки клопоту і хвилювань! Уже вирішено, яку купуватимуть коляску і де стоятиме ліжечко, вже обрано двоє імен – для хлопчика і для дівчинки. Майбутні мама і тато вкупі з бабусями й дідусями потроху звикають до свого нового «відповідального» становища…
Ніколи жінка так не потребує любові й захисту, як в період очікування дитини. Домашні ставляться до неї з особливою увагою, лікарі прискіпливо стежать за станом її здоров’я. Хороша, сповнена любові атмосфера в сім’ї, тепле ставлення до жінки дуже важливі для неї. Тому сукупність звичаїв та обрядових дій у цей період спрямовано на створення сприятливого психологічного настрою для породіллі, прийому родів та вша¬нування молодої матері й новонародженого.
Поняття роду, родини у всі часи для кожного українця було визначальним.
Народженню дитини в Олексіївці завжди надавали великого значення: згідно із звичаєвим правом сім’я набувала чинності тільки тоді, коли в ній були діти. Родина без дітей вважалася неповноцінною, а бездітність – нещастям.
У народі говорять:
«Хата з дітьми – базар, а без них – цвинтар».
Турбота про здоров’я та продовження роду одвіку посідала одне з чільних місць у звичаєвій культурі українців.
Сім’я створювалася заради народження дитини й існувала доти, доки діти були в ній, бо саме вони були з’єднуючою ланкою – так вважалося в народі.
Життя простої родини у свій час дуже образно показав Тарас Шевченко у вірші «Зійшлись, побрались, поєднались…»:

Зійшлись, побрались, поєднались,
Помолоділи підросли.
Гайок, садочок розвелли
Кругом хатини. І пишались,
Росли собі та виростали…