Духовність Ожеве

Церква Преподобної Параскеви

Цікавим туристичним об′єктом на території села є місцева церква Преподобної Параскеви. Збудована вона на кошти прихожан у 1854 р. І прикрашає своїм архітектурним вирішенням не тільки село Ожеве, а й увесь регіон.

Будівля церкви готичного стилю. Це легке стрільчасте склепіння із напівкруглими вікнами. Високі башти увінчані двома позолоченими куполами і хрестами.

Дзвіниця мала обриси стрільчастої ажурної башти, увінчаної шпилями з позолоченими куполами та хрестами.

Внутрішнє оздоблення церкви дуже красиве. Перлиною церковного інтер’єру був старовинний іконостас, прикрашений позолоченими рамками та вишитими рушниками.

Але ні прекрасне внутрішнє та зовнішнє оздоблення, ні історична цінність архітектурної культової споруди не змогли врятувати її в часи «диктатури» пролетаріату від сплюндрування та пограбування.

Спочатку церкву було закрито більше ніж на двадцять років. Населення, особливо старші люди, хотіли, щоб церква була діючою.

Молитися ходили до церкви, на Пасху святили паски під закритою церквою Божою росою. Коли трішечки потепліла обстановка в країні, у 1981 р. віруючі сміливці самовільно відкрили церкву, встановивши цілодобове чергування. Одного разу, коли в церкві було понад 20 чоловік, серед ночі зайшло спочатку троє молодих людей в міліцейській формі. Попередили старих, щоб усі вийшли з церкви. Але люди, в основному це були жінки, залишилися. І тоді почалася бійня. Хто не хотів добровільно залишати церкву, того били.

Тієї злощасної ночі церква була пограбована. Забрано золоту чашу, золоті хрести та інші коштовні речі. Вирізані з рам полотна ікон, знищені на стінах безцінні фрески, вивезена і спалена багатюща церковна бібліотека, всі стародруки.

На ранок 20 грудня 1981 р. на церковних дверях повис масивний замок і вивіска «Склад УПТК».

І тільки в 90-х роках становище змінилося. Церкву відкрили на радість прихожанам.  Нині церква є осередком духовного життя села.

Румунське кладовище

Ще одним об′єктом, вартим уваги туристів, є  румунське кладовище.

На початку 40 – х років Румунія повторно захопила наш край. У війні з Радянським Союзом вона була союзницею Німеччини, тому румуни вороже ставилися до місцевого населення і поводили себе як завойовники. Але події на фронті стрімко змінювали одна одну. Радянська армія перейшла у наступ. Румуни швидко відступали на захід.

На території села розташувалася  румунська частина з гарматами, збираючись «зустріти» радянські частини. Але попереду радянських військ йшли відступаючі румунські. Вони вийшли на берег Дністра пізнього осіннього вечора 1943 р. Зразу ж почали переправу через Дністер, не налагодивши при цьому зв’язку  з частиною, яка перебувала на правому березі Дністра. Це стало їх фатальною помилкою. Адже невдовзі залунав гул канонади і солдати, які переправлялися через річку, стали мішенню для своїх же гармат, що стояли на березі. Тому що частина, яка вела вогонь по переправі, була переконана, що це радянські війська.

Багато солдатських тіл забрав Дністер. А вранці румуни, що були на території села, кинулися на берег Дністра і разом з місцевими жителями почали збирати та хоронити загиблих солдат.

Місце для останнього спочинку тих, хто поліг через помилки командування, вибрали в центрі села. Вирили декілька траншей і в них склали загиблих. За християнським звичаєм на могилах були поставлені хрести. Один  хрест припадав на трьох чоловік. На хрестах були написані імена тих солдат, які мали при собі документи. Офіцерів поховали окремо. За даними старожилів села у братській могилі було поховано 518 солдат.  По закінченню війни родичі загиблих перевезли останки двох солдат в Румунію, решта і досі спочивають на кладовищі села Ожеве.