Духовність Грубна

Згідно з результатами досліджень перша церква була побудована ще в 1740-х роках. Як свідчать краєзнавці, в 1748 році старообрядці почали споруджувати з глини і дерева церкву, яка знаходилася на найвищому місці в селі. Після завершення будівництва вона була освячена в ім’я Покрова Божої Матері, це сталося приблизно в 1750р. А в 1805 році була збудована нова церква, яка теж була освячена на честь Пресвятої Богородиці .

Особливістю храму є його дзвіниця . Дзвони виготовлено в Румунії. Доказом цього є напис румунською мовою. Дзвони з особливого сплаву металів на замовлення одного із односельчан Федора Козенкова, який вирішив вкласти свої кошти в церкву. Відлуння грубнянських дзвонів розноситься на багато кілометрів.

Всередині храм розділений на три частини:
– паперть – приміщення для жінок, яким через фізіологічні причини не дозволяється загодити в церкву;
– церква – місце для богослужіння;
– алтар – головна східна частина церкви, яка відділена від загального приміщення іконостасом .

При вході зберігся напис: «Придите ко мне все труждающиеся и обремененные, и азъ успокою вас» .
Коли зайти всередину церкви, то на стелі можна побачити хмаринки, зорі, місяць, сонце та Херувими. До самої стелі стоять ікони, писані золотом.
Переступивши поріг храму, потрібно зупинитися і прислухатися, що читається або співається. Якщо в цей момент ходити дозволяється, то треба помолитися семипоклонний «Начал» (приходні поклони), встати на певне місце і перебувати там до кінця служби. «Начал» – це послідовність молитов, якими старообрядці починають і закінчують Богослужіння в храмі або вдома. Оскільки вони відбуваються на початку і кінці всякого молитовного правила, їх також називають і вихідними поклонами.
Молитва, звернена до Богородиці, завжди закінчується земним поклоном. І, нарешті, славослів’я Святої Трійці з трьома поклонами, зазвичай – поясними. Після відпусту покладається земний уклін без хреста, звернений до настоятеля храму. Таким чином, «начал» містить сім поклонів з хресним знаменням, від чого і отримав свою назву.
У сучасних старообрядців уклін після відпусту відбувається з хресним знаменням. Текст молитви звучить так:
Боже, милостив буди мне грешному (поклон).
Создавыи мя Гоподи, и помилуй мя (поклон).
Без числа согреших Господи, помилуй и прости мя грешнаго (поклон).
Достойно есть, яко воистину блажити Тя Богородице, присноблаженную и пренепорочную, и Матерь Бога нашего, честнейшую херувим, и славнейшую воистину серафим, без истления Бога Слова рождьшую, сущую Богородицу Тя величаем (поклон всегда земной).
Слава Отцу и Сыну и Святому Духу (поклон).
И ныне и присно и во веки веком, аминь (поклон).
Господи помилуй, Господи помилуй, Господи благослови (поклон).
Прибуткові та вихідні поклони є важливою частиною старообрядницького богослужіння. Вони означають перехід людини від світської марноти до спілкування з Богом, налаштовують на особливий лад.
Традиційно стояти треба в тій частині храму (справа чи зліва), в якій стоять твої родичі. (Колись у селі було ще дві церкви. Після «Окружного послання» відбувся новий розкол. Селяни поділилися на «окружників» і «неокружників», тобто на тих, хто підтримує послання, і тих, що виступали проти. Але пізніше люди почали ходити в церкву,- як свідчать перекази,- відповідно до соціального статусу. На місці нинішнього пам’ятника була церква для бідняків. Там правив білий батюшка (бо він був зовсім сивий). Храм називали «білим». А в іншому правив чорний батюшка (мав чорне волосся), і тому храм звався «чорним». Розташований він був на місці господарського магазину. Туди ходили багатії. Потім збудували ще одну, єдиновірську церкву, а дві інші були зруйновані за часів радянської влади. А традиції залишилися: прихожани «чорного» храму стоять зліва, а прихожани «білого» – справа). Чоловіки стоять в передній частині храму, а жінки – позаду.

На молитві в старообрядницькому храмі слід стояти прямо, тримаючи ноги разом, а не розставленими в сторони. Руки складені на грудях горизонтально, права поверх лівої. Під час служби у старообрядницькому храмі не стоять на колінах (бо це подібно до знущань римлян над Ісусом).