Культура Волошкове

Народна творчість

                                                   Колектив «Надністряночка»
Краю мій коханий,
щире твоє слово,
Небо твоє ніжно голубе
Рідна Україно
Земле колискова,
Обіймаю піснею тебе!
З усією буденністю життя з усіма його клопотами і проблемами ми інколи не помічаємо, скільки навколо нас прекрасного: чудова буковинська природа, талановиті люди. Справляють враження чудові краєвиди Дністра, люди, які гарні душею, привітні, талановиті.
“Цвіте не одцвітається Волошкове моє…” – мовиться в пісні, що стала гімном села. Талантом нашого села є фолькльорний колектив “Наддністряночка”. Це люди, які незважаючи на важкий час і труднощі, встигають проводити вечори з піснею, збираючись на тренування у кожної з учасниць дома. Звичайно всіх їх об’єднує спільне захоплення піснею, бо вже багато часу вони співають разом. Створила цей колектив Решетнік Марія Миколаївна. Вона спочатку збирала всіх у себе вдома, підшуковувала пісні. На даний час у їхньому репертуарі понад сто пісень, які дарують людям тепло, усмішку і задоволення.
Колектив з роками змінювався, з’являлися нові учасниці на заміну тим, які вже не можуть виходити на сцену з різних причин.
Спочатку ансамбль називався “Полісяночка”, але згодом нові учасниці запропонували іншу назву “Наддністряночка”.
У селі жодне свято не обходиться без їхньої участі. Вони проводили для жителів села, для учнів “Українські вечорниці”, де показували звичаї і традиції українського народу.
Ось такі пісні звучать у їхньому виконанні на тему сумного кохання: “Калина”, “Верба рясна”, “Льон гойдається”, “Шуміла ліщина, “Пісня про Василя”, “Чом я не красива”, “Ой біда подруженьки”. Є в них також багато жартівливих пісень, як: “Била жінка мужика”, “Приймачище”, “Ой підемо жінко в поле”, “Пісня про вареники”, “Гарна господиня”, “Капелюшок”.
Всі вони мають господарство і все ж таки встигають і в нашому селі виступати і на гастролі їхати. Коли учасниць запитали, як вони все встигають, вони з посмішкою відповіли: “Нам чоловіки допомагають”.
А вони дійсно їдуть по різних селах і навіть містах з своїм колективом. І скрізь їх чекали з нетерпінням, проводжали з пошаною.
На запитання, яке їм поставили на одному з концертів, як їм вистачає терпіння і снаги скільки років триматися з піснею, вони відповіли: “Пісня допомагає нам у праці і звеселяє душу у години дозвілля”.
“Жіночий колектив Волошківського будинку культури, один з кращих колективів художньої самодіяльності”, – писала газета “Дністрові зорі”.
Все на світі минає, але пісня залишається з нами назавжди.
Треба мати велике натхнення і любов до пісні, щоб заслужити таку шану від людей, яку цей колектив має. Цього натхнення не бракує їм і зараз, тому що вони далі продовжують співати.

Над розділом працювали: Пошукова група “Джерельце”
Керівник: Чорна Олена Дмитрівна