Традиції Вітрянка

Традиції і звичаї народу –
то все святе для кожного із нас.
І передається поколінням
з роду і до роду.

Кожен народ, кожна нація, кожен регіон, кожне село мають свої звичаї, традиції, обряди. Українські традиції – це жива пам’ять нашого народу, яка формувалась багато століть, постійно збагачується і передається з покоління в покоління.
У нашому селі Вітрянка побутують свої звичаї, традиції, обряди які притаманні тільки для нашого населеного пункту. Вони ґрунтуються в основному на релігійних святах. Сьогоднішнє покоління дотримується тих традицій що були в нашому селі в сиву давнину.
Першим таким традиційним святом на початку року є Різдво Христове. Шостого січня наступає Святий вечір. Його чекають з нетерпінням всі, а особливо діти. На стіл мати готує 12 пісних страв, які зазвичай готує із вирощених продуктів власноруч. В цей вечір вся родина має бути разом, щоб весь рік бути вкупі. Ще вдосвіта треба підсипати малих дітей сівою під столом, щоб в господарстві водилися ранні квочки. До сіви клали пряники, цукерки, горіхи і дрібні гроші.У Святий вечір ходять з поманою до близьких родичів, хрещених батьків, сусідів. В гостинці кладуть нову тарілку, ложку декілька вареників, голубців, трохи куті, калач, печиво і цукерки, свічка і ще якийсь предмет одежі. Коли відносиш і даєш комусь поману із підпаленою свічкою, то маєш сказати в чию пам’ять ти це робиш. Той хто приймає гостинець, каже – хай Бог прийме. Обряд поминання померлих проводиться ще на Пасху в провідну неділю, на Зелені свята в понеділок.
Традиція освячення всіх дарів господніх проходить після богослужіння на Пасху, фруктів та овочів на Спаса.Традиційно ще проходять в нас Коляди. Ще зранку сьомого січня від хати до хати починають мандрувати колядники. Діти із вертепом чи звіздою гарно одягнені колядують колядки, поздоровляють із Різдвом Христовим. Вважається що в цей день та оселя до якої завітають найбільше гуртів колядників буде щаслива і багата. Колядникам дають також солодощі та гроші. У Свято Водохреща 18 січня у Церкві Івана Богослова проходить богослужіння, а потім освячення води. Цей обряд здійснюється або біля церкви, або біля Білих криниць. Традиційно відмічається храмове свято, яке в нас святкують на Івана Богослова 9 жовтня.
Традиційне свято Маланки, яке проводиться 31 січня, 14 січня є дуже великим дійством. До нього готуються дуже ретельно і довго. Найперше готують учасники свята маски та костюми. Більш відповідальні ролі розподіляють між старшими парубками села. На це свято наймають музику, готують їсти на газді в якогось хазяїна. Святкування розпочинається із самого ранку і триває до тих пір поки не обійдуть все село. Маланки вітають господарів двору,представляють танець коней, ляльки, циганів, беруть до танцю дівку або господиню, після цього танець на вихід. За привітання господар платить гроші. За кошти зібрані від односельчан молодь влаштовує танці для всього села, купує якусь апаратуру для потреб будинку культури. Вітрянська Маланка найкраща в Сокирянському районі, неодноразово займає призові місця на обласних оглядах та фестивалях фольклорних колективів. В минулому році вітрянські школярі разом із учнями с. Ожево представляли Сокирянський район на обласній сцені. Традиція сватання також дуже своєрідна в нашому селі. Вона включає в себе такі елементи дійства, які притаманні лише нашому селу. Театральний колектив представляв обряд сватання на фестивалі «Чисті роси» і посів призове місце. Ізюминкою цього дійства вважається те, як приходять на сватання хлопці і що вони витворяють. Хлопці вимагають могорич, але перед цим вони голосно кричать підставляючи глиняні глечики для більшого звучання і вигадують жартівливі приговірки на хазяїв та молодих. Перестають ревіти тільки після того, як отримають бутиль горілки та нашилник ковбаси. Андріївські вечорниці також дуже давня традиція, яка супроводжується не тільки ворожінням, але й збитками які витворяють старші хлопці. В ніч напроти 13 грудня хто збирається на вечорницях, а хто йде в пошуки нових пригод. В когось заберуть ворота або хвіртку і перекладуть комусь іншому, когось закриють в хаті підперши якимось пеньками. Буває і так що хазяїн не може відшукати ворота аж поки сніг не зійде.
В нашому селі також підтримується традиція проведення весілля, хрестин, входин до нової оселі. Наша пошукова група «Юний краєзнавець», яку очолює педагог-організатор Рошко Л.П. з кожним роком дізнається все більше про традиції, звичаї, обряди.

Над  розділом  працювали:

 педагог-організатор  Рошко Л.П.

Учні  7-8 класу