
Наше село Братанівка – порівняно молоде. А родовідні корені братанівчан починаються в далекій глибині сторіч древнього, вже неіснуючого села Молодово.

А воно мало світову славу. Адже на цих околицях, ступала нога нашого найдавнішого предка – людини давнього кам’яного віку – неандертальців. У Молодовому, де знаходяться пам’ятки світової слави – Молодове-І і Молодове-V, котрі є еталонними для вивчення розвитку людини кам’яного віку, здійснено одні з найбільших на території Східної Європи розкопки. Наукові пошуки проводились тут 20 років – з 1960-го до 1980-го, а на стоянці Молодове І їх здійснювали аж до 1985 року, перед остаточним затопленням.

Було доведено, що в урочищах «Байлова рипа» та «Голий щовб» жили люди 40-50 тисяч років тому. Село оточували горби, а хати були розміщені у ярах — так званому «Поливаному» і «Шиїнському». Як свідчать археологічні розкопки, у Поливаному яру розкопано поселення Трипільської культури. Тут були виявлені майстерні кам’яних знарядь праці, оборонні рови, тут у давнину водились мамонти. Невеличкі струмочки, оточені кучерявими вербами, перетинали село. Тому на цих невтомних річечках, що витікали з чистих джерел, було багато млинів, які працювали для своїх землеробів.
Топтали цю землю і турки й румуни. Та все ж тут жила українська мова, українські звичаї та традиції. В 1927 році сталася страшна історична подія. Сильна буря і велика злива перетворила маленькі струмочки в величезні потоки брудної, бурхливої води, що зносили на своєму шляху будинки, млини, худобу, людей. Річка Ялова, яка протікала через село Молодово, піднялася до такого рівня, що всі будівлі, худобу Селищанського яру і центр села Молодово знесла в Дністер. Були людські жертви. Кожен рятувався, як міг. Шукали захисту на щовбах, по лісі. А коли стихія вщухала, повертатись людям було вже нікуди — на місці рідних осель залишились тільки купи каміння і намулу.
На той час в селі була румунська влада. Тоді за розпорядженням румунського міністра сільського господарства, поміщик Братьянов виділив велику грошову допомогу потерпілим, а також дав наказ викорчувати старий ліс, і надати земельні ділянки та певні пільги для сімей потерпілих. Так на місці старого лісу, на високому підвищенні від річки Дністер появились перші хати — Михайла Гуцула, Федора Левентиря, Гаврила Булавки. Невдовзі року появився невеличкий хутір, якому дали назву Братьянівка в честь румунського поміщика. За 3 кілометри появився ще один хутірець — з вихідців із Поливаного Яру, родини Банарів. Їх велика сім’я побудувала перших п’ять хат, тому і досі хутір носить назву – П”ятихатка. В період до 1940 року на території краю була румунська влада. 28 червня 1940 року жителі села зустріли Червону Армію, як своїх визволителів. Розпочався новий період в житті села. Трагічною сторінкою історії села стала Велика Вітчизняна війна, яка розпочалася 22 червня 1941 року. Село окуповане румунськими військами, встановлені жорстокі порядки. Працездатних чоловіків мобілізовано до Румунії, як робочу силу в інтересах фронту. 26 березня 1944 року село звільнено від німецько-румунських загарбників. І більше 200 чоловіків мобілізовано в діючу Червону Армію. 98 воїнів загинуло, решта повернулися покаліченими війною інвалідами.
В селі починається епідемія тифу. Відкривається госпіталізація для тифозних. Кожного дня збільшується кількість померлих від хвороби.
1946-47 роки. Немає нічого більш страшнішого, ніж голодна смерть. Досліджуючи події цих років, юні пошукові опитували і описували спогади старожилів, свідків голодомору: Кімаковського П. Г., Банаря І.П., Романовського І.Т., Гуцул К.П., Гуцул М.І. Особливо трагічним є випадок про дівчину, Левентир Ганну Кирилівну яка у пошуках їжі, в голод попала під поїзд і залишилася калікою без обох рук.
В 1947 році в селі Молодово створюється перший колгосп імені Дзержинського, куди входять і сільськогосподарські угіддя села Братанівка. Головою колгоспу обирають Сливку Михайла Івановича. Станом на 01.08.1947 року кількість орних земель становила: Урочище «Панське»-704 га, Урочище «Андрейково»-289 га, Урочище «Сокира»-272 га. Всього – 1265 га орної землі. А через рік в 1948 році в селі Братанівка створюється окремий колгосп, який має назву «Прапор Перемоги». Голова колгоспу — Малий Іван Васильович. В 1951 році колгоспи знову об’єднуються в один колгосп – імені Дзержинського (села Молодово, Братанівка, Лопатово, Покровка). Станом на 1969 рік колгосп має всього 2379 га сільгоспугідь, в тому числі 1265 га орної землі, 77 га саду на Сокирі. Напрям господарства – зерно-буряковий з м’ясо-молочним тваринництвом. Основні сільськогосподарські культури: пшениця, кукурудза, цукровий буряк. На фермах понад 2000 голів худоби. У машинно- тракторному парку 12 тракторів, 6 комбайнів, 10 автомашин та багато іншої техніки. В зв’язку з затопленням села Молодово Дністровською ГЕС колгосп імені Дзержинського розформовується і утворюється новий колгосп імені Жовтневої революції, куди входять села Братанівка та села Селище, який проіснував до 1995 року.
За період радянської влади село було радіофіковано (1953 р.), електрофіковано – 1960 р. В 1960 році побудовано новий адмінбудинок, дитячу установу, клуб, ФАП. Село має автобусне сполучення з обласним та районним центрами.
рейсовий автобус Братанівка — Чернівці, відкритий в 1975 році;
рейсовий автобус Братанівка — Сокиряни, відкритий в 1969 році;
На даний час ці послуги сприяють поповненню сільського бюджету від підприємців – перевізників, а також для вирішення проблем жителів нашого села в районних та обласних центрах.

Протягом 2009-2010 років проведена велика робота по заміні електромережі на кабельну (СІП), виведені лічильники на фасади будинків.
У 2010 році за кошти, які зібрані з власників транспортних засобів, відремонтовано комунальні дороги майже на півторакілометрову відстань. Це біля навчально-виховного комплексу, фельдшерсько-акушерського пункту, сільського клубу, адмінбудинку.

Виконкомом Братанівської сільської ради взято на контроль раніше заключених договорів жителів села на земельну частку (пай) із ДОВ “Сварог Буковина”, і в 2010 році повністю завершено заключення договорів (навіть ті, хто вибув із своїми паями — одноосібники перезаключили договори із тов. “Сварог Буковина”).
Дивіденди на земельні паї контролюються і видаються з допомогою сільської ради.




Не зупиняється село на досягнутому. Коли в звязку з засухами, які були останні кілька років, гостро постала проблема нехватки питної води, у селі вирішили провести воду. Завдяки наполегливості, клопотанням голови сільської ради Лєсніка В.М. справа накінець зсунулася з мертвої точки: розпочато роботи по проведенню води. 
Думаємо, що незважаючи на нелегкі часи, які переживає українське суспільство, наше село продовжуватиме жити, з шаною згадуючи минуле і з надією дивлячись у майбутнє.




Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області історія краєзнавство традиції освіта культура Чернівецької області