Історія Братанівка

Милуючись неповторною красою віковічної самобутньої природи Дністрових мальовничих берегів, відчуваєм себе по справжньому щасливими, що народилися і виросли в цьому чарівному куточку України. Село – наша Батьківщина, наш маленький світ, в якому ми живемо і щоднини більше й глибше пізнаємо його.
Наше село Братанівка – порівняно молоде. А родовідні корені братанівчан починаються в далекій глибині сторіч древнього, вже неіснуючого села Молодово.
Тепер тут зблискує на сонці широке і глибоке плесо Дністровського водосховища, яке простягнулось вверх по руслу річки більш як на 200 кілометрів і має ширину понад 800 метрів. А ще 40-50 літ тому було інакше: між скелястими берегами неслись до моря води Дністра, а в глибокій котловині його жило своїм тихим життям незвичне селоМолодове.
А воно мало світову славу. Адже на цих околицях, ступала нога нашого найдавнішого предка – людини давнього кам’яного віку – неандертальців. У Молодовому, де знаходяться пам’ятки світової слави – Молодове-І і Молодове-V, котрі є еталонними для вивчення розвитку людини кам’яного віку, здійснено одні з найбільших на території Східної Європи розкопки. Наукові пошуки проводились тут 20 років – з 1960-го до 1980-го, а на стоянці Молодове І їх здійснювали аж до 1985 року, перед остаточним затопленням.
Результати відкриттів були опубліковані на англійській і французькій мовах у провідних європейських виданнях, що неабияк піднесло їх престиж. Дані про мустьєрські житлові споруди на стоянках містяться в численних працях про палеоліт, у багатьох енциклопедичних виданнях. До цього буковинського села приїздили десятки вчених із світовим ім’ям.
Було доведено, що в урочищах «Байлова рипа» та «Голий щовб» жили люди 40-50 тисяч років тому. Село оточували горби, а хати були розміщені у ярах — так званому «Поливаному» і «Шиїнському». Як свідчать археологічні розкопки, у Поливаному яру розкопано поселення Трипільської культури. Тут були виявлені майстерні кам’яних знарядь праці, оборонні рови, тут у давнину водились мамонти. Невеличкі струмочки, оточені кучерявими вербами, перетинали село. Тому на цих невтомних річечках, що витікали з чистих джерел, було багато млинів, які працювали для своїх землеробів.
Топтали цю землю і турки й румуни. Та все ж тут жила українська мова, українські звичаї та традиції. В 1927 році сталася страшна історична подія. Сильна буря і велика злива перетворила маленькі струмочки в величезні потоки брудної, бурхливої води, що зносили на своєму шляху будинки, млини, худобу, людей. Річка Ялова, яка протікала через село Молодово, піднялася до такого рівня, що всі будівлі, худобу Селищанського яру і центр села Молодово знесла в Дністер. Були людські жертви. Кожен рятувався, як міг. Шукали захисту на щовбах, по лісі. А коли стихія вщухала, повертатись людям було вже нікуди — на місці рідних осель залишились тільки купи каміння і намулу.
На той час в селі була румунська влада. Тоді за розпорядженням румунського міністра сільського господарства, поміщик Братьянов виділив велику грошову допомогу потерпілим, а також дав наказ викорчувати старий ліс, і надати земельні ділянки та певні пільги для сімей потерпілих. Так на місці старого лісу, на високому підвищенні від річки Дністер появились перші хати — Михайла Гуцула, Федора Левентиря, Гаврила Булавки. Невдовзі року появився невеличкий хутір, якому дали назву Братьянівка в честь румунського поміщика. За 3 кілометри появився ще один хутірець — з вихідців із Поливаного Яру, родини Банарів. Їх велика сім’я побудувала перших п’ять хат, тому і досі хутір носить назву – П”ятихатка. В період до 1940 року на території краю була румунська влада. 28 червня 1940 року жителі села зустріли Червону Армію, як своїх визволителів. Розпочався новий період в житті села. Трагічною сторінкою історії села стала Велика Вітчизняна війна, яка розпочалася 22 червня 1941 року. Село окуповане румунськими військами, встановлені жорстокі порядки. Працездатних чоловіків мобілізовано до Румунії, як робочу силу в інтересах фронту. 26 березня 1944 року село звільнено від німецько-румунських загарбників. І більше 200 чоловіків мобілізовано в діючу Червону Армію. 98 воїнів загинуло, решта повернулися покаліченими війною інвалідами.
В селі починається епідемія тифу. Відкривається госпіталізація для тифозних. Кожного дня збільшується кількість померлих від хвороби.
1946-47 роки. Немає нічого більш страшнішого, ніж голодна смерть. Досліджуючи події цих років, юні пошукові опитували і описували спогади старожилів, свідків голодомору: Кімаковського П. Г., Банаря І.П., Романовського І.Т., Гуцул К.П., Гуцул М.І. Особливо трагічним є випадок про дівчину, Левентир Ганну Кирилівну яка у пошуках їжі, в голод попала під поїзд і залишилася калікою без обох рук.
В 1947 році в селі Молодово створюється перший колгосп імені Дзержинського, куди входять і сільськогосподарські угіддя села Братанівка. Головою колгоспу обирають Сливку Михайла Івановича. Станом на 01.08.1947 року кількість орних земель становила: Урочище «Панське»-704 га, Урочище «Андрейково»-289 га, Урочище «Сокира»-272 га. Всього – 1265 га орної землі. А через рік в 1948 році в селі Братанівка створюється окремий колгосп, який має назву «Прапор Перемоги». Голова колгоспу — Малий Іван Васильович. В 1951 році колгоспи знову об’єднуються в один колгосп – імені Дзержинського (села Молодово, Братанівка, Лопатово, Покровка). Станом на 1969 рік колгосп має всього 2379 га сільгоспугідь, в тому числі 1265 га орної землі, 77 га саду на Сокирі. Напрям господарства – зерно-буряковий з м’ясо-молочним тваринництвом. Основні сільськогосподарські культури: пшениця, кукурудза, цукровий буряк. На фермах понад 2000 голів худоби. У машинно- тракторному парку 12 тракторів, 6 комбайнів, 10 автомашин та багато іншої техніки. В зв’язку з затопленням села Молодово Дністровською ГЕС колгосп імені Дзержинського розформовується і утворюється новий колгосп імені Жовтневої революції, куди входять села Братанівка та села Селище, який проіснував до 1995 року.
За період радянської влади село було радіофіковано (1953 р.), електрофіковано – 1960 р. В 1960 році побудовано новий адмінбудинок, дитячу установу, клуб, ФАП. Село має автобусне сполучення з обласним та районним центрами.
рейсовий автобус Братанівка — Чернівці, відкритий в 1975 році;
рейсовий автобус Братанівка — Сокиряни, відкритий в 1969 році;
На даний час ці послуги сприяють поповненню сільського бюджету від підприємців – перевізників, а також для вирішення проблем жителів нашого села в районних та обласних центрах.
Для покращення життя жителів села, для придбання товарів першої необхідності в селі діють три магазини. Це продуктовий магазин «Тріумф», кафе-бар приватного підприємця Бурлаки В.А. А в 2010 році в цьому комплексі відкрито відділ промислових товарів. Також діють в селі магазин «Рута» приватного підприємця Гуцул А.В. та магазин «Пролісок» Горянської В.І.
Протягом 2009-2010 років проведена велика робота по заміні електромережі на кабельну (СІП), виведені лічильники на фасади будинків.
У 2010 році за кошти, які зібрані з власників транспортних засобів, відремонтовано комунальні дороги майже на півторакілометрову відстань. Це біля навчально-виховного комплексу, фельдшерсько-акушерського пункту, сільського клубу, адмінбудинку.
У 2009 році проведено газифікацію ФАПу. Зроблено поточний ремонт приміщення (в середині в та зовні). Замінено стару дерев’яну огорожу на нову бетонну. Виконкомом контролюється придбання для ФАПу медикаментів з центральної аптеки та невідкладної швидкої допомоги.
Виконкомом Братанівської сільської ради взято на контроль раніше заключених договорів жителів села на земельну частку (пай) із ДОВ “Сварог Буковина”, і в 2010 році повністю завершено заключення договорів (навіть ті, хто вибув із своїми паями — одноосібники перезаключили договори із тов. “Сварог Буковина”).
Дивіденди на земельні паї контролюються і видаються з допомогою сільської ради.
У серпні 2010 року закінчена реконструкція клубної установи. І ось перед нами відремонтований під євростандарти клуб. Перекритий червоною металочерепицею. Замість простих дерев’яних вікон і дверей — євровікна, євродвері, підштукатурені знадвору білим цементом. А яким привабливим виглядом закликає нас до клубу бетонна огорожа, розфарбована сільськими майстринями. По особливому привертає нашу увагу клубна зала, зроблена сучасним євроремонтом. Придбано та пошито одяг для сцени, штори для вікон. Придбані м’які стільці у кількості 100 штук. Є дві кімнати для роботи гуртків та підготовки художньої самодіяльності, обладнані новими меблями. При відкритті клубу спонсорами корпорації “Сварог Буковина” було вручено музичний центр на суму 4000 гривень. В клубі розпочато збір старовинних речей для відкриття музею, створюється новий фольклорний ансамбль, який започаткували наші співучі сільські сестри Марія і Ганна Сливки. Зараз вся громада нашого села, а зокрема молодь має де культурно відпочити, провести свій вільний час.
Найщасливішим роком для наших сільських діток виявився жовтень 2010 року. В цьому році проведено реконструкцію з типової дитячої установи, яка була побудована ще в радянські часи в навчально — виховний комплекс за сучасними євростандартами. Повністю замінено вікна, двері на сучасні євровікна, євродвері. Для навчання дітей переобладнано 9 просторих класних кімнат, в яких є всі умови для навчання, створено комп’ютерний клас, та педагогічних працівників. Обладнаний прекрасний зал для їдальні, харчоблок для приготування обідів.
Казково привабливою є дитяча установа, куди входять простора ігрова кімната, кімната для відпочинку (спальня), дитяча вбиральня. Придбано машину автомат для прання дитячої білизни. Найголовнішим є тепло установи, де температура досягає більше +20 градусів по С. Площадка перед навчально-виховним комплексом викладена сучасною плиткою, а територію до установи обгороджено бетонною огорожею вздовж якої висаджено кущі молодих ялинок. Для всієї школи придбана тюль, пилосос, електром’ясорубка. Для дитячої установи ТОВ “Сварог Буковина” подарували телевізор та музичний центр. А місцевий підприємець магазину “Тріумф” Бурлака В.А. порадував діток іграшками на суму 2000 гривень.
В 2010 році повністю завершено газифікацію установ: навчально- виховний комплекс, ФАП та православну церкву Іоанна Богослова.
Не зупиняється село на досягнутому. Коли в звязку з засухами, які були останні кілька років, гостро постала проблема нехватки питної води, у селі вирішили провести воду. Завдяки наполегливості, клопотанням голови сільської ради Лєсніка В.М. справа накінець зсунулася з мертвої точки: розпочато роботи по проведенню води. Сподіваємося, що в найближчий час вода буде в кожній оселі жителів села.
Думаємо, що незважаючи на нелегкі часи, які переживає українське суспільство, наше село продовжуватиме жити, з шаною згадуючи минуле і з надією дивлячись у майбутнє.