Духовність Братанівка

Дорога до Храму, таїнство святинь,
Віра у Бога – це поклик душі.
У кожного з нас ця дорога своя
Дорога, якою йдемо ми щодня
Ніхто силоміць нас до церкви не тягне
Якщо наші душі до цього не прагнуть
З вірою в Бога живемо на землі
Чинимо добрі справи свої
Бо від лихого Господь відверта
Якщо віра у Бога наша тверда.

Свята Соборна Апостольська Православна церква Христова — це Союз Любові, в якому по волі Божій, незмінно перебуває Дух Святий, посилаючи свої благодатні дари в таїнствах церкви, для зміцнення нас на шляху спасіння.
Довгий час людям заборонялося вірити у Бога. До церкви приходило зовсім мало прихожан. Дехто молився таємно вдома, а більшість жили, не думаючи про майбутнє. Християни вірили і надіялись, що настануть кращі часи і люди знову повернуться обличчям до Бога.
І ось ми сьогодні з вами є свідками того, що такі часи настали. Ми, учні шкіл, знайомимося із культовими спорудами на території нашої місцевості. Згідно 35 статті Конституції України: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання…», тобто кожна людина може сповідувати вільно будь-яку релігію. Звичайно, в межах однієї роботи неможливо розглянути всі аспекти історичного минулого села, архітектурного будівництва, розвитку культури та побуту наших предків навіть останнього століття, але деякі елементи можуть бути не тільки цікавими, а й корисними. Село дороге кожному жителю по своєму: хто бачить між заквітчаними вулицями свою історію, хто пов’язує його з найщасливішими роками життя. Майже кожне село нашого району має щось особливе, оригінальне і самобутнє. А ось жителі нашого села Братанівка гордяться тим, що тут побудовані прекрасні культові споруди: церква Іоанна Богослова та капличка Святого Миколая, про які ми розповімо.
Жителі нового села Братанівка розуміли значення церкви в селі, що без церкви неможливо обійтись, і вирішують будувати нову церкву в своєму селі. В пам’ять про прекрасне село Молодово, про стародавню Молодівську церкву вирішують назвати її Церква Іоанна Богослова. Чому саме так старожителька села Молодово Соломко Марія Іванівна сказала: ”Іоан Богослов – найулюбленіший учень Ісуса Христа, тому церква називає його Апостолом Любові, за те що він все своє життя навчав всіх, що без праці і любові не можна наблизитись до Бога. Це був один із трьох учнів, яких Господь наблизив до себе.”
Іоанн Богослов був свідком преображенія Господнього на Фаворе і разом з Пресвятою Богородицею був при Хресті розіп’ятого учителя, який поручив йому свою матір. На схилі літ його вислали на острів Патмос в Єгейському морі, де він написав Євангеліє. Робив багато чудес, був автором трьох Соборних послань. Помер у 120 років. І тому ми, прихожани разом з своїм Пастирем назвали церкву на честь його імені і пишаємось тим, що церква названа ”ЦЕРКВА ІОАННА БОГОСЛОВА”.
                                                    ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ ІОАННА БОГОСЛОВА
                                                                      села Братанівка
В1990 році з ініціативи жителів села Братанівка було закладено перший камінь церкви, який освячено єпископом Чернівецьким та Буковинським Владикою Антонієм.
В 1991 році на кошти прихожан, добровільні внески віруючих з навколишніх сіл, за допомогою і місцевої сільської ради та правління колгоспу було побудовано церкву за проектом архітектора В. Хілько, освячено єпископом Антонієм
1 грудня 1991 року і названо ІОАННО БОГОСЛОВСЬКОЮ ЦЕРКВОЮ.
Двір церкви оточений кам’яним муром, вздовж якого висаджено липи і каштани. Церква розміщена на видному місці, в центрі села. Поруч з церквою – невеличкий скверик і пам’ятник загиблим воїнам –односельчанам в роки Великої Вітчизняної війни.
Споруда церкви – кам’яна, висотою 16.3м., довжиною 13.5м., шириною 11.4м. Верх покритий цинковою жерстю.
Дзвіниця прямокутна, верх циліндричний, увінчаний овальним куполом і великим ажурним залізним хрестом .
Архітектором вміло і вдало поєднані традиційні форми зруйнованої Іоанно-Богословської церкви в Молодово із сучасним дизайном. Білі кам”яні стіни, блискуче дахове покриття створюють у людей гарний, піднесений, урочистий настрій.
Внутрішні стіни оздоблені легкими, сучасними візерунками із зображенням хрестів, квітів, які виконані місцевим художником-аматором Лєсніком Василем Миколайовичем.
Світло-зелений колір стін гармонійно поєднаний з жовтим, білим і темно-зеленим кольором, якими виконано малюнки і візерунки вздовж купола і стін.
Іконостас – новий, дерев’яний, пофарбований в блакитний колір, дворядний. На головному місці – ікона Божої Матері з написом ”Від музикантів села Молодово в1898р.”
Верхній ряд Іконостасу – ікони 12 апостолів, в центрі – ікона ”Тайна вечеря”.
Нижній ряд – ікони святих великомучеників і Богородиці.
Частину ікон Святої Варвари, Святого Пантелеймона, Миколи Чудотворця-реставровано і передано у власність церкви жителями села Братанівка в село Лопатово. Більша частина ікон придбані на кошти прихожан. Ікони Ісуса Христа та Богородиці, Покрови, Святого Миколая, Святого Пантелеймона, Ікона Пресвятої Троїці, Ангела Хоронителя дітей – вишиті місцевою майстринею Сливкою Євдокією Семенівною, яка вкладає всю душу, ласку, любов, в прекрасні витвори свого мистецтва, надає ентузіазм у віру Спасителя. Сама вона є учасницею церковного хору і всю свою любов до Бога передає не тільки у вишивці, але й у церковному співі.
Клірос прикрашений Іконою Всевишнього і чотирьох Євангелістів-Луки, Марка, Матвія, Іоанна. Купол церкви зображує високе синє небо, в якому витає Святий Дух. По стінах купола, з чотирьох сторін зображення чотирьох пророків Євангелістів
Церковний коридор оформлено теплим, заспокійливим світло-бежевим кольором у поєднанні з бронзово-сріблястими візерунчастими хрестиками. Дизайн церковного приміщення доповнюють вишивані рушники, штучні і живі квіти, встелена килимами ручної роботи дерев’яна підлога.
Над вхідними дверима церкви прихожан вітає ікона Іоанна Богослова. В церкві також зберігаються стародруки, передані в збереження із зруйнованої церкви села Молодово.
В.Сухомлинський писав: “Людина народжується не для того, щоб загинути безвісною, нікому невідомою пилинкою. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний”. Під таким гаслом ми розпочали дослідження новозбудованої каплички Святого Миколая.
За ініціативи сільського голови Лєсніка В.М. На сходці села було запропоновано збудувати в центрі села капличку, сельчани підтримали цю ініціативу і голова розпочав будівництво. Порадившись з Благочинним Нестором та місцевим священником Василієм, обрали місце для будови каплички. Перший камінь було закладено влітку 2004 року за всіма церковними обрядами.
Після того розпочалося довготривале будівництво. Село невеличке, тому коштів для побудови було мало. І тому все йшло поступово.
Спочатку було встановлено хрест з розп’яттям Ісуса Христа, придбаний за особисті кошти працівників сільської ради. Силами прихожан закладено фундамент та піднято бетонні стіни, далі – однокупольний верх, зроблений з алюмінію.
На куполі красується хрест, придбаний в Києво-Печерській Лаврі.
Довгий час, майже 8 років, тривало будівництво, але з Божою допомогою та завдяки милосердним людям будівництво закінчено.
Проїжджаючи центром села, жодна людина не може не звернути увагу на цю духовну споруду. Доріжка, викладена тротуарною плиткою, ніби запрошує до себе. З обох боків на клумбі красуються чорнобривці. Бетонна огорожа та кована хвіртка – це все зуміли зробити наші односельчани Мельничук В. та Бурлака В. Внутрішні та зовнішні ремонти зроблено під євростандарт Мединським В.І.
В середині каплички багато ікон. В центрі на центральній стіні – “Тайна вечеря” та ікона Святого Миколая. На престолі – ікона Апостола Іоанна Богослова та “Семістрельная та Почаївська ікона Божої Матері”. По праву сторону – ікона “Спасителя”, вишита місцевою майстринею Сливкою Ю.В. По ліву сторону – ”Володимирська ікона Божої Матері” теж вишита місцевою майстринею Сливкою Є.С. та ікони “Святого Пантелеймона” та “Архангела Святого Михаїла”. Біля підсвічника “За упокій” є ікона “Розп’яття Ісуса Христа”, якій виповнилося 100 років і була подарована місцевим жителем Дворніком В.В. Рамки для ікон зроблені майстром-благодійником Босаком М.І. з Херсону підсвічники “За здравіє ” та “За упокій” теж придбані в Києво-Печерській Лаврі. На куполі ікони: в центрі — “Свята Троїца”, кругом – “Введення во храм Святої Богородиці”, “Вознесіння Господнє”, “Різдво Пресвятої Богородиці”, “Сошествіє Святого Духа”, “Стрітення Господнє”, “Преображеніє Господнє”, “Успіння Пресвятої Богородиці”.
Освячення відбулося 10 жовтня 2010 року В цей день село було по особливому святковим, бо чекало поважних гостей.
І ось задзвонили церковні дзвони і святковою доріжкою, встеленою барвінком, проходить Владика Чернівецький і Буковинський до сільської церкви, вітаючись привітно з кожною людиною особисто. В церкві зустрічає поважних гостей сільський голова, з караваєм на вишитому рушнику, слова вдячності лунають від дівчат в українському одязі Віки Левентир та Євгенії Мельник.
Розпочинається ранішня служба… Разом з своїми помічниками, дияконом, хористами та іншими священиками, Владика наповнює людські серця і душі щирістю, ласкою, любов’ю. В своїй проповіді він закликає до покори, до віри, любові до ближнього.
Владика організовує хресний похід з церкви до каплиці, яка довгий час чекала на це свято.
І ось освячується вона Владикою Чернівецьким і Буковинським, який подякував жителям села, а особливо сільському голові, і вручив йому Благословенну Грамоту в благословення за труди во славу Святої Православної Церкви від Онуфрія Митрополита Чернівецького і Буковинського.
В своєму виступі сільський голова подякував односельчанам і наголосив, що цю грамоту заслуговують усі жителі села, які брали участь у будові, а також корпорації “Сварог — Буковина”.
Освячення каплиці пройшло на високому, духовному рівні, саме в храмове свято, яке буде вселяти людям любов до ближнього. Як сказав Владика, сама назва села Братанівка підказує, як треба любити один одного, жити душа в душу, як брати.
Багато людей з навколишніх сіл відвідали новобудову і одержали задоволення від чудової окраси духовності.
Закінчилося свято прекрасними словами Владика “Хай буде благословенним це село, а люди добрими і щасливими”.
Сьогодні дорога до каплички відкрита, у годину радості чи горя кожна людина має змогу відвідати це святе місце, і ми сподіваємося, що так буде вічно.
Життя продовжується. Дорога до храму все ширше відкриває двері своїм прихожанам. Люблять односельчани свій храм, стараються, щоб там було гарно і привітно.
За ініціативи жителів села здійснено новий внутрішній ремонт церкви. Художник вдало розмістив ікони святих на всіх стінах. Святково зустрічає вхід в храм ікона Іоанна Богослова. Зі стелі спостерігає за прихожанами Свята Покрова. А зі стін посилають всім свій захист ікони «Святої Трійці», «Святого Василія», «Марії Магдалини», «Апостола Петра», «Георгія Побідоносця», «Ксенії Петербурзької», «Апостола Павла» та «Святої Мотрони Московської».
Миряни задоволені своїм храмом, тому щонеділі приходять на службу і моляться тут за спасіння душ померлих, за здоров’я своїх рідних та за щасливе майбутнє для нашої України.

З доріг, які давно в житті обрані,
лише одна веде нас до Христа
Це шлях — молитва, що нас вчила мати,
стежина ця терниста й непроста