Традиції Братанівка

Над розділом працювали: учні 5 класу Калим Марія, Юрчак Костянтин.

Керівник: Чумак Л. Г.

Доріжки білі ненька вишивала
А заполоч блакитну з хвилі брала
З клубочка свого серця жар – червону
Із пасма ночі та із смутку – чорну…
П’ять ниточок на голку,
П’ять під голку,
Ой білий шовку, непокірний шовку

Швидкі роки ковзнули п’ятірнею
За матір’ю ласкавою моєю.
Та в’ю із хмелю радощі зелені,
Бо вірю я у вишивання нені,
Хто сам малюнок долі вибирає,
Той пустоцвіту у житті не має.
Д. Павличко

Україна – край смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок рути і барвінку, над яким сяють ясні зорі. Україна – віковічна боротьба нашого народу за незалежність, волю, за щастя. Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, різнобарвний віночок і задушевна лірична пісня.
Дуже тісно поетичні образи народної пісні пов’язані з вишивкою, бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Хто ж не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія, любисток і м’ята, чорнобривці й нагідки. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки.
Чого тільки не приховує в собі наша вишивка: кохання й страждання, радість і смуток, життя і смерть. Це своєрідний літопис життя.
Історія вишивки на території сучасної Україні бере початок ще до нашої ери. Про неї згадував Геродот та чимало мандрівників. Сестра Володимира Мономаха Анна організувала в Андріївському монастирі школу, де дівчата вишивали золотом і сріблом. Пізніше вишиванням займалися дівчата і жінки в кожну вільну хвилину, в період вечорниць і досвіток, довгими осінньо-зимовими вечорами. Колись за кількістю вишитих рушників, сорочок, скатерок, які дівчина готувала до свого весілля, судили про її працелюбність. Уміння серцем відчувати навколишню красу й відтворювати її в узорах кожна дівчина змалку вчилась у своєї матері, бабусі.
Люди протягом століть створювали та удосконалювали різні техніки вишивання. Кожен орнамент на сорочці був не просто так, а мав особливе місце, значення та магію, оскільки українці вірили, що той чи інший візерунок несе певну захисну силу від біди та нечистої сили. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника.
Здебільшого на Україні переважали вишивки червоними і чорними нитками. За давніми переказами і легендами чорна гама символізувала жіночу тугу за своїми вірними охоронцями. Мала однотонність з додатком неозначених червоних відтінків. Поширені в нашій країні і найрізноманітніші техніки вишивання, та найбільш популярна і проста – «хрестик».
Майже кожна область, кожен район, часто і окремі села передають з покоління в покоління той чи інший узор, барви. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції.
В українській вишивці існує три види орнаментів: геометричні, рослинні та зооморфні.
В народному орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. 3 орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу.
На Буковині крім рослинних і геометричних мотивів користуються популярністю і зображення тварин, вишитих гладдю (білою), дрібним хрестиком, штаповкою, крученим швом. Для оздоблення брали бісер, шовк, вовна, срібні і золоті нитки, металеві блискітки.
Елементи символіки сучасних узорів української вишивки перегукуються з орнаментами, що прикрашали посуд трипільських племен, вишиванки Київській Русі.
Вишиті знаки вогню традиційно вважалися чоловічими – це решітка у вигляді ромба, знаки сонця з променями і крапками.
А ось прямі лінії у вигляді знаків землі вважалися жіночими. Також на таких вишиванках зображували знаки води у вигляді спіралей, змійок і хвиль.
Маки вишивали на сорочці для захисту від зла, адже ця квітка символізує продовження роду. Але також мак є квіткою війни. І якщо в родині чоловік гинув під час бойових дій, дружина вишивала сорочку з червоними маками.
Калину можна було побачити на вишиванках у заміжніх жінок. А все тому, що це символ материнства і безсмертя роду.
Сорочки з візерунком хмелю носили неодружені хлопці, адже цесимвол буйства, любові і молодості.
А ось виноград на білій сорочці символізував радість і благополуччя сімейного життя.
Матеріалом для вишивання слугувала домоткана, вовняна, лляна тканина. Згодом її замінила фабрична.Техніка вишивання і гамма кольорів мають близько ста варіантів.
Протягом років зміст вишитих символів втрачався, але традиції їх використання не зникли.
Український рушник супроводжував людину від народження до останнього моменту життя. Рушником приймала повитуха немовлят, рушником прикрашали колиску. Важливе значення відводилось рушнику в народних обрядах. Не можна було обійтись без нього під час сватання, весілля, проводів в армію. Та й дорогих гостей запрошували хлібом-сіллю на вишитому рушнику. Ним накривали окраєць хліба на обідньому столі.
Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих сил.
Тому й вишивали по – особливому заквітчані сорочки.
Вишиванка має пишно вишиті рукави з характерними косими смугами. Також використовували техніку гладі, дрібного хрестика та крученого шва. Орнаменти наносили переважно чорними та бордовими нитками, які добре виділялись на тлі барвистого вбрання. Дехто вишивав шовковими нитками.
В нашому селі є багато сімей, де вишивання стало хорошою родовою традицію. Гарно в їхніх оселях від вишиваних скатерок, покривал ,подушок, серветок, рушників. Господинею в одній із таких осель є Костюк Ганна Семенівна – жінка охайна і привітна. Змалку, розповідає вона, люблю красу, а втілення її знаходжу у вишиванках. Найбільше у колекції Ганни Семенівни вишитих подушок з рослинною і тваринною тематиками. Але найулюбленіша – маки. Цю вишиту подушку знає кожна господиня у нашому селі, бо коли бачиш таку красу та оригінальний підбір кольорів, то неодмінно хочеш і у своїй оселі мати подібну. Тому просять або продати, або ж самі вишивають з оригіналу. Ганна Семенівна каже, що вже мабуть і без зразка могла б відтворити ті маки, бо вже й не пам’ятає, скільки їх вишила.
Залюбки працює майстриня і над рушниками. В них втілено одвічний потяг людини до краси, зв’язок з природою. На весілля сину подарувала вона весільні рушники. Люди милувалися орнаментами і написами на них «На довгий вік». З цього часу зародилася у нас традиція: дружки мають нести весільний каравай на вишитих рушниках.
В колекції є і рушник до поезії Андрія Малишка вишитий «…червоними і чорними нитками”. У оселі на стінах висить у Ганни Семенівни багато вишитих картин: «З кошенятами», «Балерина», «Несе Галя воду» та інші. Побачили ми тут і багато серветок з вишитими лебедями, снігурами, суницями, васильками. Мабуть від того, що любить квіти, називає молодшого сина Васильком.
Так склалася доля, що не має Ганна Василівна доньки. Але свою майстерність є кому передати – невістка Надія залюбки перейняла техніку вишивки і вже сама створює неповторні шедеври. Та часто і за допомогою звертається – то колір відповідний підібрати, то вишиванку перейняти.
І вже й онучка Анюта, як вправна майстриня, тримає в руках голку і хрестик до хрестика малює свої узори на полотні, бо це ж так цікаво насаджувати різнокольорових квіточок на полі власними руками! В сім’ї Ганни Семенівни вишивають і дві молодших сестри – Юрчак Зіна Семенівна та Банар Ольга Семенівна. Остання, хоч і живе в місті, але родинну традицію не забула. Ії рушники замовляють господині аж з-за кордону. І Ольга Семенівна з радістю шле вишивані привіти з України в різні куточки світу.
Родинною традицією стало вишивання і для сім’ї Сливки Євдокії Семенівни. Вишивка, розповідає вона, прийшла до нас з давніх часів. Ще мої прабабуся, бабуся вишивали і передали цю майстерність до цього часу. Все життя пропрацювала Євдокія Семенівна вихователем у дитячому садку. А вільний час віддавала ремеслу вишивання. Багато вже дорослих вихованців дитячого садка пам’ятають як їх, ще таких маленьких і незграбних, вчила Євдокія Семенівна тримати в руках голку з ниткою і по зразку на папері робити нехитрі лінії «ланцюжком».
Вихователька розповідає, що під час перевірки з області показала вона роботи дітей, чим дуже здивувала перевіряючих. Тепер Євдокія Семенівна вже на пенсійному відпочинку, але голку з рук не випускає. В її доробку незліченна кількість вишитих серветок, подушок, рушників, картин. Всю душу вклала майстриня у цикл робіт на релігійну тематику. З-під її голки вийшли ікони «Матір Божа», «Святий Миколай», «Іісус Христос», «Святий Великомученик – Пантелеймон Цілитель».
Багато з цих ікон передала Євдокія Семенівна до церкви. Багато вишиванок є з українським орнаментом, але й про квіти не забуває вона. Маки, троянди, дзвіночки, незабудки посміхаються з її полотен яскравими барвами.
Найцікавішим, мабуть, є вишитий гороскоп. Тут є і заєць, і миша, і тигр, і вівця. Вже підшукала Євдокія Семенівна зразок вишиванки «Бик», щоб і на наступний рік мати свій символ у оселі. Донька Юлія теж не відстає від матері по рівню майстерності. Змалку вишиває Юлія свої полотна. Найбільше полюбляє природу. У її колекції є картини-мініатюри із зображенням пір року: осінь, зима, літо, весна.
Неважко здогадатися яку пору полюбляє найбільше – весна представлена кількома вишиванками. Донька і мати мають у своєму творчому доробку і багато вишитих подушок на дитячу тематику. Різноманітні білочки, ведмедики, зайчики тішать очі маленьких онучок Євдокії Семенівни.
І дарма, що найстаршій тільки дев’ять років – Дашка вже забирає голку від бабусі і повагом вчиться вишивати так само гарно, як і та. Не відстають від сестрички і молодші – Машка, Сашка і Уляша. Кожна з них намагається зробити бодай один хрестик в улюбленій квіточці – волошці.
Відомою майстринею вишивки славиться у нашому селі і Мельник Вікторія Михайлівна. Разом з донькою Женею, вишивають вони свою історію, колись сумну, колись веселу. Має Вікторія Михайлівна багато казкових персонажів, що вишивала для малої Жені: «Зайчик», «Динозавр», «Порося», «Ведмедик». Дочка виросла і з радістю перейняла родинну традицію, яку обіцяла ніколи не забувати і тепер з любов’ю вишиває сорочечку для свого синоча.

Використання вишиванок під час свят