Грубна пишається не тільки своєю цікавою історією, а і людьми які прославили Грубна. Таких людей чимало, наприклад: Яблочніков Іван Гнатович, Нікіфоров Петро Опанасович. Про них хочеться розповісти.
Нікіфоров Петро Опанасович народися 9 серпня 1955 року, в простій християнській родині. В родині було троє дітей, старша сестра Марія, син Петро, та менша донька Олександра. Ще з раннього дитинства Петро любив читати книжки, добре вчився. У 1970 році закінчив Грубнянську восьмирічну школу. Середню освіту отримав в Чернівецькій школі – інтернаті. В армії служив у морфлоті, на підводному човні. У вільний час на службі в армії готувався до вступу в університет. Прийшовши з армії вступив до Московського Державного університету імені Ломоносова. Після закінчення університету прийшов на роботу в Чернівецький університет. Паралельно навчався у Київській аспірантурі. Згодом захистив докторську дисертацію, написав підручник для студенті. На сьогоднішній день Петро Опанасович професор і декан економічного факультету Чернівецького Національного університету.
Яблочніков Іван Гнатович народився 3 березня 1953 року у незаможній багатодітній родині. В родині було п’ятеро дітей, але нажаль двоє дітей померло невдовзі після народження.
В Грубні Іван закінчив восьмирічну школу, а повну середню освіту отримав у Молдові. Після закінчення школи, у 1971 році пішов служити до армії, службу проходив у Польщі повернувшись з армії у 1973 році, почув від друзів про будівництво Байкало-Амурської магістралі. Не вагаючись Іван відправився на БАМ. Він мріяв вмитися у Байкальському озері, мрія здійснилась. На БАМі Іван Яблочніков працював водієм вантажного автомобіля. 1 листопада 1974 року Іван вирушив у черговий рейс, по складній, серпантинній дорозі. Минаючи черговий поворот перед своїм автомобілем він побачив людей. Зіткнення було неминуче. Постав вибір збити людей чи скерувати автомобіль у прірву, часу на роздуми не було, Іван звернув у прірву. Так в мить обірвалося життя молодого, повного сил Івана Яблочнікова. Ціною власного життя він врятував людей. Ваня став справжнім героєм. В честь його назвали вулицю в Москві, піонери приїздили до його батьків, щоб подивитися де народився та зростав герой. Його вчинок став прикладом.
Радішевський Антон Вікторович 1942 р. н. Закінчив 7 річну школу села Грубна після чого продовжив навчання в Бричанській середній школі. В 1954 р. поступив в желізодорожній технікум, після закінчення якого працював на Львівській залізниці. Поступив і закінчив вищу школу міліції в місті Києві. Працював в М. Львові, м. Києві в органах К Г Б, а потім С Б У. Зараз генерал – майор у відставці. Це людина, яка власним розумом і власними зусиллями досягла в житті таких вершин і ми вважаємо, що з нього варто брати приклад.
Босак Михайло Васильович 1954 р. н. Закінчив Грубнянську восьмирічну школу потім був Чернівецький інтернат де він здобув середню освіту. В 1964 р. поступив і закінчив желізодорожній технікум, після закінчення якого пішов працювати на залізницю.Через деякий час закінчив вищу школу міліції в м. Києві. Працював в районному, обласному відділах служби безпеки України. З 2004 р. займає посаду зам. Начальника СБУ в Чернівецькій обл. Його фото ми не знайшли так як він діючий співробітник СБУ. Михайло Васильович віддав своє життя служінню Батьківщині і це теж гідне наслідування.
Васильов Єрофей Корнійович 1943 р. н. Закінчив 7 річну школу села Грубна. Працював. Пішов служити до лав радянської Армії де служив у воєнному ансамблі. Після армії поступив і закінчив Одеську консерваторію. Працював в театрах Риги, Бельц, Іркутська. Народний артист СССР, УССР, російської Федерації Провідний співак Іркутського музичного театру, займається підготовкою молодих співаків, а в вільний час займається громадською діяльністю – представник Української спільноти м. Іркутська.
Талановита людина – талановита у всьому. Ці слова по праву можна віднести до Єрофея Корнієвича. Живучи в Росії він не забуває, що народився в Україні, всіляко пропагандуєі проповідує культурні цінності України і це також гідне для наслідування.
Паненков Володимир Міхєєвич 1962 р. н. Закінчив Грубнянську восьмирічну школу. Під час навчання в школі приймав активну участь в усіх шкільних заходах. В 1972 р. поступив і успішно закінчив Чернівецький желізодорожній технікум, поїхав працювати на целіну звідки в 1982 р. був призваний до лав радянської армії, служив в м. Москва. В 1984 р. поступив в московський інжинеро – будівельний інститут (МІСІ). 5 років працював викладачем в МІСІ, а зараз працює в конструкторському бюро на посаді головного інженера. Сьогодні його конструкторське бюро приймає участь в будівництві споруд на Соченській олімпіаді.
Тарасова Ірина Прокопівна 1970 р. н. закінчила Грубнянську восьмирічну школу, після якої продовжила навчання в сокирянській середній школі №2 де здобула середню освіту. Поступила і закінчила Кам’янець Подільскій педагогічний інститут філологічний факультет вчитель російської мови та літератури. Працювала вчителем в селі Нагоряни Каменець–Подільського району, вихователем в дитячому садочку м. Кам’янець–Подільську, консультантом в фірмі «цеп тер». Але життя склалося так що в 19 р. Ірина Прокопівна повернулася в Грубну. Працювала вчителем російської мови,завучем школи, а потім і директором. Приймала участь в конкурсах вчитель року в 2012 р. в номінації російська мова на якому зайняла 1 районне і 2 обласне місце, в 2013 р. як в номінації директор року на якому зайняла 1 районне і 2 обласне місце. З серпня 2017р. Ірина Прокопівна – заступник голови Сокирянської районної державної адміністрації.
Барабанов Олександр Ігнатович 1971 р. н. Закінчив Грубнянську восьмирічну школу. В 1988 р. поступив в Новоселицьке медичне училище і закінчив його за фахом фельдшера. Служив в Краснодарському краї в мед. сан. частині. В 1994 р. поступив і закінчив Одеський стоматологічний інститут. Працював в Романівській дільничній лікарні, з 2002р. провідним стоматологом Чернівецької дитячої стоматологічної клініки. В 2013 р. підписав контракт і поїхав працювати в Африку, Ангола, місто Лаунда.
Суржикова (Д’Амбра) Катерина Павлівна, 1984 р. н. закінчила Грубнянську ЗОШ І – ІІІ ст. з золотою медаллю. Під час навчання в школі була призеркою районних та обласних олімпіад з української мови, російської мови, німімецької мови, учасницею усіх шкільних заходів. В 2000 р. поступила в Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича на факультет іноземних мов де вивчала германістику і закінчила його з відзнакою. 3 роки працювала на кафедрі викладачем, виграла конкурс на стипендію ДААД, це сумісна програма Германської служби академічних обмінів (ДААД) –Бонн і інститута відкритої спільноти Будапешт для випускників та молодих викладачів вузів з України. Ці стипендії надаються з метою отримання освіти і захисту дисертацій в германських вузах. По цій стипендії Катя 2 роки навчалася в Регенбурському університеті і захистила диплом магістра права і культури з відзнакою. Потім отримала практику в міністерства міграції в германії в м. Нюрнберг в 2011 р. після закінчення якої отримала другу практику в Советі Європи в м. Страсбургі. Де і живе до цих пір. Зараз Катя написала і буде захищати кандидатську дисертацію на тему: «Архаїзми та історизми в німецькій мові та мовленні».
Заремська (Пономарьова) Анастасія Євстафьєвна 1985 р. н. З 1993 по 2003 рік навчалась в школі І – ІІІ ст. с. Грубна. Під час навчання в школі приймала активну участь в усіх шкільних і районних заходах, призерка районних і обласних олімпіад. У 2004 – 2010- тих. роках навчалася в Буковинському державному медичному університеті. 2010 – 2012 рр. пройшла інтернатуру в Сокирянській ЦРБ. З 1.08.2012 р. працювала терапевтом в Сокирянській ЦРБ. 22.04.2013 р. призначена на посаду головного лікаря сокирянського центру первинної медично – санітарної допомоги де і працює до цього часу.