Духовність Кормань

Наше село молоде і гарне. Центр села прикрашає велична споруда – новозбудована Церква. Великих зусиль і багато часу доклали жителі с. Кормань для того, щоб мати такий гарний Божий Храм.
Більше 30-ти років корманські жителі не мали своєї церкви і не мали свого священника. Щоб за старим християнським звичаєм похрестити дитину, звінчатись чи навіть похоронити рідних, наші жителі звертались до священників інших сіл. Це звичайно ускладнювало життя людей і віддаляло їх від церкви.
В старому селі, в низу біля Дністра, у 1915 році було збудовано гарну дерев’яну церкву.
На той час в селі проживало 425 господарів. Першим священником був Стефан Беслеяга, 1882-го р. народження, який закінчив три класи теологічної гімназії. Дяком був Микола Сокира, 1894 р. н. Після них служили священник Федор Споянов (1899 р. н.) і дяк Самоїл Соломон (1896 р.н.)
Сталося так, що в хрущовські часи за вказівкою чиновників у 1961 р. дерев’яну церкву в селі Кормань було закрито. Її майно було розграбовано. А потім при будівництві Дністровської ГЕС церкву було зруйновано і затоплено водою Дністровського водосховища. Частину майна корманської церкви було передано у церкви сусідніх сіл.
На долю корманських людей випало велике випробування – переселення із зони затоплення на верх на нове місце. Великих зусиль і праці потрібно було докласти, щоб переселитись і збудувати нове село. Навіть кладовище разом з похованням було перенесено на нове місце.
У 1980 році відкрила двері новозбудована школа. Почалось життя у новому селі. Пізніше відкрилися нові заклади. Але людям потрібен був храм Божий місце, де б вони могли б звернутись до Бога. Навіть ноші, та інші речі для похорону, не було де покласти. Церкву чиновники не дозволяти збудувати.
Тому жителі з великими труднощами добились дозволу у місцевої влади, щоб якщо не церкву, то хоч на території кладовища збудувати хату, де б зберігались ноші та інші речі з старої церкви. Силами жителів і на зібрані кошти жителів села, та за допомогою місцевого колгоспу таку хату було збудовано в 1987 році.
Всі розуміли, що цього замало – потрібно було в селі збудувати Божий храм. Тому з ініціативи Кишки Івана, Базелюка Семена та Гуйван Анастасії жителі села почали оббивати пороги чиновницьких кабінетів, випрошуючи дозволу збудувати церкву в нашому селі. Тільки після того, як було проголошено суверенітет України і після того, коли змінилось відношення влади до релігії, з’явився в наших людей дозвіл на будівництво храму .
21 лютого 1991 році з благословення археєпископа Чернівецького і Буковинського Онуфрія було освячено місце під забудову нового храму, закладено перший камінь і хрест, котрий і сьогодні зберігається у церкві. Почалось клопітка праця жителів села для будівництва церкви. Жителі села щороку робили добровільні внески на будівництво церкви грішми, продуктами, робочою силою. По черзі готували їжу будівельникам. Найбільш зацікавлені громадяни ходили під час зимових свят колядувати по селі, а кошти передавались у фонд будівництва церкви. Їздили також по допомогу у сусідні села і там збирали кошти на будівництво корманської церкви.
Допомагали всі, хто чим міг: місцевий  колгосп дав кошти на фундамент, всі інші  послуги, що надавав колгосп оплачувались з церковної каси. З церков сусідніх сіл в Кормань передані різні церковні культові речі. Спорудження церкви в селі Кормань велося під керівництвом отця Нестора з с. Романківці..
Прізвища всіх, хто пожертвував кошти на будівництво церкви, записані і вивішані за алтарем. Незважаючи на труднощі з будівельним матеріалом, робочою силою, церкву вдалось збудувати за короткий час. Відкрились двері новозбудованого храму 1 серпня 1995 р., в день обретіння мощів преподобного Серафима  Саровського, а святили його на честь Дмитрія Солунського, який є покровителем усього села. На відкриття храму приїхало велика кількість людей. Навіть з Росії приїхав автобус з священниками.
Владика Онуфрій благословив Грамотами «Во славу Святої церкви» голову парафіяльної Ради – Кишку Івана Терентійовича, його заступника – Базелюка Семена Никифоровича, а також весь церковний комітет і всіх прихожан за те, що конкретними справами, думками і молитвами допомагали звести храм.
На закінчення церемонії владика Онуфрій разом з іншими священнослужителями помолились біля пам’ятника загиблим воїнам. Після чого традиційно всіх учасників свята, гостинно запросили до щедро-накритого столу.
Після цієї події жителі нашого села продовжують жертвувати кошти для церкви. Церква прикрашається, ще більше оновляється, обгороджена, в подвір’ї викопана криниця.  Корманчани отримали не тільки свою Церкву, але й свого священника Георгій Губка (отець Юрій), котрий приїхав із села Сербичани правити службу в цьому храмі наближує людей до Бога. Він був настоятелем церкви до 2006 року. Його змінив отець Федір, який правив службу в нашому селі до 2008 року. Сьогодні священнослужителем в нашому селі є отець Олександр, який приїжджає з с. Ломачинці.

Пошукова група «Релігієзнавці»
Керівник: Кушнір Олександр Іванович